ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2023Справа № 910/6685/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз»
доВідкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаДержавного концерну «Укроборонпром»
провизнання недійсними рішень наглядової ради
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:Король Д.В.
від відповідача:Скаржинський М.В.
від третьої особи:Гетта Т.М.
В провадженні судді Господарського суду міста Києва Павленка Є.В. перебувала справа №910/6685/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» (надалі - ТОВ «Меридіан Союз») до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (надалі - ВАТ «Меридіан»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного концерну «Укроборонпром» (надалі - ДК «Укроборонпром»), про визнання недійсними рішень наглядової ради відповідача, оформлених відповідним протоколом від 26.03.2021 №90.
Позовні вимоги мотивовані порушеннями норм закону та статутних документів відповідача при підготовці та проведенні засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, що відбулось 26 березня 2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, позов задоволено, визнано недійсними рішення наглядової ради ВАТ «Меридіан», що оформлені протоколом №90 від 26.03.2021, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 270,00 грн. судового збору та 33 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022, справу №910/6685/21 передано для розгляду судді Босому В.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П., призначено підготовче засідання.
У поданих поясненнях з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 15.06.2022 позивач позовні вимоги підтримує повністю, вказує на неправомірність оскаржуваних у даній справі рішень наглядової ради відповідача, а також на наявність у нього порушеного права, за захистом якого він звернувся із даним позовом.
Відповідач та третя особа у письмових поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечують з огляду на відсутність порушеного права позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, а також вказують на те, що поведінка позивача свідчить про блокування роботи органів управління відповідача та виключає можливість привести статутні документи у відповідність до вимог чинного законодавства України.
Протокольною ухвалою суду від 16.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2023.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання з'явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували.
В судовому засіданні 31.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВАТ «Меридіан» є акціонерним товариством, 40,0753% статутного капіталу якого належить ТОВ «Меридіан Союз», 50,0001% - державі в особі ДК «Укроборонпром».
Рішенням загальних зборів ВАТ «Меридіан» від 18.04.2006 затверджено Положення про наглядову раду товариства; рішенням загальних зборів ВАТ «Меридіан» від 23.02.2009 затверджено статут товариства.
Загальними зборами акціонерів ВАТ «Меридіан», що відбулись 26.03.2010 (протокол №12), ухвалено рішення, зокрема, про обрання голови та членів наглядової ради товариства у кількості 7 осіб (включаючи 4 представники держави).
ТОВ «Меридіан Союз» входить до складу наглядової ради ВАТ «Меридіан» (2 представники).
26.03.2021 відбулось засідання наглядової ради ВАТ «Меридіан» (протокол №90), на якому були присутні: голова наглядової ради - ОСОБА_1 , члени наглядової ради: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; представники ТОВ «Меридіан Союз» були відсутні.
До порядку денного засідання наглядової ради ВАТ «Меридіан» 26.03.2021 включено такі питання:
1) звіт правління ВАТ «Меридіан» про результати фінансово-господарської діяльності за IV квартал 2020 року;
2) звіт правління ВАТ «Меридіан» за 2020 рік та річний звіт (річна фінансова звітність);
3) звіт наглядової ради ВАТ «Меридіан» за 2020 рік.
На засіданні наглядової ради ВАТ «Меридіан» 26.03.2021 (протокол №90):
- з першого питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення прийняти до відома звіт правління ВАТ «Меридіан» про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану ВАТ «Меридіан» за IV квартал 2020 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління, преміювати його за підсумками роботи товариства у IV кварталі 2020 року в сумі 153 078,00 грн.;
- з другого питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів ВАТ «Меридіан» звіт правління товариства за 2020 рік;
- з третього питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів ВАТ «Меридіан» звіт наглядової ради товариства за 2020 рік.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсними рішень наглядової ради ВАТ «Меридіан» від 26.03.2021, оформлених протоколом №90.
Позовні вимоги обґрунтовані таким: позивача не було повідомлено у встановленому порядку про засідання наглядової ради; рішення про скликання засідання наглядової ради ухвалені неповноважною особою; на засіданні не було кворуму (присутні 4 особи з 7), склад наглядової ради не відповідав ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства»; рішення з питань порядку денного були прийняті за відсутності належних повноважень та з порушенням статей 56 - 56-3 Закону України «Про акціонерні товариства»; оскаржуваними рішеннями порушено право позивача на участь в управлінні ВАТ «Меридіан»; мало місце порушення законодавства та статутних документів відповідача при підготовці та проведенні засідання наглядової ради ВАТ «Меридіан», що відбулося 26.03.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, позов задоволено, визнано недійсними рішення наглядової ради ВАТ «Меридіан», що оформлені протоколом №90 від 26.03.2021.
Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, та передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що статут та положення про наглядову раду ВАТ «Меридіан», які регулюють питання складу та порядку формування наглядової ради товариства, не відповідають вимогам ч. 4 ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства» і, відповідно, склад наглядової ради на момент ухвалення оскаржуваного рішення був сформований не у відповідності до вимог закону (не включав незалежних директорів);
- суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що відповідно до вимог закону наглядова рада мала обмежену компетенцію, тобто не мала права ухвалювати рішення, не пов'язані з питаннями щодо організації її переобрання, зокрема, й оскаржуване рішення від 26.03.2021 (протокол №90);
- у випадку невідповідності положень статуту та Положення нормам Закону України «Про акціонерні товариства» підлягають застосуванню саме норми закону. Відтак, оскільки на засіданні наглядової ради були присутні 4 члени із 7, кворум був наявний;
- під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій не з'ясували: 1) чи мало місце голосування ТОВ «Меридіан Союз» (як власника більше 40% акцій ВАТ «Меридіан») «проти» та «утримався» з питань затвердження статуту в новій редакції, положення про наглядову раду ВАТ «Меридіан» та обрання членів наглядової ради товариства, 2) чи мала місце системність таких дій позивача, 3) якими були об'єктивні причини такого голосування (зокрема, відсутність таких об'єктивних причин, ігнорування суттєвих зауважень / пропозицій ТОВ «Меридіан Союз» до порядку денного із зазначених питань, порушення прав цього акціонера на участь в управлінні товариством), 4) чи вплинуло таке голосування на неможливість ухвалення рішення про затвердження статуту і внутрішніх документів ВАТ «Меридіан Союз» тощо;
- суди не з'ясували, яким чином скасування одного із рішень наглядової ради відновить права та законні інтереси акціонера, зацікавленого у приведенні статуту товариства у відповідність до вимог закону, обранні наглядової ради за новою процедурою, включенні до її складу незалежних директорів, створення комітетів.
Судом, з урахуванням приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, враховано вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду у даній справі, та встановлено наступне.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду рішення наглядової ради акціонерного товариства можуть бути оскаржені в судовому порядку акціонером акціонерного товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права та/або законні інтереси учасника (акціонера) товариства - заявника такого позову (позивача). Відповідачем за таким позовом є саме акціонерне товариство.
Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушені рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.
Разом з тим, виходячи з положень, закріплених у статтях 15, 16 Цивільного кодексу України, у частині 1 статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, акціонер акціонерного товариства, який звертається до суду з таким позовом (про визнання недійсним рішень наглядової ради, загальних зборів акціонерів) має обґрунтувати, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене спірними рішеннями органів управління акціонерного товариства та зазначити, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення його порушеного права/інтересу. Натомість господарський суд при вирішенні такого корпоративного спору повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання щодо наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання спірними рішеннями.
Суд зазначає, що акціонер не може оскаржити будь-яке рішення будь-яких зборів чи наглядової ради тільки через наявність у нього статусу акціонера без обґрунтування, чим саме оспорюване ним рішення органу управління акціонерного товариства порушує його права та/або законні інтереси. При цьому посилання позивача (акціонера) в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними рішень наглядової ради та/або загальних зборів акціонерів на порушення його корпоративних прав на участь в управлінні товариством свідчить про загальний, абстрактний характер таких порушень. Такі посилання позивача є недостатніми для висновку про доведеність факту порушення його прав та/або інтересів спірними рішеннями.
Так, з метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсними саме рішень наглядової ради та/або рішень загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення свого права на участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням. Оскаржувані рішення органів управління акціонерного товариства можуть бути визнані недійсними лише у разі, якщо вони прямо (а не опосередковано чи потенційно) впливають на права чи законні інтереси акціонера та порушують їх та за умови, що буде дотримано справедливий баланс між індивідуальними та загальними інтересами, що залежить від всіх обставин у кожному окремому випадку. При цьому позивач повинен довести, що існує безпосередній зв'язок між стверджуваним порушенням та прийнятими оскаржуваними ним рішеннями органів управління акціонерного товариства.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21.
Викладене узгоджується з усталеною позицією у судовій практиці, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16). Наведене також прямо випливає із змісту норми абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про акціонері товариства», яка визначає, що суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання недійсними спірних рішень наглядової ради ВАТ «Меридіан», оформлених протоколом №90 від 26.03.2021, позивач посилається на порушення його корпоративних прав - на участь в управлінні товариством.
Судом встановлено, що спірними рішеннями наглядової ради було вирішено: прийняти до відома звіт правління ВАТ «Меридіан» про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану ВАТ «Меридіан» за IV квартал 2020 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління, преміювати його за підсумками роботи товариства у IV кварталі 2020 року в сумі 153 078,00 грн.; подати на затвердження загальними зборами акціонерів ВАТ «Меридіан» звіт правління товариства за 2020 рік; подати на затвердження загальними зборами акціонерів ВАТ «Меридіан» звіт наглядової ради товариства за 2020 рік.
В той же час, позивачем не було доведено суду яким саме чином спірні рішення, прийняті на засіданні, порушують його права як акціонера товариства та члена наглядової ради товариства на участь в управлінні товариством відповідача.
Зокрема, спірні рішення наглядової ради ВАТ «Меридіан» щодо прийняття до відома звіту правління товариства про результати фінансово-господарської діяльності товариства за IV квартал 2020 року, не є рішеннями ухваленими по суті, які б мали остаточний характер та відповідні наслідки для самого товариства і його акціонерів, оскільки такі рішення стосується "прийняття до відома" інформації, яка міститься у звіті товариства (тобто документів, що містять відомості про результати його діяльності) та його органів, які в подальшому підлягають затвердженню загальними зборами акціонерів, або прийняття відповідної інформації про діяльність органів товариства до відома тощо.
Аналогічна висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/6685/21.
Отже, відсутнє порушене право позивача на управління товариством спірними рішеннями в зазначеній частині, оскільки реалізація такого права можлива в порядку прийняття участі на загальних зборах акціонерів ВАТ «Меридіан» шляхом голосування з питання затвердження звіту правління товариства.
Позивачем не зазначено конкретні негативні наслідки для його прав та законних інтересів, внаслідок прийняття наглядовою радою ВАТ «Меридіан» рішень з вказаних питань.
Крім того, позивачем взагалі не зазначено яким чином відновиться його становище, яке існувало до прийняття спірних рішень з вказаних питань.
Судом враховано, що оскаржувані рішення не були реалізовані і були скасовані рішенням наглядової ради ВАТ «Меридіан», що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом засідання наглядової ради товариства від 22.04.2021 №92, а відтак станом на момент звернення ТОВ «Меридіан Союз» до суду (25.04.2022) не мали юридичної сили.
При цьому, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Меридіан», оформленим протоколом №18 від 29.04.2021, були затверджені як звіт правління товариства за 2019 та 2020 роки, так і звіт наглядової ради товариства за вказані періоди.
Тобто, саме вказані рішення загальних зборів про затвердження звітів правління та наглядової ради ВАТ «Меридіан» і є рішеннями, ухваленими по суті, та які є остаточними, що, в свою чергу, може впливати на права та законні інтереси акціонерів такого товариства.
Отже, на думку суду, позивачем не доведено, в чому саме полягало порушення його прав та/або законних інтересів як акціонера з урахуванням змісту ухваленого рішення та яким чином визнання недійсним вказаних рішень зможе захистити (відновити) порушене право чи інтерес.
Так, позивач у даній справі в обґрунтування позову про визнання недійсними спірних рішень наглядової ради посилався на порушення його корпоративних прав на участь в управлінні товариством, що свідчить про загальний, абстрактний характер таких порушень, та не обґрунтував конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями наглядової ради, співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 звернув увагу, що метою діяльності ВАТ «Меридіан» є обслуговування сектору безпеки і оборони, а також забезпечення обороноздатності, економічної безпеки і захисту інтересів держави.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час серед іншого включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.
При цьому ВАТ «Меридіан» як підприємство оборонно-промислового комплексу, а також підприємство, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави (відповідно до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83) здійснює виробництво і поставку силам безпеки і оборони продукції, виконує інші роботи для забезпечення обороноздатності, безпеки і захисту інтересів держави. Здійснення такої діяльності є одним із пріоритетних напрямків у забезпеченні оборони Держави.
Тому діяльність підприємств оборонно-промислового комплексу та їх органів має бути врегульована відповідно, щоб не створювати додаткових перешкод організаційного характеру для виконання підприємствами своєї функції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дія без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права (постанови Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №911/698/21 (911/1116/21), від 02.02.2022 у справі №922/1474/21, від 12.01.2022 у справі №910/429/20).
При цьому суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 Цивільного кодексу України (ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Тобто, правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути відмова в позові (постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №905/2291/19, від 17.11.2021 у справі №757/30424/18-ц, від 08.07.2020 у справі №214/5314/17, від 03.06.2020 у справі №318/89/18).
В матеріалах справи наявні копії протоколів загальних зборів ВАТ «Меридіан» від 19.04.2006 №8, від 24.03.2007 №9, від 14.03.2008 №10, від 23.03.2009 №11, від 26.03.2010 №12, від 30.04.2015 №13, від 31.03.2017 №14, 04.05.2018 №15, від 24.04.2019 №17, протокол річних загальних зборів ВАТ «Меридіан» від 29.04.2021 №18, з яких вбачається факт голосування ТОВ «Меридіан Союз» (як власника більше 40% акцій ВАТ «Меридіан») «проти» та «утримався» з питань затвердження статуту в новій редакції, положення про наглядову раду ВАТ «Меридіан» та обрання членів наглядової ради товариства. Тобто, вказаним підтверджується голосування позивачем як акціонером проти приведення статутних документів відповідача у відповідність до чинного законодавства України.
Більш того, під час нового розгляду до матеріалів справи було долучено копію протоколу загальних зборів ВАТ «Меридіан» №19 від 05.03.2022, з якої вбачається факт голосування позивачем «проти» та «утримався» щодо 4 запропонованих редакцій статутних документів товариства, в тому числі, запропонованих і самим позивачем.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що реалізуючи своє право на управління товариством, позивач неодноразово блокував можливість привести у відповідність статутні документи відповідача як того вимагає чинне законодавство України.
Натомість, позивачем було ініційовано ряд судових проваджень щодо оскарження рішень наглядової ради товариства, які по своїй суті не мали остаточного характеру та не порушували прав та законних інтересів позивача як акціонера ВАТ «Меридіан», обізнаного із фактом невідповідності складу наглядової ради вимогам чинного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Меридіан Союз» не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.02.2023.
Суддя В.П. Босий