ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2023Справа № 910/8485/22
За позовомДочірнього підприємства «Автомаз-Україна»
доПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»
простягнення 275 940,76 грн.
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
доДочірнього підприємства «Автомаз-Україна»
простягнення 257 692,42 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом:Глазунов І.Ю.
від відповідача за первісним позовом:Кисельов Є.В.
Дочірнє підприємство «Автомаз-Україна» (надалі - «Підприємство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - «Товариство») про стягнення 275 940,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №09/03/2030-МТР від 30.11.2021, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 233 421,04 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 491,72 грн. та інфляційних у розмірі 39 028,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що станом на момент звернення до суду із даним позовом строк виконання грошового зобов'язання за договором не настав у зв'язку з нездійсненням позивачем поставки всієї партії замовленого товару.
12.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» про стягнення 257 692,42 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством зобов'язання із своєчасної передачі товару за договором купівлі-продажу №09/03/2030-МТР від 30.11.2021, у зв'язку з чим Товариство заявляє про стягнення штрафу у розмірі 257 692,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 прийнято зустрічний позов Товариства до розгляду з первісним позовом, вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У відповіді на відзив на первісний позов Підприємство вказує на невірне трактування відповідачем умов договору в частині строку оплати поставленого товару, а також вказує на те, що зобов'язання Підприємства з поставки решти товару припинилися у зв'язку з неможливістю його виконання.
Протокольною ухвалою суду від 09.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2023.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 06.02.2023 надав пояснення по суті спору, первісний позов підтримав, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечував, зустрічні позовні вимоги просив задовольнити повністю.
В судовому засіданні 08.02.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.11.2021 між Підприємством (продавець) та Товариством (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №09/03/2030-МТР (надалі - «Договір»), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати продукцію (товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
За змістом п. 3.2 Договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.
Додатком №1 до Договору сторони погодили умови та деталі поставки, зокрема:
- загальна вартість товару, що поставляється по цьому додатку, складає 3 747 126,97 грн. з ПДВ;
- умови оплати: 25% передоплата, решта по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів;
- термін поставки: поставка всього товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання 25% передоплати.
На виконання умов Договору Товариство перерахувало на рахунок Підприємства передоплату у розмірі 936 781,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18488-П21 від 13.12.2021.
Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 170 202,78 грн., що підтверджується видатковими накладними №О15-008860 від 28.12.2021, №О15-000095 від 17.01.2022, №О15-000198 від 31.01.2022 та №О15-000227 від 31.01.2022.
Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 233 421,04 грн.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Додатком №1 до Договору сторони погодили умови оплати Товариством замовленого товару, а саме: 25% передоплата, решта по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів.
Матеріалами справи (платіжне доручення №18488-П21 від 13.12.2021) підтверджується факт здійснення відповідачем за первісним позовом передоплати у розмірі 936 781,74 грн.
На підставі видаткових накладних №О15-008860 від 28.12.2021, №О15-000095 від 17.01.2022, №О15-000198 від 31.01.2022 та №О15-000227 від 31.01.2022 позивач здійснив поставку товару на користь Товариства на суму 1 170 202,78 грн.
У зв'язку з викладеним, Підприємством заявлено вимогу про стягнення з Товариства вартості поставленого та неоплаченого товару на суму 233 421,04 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено судом, умовами укладеного між сторонами Додатку №1 до Договору було погоджено умови перерахування решти вартості товару - по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що сторони при укладенні Договору були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір, а також додаток №1, який є його невід'ємною частиною.
Таким чином, при укладенні Договору та додатку №1 до нього, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки всього товару, передбаченого таким додатком. При цьому, його умовами сторони визначили перелік товару, що мав бути поставлений на користь Товариства, і загальну вартість - 3 747 126,97 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення Підприємством поставки всього товару, що був передбачений додатком №1 до Договору, а із пояснень представників сторін вбачається, що поставка відбулась виключно на суму 1 170 202,78 грн. згідно видаткових накладних №О15-008860 від 28.12.2021, №О15-000095 від 17.01.2022, №О15-000198 від 31.01.2022 та №О15-000227 від 31.01.2022.
Тобто, як матеріалами справи, так і поясненнями представників сторін підтверджується факт недопоставлення Підприємством на користь Товариства всього товару, погодженого сторонами у додатку №1 до Договору, в той час як умови такого додатку пов'язують настання строку здійснення остаточної оплати саме з моментом його повної поставки.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту передання позивачем за первісним позовом відповідачу передбаченого Договором товару в обсягах, визначених додатком №1.
За висновками суду, всупереч ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обґрунтованості позовних вимог, зокрема, настання строку остаточного розрахунку за поставлений товар, а відтак позовні вимоги у даній справі заявлені передчасно.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
В той же час судом встановлено, що на момент звернення позивача за первісним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару не настав, а відтак порушеного права позивача як на момент подання заяви, так і на момент розгляду даної справи по суті, не існувало.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Підприємства необхідно відмовити повністю.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства суд відзначає таке.
Як встановлено судом раніше, умовами додатку №1 до Договору було передбачено зобов'язання Підприємства поставити весь визначений додатком товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання передоплати у розмірі 25% від його вартості.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
В той же час, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, весь обумовлений додатком №1 до Договору товар так і не був поставлений на користь Товариства, вартість недопоставленого товару становить 2 576 924,19 грн.
Тобто, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Пунктом 6.9 Договору передбачено, що за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару непоставленого вчасно.
Суд перевірив наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок заявленого до стягнення з Підприємства штрафу за порушення виконання зобов'язання з поставки товару за Договором.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства штрафу у розмірі 257 692,42 грн. задовольняються судом повністю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача за первісним позовом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» відмовити повністю.
2. Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити повністю.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 42-А; ідентифікаційний код 32376626) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) штраф у розмірі 257 692 (двісті п'ятдесят сім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 3 865 (три тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 39 коп. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.02.2023.
Суддя В.П. Босий