ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2023Справа № 910/8175/22
За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/8175/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365"
до Державного підприємства "Інформаційні судові системи"
про стягнення 462 202,49 грн
Суддя Удалова О.Г.
Секретар судового засідання Бенчук О.О.
Представники сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідач Мягков О.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (далі - відповідач) про стягнення 462 202,49 грн (382 738,07 грн - основний борг, 58 143,19 грн - пеня, 6 855,13 грн - 3% річних та 14 466,10 грн - втрати від інфляції).
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію в строк, встановлений у договорі № 12/01-2021-1 від 12.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/8175/22 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 04.10.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 382 738,07 грн основного боргу, а також 5 741,07 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У грудні 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" надійшла заява про ухвалення рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд стягнути з відповідача у даній справі витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою суду від 18.01.2023 розгляд вказаної заяви призначено в судовому засіданні на 02.02.2023, а також запропоновано Державному підприємству "Інформаційні судові системи" надати письмові пояснення, заперечення по суті заяви відповідача про розподіл судових витрат.
31.01.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача, а у разі задоволення даної заяви - зменшити розмір витрат.
02.02.2023 від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про стягнення витрат на правову допомогу без його участі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення заяви позивача з підстав, викладених у запереченнях.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд заяви щодо розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення за наявними матеріалами.
Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/8175/22, суд виходив з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 12.12.2022 у справі № 910/8175/22 судом не було вирішено питання про відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
Заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем 13.12.2022, тобто у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: договір про надання правової (правничої) допомоги та представництво інтересі в суді (далі - Договір), укладений 01.07.2022 між Адвокатом об'єднанням «Капітал Правіс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЕНЕРДЖІ 365" (замовник), додаткову угоду до договору від 20.08.2022, акт виконаних робіт від 12.12.2022.
Відповідно до Договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу, зазначену у п. 1.2 договору, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг представлення інтересів визначається додатковою угодою до договору.
На підставі вказаного Договору адвокатом Гриценком Б.М. виписано Ордер на надання правової допомоги серія ВМ №1028219 від 03.08.2022.
Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 Додаткової угоди до договору від 20.08.22 вартість послуг професійної правничої допомоги та представлення інтересів в суді першої інстанції (гонорар) при стягненні заборгованості з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ІНФОРМАЦІЙНІ СУДОВІ СИСТЕМИ" (01054, місто Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 ЄДРПОУ 34614292) становить 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень), незалежно від прийнятого рішення судом. Факт виконання послуг підтверджується актом приймання-передачі, який складається протягом 2-х робочих. Виплата винагороди за виконану роботу (гонорар) в фіксованій сумі, яка становить 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок), здійснюється протягом 10 банківських днів з дня набрання рішенням законної сили.
12.12.2022 між сторонами Договору підписано акт виконаних робіт за договором б/н від 01.07.2022.
31.01.2022 від відповідача надійшли заперечення щодо задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач зауважив, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу адвоката не відповідає критеріям реальності та не є співрозмірною. Окрім того, відповідач вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розміру фактичних витрат - платіжного доручення чи квитанції, позивач приймав участь у судових засіданнях лише один раз та не надано детальний опис виконаних робіт.
Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За таких обставин суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього витрат на правову допомогу адвоката у зв'язку з тим, що позивачем фактично ще не оплатив їх вартість на користь адвокатського об'єднання.
Крім того, суд зазначає, що з умов укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням договору вбачається, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Отже, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача відносно ненадання позивачем детального опису виконаних робіт.
Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи протоколів судового засідання, представник позивача брав участь у справі у трьох засіданнях, а тому твердження відповідача про те, що позивач брав участь у судових засіданнях лише один раз, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Крім того, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таким чином, навіть за відсутності клопотання сторони про зменшення розміру адвокатських витрат, суд, керуючись, частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вправі відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на правову допомогу адвоката повністю або частково.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру адвокатських витрат (у зв'язку з їх не співмірністю), керуючись принципами дійсності, необхідності, неминучості та розумності адвокатських витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн.
Разом з тим, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (01601, місто Київ, ВУЛ.ЛИПСЬКА, будинок 18/5; код 34614292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 18/2, офіс 12, код 41447959) витрати на правничу допомогу в розмір 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2023.
Суддя О.Г. Удалова