ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.02.2023Справа № 910/11654/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 41 205,18 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 41 205,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані нестачею вантажу, який перевозився відповідачем за накладними № 53054284, № 53085569, № 53081808, № 53051967 у вагонах № № 56543119, № 63522924, 60461969, 60519501, № 56998453, № 60460664, № 62008420 у період лютого 2022 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вартість втраченого вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/11654/22, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
22.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів.
21.11.2022 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
У клопотанні про витребування доказів, відповідач просить суд:
витребувати від позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають типовій формі УПД-35 "Посвідчення про якість", встановленою "Інструкцією з обліку видобутку рядового вугілля і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України", затвердженою наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 № 466 - зазначені документи містять інформацію щодо % вологості вугілля, що перевозились за спірними залізничними накладними №№ 53054284, 53085569, 53054284, 53081808, 53051967, оскільки вона не може бути рівною 0 %;
витребувати від позивача та АТ «ДТЕК Західенерго» оригінали із всіма додатками договору від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, що підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними №№ 53054284, 53085569, 53054284, 53081808, 53051967;
витребувати від позивача та АТ «ДТЕК Західенерго» платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджують оплату АТ «ДТЕК Західенерго» вартості поставленого вугілля згідно з вищевказаними залізничними накладними;
витребувати від позивача та АТ «ДТЕК Західенерго» інформацію щодо виробника спірної вугільної продукції, а у разі, якщо виробником даної продукції, що перевозилась за вказаними залізничними накладними, є відмінна від позивача особа - докази придбання даної продукції (договори, специфікації, рахунки, платіжні доручення на оплату таких рахунків тощо) з наданням правовстановчих документів за "ланцюжком" від виробника.
Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідач стверджує, що звернувся до позивача з листом № НЮ-1/3009 від 03.11.2022, в якому просив останнього, щоб той надав документи, які відповідач просить витребувати.
На підтвердження зазначеного, відповідач надає копію листа вих. № НЮ-1/3009 від 03.11.2022 та докази направлення, а саме роздруківку щодо направлення електронного листа та роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» щодо того, що відділення за індексом 85621 тимчасово не функціонує.
Проте, дані докази не підтверджують, що відповідач направляв лист позивача, оскільки позивач не надав суду доказів належності електронної пошти - m-yur@railway.lviv.ua позивачеві, а отже, суд не може дійти до висновку, що відповідач дійсно здійснював (вживав) заходи для отримання доказів.
Крім цього, клопотання про витребування доказів містить ще 2 (дві) вимоги, з приводу яких позивач не надає доказів здійснення заходів, які останній здійснив для отримання доказів, зазначених в 2 та 3 вимозі. Також у вимогах 2, 3, 4 відповідач просить витребувати докази в позивача та АТ «ДТЕК Західенерго», але відповідач не надає доказів на підтвердження того, які ним вчинялися дії для отримання цих доказів від АТ «ДТЕК Західенерго».
Також в клопотанні відповідач не конкретизує, з яких підстав випливає, що конкретний той чи інший доказ, який просить витребувати відповідач, має конкретна особа/особи (позивач, АТ «ДТЕК Західенерго»).
Крім того, суд зазначає, що клопотання про витребування доказів повинно містити, в тому числі, виклад обставин, які може підтвердити доказ, що витребовується, або аргументи, які він може спростувати. Втім, у клопотанні відповідач не обґрунтовує взагалі, які саме обставини може підтвердити витребувана у пункті 4 клопотання інформація, яка, на переконання суду, не входить до предмету доказування у даній справі.
Також суд зазначає, що спір у даній справі виник з огляду на неналежне виконання договору перевезення, що відповідно виключає необхідність віднесення до безпосереднього предмету доказування встановлення якості вантажу, виконання позивачем та його контрагентом договірних зобов'язань щодо купівлі такого товару.
Отже, оскільки відповідачем не дотримано всіх вимог, які встановлені частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо клопотання про витребування доказів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.
Відповідач у даній справі правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в лютому 2022 року прийнято до перевезення вагони завантажені позивачем відповідно до Технічних умов кам'яним вугіллям марки ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100) у вагони у наступній кількості:
- 56543119 в кількості 68,800 тон по залізничній накладній № основна 53054284 (досильна накладна 34292425),
- 63522924 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № основана 53085569 (досильна накладна 53107074),
- 60461969 в кількості 69,000 тон по залізничній накладній № 53054284,
- 60519501 в кількості 69,800 тон по залізничній накладній № 53054284,
- 56998453 в кількості 68,800 тон по залізничній накладній № основна 53081808 (досильна накладна 53105029),
- 60460664 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 53051967,
- 62008420 в кількості 70,000 тон по залізничній накладній № 53051967.
Судом встановлено, що зазначена вище вага завантаженого Позивачем у спірні вагони вантажу відповідає вазі, яка міститься у відомостях вагонів, доданих до відповідних залізничних накладних.
Відповідачем прийнято вантаж відповідно до зазначених вище залізничних накладних до перевезення без зауважень та заперечень.
Товар, що перевозився за вказаними залізничними накладними, - кам'яне вугілля в твердому стані марки ДГ (0-100), Г(Г1)(0-100), вологість 0 %.
Судом встановлено, що перелічені вище залізничні накладні містять переуступний напис за підписами начальника та головного бухгалтера ВПЗ ВП Бурштинська ТЕС, які скріплено печаткою, що свідчить про передачу права на пред'явлення позову Позивачу, тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що відповідає приписам частини другої статті 130, статті 133 Статуту залізниць України.
Під час перевезення вантажу за вищезазначеними накладними на станціях Бурштин Львівської залізниці, Чаплине Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у деяких вагонах, про що складені комерційні акти №№ 388103/132, 454201/6/134, 388103/101, 388103/99, 454201/6/133, 388103/87, 388103/88.
Зважування проводилось на повірених залізницею тензометричних залізничних 150 тонних вагах станції Покровськ Донецької залізниці та Бурштин Львівської залізниці.
За даними комерційних актів:
Згідно з комерційним актом № 388103/87 щодо вагону № 60460664 (залізнична накладна № 53051967) в розділі Д "Опис виявленого з зазначенням кількості недостачі або надлишку" серед іншого зазначено: "Фактично при переважуванні і візуальному огляді даного вагону виявлено брутто 89 300 кг, тара 22 200 кг, нетто 67 100 кг, що менше вказаної ваги в документі 2 900 кг. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При видачі вантажу просипання не було".
Згідно з комерційним актом № 388103/88 щодо вагону № 62008420 (залізнична накладна № 53051967) в розділі Д "Опис виявленого з зазначенням кількості недостачі або надлишку" серед іншого зазначено: "Фактично при переважуванні і візуальному огляді даного вагону виявлено брутто 90 700 кг, тара 22 500 кг, нетто 68 200 кг, що менше вказаної ваги в документі 1 800 кг. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При видачі вантажу просипання не було".
Згідно з комерційним актом № 454201/6/133 щодо вагону № 56998453 (залізнична накладна № 53105029) в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" серед іншого зазначено: "Фактично при переважуванні і візуальному огляді даного вагону виявлено брутто 88 000 кг, тара 20 800 кг, нетто 67 800 кг, що менше вказаної ваги в документі 1,600 тон. Течі вагону немає".
Згідно з комерційним актом № 454201/6/134 щодо вагону № 63522924 (залізнична накладна № 53107074) в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" серед іншого зазначено: "Фактично при переважуванні і візуальному огляді даного вагону виявлено брутто 83 900 кг, тара 21 600 кг, нетто 67 300 кг, що менше вказаної ваги в документі 2,500 тон. Течі вагону немає"
Згідно з комерційним актом № 388103/101 щодо вагону № 60461969 (залізнична накладна № 53054284) в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" серед іншого зазначено: "Фактично при переважуванні і візуальному огляді даного вагону виявлено брутто 88 800 кг, тара 21 600 кг, нетто 67 200 кг, що менше вказаної ваги в документі 1 800 кг. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При видачі вантажу просипання не було".
Згідно з комерційним актом № 388103/99 щодо вагону № 60519501 (залізнична накладна № 53054204) в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" серед іншого зазначено: "Фактично при переважуванні і візуальному огляді даного вагону виявлено брутто 88 700 кг, тара 21 500 кг, нетто 67 200 кг, що менше вказаної ваги в документі 2 600 кг. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При видачі вантажу просипання не було".
Згідно з комерційним актом № 388103/132 щодо вагону № 56543119 (залізнична накладна № 34292425) в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" серед іншого зазначено: "Фактично при переважуванні і візуальному огляді даного вагону виявлено брутто 88 250 кг, тара 21 100 кг, нетто 67 150 кг, що менше вказаної ваги в документі 1 650 кг. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При видачі вантажу просипання не було".
На підтвердження фактичної вартості вугільної продукції, яка перевозилася спірними вагонами, Позивачем до матеріалів справи надано довідки відправника - ТОВ "Дтек Курахівська ЦЗФ":
- фактична вартість 1 т кам'яного вугілля ДГ (0-100), що перевозилось згідно з залізничною накладною № 53051967, складає 4 067 грн з ПДВ;
- фактична вартість 1 т кам'яного вугілля ДГ (0-100), що перевозилось згідно з залізничною накладною № 53054284, складає 4 067,04 грн;
фактична вартість 1 т кам'яного вугілля Г (Г1 (0-100), що перевозилось згідно з залізничною накладною № 53081808, складає 4 160,89 грн;
фактична вартість 1 т кам'яного вугілля Г (Г1 (0-100), що перевозилось згідно з залізничною накладною № 53085569, складає 4 343,40 грн.
Позивачем вказується про те, що в залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірний вантаж відправлено вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані, а тому пунктом 27 Правил видачі вантажів закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% - для кам'яного вугілля.
Так, позивач зазначає, що загальна вартість недостачі вантажу становить 41 205,18 грн з застосування 1% норми природної втрати, яку відповідач повинен відшкодувати.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазначає, що позивачем вжито не всіх заходів щодо запобігання втрати вантажу під час перевезення, а надані позивачем до матеріалів справи комерційні акти не підтверджують наявність вини відповідача щодо нестачі вантажу. При цьому відповідач вказує, що позивачем не надано до матеріалів доказів оплати вантажу за ціною відправника, а відтак не доведено наявність у Позивача шкоди.
Розглядаючи даний спір суд виходив з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Відповідно до частини 2 статті 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Частиною 3 статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Так, згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі за текстом - Статут) визначає обов'язки, права відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту закріплено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між позивачем (вантажовідправником) та відповідачем (перевізником) договору перевезення на підставі складених залізничних накладних.
При цьому, суд вказує, що зазначені в накладних дані щодо вантажу, в тому числі характеристика вантажу (вологість, стан) також є погоджені сторонами.
Відповідно до статті 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За приписами пункту 2 статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в статті 113 Статуту.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з вимогами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", яка кореспондується з вимогами статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Оскільки матеріалами справи підтверджений факт прийняття відповідачем до перевезення від позивача вантажу у вагонах №№ 56543119, 63522924, 60461969, 60519501, 56998453, 60460664, 62008420, за накладними № № 34292425, 53054284, 53107074, 53085569, 53054284, 53105029, 53081808, 53051967, суд дійшов висновку, що саме відповідач є відповідальною особою за збереження прийнятого до перевезення вантажу, а відтак, і за нестачу такого вантажу, яка підтверджується комерційним актами.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Згідно з пунктом 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Як вбачається зі змісту статті 129 Статуту та пункту 2 Правил складання актів, існує вичерпний перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт.
Пунктом 9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи комерційні акти, встановив, що вони за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу та недостачі вантажу, який перевозився у спірних вагонах, що, в свою чергу, є підставою для матеріальної відповідальності відповідача за незбереження вантажу у вагонах, які передані останньому до відправлення як перевізнику.
При цьому, відповідачем не доведено, що позивачем вчинено недостатньо заходів для збереження вантажу при перевезення, оскільки вантаж у вагонах залізницею було прийнято без зауважень.
Як встановлено пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі.
Відповідно до Пояснень щодо заповнення накладної (Додаток 3) до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) у графі 20 відправником, зокрема, зазначаються: найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді), та інше.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем передано відповідачу для перевезення вугілля кам'яне (марки г-газовый) ДГ(0-100), Г(Г1)(0-100) в твердому стані, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) відноситься до мінеральних палив (код 2701 - вугілля кам'яне).
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено норму недостачі в 1%, оскільки мінеральне паливо прийняте до перевезення в твердому стані та відповідної марки.
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина 1 стаття 114 Статуту залізниць України).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).
На доведення вартості відправленого вантажу позивачем надано довідки,
підписані директором та начальником відділу планування та інвестицій позивача.
Згідно з пунктом 2.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку.
При цьому, Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додавання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем, а тим паче вантажовідправником або іншою уповноваженою особою вартості вантажу, оскільки статтею 130 Статуту залізниць України визначений перелік документів, що слід додавати під час пред'явлення позову/претензії перевізнику, серед яких немає доказів оплати вантажу, а у відповідності до статті 115 Статуту залізниць України, в даній категорії спорів, позивачу необхідно додати документ відправника про вартість вантажу, яким може бути довідка, при цьому коло уповноважених осіб на її підписання, на рівні закону законодавцем не деталізовано, а відтак такими особами можуть бути і директор товариства або інша уповноважена особа.
З огляду на викладене, суд приймає довідки позивача як належні докази на підтвердження вартості відправленого вантажу.
Крім того, суд відхиляє заперечення відповідача в частині того, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем шкоди, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач не є власником втраченого майна, а виступає вантажовідправником, право на подання позову за залізничними накладними якому було передано отримувачем вугілля.
При цьому, в даному випадку відсутня необхідність встановлення обставин укладення між позивачем та ДТЕК «Західенерго» договору поставки вугілля та обставин оплати вартості відправленого вантажу за залізничними накладними.
Суд перевірив доводи, наведені позивачем в позовній заяві, а також доданий до позовної заяви розрахунок суми вартості втраченого вантажу, та встановив, що останній є арифметично вірним та таким, що здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 41 205,18 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гердойця, 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дтек Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька обл., с. Вовчанка(п), вул. Нагорна, буд. 1А, код 33959754) вартість недостачі вантажу в розмірі 41 205,18 грн (сорок одну тисяч двісті п'ять грн 18 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.02.2023.
Суддя О.Г. Удалова