ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2022Справа № 910/17564/21
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"
про стягнення коштів у розмірі 27 320,28 грн,
У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" про стягнення коштів у розмірі 27 320,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/17564/21 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
18.11.2021 через загальний відділ діловодства від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо страхового полісу № AР 4739796.
03.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.01.2022 позивачем до суду була подана відповідь на відзив.
04.01.2022 через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від відповідача надійшов фактичний розрахунок судових витрат.
14.01.2022 від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.11.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_1 був укладений договір № 71215а0е добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" (далі - договір страхування), згідно якого застраховано автомобіль "Mercedes-Benz A 180", державний номер НОМЕР_1 .
24.03.2021 о 18:15 год. у місті Запоріжжя, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Mercedes-Benz CL", державний номерний знак НОМЕР_2 , допустив зіткнення із автомобілем "Mercedes-Benz A 180", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Mercedes-Benz A 180", державний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС", який належить ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, та за взаємною згодою водії транспортних засобів склали повідомлення про ДТП (Європротокол), який визнається судом як належний та допустимий доказ у справі, в силу вимог пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України.
Назване повідомлення про ДТП (Європротокол) складене обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Водій автомобіля "Mercedes-Benz CL", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 24.03.2021, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Mercedes-Benz CL", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) №АР 4739796 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб -130 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн, діючий станом на 24.03.2021).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
29.03.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату страхового відшкодування за договором від 06.11.2020 № 71215а0е.
За наслідками ДТП складено акт огляду транспортного засобу від 30.03.2021, акт огляду транспортного засобу від 30.03.2021 (додатковий огляд 01.07.2021), - автомобіля "Mercedes-Benz A 180", державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ремонтної калькуляції №1.003.21.0 від 08.04.2021, яка складена із застосуванням авторизованого програмного комплексу "Audatex", рахунку-фактури № СФ-0000015 від 05.04.2021 та рахунку-фактури № СФ-0000032 від 01.07.2021 вартість відновлювального ремонту, автомобіля "Mercedes-Benz A 180", державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодженні при ДТП, складає 28 320,28 грн.
На виконання умов договору страхування від 06.11.2020 № 71215а0е, враховуючи вищевказані рахунки-фактури, калькуляцію, було складено страховий акт № ARX2755724 від 09.04.2021, страховий акт № ARX2813667 від 05.07.2021, відповідно до якого позивач здійснив виплату страхового відшкодування застрахованого транспортного засобу "Mercedes-Benz A 180", державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 28 320,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 769687 від 12.04.2021 на суму 25 470,28 та платіжним дорученням № 796157 від 06.07.2021 на суму 2 850,00 грн.
09.06.2021 та 02.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про регресні вимоги, відповідно до яких просив здійснити відшкодування в розмірі 25 470,00 грн та 2 850,00 грн відповідно. Оскільки вказані заяви залишились без виконання, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просив суд стягнути 27 320,28 грн.
Відповідач пред'явлених позовних вимог не визнає та заперечує проти стягнення з огляду на порушення позивачем строків звернення із заявою про виплату, передбачених статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів». До того ж відповідач зазначає, що не визнає подію 24.03.2021 такою, що має ознаки страхової на підтвердження чого надає до суду копію висновку № 254/21 за результатами проведення транспортно-трасологічного дослідження. Відповідачем зауважено, що у разі визнання події страховою, позивачем не було враховано коефіцієнту фізичного зносу, хоча строк експлуатації застрахованого транспортного засобу "Mercedes-Benz A 180", державний номер НОМЕР_1 , станом на 24.03.2021 становив понад 7 років, а саме 11 років.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 27 320,28 грн.
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань :
1) договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;
2) деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
3) договірне зобов'язання між відповідачем і винною особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Позивачем у даній справі заявлено суму до відшкодування відповідно до рахунків-фактур та платіжних доручень, згідно з якими вартість відновлювального ремонту названого автомобіля становить 28 320,28 грн.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як встановлено судом вище, водій автомобіля "Mercedes-Benz CL", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 24.03.2021, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. У даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Відповідач є особою, на яку полісом № АР 4739796 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Mercedes-Benz CL", державний номерний знак НОМЕР_2 , на час ДТП.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АР 4739796, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд також зауважує, що позивач отримав право вимоги потерпілої особі після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Доводи відповідача щодо відсутності ознак страхової події 24.03.2021, які ґрунтуються на висновку № 254/21 за результатами проведення транспортно-трасологічного дослідження, критично оцінюються судом з огляду на те, що сам факт складення учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду із висвітленням всіх обставин та визначення винної особи свідчить про подію, що є дорожньо-транспортною пригодою, яка законодавцем визначається як страхова подія.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".
За таких обставин, до позивача, у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП, перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 28 320,28 грн за мінусом франшизи - 1 000 грн.
Разом з тим, суд відзначає, що у відповідача внаслідок настання страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.
Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Ссх (1- ЕЗ), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, у разі коли для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни пошкоджених складових частин на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а враховує коефіцієнт фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Тому пред'явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Така правова позиція господарських судів зазначена в постанові КГС ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009, коефіцієнт фізичного зносу нараховується коли строк експлуатації легкових КТЗ перевищує 7 років, а згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного застрахованого транспортного засобу, його роком випуску є 2010 рік, тобто на момент ДТП (24.03.2021) строк експлуатації перевищує 7 років.
З огляду на вказане, дотримуючись приписів пункту 7.37 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, суд здійснив розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню з відповідача із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який за розрахунком суду дорівнює 0,81, та за вирахуванням франшизи, яка дорівнює 21 939,43 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2021 та 02.09.2021 позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Суд вважає хибними посилання відповідача на приписи статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає, що до числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, зокрема, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди з розміром визначеної страхової виплати чи рішенням страховика про відмову в страховому відшкодуванні. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 21 939,43 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем долучено до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги № 1від 02.01.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), акт виконаних робіт від 20.12.2021, посвідчення адвоката України Синюка Станіслава Леонідовича, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6423/10.
Враховуючи вищевикладене суд встановив, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є пов'язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Заявлена сума витрат не перевищує їх попереднього орієнтовного розрахунку, наданого суду (протилежного відповідачем не доведено належними та допустимими доказами).
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред'явлених позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог відповідача в частині покладення на позивача 984,77 грн витрат на правову допомогу адвоката, тобто пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про здійснення страхового відшкодування в розмірі 27 320,28 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 10; ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) в розмірі 21 939,43 грн (двадцять одну тисячу дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 43 копійки) - сума виплаченого страхового відшкодування та 1 822,91 грн (одну тисячу вісімсот двадцять дві гривні 91 копійку) судового збору.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 10; ідентифікаційний код 24745673) 984,77 грн (дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 77 копійок) витрат на правову допомогу адвоката.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23.01.2023.