ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2022Справа № 910/10027/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Житній ринок"
до Фізичної особи-підприємця Єфременко Наталії Юріївни
про стягнення 34 206,51 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.09.2022,
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Житній ринок" з позовом до Єфременко Наталії Юріївни про стягнення 34 206,51 грн, з яких 24 600,00 грн складає сума основної заборгованості, 1 699,49 грн - пеня, 5 000,00 грн - штраф, 877,00 грн - 3% річних та 2 030,02 грн - втрати на інфляції.
Зважаючи, що відповідачем у справі у справі вказано Єфременко Наталію Юріївну , тобто фізичну особу, що не є підприємцем, суд в порядку статті 176 звернувся до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Єфременко Наталії Юріївни .
19.07.2021, 21.07.2021 та 23.07.2021 до суду надійшли відповіді Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на запит суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали.
16.08.2021 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача на усунення недоліків надійшли документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10027/21, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень.
25.01.2022 суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/10027/21 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження та призначити підготовче засідання на 09.02.2022 та встановити сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
Ухвалою суду від 09.02.2022 відкладене підготовче засідання 02.03.2022.
06.06.2022 підготовче засідання призначене на 07.07.2022.
Ухвалою суду від 07.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2022.
У судовому засіданні 29.08.2022 оголошено перерву на 01.09.2022.
Сторони не направили своїх представників для участі в судовому засіданні 01.09.2022.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
23.07.2019 між Комунальним підприємством "Житній ринок" (надалі - Ринок) та фізичною особою-підприємцем Єфременко Наталією Юрівної (надалі - Підприємець) укладено договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі № Ж/10/2019 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Ринок надає за плату послугу із забезпечення Підприємця на території ринку торговельним місцем № Ж/10 зі сторони вул. Житньоторзька (м. Київ) загальною площею 9,0 кв.м. для здійснення торгівлі.
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.6. Договору вартість послуг становить 4 050,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ - 675,00 грн. За наступні місяці користування послугами ринку, Підприємець здійснює оплату вартості послуг ринку 100% авансовим платежем з десятого до п'ятнадцятого числа місяця, в якому будуть надаватись послуги, в розмірі місячної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
У пункті 2.7 Договору передбачено, що розрахунки за послуги здійснюються готівкою через касу підприємства або безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Ринку згідно з рахунком (квитанції на оплату, Договору).
Відповідно до п. 3.3.1. Договору Підприємець зобов'язаний оплачувати послуги та експлуатаційні витрати на умовах та в порядку, зазначеному в Договорі.
За змістом пункту 2.10 Договору послуги за період, за який надійшла оплата від Підприємця вважаються наданими належним чином і в повному обсязі, якщо торгівельна площа (місце) Ринку фактично зайнята майном Підприємця (розміщений ролет, знаходиться товар та інші речі). У разі, якщо Підприємець не здійснює торгівельну діяльність, але не звільнив торгівельне місце від власних речей та не розірвав Договір, Договір продовжує діяти, а послуги надаються в повному обсязі, передбаченому Договором.
Факт передачі Підприємцю торгівельного місця підтверджується Актом приймання-передачі від 23.07.2019.
31.08.2020 сторони дійшли згоди розірвати Договір з 31.08.2020, про що сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 31.08.2020 до Договору.
Разом із цим, Підприємець оплату наданих за Договором послуг не здійснив у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 24 600,00 грн з урахуванням платежу від 17.03.2021 у сумі 1 069,46 грн відповідно до прибуткового касового ордеру № 408.
23.03.2021 Підприємцю разом із претензією № 292-84 про сплату боргу в сумі 24 600,00 грн направлено Акт звірки взаєморозрахунків у 2 екземплярах, однак дана вимога не була вручена з причини закінчення строку зберігання поштового відправлення.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що припинив діяльність під час введення карантинних обмежень у період березень-травень 2020 року, а в період липень-серпень 2020 року позивачем неправомірно збільшено вартість послуг за Договором. Крім того, відповідач наголосив, що стягнення пені та штрафу за прострочення сплати місячних платежів Договором не передбачено, та їх нарахування здійснюється поза межами строку позовної давності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи слідує, що Підприємець свої зобов'язання з оплати послуг за Договором своєчасно та в повному обсязі не виконував, у зв'язку з чим станом на 15.06.2021 за ним утворилась заборгованість у сумі 24 600 грн.
Судом прийняті до уваги доводи Підприємця про те, що внаслідок запровадження карантинних обмежень у період березень-травень 2020 року останній підприємницьку діяльність не здійснював.
Натомість, положеннями пункту 2.10 Договору прямо передбачено, що в разі, якщо Підприємець не здійснює торгівельну діяльність, але не звільнив торгівельне місце від власних речей та не розірвав Договір, Договір продовжує діяти, а послуги надаються в повному обсязі, передбаченому Договором.
Разом із цим, матеріали справи доказів фактичного звільнення Підприємцем торгівельного місця в спірний період не містять.
При цьому, Договір між сторонами розірвано згідно з відповідною Додатковою угодою лише 31.08.2020, відтак до вказаної дати зобов'язання сторін за Договором мали виконуватися належним чином.
Також суд відхиляє доводи Підприємця про безпідставне збільшення Ринком вартості наданих послуг, оскільки пунктом 3.2.3. Договору позивач мав право змінювати розмір плати за послуги, з попередженням про це Підприємця за 7 днів, шляхом розміщення відповідного повідомлення на інформаційних дошках на території ринку, який знаходиться за фактичною адресою Ринку, або шляхом безпосереднього письмового повідомлення Підприємця.
Отже, умовами Договору передбачено відповідне право Ринку на зміну розміру плати, у той час як Підприємцем докази порушення позивачем порядку повідомлення про зміну розміру плати не надані.
Одночасно Підприємцем не підтверджено жодними доказами споживання електричної енергії у спірний період в іншому розмірі, ніж нараховано Ринком.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Відтак, оскільки наразі сума основного боргу відповідача становить 24 600 грн, та дані суми підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, у той час як відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 699,49 грн пені, 5 000,00 грн штрафу, 877,00 грн 3% річних та 2 030,02 грн втрат на інфляції.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 4.3 Договору за порушення Підприємцем строків оплати, передбачених п.2.3, п.2.5. даного Договору, Підприємець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі прострочки оплати більше, ніж на п'ять днів Підприємець додатково сплачує штраф у розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень.
У свою чергу, Підприємець наголошував на пропуску строку спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.
Частина 2 статті 258 ЦК Україна передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як слідує з наданого позивачем розрахунку, останній здійснив нарахування пені за період з 11.12.2020, у той час як позов був пред'явлений до суду 18.06.2021. Таким чином, нарахування пені здійснено в межах строку спеціальної позовної давності.
Також, із Підприємця підлягає стягненню штраф у погодженому сторонами розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.09.2019 по 17.06.2021 суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх правомірність, а, отже позовні вимоги в частині відшкодування 877,00 грн 3% річних та 2 030,02 грн втрат на інфляції також підлягають задоволенню.
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Комунального підприємства "Житній ринок" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єфременко Наталії Юріївни ( АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Житній ринок" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, будинок 16; ідентифікаційний код 05587843) 24 600,00 грн (двадцять чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок) основного боргу, 1 699,49 грн (одну тисячу шістсот дев'яносто дев'ять гривень 49 копійок) пені, 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) штрафу, 877,00 грн (вісімсот сімдесят сім гривень 00 копійок) три проценти річних, 2 030,02 грн (дві тисячі тридцять гривень 02 копійки) інфляційних втрат та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 27.02.2023.