61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
28.02.2023 Справа №905/263/22
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.,
розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури, м. Маріуполь Донецької області, в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області, код 42014230,
до фізичної особи-підприємця Лоленка Андрія Сергійовича, м. Маріуполь Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 139 300,46 грн,
Перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Лоленка Андрія Сергійовича про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором №6879-Ж оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя від 22.12.2015 у розмірі 139 300,46 грн, з якої 137 625,37 грн заборгованості по орендній платі, 750,70 грн інфляційних витрат та 1 675,37 грн пені. Також просить стягнути з відповідача 2 481,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 6879-Ж оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя, від 22.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено строки подачі заяв по суті справи.
У зв'язку з тим, що 24.02.2022 була розпочата військова агресія Російської Федерації проти України та почались обстріли м. Харкова, судове рішення у справі не було постановлено у встановлені законодавством строки.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.07.2022 запропоновано учасникам справи в строк до 16.08.2022 надати обґрунтування своєї позиції по справі на теперішній час.
10.08.2022 на електронну пошту суду надійшов лист Маріупольської окружної прокуратури, в якому прокурор вказує, що відповідач не виконував свої зобов'язання за договором оренди майна, заборгованість виникла задовго до початку військової агресії з боку РФ, просить розглянути справу та задовольнити позовні вимоги.
16.08.2022 на електронну пошту суду надійшла заява Маріупольської міської ради, в якій позивач підтверджує заборгованість відповідача та підтримує заявлені прокуратурою позовні вимоги.
17.08.2022 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилається на здійснені ним оплати орендної плати за спірним договором, зазначає про відсутність у нього заборгованості по орендній платі. До відзиву додано платіжне доручення № 201 від 14.02.2022 про сплату 55 000,00 грн.
Того ж дня відповідачем через підсистему "Електронний суд" подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити пропущений строк, встановлений законом для подання відповідного відзиву на позов.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.08.2022 поновлено фізичній особі-підприємцю Лоленку Андрію Сергійовичу строк для подання відзиву на позов. Прийнято до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву. Встановлено прокурору, позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 251 ГПК України - 5 днів з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
30.08.2022 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення до відзиву на позов, до яких додано копії платіжних доручень від 11.06.2020 № 6-11 про оплату 38 295,08 грн та від 03.09.2021 № 84 про оплату 50 000,00 грн. В поясненнях додатково зазначає, що надати докази підтвердження зробленого ним 15.01.2020 платежу на суму 31 200,00 грн зараз неможливо, оскільки оригінали зазначеного платіжного документа залишились у тимчасово окупованому місті Маріуполі. Також стверджує, що позивачем не враховані зроблені ним відповідні оплати за оренду зазначеного в позові нежитлового приміщення. Наполягає, що заборгованість за спірний період відсутня, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
08.09.2022 на електронну пошту надійшло клопотання Маріупольської окружної прокуратури про продовження строків для надання відповіді на відзив відповідача.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2022 продовжено Маріупольській окружній прокуратурі строк для подання відповіді на відзив до 09.10.2022.
14.10.2022 на електронну пошту суду надійшла заява Маріупольської окружної прокуратури про зменшення розміру позовних вимог, в якій прокуратура просить суд стягнути з ФОП Лоленка А.С. заборгованість з орендної плати за договором №6879-Ж від 22.12.2015 за користування нежитловим приміщенням по вул. А. Куїнджі, 48/55 у м. Маріуполі в сумі 81 874,39 грн, а також стягнути 750,7 грн інфляційних витрат та 1 675,37 грн пені. Крім того, просить стягнути з відповідача 2 481 грн судового збору за подання позову. В заяві зазначає, що в платіжних дорученнях, на які посилається ФОП Лоленко А.С. (на суму 38 295,08 грн (платіжне доручення від 11.06.2020 №6-11), на суму 31 200 грн (платіжне доручення відсутнє), на суму 50 000 грн (платіжне доручення від 03.09.2021 №84)) у графі "призначення платежу" відсутні посилання на період, за який здійснюється оплата, за виключенням платіжного доручення №6-11 від 11.06.2020. А тому вказані платежі були віднесені на погашення боргу за періоди, зазначені в розрахунку заборгованості. Враховуючи сплату відповідачем частини заборгованості з орендної плати в сумі 55 000,00 грн вже після подачі позовної заяви та відкриття провадження по справі, розмір позовних вимог підлягає зменшенню на вказану суму.
24.10.2022 на електронну пошту суду надійшла ідентична заява Маріупольської окружної прокуратури про зменшення розміру позовних вимог, до якої додатково додано докази її направлення на електронну пошту відповідача.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, що позивач реалізував своє право на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, приймаючи до уваги, що в країні введений воєнний стан та органи державної влади та місцевого самоврядування міста Маріуполь вимушені були виїхати на підконтрольні Україні території через окупацію міста Маріуполь, що могло потягти за собою необхідність більшого часу для підготовки заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, а також те, що судом встановлювались нові строки для подачі заяв по суті, зважаючи на право суду продовжити процесуальний строк, з метою повного та всебічного дослідження доказів та розгляду даної справи по суті, суд вважає за можливе продовжити Маріупольській окружній прокуратурі строк для подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог та прийняти подану заяву до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи із врахуванням сум, визначених у заяві.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Прокурором та позивачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано не було, вказана ухвала повернулась до суду.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідач зареєстрований в системі "Електронний суд" та ним подано до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач обізнаний про розгляд справи судом.
Також суд зазначає, що після введення в країні воєнного стану, з огляду на те, що м. Маріуполь (місцезнаходження всіх учасників справи) перебуває в тимчасовій окупації та поштові відправлення до вказаного міста відділеннями поштового зв'язку не здійснюються, всі інші ухвали суду, постановлені у цій справі, направлялись судом учасникам справи на повідомлені ними адреси електронної пошти та/або через систему "Електронний суд".
Суд виходить із того, що якщо учасник надав суду електронну адресу, зазначивши її в заяві, отже, слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення суду.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ухвали суду у справі № 905/263/22 розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними.
Отже, приймаючи до уваги те, що судом вжито всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про розгляд судової справи, з огляду на надходження від учасників справи заяв по суті справи, суд дійшов висновку, що учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та про подальший рух даної справи.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 248 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлене неналежним здійсненням позивачем своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави. Незважаючи на виявлене порушення позивачем, останній за судовим захистом інтересів держави не звертався. Вказані обставини обумовили необхідність застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та є підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2015 між Департаментом міського майна Маріупольської міської ради (орендодавець, правонаступник - Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради) та фізичною особою-підприємцем Лоленком Андрієм Сергійовичем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя № 6879-Ж (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого, на підставі наказу директора Департаменту міського майна Маріупольської міської ради від 22.12.2015 за №353а "Про передачу в оренду нежитлового приміщення на підставі заяви претендента" орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду), розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Артема, 48/55 загальною площею 170,00 кв.м, з урахуванням місць загального користування, згідно технічного паспорту БТІ, для використання під офіс.
Згідно з п.2.1 Договору вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення (будівлі, споруди).
Передача приміщення (будівлі, споруди) в оренду не дає орендарю права власності на це приміщення (будівлю, споруду). Власником орендованого приміщення (будівлі, споруди) залишається Маріупольська міська рада, а орендар володіє та користується ним протягом терміну оренди (п.2.2 Договору).
Відповідно до п.2.3 Договору приміщення (будівля, споруда) вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
У випадку самовільного звільнення орендарем переданого йому нежитлового приміщення (будівлі, споруди), приміщення (будівля, споруда) вважається поверненим з моменту складання орендодавцем відповідного акту (п.2.4 Договору).
Умовами п. 3.2 Договору визначено обов'язок орендаря щомісячно і в повному обсязі вносити отримувачу орендну плату.
Згідно з п. 4.1 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012р. №6/18-1851.
Пунктом 4.2 Договору (в редакції Додаткового договору від 11.01.2019) передбачено, що за вказане у п.п. 1.1 Договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) з « 01» грудня 2018 встановлений розмір орендної плати за базовий місяць (жовтень 2018р.) у розмірі 5 112,39 грн (згідно додатку). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.
Умовами п. 4.2.1 Договору встановлено розмір пільгової орендної плати за нежитлове приміщення, визначене у п.1 Договору, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 27.02.2015 року №6/46-5142 "Про зниження розміру орендної плати фізичним та юридичним особам за нежитлові приміщення, що орендуються" у розмірі 50% від розміру орендної плати, розрахованої відповідно до п.4.2 цього Договору. Пільгова орендна встановлена до 31.12.2015року. З 01.01.2016 року орендодавець в односторонньому порядку нараховує орендну плату відповідно до п.4.2. Договору без урахування пільги.
Відповідно до п.4.3 Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії департаменту міського майна. Рахунки на оплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця. При отриманні рахунку необхідно мати копію платіжного документа про сплату за оренду приміщення (будівлі, споруди) за попередній період.
Згідно з п.4.4 Договору розмір орендної плати може бути змінено в односторонньому порядку орендодавцем у зв'язку зі зміною методики її розрахунку, у випадках, передбачених законодавством України та рішеннями органів місцевого самоврядування. Перегляд розміру орендної плати набирає чинності з моменту прийняття рішення про це Маріупольською міською радою.
У випадку самостійного залишення орендарем нежитлового приміщення (будівлі, споруди) без укладання акту прийому-передачі, орендарю нараховується оплата у розмірі місячної орендної плати до укладання відповідного акту (п.4.5 Договору).
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов'язання виконані у повному обсязі.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє: з 22 грудня 2015р. до 30 листопада 2018р. (п.7.1 Договору).
Пунктом 2 Додаткового договору від 11.01.2019 до Договору оренди №6879-Ж від 22.12.2015 сторони погодили, що термін дії договору №6879-Ж від 22.12.2015 на оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. А.Куїнджі, 48/55, загальною площею 170,00кв.м. для використання під офіс, подовжений до 30 листопада 2019 року включно.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну договору протягом місяця після закінчення його терміну, він вважається подовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Таким чином договір продовжується і у подальшому (п.7.5 Договору).
Суд зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності. Доказів розірвання договору чи визнання його недійсним суду не надано, тому він є обов'язковим для виконання сторонами.
22 грудня 2015 року сторонами підписано Акт № 8243 прийому-передачі нежитлового приміщення в будинку № 48/55 по вулиці Артема, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 170,00кв.м., розташоване у багатоквартирному будинку Літ. А-5, а саме: з Літ. А-5, приміщення №116-а, кімнати №№1-12, 14, 28, 29, 30, перший поверх, місця загального користування, літ. А-19 - площадка у будинку №48/55 по вулиці Артема.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя №6879-Ж від 22.12.2015, прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Заявлені прокурором вимоги підтримано позивачем.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та умовами укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя №6879-Ж від 22.12.2015.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону, яка діяла до 01.02.2020) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону з 01.02.2020) орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03 жовтня 2019 року № 157-IX, який вступив у дію з 01.02.2020, договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Згідно приписів частини 1 статті 283, частини 3 статті 285 ГК України та статей 759, 762 ЦК України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Згідно частини 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в редакції, яка діяла до 01.02.2020, частиною 4 ст. 17 вказаного закону в редакції з 01.02.2020 та частиною 1 статті 286 ГК України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до статті 202 ГК України та статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, нежитлове приміщення загальною площею 170,00кв.м., розташоване у багатоквартирному будинку Літ. А-5, а саме: з Літ. А-5, приміщення №116-а, кімнати №№ 1-12, 14, 28, 29, 30, перший поверх, місця загального користування, літ. А-19 - площадка у будинку № 48/55 по вулиці Артема (теперішня назва - А. Куїнджі) м. Маріуполя, було передано орендодавцем орендарю згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення №8243 від 22.12.2015.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами акту прийому-передачі про повернення орендодавцю нежитлового приміщення.
Отже, відповідач був фактичним користувачем нежитлового приміщення, яке є предметом договору оренди №6879-Ж від 22.12.2015 у спірний період (жовтень 2019 року - жовтень 2021 року), що останнім не заперечується.
Пунктом 3.2 договору, визначений обов'язок орендаря щомісячно і в повному обсязі вносити отримувачу орендну плату.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оскільки оплата проводиться щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним (п.4.3 договору), відповідач мав сплатити орендні платежі за жовтень 2019 року не пізніше 30.11.2019, за листопад 2019 року не пізніше 31.12.2019, за грудень 2019 не пізніше 31.01.2020, за січень 2020 року не пізніше 29.02.2020, за лютий 2020 року не пізніше 31.03.2020, за березень 2020 року не пізніше 30.04.2020, за квітень 2020 року не пізніше 31.05.2020, за травень 2020 року не пізніше 30.06.2020, за червень 2020 року не пізніше 31.07.2020, за липень 2020 року не пізніше 31.08.2020, за серпень 2020 року не пізніше 30.09.2020, за вересень 2020 року не пізніше 31.10.2020, за жовтень 2020 року не пізніше 30.11.2020, за листопад 2020 року не пізніше 31.12.2020, за грудень 2020 року не пізніше 31.01.2021, за січень 2021 року не пізніше 28.02.2021, за лютий 2021 року не пізніше 31.03.2021, за березень 2021 року не пізніше 30.04.2021, за квітень 2021 року не пізніше 31.05.2021, за травень 2021 року не пізніше 30.06.2021, за червень 2021 року не пізніше 31.07.2021, за липень 2021 року не пізніше 31.08.2021, за серпень 2021 року не пізніше 30.09.2021, за вересень 2021 року не пізніше 31.10.2021, за жовтень 2021 року не пізніше 30.11.2021.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, прокурор просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 139 300,46 грн, з якої 137 625,37 грн заборгованості по орендній платі, 750,70 грн інфляційних витрат та 1 675,37 грн пені. Якщо скласти зазначені складові, то виходить загальна сума 140 033,44 грн. В заяві про зменшення позовних вимог прокурор просить суд стягнути заборгованість з орендної плати 81 874,39 грн (136 874,39 грн - 55 000,00 грн), 750,70 грн інфляційних витрат та 1 675,37 грн пені, всього 84 300,46 грн. Тобто в позові вказана основна сума боргу 137 625,37 грн, а в заяві про зменшення 136 874,39 грн.
Дослідивши додані до позовної заяви докази, суд встановив, що в матеріалах справи (а.с. 20) наявний рахунок № 4326/3 від 17.12.2021, виставлений за оренду приміщень Лоленку А.С., з якого вбачається, що позивачем здійснені нарахування орендної плати з перерахунком індексу інфляції. В такому рахунку наявна табличка зі стовпчиками: місяць, в якому вказаний місяць нарахування; оренда, в якому зазначена сума оренди за попередній місяць; перерахунок згідно індексу інфляції та стовпчик всього. В нижньому рядку вказаної таблички міститься підрахунок всього: по стовпчику оренда - 136 874,39 грн, по стовпчику перерахунок згідно індексу інфляції - 750,70 грн, по стовпчику всього - 137 625,09 грн.
З вказаного рахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування орендної плати відповідно до положень п. 2.4 Договору, тобто орендна плата за місяць нарахована з урахуванням індексації орендної плати за попередній місяць.
Отже, сума 750,70 грн не є сумою інфляційних втрат у розумінні ст. 625 ЦК України, а є індексацією орендної плати за кожний наступний місяць та є складовою орендної плати. Таку суму неможливо відокремити та вирахувати окремо. Саме сума 137 625,09 грн є заборгованістю відповідача з орендної плати, яка заявлена прокурором за період з жовтня 2019 по жовтень 2021. За таких обставин суд розглядає спір саме з урахуванням того, що 750,70 грн не є інфляційними втратами та заявленою самостійною сумою, а є невідокремлюваною складовою основної заборгованості з орендної плати в загальному розмірі 137 625,09 грн, яка була заявлена в позові, а з урахуванням зменшеної суми така заборгованість складає 82 625,09 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати відповідач за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року мав сплати 137 625,09 грн. Після подання позовної заяви та відкриття провадження у справі відповідачем було оплачено частину заборгованості у розмірі 55 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 201 від 14.02.2022. На вказану суму прокурором було зменшено розмір позовних вимог та таке зменшення прийнято судом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що за спірний період (жовтень 2019 - жовтень 2021) ним було здійснено три оплати на загальну суму 119 495,08 грн, а саме 31 200,00 грн сплачено 15.01.2020; 38 295,08 грн сплачено 11.06.2020 (платіжне доручення № 6-11 від 11.06.2020) та 50 000,00 грн сплачено 03.09.2021 (платіжне доручення № 84 від 03.09.2021). Таким чином, станом на 01.02.2022 (дата подачі позовної заяви) заборгованість з орендної плати за Договором №6879-Ж від 22.12.2015 складала лише 18 130,01 грн. Також відповідач зазначає, що з метою виконання своїх зобов'язань по оплаті орендної плати за зазначеним Договором, ним 14.02.2022 було сплачено 55 000,00 грн. Стверджує, що зазначеною оплатою ним повністю було погашено заборгованість за період визначений у позовній заяві а також здійснено оплату за листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, а також оплату наступних періодів.
З наданого розрахунку нарахувань орендної плати по орендарю ФОП Лоленку А.С. з обліковим рахунком 4326 за адресою А.Куїнджі, 48/55 (а.с.20 - зворотній бік) вбачається, що на початок спірного періоду за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати у розмірі 114 188,08 грн. За період з жовтня 2019 по жовтень 2021 нарахована та підлягала сплаті орендна плата в сумі 142 932,09 грн. З вказаного розрахунку вбачається, що позивачем враховані оплати, здійснені відповідачем, а саме 15.01.2020 на суму 31 200,00 грн, 11.06.2020 на суму 38 295,08 грн та 03.09.2021 на суму 50 000,00 грн. З наданого розрахунку також вбачається, що вказані оплати на загальну суму 119 495,08 грн враховані в оплату боргу, який існував до жовтня 2019 та частково в оплату заборгованості за жовтень 2019.
В листі вих. № 26-77 від 12.10.2022 позивачем надані пояснення, що в платіжних дорученнях, на підставі яких відповідачем було здійснено вищевказані оплати, в графі "призначення платежу" відсутні посилання на періоди, за які здійснюється оплата, а тому, посилаючись на практику Верховного Суду (постанова від 26.12.2019 у справі №911/2630/18), вказані платежі були віднесені на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період. Також позивач стверджує, що всі три оплати, про які вказує відповідач, були враховані у розрахунку заборгованості та виведенні кінцевої суми заборгованості у розмірі 137 625,09 грн.
Позиція позивача стосовно зарахування ним всіх сплат в рахунок оплати заборгованості відповідача за періоди, що передували тому, який є спірним, а також позиція відповідача стосовно погашення ним всієї суми заборгованості є частково помилковими.
Так, алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:
- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);
- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;
- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.
Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Тобто, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
До матеріалів справи додані копії платіжних доручень № 6-11 від 11.06.2020 та № 84 від 03.09.2021. Копія платіжного доручення про здійснення відповідачем 15.01.2020 платежу в оплату орендної плати в сумі 31 200,00 грн в матеріалах справи відсутня, однак, здійснення такого платежу підтверджується всіма учасниками справи, зокрема, позивачем у здійснених ним розрахунках та поясненнях, у зв'язку з чим суд визнає наявність такої сплати. За відсутності первинного платіжного документа у суду відсутня можливість перевірити призначення платежу, яке було зазначено в такому платіжному дорученні.
При дослідженні платіжних доручень № 6-11 від 11.06.2020 та № 84 від 03.09.2021, суд встановив, що в платіжному дорученні № 6-11 від 11.06.2020 в призначенні платежу зазначено: «за оренду приміщення А.Куїнджі, 48/55 (11.2019, 12.2019, 01.2020, 02.2020, 03.2020, 04.2020, 05.2020), квитанція 4326/3 від 11 червня 2020», а в платіжному дорученні № 84 від 03.09.2021: «оренда приміщення вул. А.Куїнджі, 48/55 зг. квитанції 4326 від 11.08.2020». Отже, в платіжному дорученні № 6-11 від 11.06.2020 визначений період, за який здійснена оплата орендної плати, а в платіжному дорученні № 84 від 03.09.2021 такий період не визначений.
Суд звертає увагу на те, що квитанції, які зазначені в призначенні платежу до матеріалів справи не надані.
Одночасно, проаналізувавши надані пояснення, вищевказаний розрахунок нарахувань та платіжні доручення, які надані, суд дійшов висновку, що в платіжному дорученні від 15.01.2020 також не було зазначено періоду оплати або був зазначений період, який не є спірним. До такого висновку суд прийшов, виходячи з того, що станом на 15.01.2020 у відповідача існувала заборгованість з орендної плати за період, що передує спірному, в сумі 114 188,08 грн та за спірний період (жовтень - грудень 2019, при цьому за грудень 2019 граничний строк оплати ще не настав) у загальній сумі 16328,08 грн. При цьому, за листопад 2019 та грудень 2019 відповідач здійснив оплату в червні 2020, що свідчить про те, що в січні 2020 він не оплачував ці місяці. Таким чином 15.01.2020 здійснена оплата в сумі 31 200,00 грн саме за попередні періоди, які не є спірними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно враховано в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше ніж за спірний період, сплачені відповідачем кошти 15.01.2020 в сумі 31 200,00 грн та 03.09.2021 в сумі 50 000,00 грн.
Однак, кошти в сумі 38 295,08 грн, сплачені за платіжним дорученням № 6-11 від 11.06.2020, підлягають зарахуванню як сплата орендної плати за період з листопада 2019 по травень 2020, про що зазначено в призначенні платежу. Вказана сплачена сума відповідає сумі, що нарахована як орендна плата за вказаний період, сплата відбулась до звернення прокурора з даним позовом до суду.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в сумі 38 295,08 грн. за листопад 2019 - травень 2020 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд також встановив, що після звернення прокурора з даним позовом до суду, відповідачем платіжним дорученням № 201 від 14.02.2022 здійснено оплату за оренду приміщення по вул. А.Куїнджи, 48/55, в сумі 55 000,00 грн.
Оскільки прокурор зменшив суму заявленого позову, то сума 55 000,00 грн врахована в оплату орендної плати за спірний період. Оскільки в даному позові заявлена часткова сума заборгованості за жовтень 2019 у розмірі 135,70 грн та заборгованість за листопад 2019-жовтень 2021, з вказаного періоду судом відмовлено в стягненні за листопад 2019 - травень 2020, то 55 000,00 грн враховуються як оплата 135,70 грн за жовтень 2019, 50 666,78 грн оплата за період з червня 2020 по лютий 2021 та в рахунок часткової оплати 4 196,89 грн за березень 2021.
Виходячи з викладеного, залишок заборгованості відповідача складає 44 330,01 грн, з яких 1743,12 грн за березень 2021 та 42 586,89 грн за період квітень-жовтень 2021.
З огляду на викладене, перевіривши правильність розрахунку заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості в частині стягнення орендної плати за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 44 330,01 грн.
Щодо стягнення пені у розмірі 1 675,37грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов'язання виконані у повному обсязі.
Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня в загальній сумі 1 675,37 грн нарахована наступним чином: в розмірі 507,99 грн за період прострочення 01.07.2021 по 17.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 6 059,35 грн за травень 2021, у розмірі 416,19 грн за період прострочення з 01.08.2021 по 17.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 6 071,47 грн за червень 2021, в розмірі 323,69 грн за період прострочення з 01.09.2021 по 17.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 6 077,54 грн за липень 2021, в розмірі 233,31 грн за період прострочення з 01.10.2021 по 17.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 6 065,38 грн за серпень 2021, в розмірі 142,27 грн за період прострочення з 01.11.2021 по 17.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 6 138,16 грн за вересень 2021, в розмірі 51,92 грн за період прострочення з 01.12.2021 по 17.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 6 193,40 грн за жовтень 2021.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, суд встановив, що прокурором та позивачем вірно визначений період нарахувань, нарахування здійснені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення сплати заборгованості, однак, пеня нарахована виходячи з облікової ставки НБУ 9%. Згідно даних НБУ в період з 01.07.2021 по 22.07.2021 ставка НБУ була встановлена на рівні 7,5 %, в період з 10.09.2021 по 09.12.2021 - 8%, в період з 10.09.2021 по 09.12.2021 - 8,5%, в період з 10.12.2021 по 17.12.2021 - 9%.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням діючої облікової ставки НБУ в періоди, за які здійснюються нарахування, суд встановив, що вірним є нарахування пені в розмірі 1 566,73 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 566,73 грн, в частині стягнення пені в сумі 108,64 грн суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд зазначає, що оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зважаючи на те, що судовий збір сплачено за мінімальною ставкою, суд повністю покладає витрати прокуратури по оплаті судового збору в загальній сумі 2 481,00 грн на відповідача.
Суд також зазначає, що платником судового збору була Донецька обласна прокуратура, у зв'язку з чим судовий збір з відповідача стягується на її користь.
Також суд звертає увагу, що при перевірці даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на теперішній час було встановлено, що ФО П Лоленком А.С. було змінено адресу місцезнаходження на: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим в резолютивній частині даного рішення при зазначенні реквізитів відповідача буде зазначено нову адресу такої особи.
Для вручення сторонам рішення по справі будуть використані альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси прокуратури, позивача та відповідача, а також через систему "Електронний суд".
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Лоленка Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, код 42014230) заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя, № 6879-Ж від 22.12.2015 за березень - жовтень 2021 року в розмірі 44 330,01 грн та пеню в розмірі 1 566,73 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Лоленка Андрія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код 25707002) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2023.
Суддя Т. О. Лобода