12 серпня 2010 року Справа №18/1478
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,
секретар судового засідання -Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача - Денисенко Є.В. -представник за довіреністю,
від відповідача -представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства “Ладья”, с. Княжичі, Києво -
Святошинського району, Київської області
до приватного підприємства “Спецшляхбуд”, м. Черкаси
про стягнення 53 095 грн. 50 коп., -
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “Ладья” до приватного підприємства “Спецшляхбуд” про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки за №2 від 17 березня 2010 року, в розмірі 53 095 грн. 50 коп., в тому числі: 50 000 грн. 00 коп. основний борг, 2 631 грн. 50 коп. штрафна санкція та 464 грн. 00 коп. 3% річних.
Відповідно до ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Позивачем невірно визначено ціну позову, оскільки сума зазначених в резолютивній частині позовної заяви позовних вимог складає 53 095 грн. 50 коп., а не 53 862 грн. 50 коп., як зазначав сам позивач.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також загальну суму позовних вимог ціна позову становить 53 095 грн. 50 коп.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 липня 2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12 серпня 2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання представника не направив, своїм правом на захист підприємство не скористалося, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні, яке відбулося 12 серпня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1478.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 17 березня 2010 року між приватним підприємством “Ладья” (постачальник) та приватним підприємством “Спецшляхбуд” (покупець) було укладено договір поставки за №2.
Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а саме щебінь всіх фракцій, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити продукцію.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та поставив відповідачу продукцію на загальну суму 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000256 від 01 квітня 2010 року.
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом директора підприємства у вищевказаній накладній.
Поставлений товар відповідачем не оплачений, в зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 50 000 грн. 00 коп. заборгованості згідно договору поставки №2 від 17 березня 2010 року.
31 травня 2010 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію про сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджується копією опису (а.с. 8).
Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензії, заборгованість не сплатив.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.2. договору, розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в день отримання товару, а саме щебню.
Товар, як вже зазначалось вище, було отримано відповідачем 01 квітня 2010 року.
Отже, з урахуванням п. 4.2. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар 01 квітня 2010 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином сума боргу в розмірі 50 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку несплати покупцем вартості товару, покупець сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми недоплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір штрафних санкцій встановлено статтею 231 ГК України. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Дана норма є диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення саме пені (як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі.
Таким чином, слід дійти висновку, що в договорі йдеться про пеню, а не про штраф.
Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 2 631 грн. 50 коп. пені, нарахованої за період з 01 квітня 2010 року по 22 липня 2010 року.
Проте, позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення заборгованості, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, з урахуванням вказаного розмір пені повинен нараховуватися з 02 квітня 2010 року, а не з 01 квітня 2010 року, як зазначав позивач.
При цьому слід зазначити, що розмір пені нарахований позивачем в меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, проте позивач самостійно визначив період та суму зазначеної санкції, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Також, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 464 грн. 00 коп. -3 % річних, нарахованих за період з 01 квітня 2010 року по 22 липня 2010 року.
Оскільки, позивачем невірно визначено початок строку прострочення боргу, розмір 3% річних є помилковим.
За таких обставин сума 3% річних за період з 02 квітня 2010 року по 22 липня 2010 року нарахована на борг в розмірі 50 000 грн. складає 460 грн. 27 коп.
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню 460 грн. 27 коп. 3% річних, а в решті вимог про стягнення 3 грн. 73 коп. 3% річних, слід відмовити, в зв'язку з невірним нарахуванням.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
В пункті 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суд України від 04 березня 1998, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вказано, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Спецшляхбуд”, пров. Старий, 11, кв. 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 32339694, р/р 260030105871001 в АКІБ “УкрСиббанк” у м. Харкові, МФО 351005 на користь приватного підприємства “Ладья”, вул. Леніна, 15 -А, кв. 12, с. Княжичі, Києво -Святошинського району, Київської області, ідентифікаційний код 31364080, р/р 26001571111652 в КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904 -50 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 631 грн. 50 коп. пені, 460 грн. 27 коп. -3 % річних, 530 грн. 95 коп. витрат на сплату державного мита та 235 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
3. В решті вимог -в позові відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення підписано 13 серпня 2010 року.