Справа № 712/10786/22
Провадження № 2-а/712/42/23
27 лютого 2023 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді Романенко В.А.
за участю секретаря Скринник А.В.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Адвокат Лазаренко Євген Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 02 грудня 2022 року о 21 годині 29 хвилин, УПП в Черкаській області інспектором старшим лейтенантом поліції Гайдамака Віталієм Олексійовичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАР № 6240005.
На думку працівників поліції, щодо якої не має жодних підтверджень, 02.12.2022 року о 21.05 годині, ОСОБА_1 , керував автомобілем ДЕО Ланос державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом згідно ст. 126 ч. 2 КУпАП.
Після чого не надавши ніяких суттєвих доказів його провини, а саме свідків чи відеозапису, відносно зазначеної події було складено постанову ЕАР № 6240005.
Вважає дану постанову незаконною через відсутність події адміністративного правопорушення.
Вимоги ст.ст. 245, 251 КУпАП поліцейськими дотримані не були.
Окрім того, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Але дане право також було порушено працівником поліції, і ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати належний правовий захист від проявленого відносно нього свавілля.
ОСОБА_1 не був попереджений чи ведеться відеофіксація щодо складання постанови про притягнення його за адміністративне правопорушення до відповідальності.
На його вимогу щодо надання доказів скоєного правопорушення, поліцейські не надали жодних доказів.
Його права на захист були грубо порушені працівниками поліції.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо та без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 6240005 від 02.12.2022 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 04 січня 2023 року відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
08.02.2023 року до суду від представника управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Трохименко М.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки відповідач на виконання вимог частини 2 ст. 77 КАС України надав суду усі наявні в нього докази щодо правомірності винесеного ним рішення, а позивач, в свою чергу, не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджували його позицію та вказували на неправомірні дії відповідача.
Усі інші твердження позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими суду доказами.
Враховуючи вищевикладене вважає, що поліцейський діяв виключно на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права і є такою, яка не має підстав для скасування
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши диски з відеозаписами, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР № 6240005 від 02.12.2022 складеної інспектором роти № 3 батальйону УПП в Черкаській області ДПП старшим лейтенантом Гайдамака Віталієм Олексійовичем, вбачається, що ОСОБА_1 , 02.12.2022 21:05 год. в м. Черкаси, п. Оршанець, вул.. підполковника Красіна, керував транспортним засобом Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким ТЗ, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно із ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Під час огляду дисків з відеозаписами, було встановлено, щоКеруючись п. 2.1. ПДР, поліцейський повідомив водія ОСОБА_1 про підстави зупинки та про необхідність пред'явити посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу загальнообов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.
Після встановлення особи водія, яким виявився ОСОБА_1 , поліцейський, в порядку передбаченому ст. 278 КУпАП, ст. 279 КУпАП розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, роз'яснив йому права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
Розглянувши справу у відповідності до ст. 280 КУпАП на підставі ст. 258, ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ч. 2 ст. 36 КУпАП, ст. 252 КУпАП було винесено постанову ЕАР №6240005 від 02.12.2022 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень.
Під час розгляду справи у позивача були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння,у зв'язку із чим відносно нього було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначена справа розглядається Соснівским районним судом м. Черкаси, справа № 707/2860/22, розгляд справи призначено на 09 год. 05 хв. 07.02.2023.
Згідно ст. 285 КУпАП поліцейський ознайомив позивача із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позивачеві було роз'яснено зміст ст.ст. 307, 308 КУпАП, щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП, щодо порядку оскарження постанови.
В позовній заяві позивач зазначає, що під час розгляду справи відносно нього йому не було надано можливістю скористатись правами особи яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає, що докази факту вчинення правопорушення ним відсутні.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини другої статті 279 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У статті 222 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) чітко встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та направлено примірник оскаржуваної постанови за місцем проживання.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у Постанові від 07.11.2019 по справі № 487/2179/17.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським відносно позивача в його діях був встановлений склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Нормами ч. 1 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність, серед іншого, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
На підтвердження факту вчинення правопорушення позивачем до відзиву додано відеозаписи з нагрудного службового відеореєстратора інспектора, якими зафіксовано спілкування з позивачем, процедуру розгляду справи відносно позивача та факт відмови пред'явлення ним посвідчення водія.
В пункті 8 оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додається відео з нагрудного відеореєстратора.
Так на 01 хв. 32 сек. та на 01 хв. 50 сек. відеозапису № с1ір-0 черговий командно-пропускного пункту (далі - КПП) пояснює, що саме він зупинив транспортний засіб та вказує, що за кермом був позивач.
На 11 хв. 30 сек. відеозапису № с1ір-0 позивач повідомляє поліцейському, що його зупинили чергові КПП.
На 11 хв. 38 сек. відеозапису № с1ір-0 позивач знов підтверджує, що він керував транспортним засобом.
Після чого на 13 хв. 10 сек. відеозапису № с1ір-0 позивач зазначає, що чергові КПП «перешкоджали його пересуванню».
На 16 хв. 01 сек. відеозапису № с1ір-0 зафіксовано як позивач не задоволений тим, що його зупинили саме чергові КПП, так як вони не є працівниками «Дорожньої поліції».
На 00 хв. 10 сек. відеозапису № clip-1 зафіксовано факт опитування свідків факту керування транспортним засобом позивачем.
На 01 год. 18 хв. 30 сек. відеозапису № clip-1 зафіксовано процедуру розгляду справи відносно позивача. Зокрема, роз'яснення позивачу прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На 01 год. 41 хв. 10 сек. відеозапису № clip-1 зафіксовано факт ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваної постанови.
У позивача було достатньо часу щоб скористатися правовою допомогою, однак цього він не зробив. Ніхто не перешкоджав позивачу у реалізації свого права, яким він добровільно не скористався.
Позивачем не підтверджено, що при розгляді стосовно нього справи про адміністративне правопорушення поліцейським не надано часу та можливості скористатися правничою допомогою.
Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ч. 2 ст. 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту.
Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення в суді, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, що узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №2760/10640/18.
Окрім того, як зазначено Верховним Судом у Постанові від 07.11.2019 по справі №«478/2179/17:
«33. Таким чином, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Водночас, судами установлено, що позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови.
Крім того, колегія суддів зазначає, що реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді».
Також, у постанові від 03.03.2021 по справі № 466/2310/20 Верховний Суд зазначив, що за приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі №310/4817/17 (2-а/310/156/17), від 07.12.2018 у справі №286/648/17, від 17.05.2018 у справі № 681/972/17, від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 та від 31.01.2018 у справі № 489/1525/16-а також викладено позицію, що чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачених КУпАП. Верховний Суд зазначив, що вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. При цьому слід врахувати, що застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Положеннями ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001.
Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до 2.1.а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За приписами п. 2.4.а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. ПДР.
Аналогічні положення містить положення ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» - водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою КМУ № 340 від 08.05.1993 (надалі - Положення).
Відповідно до п.2 Положень особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Диспозицією ч.2 ст.126 КУпАЛ встановлено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення. Поліцейський мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред'явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримані процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження.
Позивач не спростовує факту непред'явлення на вимогу посадової особи поліції документів для перевірки. Те, що позивач не погоджується з поставленим йому в провину порушенням ПДР не звільняє його від обов'язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 464/1470/17 та постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі № 682/2232/16-а.
Верховний Суд у своєму рішенні по справі № 127/19283/17 від 25.09.2019 наголосив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Таким чином, інспектором, при розгляді справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови по справі відносно позивача, доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення і вини особи у його вчиненні.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6240005 поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнув правопорушника ОСОБА_1 до передбаченої законом адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 121, 126, 251, 265, 283 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 162, 242-246, 257, 258, 262, 263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про дорожній рух», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В.А Романенко