Справа № 237/915/23
Провадження № 2/237/588/23
23.02.23 року м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Ліпчанського С. М.,
при секретарі Бахтіяровій Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 а про визнання права власності за набувальною давністю, -
ОСОБА_1 звернулась до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , з 2018 року відкрито користується автомобілем марки GEELY, модель EMGRAND 7, 2013 року випуску, коричневого кольору, № шасі НОМЕР_1 , тип ТЗ легковий, двигун об'ємом 1792, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить відповідачу ОСОБА_2 зареєстрованому в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 виданого Центром ДАІ 1416, 02.11.2013 року. Протягом періоду з 2018 року по теперішній час позивач використовує автомобіль за його цільовим призначенням, проводить його технічне обслуговування поточні ремонти пов'язані з підтриманням його у справному технічному стані для експлуатації по дорогам загального користування. Купує запчастини на нього чим несе витрати по утриманню автомобіля. Вчасно укладає договори обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сплачує страхові платежі на автомобіль та всі інші витрати, пов'язані з його утриманням. Між сторонамибув усно укладений договір купівлі-продажу автомобіля внаслідок якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 . Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (автомобіля), ключі від автомобіля, та сам автомобіль. З 2018 року автомобіль зберігається у позивача та ОСОБА_1 продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном протягом більше ніж 5 років.
З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що автомобіль за правом набувальної давності належить йому на праві власності, тому звертається з позовом до суду оскільки інших способів захисту свого порушеного матеріального права не бачить.
У судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду заву про розгляд справи бе її участі, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відвовідач у судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами згоден.
Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що автомобіль марки GEELY, модель EMGRAND 7, 2013 року випуску, коричневого кольору, № шасі НОМЕР_1 , тип ТЗ легковий, двигун об'ємом 1792, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить відповідачу ОСОБА_2 зареєстрованому в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 виданого Центром ДАІ 1416, 02.11.2013 року. При цьому, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 стверджує, що вона відкрито та безперервно володіє автомобілем з 2018 року до теперішнього часу, а тому просить визнати за нею право власності на нього за набувальною давністю у порядку ст. 344 ЦК України.
Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина перша статті 344 ЦК України).
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Відповідно до статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
Відповідно до ч. 1 ст.15Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди, тощо.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач з 2018 року відкрито і безперервно володіє та користується автомобілеммарки GEELY, модель EMGRAND 7, 2013 року випуску, коричневого кольору, № шасі НОМЕР_1 , тип ТЗ легковий, двигун об'ємом 1792, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за відсутності будь-якого правовстановлюючого документу та державної реєстрації, тобто, за відсутності правових підстав для цього, з метою захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову та визнання права власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_1 , в порядку набувальної давності.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, п.3 Розділу ІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 а про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 21.03.2018 року, органом 1474, право власності на автомобіль марки GEELY, модель EMGRAND 7, 2013 року випуску, коричневого кольору, № шасі НОМЕР_1 , тип ТЗ легковий, двигун об'ємом 1792, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С. М. Ліпчанський
Дата документу 23.02.23 року