Справа № 352/2306/22
Провадження № 2/352/182/23
23 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої-судді Хоминець М. М.
з участю секретаря Гундич Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та матір дитини до досягнення дитиною трьох років,
Позивачка 26.12.2022 звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на малолітню дитину та стягнення коштів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Заявлений позов обґрунтовувала тим, що сімейне життя з відповідачем не склалось внаслідок відсутності між ними взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов'язки з ведення спільного господарства і виховання дитини. У шлюбі з відповідачем народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 2021 року сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть та шлюбних стосунків не підтримують. Вихованням дитини займається лише позивачка, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо виховання та утримання дитини. Відповідач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , має постійний дохід та можливість платити аліменти на дитину та на її утримання до досягнення сином трирічного віку. Просила шлюб розірвати, визначити місце проживання малолітнього сина з нею, залишити їй шлюбне прізвище, стягнути з відповідача аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнути кошти на її утримання в розмірі 3000 грн щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Представник позивача ОСОБА_4 у поданому суду клопотанні просила справу розглянути у відсутності сторони, позовні вимоги підтримала і просила їх задоволити, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, не повідомив суду про причини неявки, не подав відзиву. За наявності сукупності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
Установлено, що шлюб між сторонами зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 , у шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стосунки, що склались між сторонами, виключають можливість збереження шлюбу.
За таких обставин, коли подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, інтересам дитини сторін, що мають істотне значення, шлюб слід розірвати, після розірвання шлюбу залишити позивачці шлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст. 112 СК України).
Згідно вимог ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У відповідності з вимогами ст. 9 Конвеції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до положень ст. 18 вказаної Конвеції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Вказаний принцип покладений в основу Закону України «Про охорону дитинства», ч. 3 ст. 11 якого встановлює, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, а ч. 1 ст. 12 передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд установив, що малолітній син сторін проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням віку малолітньої дитини, виходячи з найкращих інтересів дитини сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
Відповідач не надає належного матеріального утримання дитині, у зв'язку з чим порушуються права малолітньої дитини сторін на належне утримання з боку батька, який проживає окремо, на належний рівень життя, необхідний для її гармонійного всебічного розвитку.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності з вимогами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
При вирішенні спору суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України враховує наступні обставини: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини сторін, зокрема те, що дитина здорова, перебуває на утриманні матері, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує державну допомогу на дитину в розмірі 860 грн; 2) задовільний стан здоров'я відповідача, його задовільне матеріальне становище з огляду на те, що він є військовослужбовцем, має достатній дохід, розмір якого невідомий; 3) відповідач не має інших дітей та непрацездатних утриманців; 3-1) відсутність даних щодо наявності у відповідача рухомого і нерухомого майна, грошових коштів.
З урахуванням викладеного суд визначає до стягнення з відповідача аліменти на малолітню дитину в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що позивачка потребує матеріальної допомоги від чоловіка, а останній може надавати таку допомогу.
З урахуванням викладених обставин суд визначає до стягнення з відповідача щомісячний розмір аліментів на дружину в твердій грошовій сумі, що становить 2000 грн.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача слід стягнути 1984,80 грн судового збору в дохід державного бюджету (по 992,40 грн. за кожну з двох вимог майнового характеру).
Крім того, суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 1984,80 грн.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 3, 9, 18, 27 Конвеції ООН про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.),ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, ст. 80, 84, 110, 112, 113, 160, 161, 180, 181, 182, 183 СК України, ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 141, 263-265, 279, 282, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та матір дитини до досягнення дитиною трьох років задоволити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01 жовтня 2018 року в Братковецькій сільській раді Тисменицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 11.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнення аліментів розпочати з 26 грудня 2022 року і проводити до повноліття дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на дружину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) грн щомісячно, починаючи з 26 грудня 2022 року до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1984 (одна тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. судових витрат.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте Тисменицьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 27.02.2023.
Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ