27.02.2023 227/391/23
про залишення заяви без руху
27 лютого 2023 року м. Добропілля
Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Притуляк С.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання громадянина обмежено дієздатним та встановлення над ним піклування та призначення піклувальника, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Білозерської міської ради, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області в порядку окремого провадження із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатною та встановлення над нею піклування та призначення його піклувальником.
Ознайомившись із заявою та доданих до неї документів, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Статтями 296, 297 ЦПК України визначено вимоги до заяви про визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною.
Однак заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.297 ЦПК України, що перешкоджає відкриттю провадження за такою заявою.
Частиною першою статті 294 ЦПК України встановлено обов'язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Заява про визнання особи обмежено дієздатною повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у ст.175 ЦПК України, так і спеціальним, які містяться у ст. 297 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.297 ЦПК України, у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Згідно ч.3 ст.297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв'язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.
Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.
Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 25.05.1998 зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
У порушення ч. 1 ст.297 ЦПК України заявник в обґрунтування своїх вимог не зазначив та не надав суду докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психічних захворювань, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з даною заявою, а саме: виписки із історії хвороби психіатричних закладів (амбулаторної картки хворого), довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо. До заяви жодного доказу, які б підтверджували такі обставини, які в свою чергу є ключовими при вирішенні питання щодо визнання особи обмежено дієздатною, чи недієздатною, що в свою чергу передбачено ч. 1 ст. 36 ЦК України.
Разом з тим, в порушення ст.ст.175, 177, 297 ЦПК України заявником не вказано обставин, які свідчать про психічний розлад особи , чи істотно впливають на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, з зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, будь-яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 страждає на будь-який психічний розлад на день подання заяви, суду не додано.
Обмеження особи у здатності самостійно обслуговувати себе та потребування сторонньої допомоги, лікуванні не свідчать самі по собі про наявність саме психічного розладу.
Фізична хвороба може бути підставою для визнання особи інвалідом, надання такій особі постійного догляду, соціальних послуг у відповідності до Закону України «Про соціальні послуги», але не є підставою для визнання фізичної особи недієздатною.
Суд лише за наявністю таких доказів та достатніх даних про розлад психічного здоров'я фізичної особи (ст.298 ЦПК України) призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу і відсутність зазначених даних позбавить суд в подальшому вирішити питання щодо призначення судово-психіатричної експертизи - одної з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи обмежено дієздатною, чого в свою чергу вимагає ч. 1ст. 298 ЦПК України.
Призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи обмежено дієздатною без достатньо обґрунтованих припущень про наявність у хвороби станом на день розгляду заяви, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст.28 та ч.1 ст.64 Конституції України.
Крім того, заява не містить вмотивованого клопотання про призначення експертизи щодо встановлення психічного стану особи.
Відповідно до ст. 37 ЦК України, правовими наслідками обмеження цивільної дієздатності фізичної особи є таке. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.
Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Цивільного кодексу України суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст.300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає, їй піклувальника чи опікуна.
Отже призначення піклувальника у разі визнання особи обмежено дієздатною чи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав особою, дієздатність якої обмежена.
Однак, в доданих до заяви матеріалах немає відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки встановлення піклування можливе лише за відповідним поданням (ч. 2ст. 60 ЦК України).
В матеріалах поданої заяви відсутні відомості щодо того, що заявник може бути опікуном, відсутній медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном, характеристика (з місця роботи або місця проживання) заявника, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, не додано висновок органу опіки та піклування про можливість призначення його опікуном над недієздатною фізичною особою, а також доказів того, що він звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
Для усунення недоліків заявникові необхідно належним чином обґрунтувати підстави для визнання особи обмежено дієздатною чи недієздатною.
Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
В прохальній частині заявником не зазначено строк, на який він просить визнати особу недієздатною.
Таким чином, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку на усунення недоліків.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами його сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.
Доказів родинних відносин між заявником та особою, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, матеріали справи не місять.
Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження заявнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 536,80 грн.
В порушення вказаних вимог, заявником не додано до заяви квитанцію про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», або не подано документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч.ч.1, 2ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, вважаю подальший рух заяви неможливий, у зв'язку з чим заявнику слід надати строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.174-177, 185, 259-261 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання громадянина обмежено дієздатним та встановлення над ним піклування та призначення піклувальника, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Білозерської міської ради - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення подання без руху.
Роз'яснити заявнику, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись не поданою та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Суддя С.А. Притуляк
27.02.2023