Справа №127/30772/13-к
Провадження №1-кп/127/1295/17
21 лютого 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12013010010000063 по обвинуваченню
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Вінницької області Хмільницького району с. Сміли, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 190 КК України, -
Встановив
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 3 ст. 190 КК України, тобто у шахрайстві, кваліфікуючою ознакою якого є вчинене у великих розмірах, за ч. 3 ст. 190 КК України, тобто у шахрайстві, кваліфікуючою ознакою якого є вчинене повторно, у великих розмірах та за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто у незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, а саме у тому, що
ОСОБА_4 познайомилась на початку червня 2012 року з ОСОБА_6 , який являвся комерційним директором ТОВ «УНІФІНГРУП».
ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 про те, що на території цукрового заводу смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області знаходиться цукор-білий пісок (неконденційний), що належить ТОВ «Ресурс-Інвест», та вказаний цукор має на меті придбати ТОВ «Рось-м'ясопродукт». Під час розмови ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 , що він діє в інтересах ТОВ «Рось-м'ясопродукт» та зацікавлений у отриманні товариством даного цукру, проте на даний цукор накладено арешт.
В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на шахрайське заволодіння коштами ОСОБА_6 в результаті, переслідуючи мету наживи, з корисливих спонукань, реалізовуючи свій злочинний умисел, повідомила ОСОБА_6 неправдиву інформацію про те, що вона працює в Адміністрації Президента України та має можливість допомогти вирішити вказану проблему, а саме зняти цукор з-під арешту, завідомо знаючи, що у неї повноважень на вирішення вказаного питання немає і виконувати його не буде, та кошти ОСОБА_6 вона не поверне.
ОСОБА_6 маючи намір зняти накладений арешт з цукру, який знаходиться на території Кирнасівського цукрового заводу по вул. Новозаводська в смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, будучи впевненим у тому, що ОСОБА_4 дійсно працює в Адміністрації Президента України та зможе йому допомогти, повірив їй та вирішив скористатися її послугами, звернувшись до неї з проханням допомогти зняти арешт з цукру. ОСОБА_4 погодилася та повідомила, що їй необхідно сплатити двадцять тисяч доларів США та вона вирішить дане питання.
Оскільки пропозиція ОСОБА_4 ОСОБА_6 влаштувала, він в на початку липня 2012 року домовився з нею про зустріч та приїхав в м. Вінницю до будинку ОСОБА_4 , по АДРЕСА_2 . Остання вийшла з вищевказаного будинку та сіла у автомобіль ОСОБА_6 , де він в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 кошти в сумі 20 (двадцять) тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу гривні, встановленого Національним банком України, становить 159 850 грн., заволодівши якими, ОСОБА_4 використала їх на свій розсуд, чим завдала потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 159 850 грн., що перевищує двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та становить великий розмір.
В подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, на початку липня 2012 року, ОСОБА_4 , переслідуючи умисел, спрямований на незаконне збагачення, з корисливих мотивів, створивши уяву у ОСОБА_6 про її впливовість та можливість зняття арешту з цукру, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 поїхала до м. Києва, де створила вигляд, що заходила до приміщення Адміністрації Президента України, та повідомила ОСОБА_6 про те, що найближчим часом арешт з цукру буде знятий, за що необхідно сплатити ще 20 тисяч доларів США. ОСОБА_6 , не маючи таких коштів, домовився з ОСОБА_9 про передачу ним для ОСОБА_4 власних коштів в розмірі 20 тисяч доларів США, на що ОСОБА_9 погодився.
ОСОБА_4 як і ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_9 неправдиву інформацію про те, що вона працює в Адміністрації Президента України та має можливість допомогти вирішити проблему, а саме зняти цукор з-під арешту, завідомо знаючи, що у неї повноважень на вирішення вказаного питання немає і виконувати його не буде, та кошти ОСОБА_9 вона не поверне.
В подальшому, ОСОБА_9 , будучи переконаним у добросовісності намірів ОСОБА_4 , в середині липня 2012 року в приміщенні кафе «Вінниця», яке розташоване по вул. Келецька, буд. 37-а, в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 кошти в розмірі 160 000 гривень, заволодівши якими, ОСОБА_4 використала їх на свій розсуд, чим завдала потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 160 000 грн., що перевищує двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та становить великий розмір.
Після цього, ОСОБА_4 , повторно, в середині серпня 2012 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом обману, з метою незаконного збагачення, під приводом влаштування до гуртожитку по АДРЕСА_3 для проживання доньки ОСОБА_10 - ОСОБА_11 та доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_12 , незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в розмірі 32 тисячі гривень, які він передав ОСОБА_4 під впливом її переконань, біля готелю «Південний Буг» на площі Жовтневій, 1 м. Вінниця.
Після цього, ОСОБА_4 , наприкінці серпня 2013 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи єдиний намір на заволодіння коштами ОСОБА_10 , зловживаючи його довірою та переконуючи його в добросовісності своїх намірів, повідомила неправдиву інформацію про влаштування його дітей у гуртожиток по АДРЕСА_4 , при чому незаконно заволоділа його коштами в розмірі 16 тисяч гривень, які він під впливом переконань ОСОБА_4 передав в приміщенні кафе, яке розташоване неподалік Національного університету «Одеська юридична академія» по вул. Піонерській, буд. 2 в м. Одеса. Таким чином, ОСОБА_4 шляхом обману ОСОБА_10 заволоділа його коштами на загальну суму 48 тисяч гривень. Незаконно отримавши грошові кошти ОСОБА_4 свої зобов'язання перед ОСОБА_10 не виконала та гроші не повернула, чим заподіяла йому матеріальну шкоду в розмірі 48 тисяч гривень.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої заявила клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження в зв'язку із закінченням строків притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності.
Обвинувачена ОСОБА_4 клопотання захисника підтримала, просила його задовольнити та звільнити її від кримінальної відповідальності.
Прокурор, не заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченої та закриття кримінального провадження в зв'язку із закінченням строків притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності.
Потерпілі до суду неодноразово не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялися завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Заслухавши клопотання захисника обвинуваченої, пояснення обвинуваченої, врахувавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.
Розглядаючи зазначене клопотання, суд виходить із положень КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі можливе на будь-яких стадіях судового розгляду кримінального провадження, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно санкції ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення - липень 2012 року) шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Згідно санкції ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення - серпень 2012 року) шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 12 КК України (в редакції на момент вчинення кримінальних правопорушень - липень - серпень 2012 року), злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років; тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Згідно п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції на момент вчинення кримінальних правопорушень - липень - серпень 2012 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, у разі вчинення злочину середньої тяжкості минуло п'ять років; у разі вчинення тяжкого злочину минуло десять років.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018, внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, викладено у нових редакціях ст. 12 та частину першу ст. 49 КК України.
Відповідно до положення статті 12 КК України (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч. 4, ч. 5 ст. 12 КК України (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Згідно з п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Згідно з положеннями статті 12 КК України (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України відноситься до тяжких злочинів; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
За таких обставин, враховуючи положення ст. 5 КК України, суд дійшов до переконання, що в даному випадку підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діє на час розгляду клопотання.
Положеннями ч. 1 ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких зупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду, та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальні правопорушення в яких обвинувачується ОСОБА_4 , а саме за ч. 3 ст. 190 КК України вчинені в серпні 2012 року; за ч. 2 ст. 190 КК України вчинені в липні 2012 року та з моменту вчинення кримінальних правопорушень минуло понад 10 та 5 років відповідно.
Разом з тим, згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження та пояснень прокурора в даному випадку відсутні обставини, які б зупиняли перебіг строків давності, ОСОБА_4 від органу досудового розслідування чи суду не ухилялася.
Разом з тим, судом встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають кримінальні провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2, ч. 3 ст. 190 КК України.
Так, згідно обвинувальних актів ОСОБА_4 висунуті обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 190 КК України, які вчинені після інкримінованих в даному кримінальному провадженні правопорушень.
Однак, згідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Конституційний Суд у своїх рішеннях також наголошував, що державні органи та їх посадові особи повинні дотримуватися презумпції невинуватості та забезпечувати захист особи стосовно якої здійснюється чи здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених форм осуду зі сторони публічної влади, що могло б піддати сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Суд також бере до уваги приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах «Грабчук проти України», «Allen v. the United Kingdom», «Scoppola v. Italy» (№ 2), «Affaire Gouarre Patte c. Andorre».
Так, у справі «Грабчук проти України» від 21 вересня 2006 року зазначено, що «презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною».
У спеціальному Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» також вказано, що «презумпція безвинності є доконечною в забезпеченні права на справедливе судочинство. Аби презумпцію безвинності було ґарантовано, тягар доведення вини має бути покладено на сторону звинувачення…».
Враховуючи викладене, оскільки на момент розгляду клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності по данному кримінальному провадженню, відсутній обвинувальний вирок, який набув законної сили відносно ОСОБА_4 , суд вважає, що в даному випадку відсутні обставини, що порушують перебіг встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 суть пред'явленого обвинувачення зрозуміла, вона розуміє свої права, визначені ч.ч. 2-3 ст. 285 КПК України та підставу звільнення від кримінальної відповідальності. Судом роз'яснено обвинуваченій ОСОБА_4 , що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності за статтею 49 КК України є нереабілітуючою підставою та не звільняє її від цивільно-правової відповідальності.
Вказане також узгоджується і з позицією Верховного Суду, який у своїй Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 розуміє наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненою від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Враховуючи те, що з моменту вчинення кримінальних правопорушень минуло понад 5 та 10 років, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю в зв'язку із закінченням строку давності, встановленого ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засідання суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченої про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі ст. 49 КК України зі звільненням її від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2, ч. 3 ст. 190 КК України.
Щодо заявлених цивільних позовів ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, ОСОБА_13 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 № 3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Вказане також узгоджується і з позицією Верховного Суду, який у своїй Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Також згідно з вимогами ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільні позови ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 у вказаному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду, з роз'ясненням цивільним позивачам права їх вирішення в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 128, 284, 314, 315, 370-372, 395 КПК України, ст.ст. 5, 12, 49, 190 КК України, суд -
Ухвалив
Клопотання захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2, ч. 3 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12013010010000063 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 190 КК України - закрити.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя