Справа № 214/2709/22
2/214/816/23
Іменем України
27 лютого 2023 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank, -
Представники:
від позивача - адвокат Павленко С.В.,
від відповідача - адвокат Харченко Д.М.,
Представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» - адвокат Павленко С.В. звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією 01 червня 2022 року (надійшла до суду 10 червня 2022 року), в якій просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01 березня 2019 року станом на 04 жовтня 2021 року в загальному розмірі 25 130 грн. 18 коп., яка включає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 25 130 грн. 18 коп.; стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2 481 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/ monobank.ua/terms. Кредит надається у формі поновлюваного кредитного ліміту / кредитної лінії, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
Так, 01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 01 березня 2019 року, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, визначених договором, в межах встановленого кредитного ліміту - 15 000 грн., зарахованого на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Однак, з підстав неналежного виконанням відповідачем кредитних зобов'язань у порядку та строки, визначені умовами договору про надання банківських послуг «Monobank», у відповідача виникла заборгованість станом на 04 жовтня 2021 року в загальному розмірі 25 130 грн. 18 коп., яка включає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Ухвалою суду від 15 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.50).
Ухвалою суду від 25 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача про участь в судових засіданнях з розгляду справи в режимі відеоконференції (а.с.77).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.
Згідно з клопотанням представника позивача - адвоката Павленка С.В., направленим на електронну пошту суду, останній просив справу розглянути за його відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відводів складу суду не мав. Усі докази подано позивачем своєчасно, потреба у витребуванні додаткових доказів відсутня (а.с.72).
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами у повному обсязі та заперечуючи проти їх задоволення, представник відповідача подав відзив на позов, шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (а.с.80-84). Свою позицію мотивував частковою необґрунтованістю та безпідставністю заявлених вимог. Дійсно, 01 березня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «УНВЕРСАЛ БАНК» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк встановив позичальникові кредитний ліміт в 15 000 грн. на платіжну картку на строк 5 років терміном до 01 березня 2024 року. Згідно з наданим банком розрахунком, останній платіж ОСОБА_1 здійснив 20 квітня 2021 року. Відповідно до п.4.16 п.4 розділу ІІ Умов і правил обслуговування фізичних осіб, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). У такому випадку в силу п.4.17 п.4 розділу ІІ Умов банк не пізніше наступного дня направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строк, протягом якого вони мають бути здійснені. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази направлення банком ОСОБА_1 та отримання останнім повідомлення з вимогою про дострокове погашення простроченої заборгованості або усунення допущеного порушення. Відсутність таких доказів виключає право банку на покладення на відповідача тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Правова позиція з цього приводу висловлена ВП ВС у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц. Крім того, з мотивувальної частини позову слідує, що ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, в той час як банк заявляє вимогу про стягнення заборгованості виключно за наданим кредитом (тобто тілом кредиту) в розмірі 25 130 грн. 18 коп. Відтак залишається незрозумілим походження заявленої суми боргу, у тому числі нарахованих 10 130 грн. 18 коп. понад встановлений самим же банком кредитний ліміт. Що стосується правового регулювання спірних правовідносин, представник відповідача зауважив, що при укладенні з банком кредитного договору, ОСОБА_1 підписав лише анкету-заяву позичальника до договору про надання банківських послуг. У цій анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, як і відсутні умови щодо обсягу відповідальності позичальника за порушення виконання зобов'язань (сплата неустойки). Однак банк, пред'являючи вимогу про погашення кредиту, просив стягнути не тільки заборгованість за тілом кредиту, а й нараховані проценти на поточну і прострочену заборгованість, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування ним. Оскільки Умови і правила обслуговування фізичних осіб та Тарифи банку відповідач не підписував, вони не можуть бути складовою кредитного договору, а відтак і підставою для нарахування процентів та неустойки. Правова позиція з цього приводу була висловлена ВП ВС у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц.
Правом на участь в судовому засіданні представник відповідача не скористався, направивши на електронну пошту суду заяву про завершення розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його як представника (а.с.199).
15 грудня 2022 року на електронну пошту суду представник позивача направив письмові пояснення з урахуванням доводів сторони відповідача, наведених у відзиву (а.с.183-198). Так, представник зазначив, що за своїм характером кредитний договір укладений між ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» шляхом оферти та складається з публічної та індивідуальної частин: Умови і правила надання банківських послуг - публічна частина, а анкета-заява є індивідуальною, яку власне й підписує позичальник. У сукупності вони складають кредитний договір. Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку) із встановленим на ній лімітом. Активувати картку можливо лише через мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. Усі додатки до кредитного договору та його складові позичальник отримав у мобільному додатку, вони є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення. Після встановлення мобільного додатку «Монобанк» та першого відкриття мобільного додатку позичальник повинен вчинити ряд дій за алгоритмом: ввести номер мобільного телефону, надавши згоду на Умови обслуговування, тарифи банку, паспорт кредиту та розрахунок його вартості. На телефон позичальника надходить СМС з кодом, після введення якого позичальникові надається уся інформація з приводу кредитування: тарифи, таблиця розрахунку вартості кредиту, умови і правила обслуговування, паспорт споживчого кредиту. Таким чином, ОСОБА_1 власним електронним цифровим підписом у формі електронного ідентифікатора підписав договір, через встановлений мобільний додаток активував кредитну картку та ознайомився з усіма умовами договору. Що стосується процентної ставки, розміру неустойки за порушення виконання зобов'язань, то уся інформація щодо цього міститься у Паспорті споживчого кредиту, який є частиною договору про надання банківських послуг. Посилання представника відповідача у відзиві на правову позицію ВП ВС у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/1480/17-ц представник позивача вважає недоречними, оскільки спірні правовідносини у тій справі склались між позичальник та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які не є тотожними з відносинами, що склались між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 . З приводу фактичного розміру заборгованості, заявленого у позові, представник позивача зазначив, що дійсно ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі встановленого кредитного ліміту 10 000 грн. станом на 01 березня 2019 року та збільшеного до 15 000 грн. станом на 17 травня 2019 року на рахунок № НОМЕР_1 . Оскільки клієнт допустив перевищення межі наданого банком кредитного ліміту на 10 130 грн. 18 коп., що відповідно до умов договору є порушенням, тому вказану суму враховано в заборгованість за тілом кредиту, що відображено у розрахунку заборгованості та виписці про рух коштів по картці від 10 листопада 2022 року. До того ж із виписки чітко видно, що кредитна картка, видана ОСОБА_1 за умовами кредитного договору, не є заблокованою, позичальник продовжує користуватись кредитними коштами, збільшуючи розмір боргу. З приводу прострочення виконання зобов'язань банк направляв позичальникові повідомлення у мобільному додатку, а також вимогу щодо дострокового повернення кредиту від 10 вересня 2021 року, яку ОСОБА_1 проігнорував. Позаяк, у відзиві відповідач визнав факт припинення виконання кредитних зобов'язань з 20 квітня 2021 року, тим самим визнав факт допущення виконання їх зобов'язань, а тому банк правомірно звернувся до суду з позовом з дотриманням всіх термінів. На переконання представника позивача, обсяг наданих банком документів поза розумним сумнівом доводить не тільки факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними, а й факт наявності заборгованості в сумі 25 130 грн. 18 коп. станом на 04 жовтня 2021 року, розмір якої є обґрунтованим та доведеним. Жодних доказів на обґрунтування своїх заперечень сторона відповідача не надала, що свідчить про їх необґрунтованість та недоведеність.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, враховуючи позицію сторін, викладену у поданих ними по справі процесуальних заявах, подання відповідачем відзиву із викладенням позиції щодо заявлених вимог, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення на підставі обсягу наявних у справі доказів за відсутності учасників справи.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/поновлення провадження у справі не вживались.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, врахувавши позицію представників сторін, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 01 березня 2019 року ОСОБА_1 дистанційно звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (Monobank). Відповідно до умов анкети-заяви банк відкрив позичальникові поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на цей поточний рахунок. Факт відкриття рахунку на ім'я ОСОБА_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та видачі йому емітованої банком кредитної картки № НОМЕР_2 зі строком дії до 06/24 підтверджується довідкою про наявність рахунку від 10 листопада 2022 року (а.с.187) та не спростований стороною відповідача.
В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов'язався виконувати його умови.
Також, у п.6 анкети-заяви від 01 березня 2019 року ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом його власноручного підпису (а.с.11).
Як слідує зі змісту Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» найменування ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» змінено на АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що не є перетворенням юридичної особи (п.1.1 Статуту, а.с.42-43).
До позовної заяви банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», затверджених рішенням Правління банку, протокол №5 від 06 лютого 2019 року, набрали чинності з 07 лютого 2019 року (а.с.12-37).
Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, враховуючи, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін. Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
У позові АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що 01 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Вказаний факт відповідач по суті не оспорює.
У анкеті-заяві від 01 березня 2019 року зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін. Відтак доводи представника відповідача в цій частині заслуговують на увагу.
Підписана відповідачем анкета-заява до Договору про надання банківських послуг (а.с.11), містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної, конкретної, банківської послуги.
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, п.6.3 розділу 6 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинами, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта, під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання (а.с.20-зворот).
Однак, у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Паспорту споживчого кредиту «Картка Monobank» або «IRON BANK», та Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані Правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору від 01 березня 2019 року, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Предметом позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредит у початково визначеному розмірі 10 000 грн. 00 коп. - 01 березня 2019 року, який 17 травня 2019 року було збільшено до 15 000 грн. 00 коп. шляхом зарахування на видану йому банком кредитну картку (а.с.10, 11, 187-зворот). Відомості про збільшення кредитного ліміту в подальшому в матеріалах справи відсутні.
З наданої банком виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с.188-зворот-190) слідує, що відповідач почав активно користуватися кредитними коштами з 04 березня 2019 року, а саме із встановленого йому кредитного ліміту 10 000 грн. він одразу використав 5720 грн. - 04 березня 2019 року, 1248 грн. - 07 березня 2019 року, 1560 грн. - 13 березня 2019 року.
Таким чином, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань. Так, виписка з банківського рахунку позичальника містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитною карткою (із зазначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року №578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку позичальника вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах шляхом переведення з рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поповнення картки, які невдовзі використовував. При цьому банк здійснював автоматичне списання коштів на погашення щомісячних процентів за користування кредитом та щомісячних платежів за договором від 31 серпня 2019 року «Витрата у розстрочку». У випадку нестачі коштів на рахунку позичальника для погашення нарахованих процентів, банк такі нарахування зараховував як овердрафт.
Як слідує з виписки по рахунку, що також відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості, востаннє ОСОБА_1 здійснив платіж на погашення кредиту 20 квітня 2021 року в сумі 1600 грн. шляхом перерахунку коштів з іншого рахунку. Вказану обставину відповідач не оспорював.
Звертаючись до суду з позовом, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості станом на 04 жовтня 2021 року (а.с.8-9). При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 38,4 % (поточна ставка) та 76,8% (прострочена ставка) за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості. Так, за період з 04 березня 2019 року по 04 жовтня 2021 року банком були нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальному розмірі 15 850 грн. 47 коп., зокрема: 30 квітня 2019 року - 558 грн. 20 коп., 31 травня 2019 року - 397 грн. 64 коп., 30 червня 2019 року - 466 грн. 46 коп., 31 липня 2019 року - 487 грн. 82 коп., 31 серпня 2019 року - 487 грн. 09 коп., 30 вересня 2019 року - 464 грн. 13 коп., 31 жовтня 2019 року - 500 грн. 01 коп., 30 листопада 2019 року - 489 грн. 36 коп., 31 грудня 2019 року - 507 грн. 76 коп., 31 січня 2020 року - 514 грн. 91 коп., 29 лютого 2020 року - 484 грн. 41 коп., 31 березня 2020 року - 517 грн. 54 коп., 30 квітня 2020 року - 507 грн. 90 коп., 31 травня 2020 року - 553 грн. 20 коп., 30 червня 2020 року - 548 грн. 33 коп., 31 липня 2020 року - 560 грн. 94 коп., 31 серпня 2020 року - 576 грн. 23 коп., 30 вересня 2020 року - 277 грн. 92 коп., 31 жовтня 2020 року - 576 грн. 54 коп., 30 листопада 2020 року - 565 грн. 36 коп., 31 грудня 2020 року - 586 грн. 03 коп., 31 січня 2021 року - 591 грн. 77 коп., 28 лютого 2021 року - 561 грн. 28 коп., 31 березня 2021 року - 647 грн. 62 коп., 30 квітня 2021 року - 630 грн. 34 коп., 31 травня 2021 року - 651 грн. 14 коп., 30 червня 2021 року - 663 грн. 44 коп., 31 липня 2021 року - 720 грн. 26 коп., 31 серпня 2021 року - 756 грн. 84 коп., які повністю погашено з коштів, внесених ОСОБА_1 на погашення кредиту, що відображено у відповідній графі розрахунку заборгованості. Зазначаючи про наявність заборгованості за тілом кредиту, позивач самовільно включив в неї нараховані відсотки, які фактично погашені позичальником, внаслідок чого банком збільшено заборгованість за тілом кредиту на 15 850 грн. 47 коп.
Встановивши, що анкета-заява від 01 березня 2019 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення процентів підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Тому заборгованість за тілом кредиту становить 9279 грн. 71 коп., з розрахунку: 25 130,18 - 15 850,47.
Аналогічна позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом в постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
На підтвердження доводів, викладених у відзиві, сторона відповідача не надала докази виконання договірних зобов'язань у повному чи частковому обсязі. Крім того, відсутні у матеріалах справи беззаперечні, належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст.617 ЦК України.
Оскільки у відзиві представник ОСОБА_1 заперечував факт отримання позичальником досудових вимог про дострокове погашення заборгованості, представник АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у спростування таких доводів надав скрин-шот направлення вказаної вимоги позичальникові через додаток «Монобанк» ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.188). Доказів в спростування цієї обставини відповідач суду не надав. Зважаючи на це посилання представника відповідача на недотримання порядку направлення банком претензії на дострокове погашення боргу як свідчення відсутності права вимоги стягнення простроченого боргу в судовому порядку суд оцінює критично.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
Що стосується посилань представника відповідача на правові висновки Великої Палати Верхового Суду, викладені у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №755/11307/17, щодо обов'язковості досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, суд вважає їх такими, що можуть мати місце, однак в розрізі зі спірними правовідносинами не може повністю з ними погодитись.
Право на судовий захист передбачено, перш за все, Основним Законом нашої держави. Так, відповідно до ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Відтак, суд вважає, що кредитор як сторона спору не може бути позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав з вимогою до боржника про дострокове стягнення заборгованості не використовуючи процедуру позасудового врегулювання спору (направляючи перед зверненням до суду досудове повідомлення (вимог). Боржник в свою чергу не позбавлений можливості погасити заборгованість до винесення рішення суду по суті спору. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 стосується виконання банком обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Разом з тим, спір у даній справі стосується стягнення вже простроченої заборгованості станом на 04 жовтня 2021 року в результаті неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, факт існування якої станом на момент звернення до суду є доведеним. До того ж факт обізнаності з наявністю простроченого боргу відповідач не оспорював.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не повернуті, доведеність факту порушення виконання зобов'язань (з 21 квітня 2021 року відповідач взагалі припинив погашення боргу, що не оспорював відповідно до викладеної у відзиві позиції), характер заявленої заборгованості як простроченої, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 279 грн. 71 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 917 грн. 97 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (а.с.7) пропорційно частині задоволених вимог (37%).
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 01 березня 2019 року станом на 04 жовтня 2021 року в загальному розмірі 9 279 грн. 71 коп., а також 917 грн. 97 коп. в рахунок часткового відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання судового рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: вул. Автозаводська, буд. 54/19, м Київ.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення 27 лютого 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко