Справа № 214/5767/21
2/214/20/23
Іменем України
27 лютого 2023 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/5767/21 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення,-
Представники: від позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвокат Морозова О.С.,
Представник позивача Паскевич Ю.О., діючи в інтересах АТ «Криворізька теплоцентраль», звернулася до суду з позовною заявою 19 липня 2021 року, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2021 року в розмірі 33 633 грн. 79 коп., інфляційні втрати - 2 028 грн. 16 коп., 3% річних - 1 351 грн. 21 коп., а всього 37 013 грн. 16 коп.; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов'язань АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де власником житлового приміщення, та відповідно споживачем послуг є ОСОБА_1 . У зв'язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань, за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 33 633 грн. 79 коп., на яку позивачем нараховано збитки в порядку ст.625 ЦК України, а саме інфляційні втрати - 2 028 грн. 16 коп., 3% річних - 1 351 грн. 21 коп. Оскільки споживач добровільно заборгованість не погашає, а звернення підприємства з цього приводу ігнорує, тому за захистом майнових інтересів АТ «Криворізька теплоцентраль» представник вимушена звернутися до суду.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року (головуючий суддя Євтушенко О.І.) позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.30-32).
Ухвалою суду від 21 вересня 2022 року (головуючий суддя Ткаченко А.В.) за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення суду від 20 січня 2022 року скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.64-65).
Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів (а.с.72).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.
Представник позивача ОСОБА_3 через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила застосувати строк позовної давності. Правом на подання відзиву на позов не скористалася.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/поновлення провадження по справі не вживались.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, врахувавши позицію сторін, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.ст.4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) житлові - послуги з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються на рівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Суд зауважує, що відповідно до ч.4 ст. 319, ч.1 ст.322 ЦК власність зобов'язує, тому власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за цією адресою. Житлове приміщення належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину №481 від 09 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лігутою Л.В. Право власності зареєстроване за ОСОБА_1 09 вересня 2020 року, запис про право власності №38090875, що слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.7-8).
Попередніми власниками житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і споживачами житлово-комунальних послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за цією адресою були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на ім'я останньої було оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.9). При цьому ОСОБА_5 знята з реєстраційного обліку з 21 серпня 2017 року у зв'язку зі смертю, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.90), а ОСОБА_4 - з 30 квітня 2004 року, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.104). Квартира належала їм на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва №С-1394 від 08 серпня 1996 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів, з реєстрацією права власності за ними в КП «Криворізьке БТІ» ДОР (а.с.119, зворот).
Згідно з ч.1, ч.5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм фактичне подання особою в передбачений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини свідчить про прийняття нею спадщини.
Відповідно до ст.ст.608, 1218, 1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
У силу ч.1 ст.1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Дослідженням матеріалів спадкової справи №13/2018, витребуваної судом у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Лігути Л.В. (а.с.87-141) встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом звернулася її єдина спадкоємиця - донька ОСОБА_1 . Заповітів та спадкових договорів за життя ОСОБА_5 не складала та нотаріально не посвідчувала, що слідує з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а.с.92-зворот). 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину (а.с.116). Цього ж дня приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лігутою Л.В. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частка в якій належала спадкодавиці на праві спільної сумісної власності, а інша - фактично успадкована нею в порядку спадкування за заповітом після смерті іншого співвласника - чоловіка ОСОБА_4 .
Таким чином, набувши права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач також і успадкувала права та обов'язки спадкодавиці ОСОБА_5 , в тому числі зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання, наданих позивачем до цієї квартири за життя ОСОБА_5 як попередньому власникові та споживачеві таких послуг, що входять до обсягу прийнятої відповідачем спадкової маси. Відтак, незалежно від того, коли отримала відповідач свідоцтво про право на спадщину, здійснила реєстрацію права власності на успадковане нерухоме майно, вона має належним чином утримувати майно, адже незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві саме з часу відкриття спадщини.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємець відповідає за боргами спадкодавця в межах реальної вартості успадкованого ним майна.
Отже, заборгованість ОСОБА_5 як попереднього власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , нарахована до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить до складу спадщини та ОСОБА_1 як її єдина спадкоємиця відповідає за цими боргами в межах реальної вартості успадкованого нею майна.
Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 не укладався, але житлово-комунальні послуги за об'єктом надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку - нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Як визначено ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Щомісяця, протягом дії опалювальних сезонів з 2017 по 2021 роки включно позивач нараховував плату за надані послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи із встановлених тарифів, опалювальної площі житлового приміщення - 62,7 кв.м., відсутності пільг, субсидії та компенсації. Як слідує з наданого позивачем розрахунку (а.с.10), в межах заявленого періоду з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2021 року жодних платежів не було; заборгованість складає 33 633 грн. 79 коп.
Докази звернення ОСОБА_1 та попереднього споживача ОСОБА_5 в установленому законодавством порядку з претензіями щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг АТ «Криворізька теплоцентраль», зміни їхніх споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим у матеріалах справи відсутні.
У відповідності зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в попередній редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст.625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України.
Крім того, застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п.3 ч.1 ст.160 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Надавши юридичну оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу суд встановив, що заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2021 року розрахована вірно та складає 33 633 грн. 79 коп., що підтверджується доказами у матеріалах справи (а.с.10).
При визначенні розміру нарахувань відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, суд виходить з відомостей, зазначених у розрахунках, з якими погоджується, а відтак розмір інфляційних втрат - 2 028 грн. 16 коп., 3% річних - 1 351 грн. 21 коп. вважає вірним (а.с.11, 12).
Разом з тим, суд вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, доводи відповідача про те, що заборгованість АТ «Криворізька теплоцентраль» частково заявлена з пропуском строку позовної давності, про застосування якої відповідачем подано відповідну заяву.
Так, ст.ст.256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні: без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч.1 ст.261 ЦК України), а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).
Частиною 1 статті 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відтак перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
Як встановлено судом, в межах заявленого у позові періоду з 01 грудня 2017 року по 30 квітня 2021 року платежі за надані АТ «Криворізька теплоцентраль» послуги ні відповідач, ні попередній власник ОСОБА_5 не здійснювали. У свою чергу, позивач звернувся до суду 19 липня 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності до вимог по заборгованості, нарахованим до 19 липня 2018 року включно. Доказів його переривання в матеріалах справи не має.
Відтак, оскільки відповідач звернулася до суду із заявою про застосування позовної давності, а позивач подав позов з порушенням вказаного строку, суд, керуючись приписами ч.4 ст.267 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість в межах строку позовної давності, а саме за період з 19 липня 2018 року по 30 квітня 2021 року (в межах заявлених вимог), відмовивши в задоволенні позовних вимог за період з 01 грудня 2017 року по 18 липня 2021 року включно.
Судом перевірено правильність поданого позивачем розрахунку заборгованості та встановлено, що заборгованість за опалення за період з 19 липня 2018 року по 30 квітня 2021 року складає 20 332 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 673 грн. 74 коп., 3% річних - 346 грн. 72 коп.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 19 липня 2018 року по 30 квітня 2021 року складає 20 332 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 673 грн. 74 коп., 3% річних - 346 грн. 72 коп., а всього 21 352 грн. 90 коп.
Питання розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України. З огляду на викладене, та з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в залежності від ступеня задоволення позову, з відповідача на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору 1316 грн. 60 коп. пропорційно частині задоволених вимог (58%).
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 19 липня 2018 року по 30 квітня 2021 року складає 20 332 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 673 грн. 74 коп., 3% річних - 346 грн. 72 коп., а також 1316 грн. 60 коп. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання судового рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення 27 лютого 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко