Березівський районний суд Одеської області
28.02.2023
Справа № 494/149/23
Провадження № 3/494/106/23
28.02.2023 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Панчишин А.Ю. , розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 частиною першою статті 122-2, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
31.01.2023 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою суду від 06.02.2023 року вказані справи об'єднанні в одне провадження під спільним номером 494/149/23 (провадження 3/494/106/22) та призначені до розгляду на 07.02.2023 року. В подальшому розгляд справи був відкладений.
Так, згідно протоколу серії ААД №066904 про адміністративне правопорушення від 26.01.2023 року вбачається, що 26.01.2023 року о 23:20 годині по вул. Ломоносова в с. Роздол Березівського району Одеської області водій керував автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку Т/З, яку поліцейський здійснював шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоно кольору і спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4, 8.9 Б Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ДПР 18 №170022 про адміністративне правопорушення від 26.01.2023 року вбачається, що 26.01.2023 року о 20:37 годин по вул. Ломоносова в с. Роздол Березівського району Одеської області водій керував автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації та порушення мови) від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в установленому порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання 28.02.2023 ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Надіслав 28.02.2023 року суду заперечення, в яких зазначив, що транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння він не керував, на його неодноразову вимогу працівникам поліції показати йому відеозапис перебування за кермом транспортного засобу чи виходу його з водійського сидіння після зупинки транспортного засобу, останні такий запис так і не показали. Також зазначає, що йому не були роз'ясненні його процесуальні права передбачені ст. 268 КУпАП., а також будь-яких ознак алкогольного сп'яніння, а саме порушення мови чи координації рухів у нього не спостерігались, що і підтверджує відеозапис, долучений до справи. Враховуючи, що на теперішній час він проходить військову службу по мобілізації, перебуває за межами Одеської області та не може з'явитися до суду, просить розглянути справу за його відсутності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, оглянувши відеоматеріали, які надані поліцейськимсуд вважає наступне.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (Постанова КАС ВС від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17).
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності 26.01.2023 року підписала протоколи про адміністративні правопорушення та надала письмові пояснення працівникам поліції, в яких визнала факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак в наданих запереченнях суду ОСОБА_1 зазначив, що вину свою у вчиненні правопорушень за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП не визнає.
Складаючи протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП працівники поліції зазначили, що ОСОБА_1 не зупинився на їх вимогу та при цьому відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Також до матеріалів за вказаними статтями було долучено пояснення ОСОБА_1 та відеозаписи з камер працівників поліції.
Однак суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати допустимими, достатніми, належними та такими, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 17грудня 2008року №1103 (далі Порядок).
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції, Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати,що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
При цьому, відповідно до п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з долученого до матеріалів про адміністративне правопорушення відеозапису 26.01.2023 року о 20:37:09 працівники поліції після переслідування транспортного засобу ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 таки наздогнали такий, однак з відеозапису не можливим є встановити факт керування транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , так як, коли працівники поліції під'їжджають до автомобіля ВАЗ о 20:37:18 хв. ОСОБА_1 ходив поруч біля транспортного засобу, момент виходу з транспортного засобу водія на відео відсутній. На це також наголошує і особа, яка притягається до відповідальності.
На відеозаписі не відображено роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків передбачених ст. 268 КУпАП, що є обов'язковим відповідно до абзацу 4 пункту 2 Розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Так, Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Отже, протоколи про адміністративне правопорушення самі по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечними доказами на доведення вини особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, вищезазначеними вимогами закону, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018р. та наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016р. №100, яким затверджено Інструкцію «Про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Згідно п. 5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних камер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої Наказом НПУ від 03.02.2016 року №100 передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відеозапис портативного відеореєстратора з нагрудної камери поліцейського, копія якого долучена до матеріалів справи, є безперервним, Однак, на такому відсутній момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 .
В протоколі серії ДПР 18 №170022 зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, порушення координації рухів), однак вказані ознаки на відеозаписі не мають місце, ОСОБА_1 давав чіткі відповіді на всі поставленні питання, порушення координації рухів чи мови не спостерігалось.
В акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 26.01.2023 року не зазначено працівником поліції місцезнаходження, номер телефону ФОП «Яковдник», який здійснював доставку транспортного засобу ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 на спеціальний майданчик та не зазначено номерний знак евакуатора.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Такожу справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Доказів, які б стверджували вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП, окрім письмових пояснень ОСОБА_1 , від яких останній відмовився на стадії судового розгляду та протоколів про адміністративні правопорушення суду не надано. На відеозаписі відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Інших доказів до матеріалів про адміністративні правопорушення не долучено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зібраними в справі доказами об'єктивно не підтверджено той факт, що 26.01.2023 року о 23:20 годині по вул. Ломоносова в с. Роздол Березівського району Одеської області водій керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку Т/З та керував таким в стані алкогольного сп'яніння, що виключає наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеними відносно нього протоколами за ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст.130, 247, 283,284 294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Панчишин А.Ю.