Справа № 752/19118/19
Провадження № 2/752/398/23
Іменем України
20 лютого 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
у вересні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позов обґрунтовується тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.01.2011 року задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 вересня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач 06.10.2012 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 . Зазначає, що його сімейний та фінансовий стан змінився в результаті чого розмір стягуваних за вказаним рішенням суду аліментів повинен бути зменшений до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Судом в порядку ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України з метою визначення підсудності були направлені запити щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачка відзив у встановлений судом строк не подала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні сторони відсутні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач та відповідач мають спільну дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1224, серії НОМЕР_1 . Батько зазначений - ОСОБА_1 , мати- ОСОБА_2 (а.с. 9).
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2- 875/11 від 28.01.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 вересня 2010 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення зазначеного розміру аліментів, посилаючись на те, що від шлюбу з ОСОБА_4 у нього ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, що видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Любашівського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 158, серія № НОМЕР_2 (а.с. 8), який також потребує належного утримання.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення ч. 3 ст. 181 СК України визначають, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом (ст. 192 СК України).
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року (справа № 6-143цс13).
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Верховний Суд неодноразово у своїх постанова, зокрема від 03.06.2020 року (справа № 760/9783/18-ц, від 16.09.2020 року (справа № 565/2071/19) вказував, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Таким чином, хибними є висновок позивача відносно того, що наявність другої дитини впливає на встановлення розміру аліментів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові від 28.05.2021 року по справі № 715/2073/20 Верховний Суд дійшов висновку, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме його інтересам.
В позовні заяві позивач не посилається не погіршення свого матеріального становища, а також не надає будь-яких доказів, які в свідчили про наявність таких обставин. Також позивач не зазначає про непрацездатність, незадовільний стан здоров'я, що вказує про відсутність перешкод працювати задля належного та пропорційного забезпечення як своїх потреб, так і потреб своїх дітей.
Суд вважає, що позивач як доросла та зріла людина, порядний сім'янин, створюючи сім'ю, беззаперечно має усвідомлювати всю відповідальність покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення дитини як тієї, з якою він наразі проживає та приділяє більшість своєї уваги, так і тієї, яка залишилася проживати разом з матір'ю та потребує не менш уваги та матеріального забезпечення, незалежно від будь-яких обставин.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»). За загальним правилом, встановленим ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Виходячи з норм чинного законодавства, позивач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з відповідачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє батьків.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
При цьому, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 року у справі № 759/10277/18, які зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що суперечать інтересам малолітньої дитини, а, отже, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 16, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Г.Плахотнюк