Справа № 752/17604/22
Провадження № 1-кс/752/1205/23
Іменем України
13 лютого 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022000000000689, відомості щодо якого 12.09.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна, -
Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно, яке вилучене під час обшуку, а саме: автомобіль марки "BMW 523І, білого кольору, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , один комплект ключів.
Прокурор обґрунтовує клопотання тим, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12022100000000689 від 12.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що певні особи, використовуючи канал у месенджері "Телеграм", шахрайським шляхом під приводом продажу устаткування для майнінгу заволоділи грошовими коштами потерпілого на суму 259700 доларів США.
Так по вказаному кримінальному провадженню встановлено особу, причетну до скоєння вищевказаного кримінального правопорушення, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та має у власності легковий автомобіль марки BMW 523І, білого кольору, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
01.12.2022р. на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук та вилучено автомобіль марки "BMW 523І, білого кольору, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
У клопотанні прокурор посилається на те, що постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 від 01.12.2022 року виявлені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно. Також метою арешту прокурор вказує на забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Прокурор в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши вказане клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в цьому кримінальному провадженні необхідність у накладенні арешту на майно пояснюється тим, що в органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Накладаючи арешт на майно з підстав, передбачених п. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, оскільки винесення постанови про визначення майна речовим доказом не може бути єдиною підставою для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, прокурор в клопотанні вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного та не обгрунтовує мету накладення арешту.
Крім того слід зазначити, що власнику майна, на яке прокурор просить накласти арешт, не пред'явлено підозру.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для арешту майна, тому клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 172, 173, 372, 376 КПК України,-
1. У задоволенні клопотання відмовити.
2. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1