Справа №705/1817/18
2/705/158/23
22 лютого 2023 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі:
головуючої-судді Гудзенко В.Л.
при секретарі Юрченко А.І.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,
У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уманської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно. В позові посилається на те, що в 1997 році за свої власні кошти, господарським способом, з допомогою своїх друзів і знайомих, за згодою дружини ОСОБА_4 , позивач самовільно побудував двоповерховий житловий будинок з допоміжними приміщеннями на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні його дружини ОСОБА_4 , площею 562 м.кв., на якій розташовані 19/50 частин житлового будинку, що належали його дружині ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.1987 по АДРЕСА_1 . З часу побудови цієї двоповерхової будівлі позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та її дочкою ОСОБА_3 проживали однією сім'єю до 2017 року, оскільки ця будівля обладнана всіма необхідними комунікаціями і умовами для проживання. Після розлучення з дружиною, з 2017 року і по даний час, позивач проживає у цій двоповерховій будівлі сам, а ОСОБА_4 перейшла проживати у 19/50 частин житлового будинку, яка знаходиться поряд із збудованою ним двоповерховою будівлею, та належить ОСОБА_4 . Згодом, позивачу стало відомо, що 10 травня 2012 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 19/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 . Потім позивачу також стало відомо, що збудовану ним двоповерхову будівлю, бувша дружина ОСОБА_4 без його згоди та жодного повідомлення приєднала до своїх 19/50 частин житлового будинку, під літерою «Ж» «Літня кухня», що зазначено в графі «Дані про самовільне будівництво», технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 2012 рік. Після того, як позивачу стало відомо про вказані факти, позивач звернувся до комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» Уманський виробничий відділок, де йому було надано довідку про те, що станом на 01.01.2013 будинок АДРЕСА_1 зареєстровано в Уманському відділку Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 - 19/50 частин, та за ОСОБА_5 - 31/50 частин вказаного будинку. В короткій технічній характеристиці цього будинку станом на 24.04.2014, збудована позивачем двоповерхова будівля, зазначена як літера Ж-2 «Літня кухня», без будь-яких інших параметрів та характеристик. Саме це вказує на те, що позивача незаконно було позбавлено відповідачем права на збудовану особисто ним двоповерхову будівлю, яка є єдиним місцем його проживання, оскільки вона обладнана всім необхідним для проживання. Проте, оскільки відповідач ОСОБА_3 не проживає у подарованій їй частині, а проживає із своєю сім'єю в іншому місці, то вона має можливість відчужити подароване їй майно, в тому числі і збудовану позивачем двоповерхову будівлю, так як ця будівля зазначена у її будинковолодінні, як літня кухня, в наслідок чого позивач взагалі може залишитися без свого майна та єдиного місця проживання і існування, тому в нього виникла необхідність у зверненні до суду за захистом порушеного свого права на свою власність. Крім того, позивач зазначає, що у технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1 міститься відмітка про самочинне будівництво, що підтверджує викладені позивачем обставини про те, що збудована ним двоповерхова будівля існує в дійсності і відповідає розмірам і етажності, вказаного ним об'єкта спірного будівництва. Також, в технічному паспорті позначена збудована позивачем будівля під літерою Ж-2, як «Літня кухня», яка розташована на території двору за вище вказаною адресою. Крім того, в технічному паспорті зазначена характеристика будинку, господарських будівель та споруд, вказаний рік побудови двоповерхової будівлі, яка зазначена під літерою Ж-2 «Літня кухня», рік побудови 1997 рік, висотою 5.80 м., основною площею 54,70 кв.м., об'єм будівництва 317 кв.м., тобто в такому будинку можна проживати та можна його визнати як житловий будинок. Також, на плані земельної ділянки зазначена вказана будівля, яка збудована поряд із іншим будинком під літерою А-1, висотою 2,5 м., на земельній ділянці з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку. Позивач також зазначив, що будівля відповідає надійній та безпечній експлуатації, має підключене освітлення, підключення побутових приладів, має автономне опалення, наявні водогін та каналізацію, природну канальну вентиляцію. Такі дані оцінюються в цілому, як придатні до нормальної експлуатації, з можливістю надійної та безпечної експлуатації цієї двоповерхової будівлі під житловий будинок, що підтверджується Звітом про проведення технічного обстеження.
Також, позивач просить звернути увагу на те, що відповідач ОСОБА_3 достовірно знає хто і коли та за чий рахунок будував цю спірну двоповерхову будівлю, оскільки після її побудови, вона разом зі свою матір'ю проживала у цій будівлі. Також вона знала коли, для чого та в який спосіб її матір вписала цю будівлю у своє домоволодіння як літню кухню, з метою відчужити будівлю без згоди її власника, тобто позивача. Оскільки, в разі неприєднання спірної будівлі до свого домоволодіння, цю будівлю неможливо б було подарувати відповідачу ОСОБА_3 , яка знала, що приймає в дар і хто будував його і за які кошти, але приховала це від позивача та інших про свій намір отримати чуже майно в дар. Тому, позивач вважає, що своїми незаконними діями, відповідач свідомо позбавила його права на власність, яку згодом він мав намір оформити на себе, тобто законного власника. Оскільки, побудувавши двоповерхову будівлю, створивши нову річ, яка побудована ним зі своїх матеріалів на підставі усної домовленості із власником 19/50 частин житлового будинку та користувачем (на той час) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , він набув право власності на новостворене нерухоме майно (двоповерхову будівлю), яка в послідуючому була незаконно, без його згоди та повідомлення, приєднана до будинковолодіння належного його колишній дружині ОСОБА_4 , що він вважає порушенням його прав та інтересів, які повинні бути відновлені шляхом визнання права власності на об'єкт новоствореного нерухомого майна, (двоповерхової будівлі), яка зазначена у технічних паспортах під літерою Ж-2 «Літня кухня». Проте, оскільки двоповерхова будівля збудована без відповідного документу та ідентифікована у технічній документації, як самочинне будівництво під літерою Ж «Літня кухня», то для вирішення питання щодо самочинного будівництва, позивач просить застосовувати норму ст. 376 Цивільного кодексу України, яка регулює такі правовідносини.
Просить визнати за ним право власності на новозбудоване майно, двоповерхову будівлю розмірами: 5,5мх9,95м, висотою 5,8м, що розташована по АДРЕСА_1 .
28.08.2018 за вх. № 21794 відповідач ОСОБА_3 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог відзиву посилалась на те, що 10.05.2012 її мати ОСОБА_4 подарувала їй частину житлового будинку з надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,0562 га для обслуговування житлового будинку, що знаходяться по АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицькою Л.Л. Позивач знав про існування вказаного договору і оскаржував його в судовому порядку. Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.06.2013 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним відмовлено. Предметом вказаного спору була літня кухня, яка позначена літерою « Ж » та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Також, позивач не надав підтвердження того, чим встановлено його право власності - договором чи законом. Члени сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК України обов'язок вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво ( купівлю будинку ), якщо допомогу забудовнику ( покупцю ) вони надавали безоплатно. Відповідно до звіту про експертно-грошову оцінку житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 достеменно не зрозуміло, який саме об'єкт оцінювався, оскільки зазначено, що площа житлового будинку 109,4 м.кв., але житлового будинку з такою площею за вказаною адресою не існує. Також, в звіті про проведення технічного обстеження, який затверджений ФОП ОСОБА_6 без дати, то в п. 7 вказаного звіту встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації під житловий будинок. Однак, вказаний звіт не підтверджує те, що вказана будівля є житловою, а лише ймовірність до можливого використання як житловий будинок. 06.02.2018 відповідно до договорів дарування ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_7 25.10.2005 19/50 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0562 га, кадастровий номер:7110800000:04:002:0138, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача в судовому засіданні підтримали подану позовну заяву, просили її задовольнити з підстав викладених в позовній заяві від 29.05.2018.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Каленська С.С. в судове засідання не з'явилася, просила справу розглядати у її відсутність.
Представник відповідача - Уманської міської ради в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати у його відсутність.
Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівлі по АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_1 , встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації двоповерхової будівлі під житловий будинок.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.06.2013 було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним. В даній справі ОСОБА_1 просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 літню кухню « Ж» та сарай « З », що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; визнати недійсними договори дарування частини житлового будинку від 10.05.2012, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар 19/50 частин житлового будинку з відповідною частиною житлових споруд та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицькою Л.Л.; визнати за ним право власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14.08.2013 було залишено без змін рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.06.2013.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.05.2015 рішення Апеляційного суду Черкаської області від 19.06.2014 було залишено без змін.
Згідно договору дарування земельної ділянки від 08.02.2018 ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_7 прийняла в дар належну дарувальнику земельну ділянку площею 0,0562 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування 19/50 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок від 06.02.2018 ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_7 прийняла в дар належні дарувальнику 19/50 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.12.2013 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.06.2013 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 19.08.2013 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач просить у порядку, передбаченому ч.3 ст.376 ЦК України визнати за ним право власності на новостворене майно.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України» встановлено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).
Тобто, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.
Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворену річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором, або законом, а право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 200/22329/14-ц від 18 грудня 2019 року, аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, і підстав для відступу від нього Великою Палатою Верховного Суду не вбачається.
Як встановлено в судовому засіданні власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на час подання позову є ОСОБА_3 . Згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 24 квітня 2012 року, відомості про самочинне будівництво відсутні, а відтак і відсутній предмет спору.
Що стосується позовних вимог до Уманської міської ради, то вони задоволенню не підлягають у зв'язку з тим, що Уманська міська рада не є належним відповідачем в даній справі.
Керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 27.02.2023.
Головуючий Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко