Справа № 703/4993/15-ц
6/703/4/23
23 лютого 2023 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченка І.Я.
за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,
представника боржника - Брижатенко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Свою заяву обґрунтовує тим, що 28 серпня 2006 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір кредиту №CSS0GK50050093, відповідно до якого йому було надано кредит у сумі 22000 доларів США зі сплатою 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення боргу до 25 серпня 2021 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та боржник уклали договір іпотеки №CSS0GK50050093, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2015 року по справі №703/4993/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15721,21 доларів США, що еквівалентно 339735 грн. 35 коп., та судові витрати в сумі 3397 грн. 35 коп., а всього 343132 грн. 70 коп.
На виконання вказаного рішення 14 січня 2016 року було видано виконавчий лист, а 26 січня 2016 року Смілянським МВ ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього листа.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2016 року по справі №703/607/16-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CSS0GK50050093 від 28 серпня 2006 року в розмірі 17489,66 доларів США, що еквівалентно 453157 грн. 09 коп., звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру, а також стягнуто судові витрати у розмірі 8864 грн. 36 коп.
10 грудня 2021 року виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу за рішенням суду по справі №703/4993/15-ц було завершено у зв'язку із зверненням стягувача із заявою про повернення виконавчого листа.
29 липня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. на підставі виконавчого листа №703/4993/15-ц відкрито виконавче провадження №69525023.
09 серпня 2022 року приватним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої описано і накладено арешт на земельну ділянку площею 8,9314 га, що належить боржнику.
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця та повідомила про те, що було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а тому, відповідно, у АТ КБ «Приватбанк» відсутнє право стягнення заборгованості за вказаним виконавчим документом.
Однак банк на запит приватного виконавця повідомив, що залишок боргу ОСОБА_1 за рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2016 по справі №703/4993/15-ц станом на 14.10.2022 становить 9203,49 доларів США та судові витрати в сумі 3397,35 грн.
В подальшому приватний виконавець прийняв постанову про зімну реєстраційних даних, згідно з якою вніс зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження: замість сума коштів до стягнення 15721,21 доларів США вказав суму у розмірі 9203,49 доларів США, замість суми коштів у гривневому еквіваленті у розмірі 339735,35 грн. зазначив суму коштів у гривневому еквіваленті у розмірі 226558,74 грн.
Боржник вважає, що у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки його заборгованість за кредитним договором, яка визначена рішенням суду по справі №703/4993/15-ц, погашена у повному обсязі, а тому забов'язання перед стягувачем відсутнє.
Враховуючи наведене просив суд визнати таким, що не підлягає до виконання, виконавчий лист №703/4993/15-ц, виданий 14.01.2016 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області.
03 лютого 2023 року до суду надійшов відзив АТ КБ «Приватбанк» на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у якому банк не заперечував факт звернення стягнення на предмет іпотеки, а також зарахування коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №CSS0GK50050093 від 28 серпня 2006 року, однак зазначив, що коштів від реалізованого майна виявилося недостатньо для погашення заборгованості в повному розмірі.
В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 підтримала заяву в повному обсязі та просила її задоволити з наведених в ній підстав.
Представник стягувача на розгляд заяви не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча банк про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2015 року по справі №703/4993/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №CSS0GK50050093 від 28 серпня 2006 року у сумі 15721,21 доларів США, що еквівалентно 339735 грн. 35 коп., та судові витрати в сумі 3397,35 коп., а всього 343132 грн. 70 коп.
На виконання вказаного рішення суду 14 січня 2016 року стягувачу було виписано та видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Смілянського МВ ДВС Іващенко А.П. від 26 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження №49929888 з виконання вказаного виконавчого листа.
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Решетняка Д.М. від 10.12.2021 виконавчий лист від 14.01.2016 був повернутий стягувачу за його письмовою заявою.
29 липня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69525023 з виконання виконавчого листа №703/4993/15-ц від 14.01.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №CSS0GK50050093 від 28 серпня 2006 року у сумі 15721,21 доларів США, що еквівалентно 339735 грн. 35 коп., та судові витрати в сумі 3397,35 коп., а всього 343132 грн. 70 коп.
15 вересня 2022 року приватний виконавець направив банку запит про надання інформації про залишок боргу, в якому зазначив, що в ході проведення виконавчих дій ним було проведено зустріч з матір'ю боржника, яка повідомила, що заборгованість ОСОБА_1 перед АБ КБ «Приватбанк» за рішенням суду є меншою, ніж зазначено в заяві про примусове виконання рішення, оскільки після прийняття рішення суду відбулась реалізація майна ОСОБА_1 , за рахунок якого здійснювалось погашення заборгованості.
14 жовтня 2022 року стягувач повідомив, що залишок боргу ОСОБА_1 за рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2016 по справі №703/4993/15-ц станом на 14.10.2022 становить 9203,49 доларів США та судові витрати в сумі 3397,15 грн.
Правовідносини, які виникли у даній справі на стадії виконання судового рішення, регламентовані положеннями розділу VI ЦПК України та нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Ці обставини, в залежності від достатніх для цього підстав, можна умовно поділити на дві групи: в одних випадках виконавець приймає таке рішення самостійно (пункти 1,3,4,6,7 частини 1 статті 39 цього Закону), в інших лише на підставі судового рішення (пункти 2,5,10 даної норми).
Закінчення виконавчого провадження здійснюється постановою виконавця, а підстави закінчення встановлюються в залежності від об'єктивних обставин та не мають альтернативного характеру.
Однією із підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України « Про виконавче провадження»).
Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ( пункт 5 частини 1 статті 39 вказаного Закону).
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.
У судовій практиці наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили ( крім тих, що підлягають негайному виконанню); помилкова видача виконавчого листа за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; видача виконавчого листа на підставі рішення, яке в подальшому було скасоване; помилкової видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Такі висновки міститься у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц та від 16 вересня 2020 року у справі №308/6024/14.
Підставою звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягаю виконання, ОСОБА_1 зазначив те, що його заборгованість за кредитним договором погашена у повному обсязі за рахунок майна, на яке було звернуто стягнення.
Суд зазначає, що ні боржником, ні стягувачем не надано рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, воно не було предметом дослідження в ході розгляду справи.
Однак, як вбачається із заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання, і не заперечується стягувачем у своєму відзиві, звернення стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру відбулось саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CSS0GK50050093 від 28 серпня 2006 року.
Суттєвою різницею є зазначення в рішеннях суду розміру заборгованості, в рахунок якої проводиться стягнення. Так, в рішенні суду по справі №703/4993/15-ц розмір боргу, який стягнуто з ОСОБА_1 , визначено у розмірі 15721,21 доларів США, що еквівалентно 339735 грн. 35 коп., а у рішенні суду по справі №703/607/16-ц звернуто стягнення на майно боржника в рахунок погашення боргу в розмірі 17489,66 доларів США, що еквівалентно 453157 грн. 09 коп.
Вказані обставини визнаються як боржником, так і стягувачем.
Враховуючи, що стягнення на майно боржника було звернуто в рахунок погашення заборгованості у розмірі 17489,66 доларів США, що еквівалентно 453157 грн. 09 коп., на думку суду, саме в такому розмірі мав бути погашений борг ОСОБА_1 за договором №CSS0GK50050093 від 28 серпня 2006 року.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири, посвідченого 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №1720, ПАТ КБ «Приватбанк», який діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, номер справи 703/607/16-ц 2/703/599/16 та з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 ЗУ «Про іпотеку», продав, а ОСОБА_3 купила двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з п. 5 договору вказана квартира продана за 360000,00 грн.
Враховуючи, що звернення стягнення відбувалось в межах виконання рішення суду по справі №703/607/16-ц, саме на виконання цього рішення повинні були бути зараховані кошти від продажу квартири. Однак, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо наявності чи відсутності виконавчого провадження з проводу виконання рішення суду по справі №703/607/16-ц, а також сум, стягнутих за цим рішенням, в разі їх стягнення.
Таким чином, враховуючи наявність різниці у сумі боргу у розмірі 1768,45 доларів США, та у гривневому еквіваленті в розмірі 113421,74 грн., боржником не доведено, що ним чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов'язок припинився, або його обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України.
У заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання, відсутні посилання на те, що боржником виконувалось рішення іншим чином, а ніж зарахуванням коштів від реалізованого майна, докази цього боржником не надані.
Суд також зазначає, що наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Натомість фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження, передбаченою пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». У такому випадку немає необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц та від 09 жовтня 2019 року у справі № 2403/2559/12.
За твердженнями ОСОБА_1 , що він викладає у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, реалізація майна і як наслідок погашення ним своїх зобов'язань за договором, відбулось під час примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Як зазначалось судом, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду по справі №703/4993/15-ц було відкрито державним виконавцем 26.01.2016, а закінчено - 10.12.2021 у зв'язку з поверненням виконавчого листа стягувачу. Реалізація майна боржника відбулась 29.11.2016, наслідком чого стало укладення договору купівлі-продажу.
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року по справі № 824/67/20 зазначено, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є самостійними підставами для закінчення виконавчого провадження і їх одночасне застосування є неможливим.
Таким чином, впродовж майже 4 років після того, як відбулась реалізація майна і, за твердженням заявника, погашення його заборгованості, рішення суду про стягнення боргу перебувало на примусовому виконанні. ОСОБА_1 впродовж цього часу не звертався до державного виконавця із вимогою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його повним виконанням, постанову про повернення виконавчого листа не оскаржував. Суд також зазначає, що ОСОБА_1 не звертався із такою заявою і до приватного виконавця, надавши відповідні докази на виконання своїх зобов'язань за рішенням суду.
Щодо посилання боржника на неправомірність здійснення приватним виконавцем реєстраційних дій по внесенню змін в автоматизовану систему, то суд зазначає, що боржником не оскаржувались такі дії виконавця у визначеному законом порядку і такі посилання не спростують встановлених судом обставин.
Таким чином, боржником не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 09.02.2023 приватний виконавець Недоступ Д.М. закінчив виконавче провадження №69525023 з примусового виконання виконавчого листа №703/4993/15-ц, виданого 14.01.2016, у зв'язку з його виконанням у повному обсязі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст. 258-261, 432 ЦПК України, суд
Заяву боржника ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_4 , про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа від 14.01.2016 №703/4993/15-ц, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області на примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 15721,21 доларів США, що є еквівалентом 339735,35 грн., та судових витрат в сумі 3397,35 грн. - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом 15 днів із дня складення повного судового рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвала виготовлена у повному обсязі 27.02.2023.
Суддя: І.Я. Биченко