Справа №295/2187/23
1-кс/295/956/23
23.02.2023 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, винесене в кримінальному провадженні № 12023060400000628 від 21.02.2023 року, -
Слідчий звернувся до суду з указаним клопотанням, посилаючись на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 20.02.2023 року близько 23 год. 50 хв. ОСОБА_5 перебував по вул. Князів Острозьких, 83, поблизу магазину «Полісся Продукт» в м. Житомир, де зустрів раніше незнайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей день, час, місці та за вказаних обставин на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, своїми руками та ногами наніс ОСОБА_7 , близько десяти ударів по голові та різним частинам тіла, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: забою головного мозку, перелому кісток черепа скуло-орбітального комплексу, стінок гайморових пазух, кісток носу, бічної пластинки крилоподібного відростку основної кістки ліворуч зі зміщенням; пластинчастої гострої субдуральної гематоми лівої гемісфери із явищами дислокації серединних структур праворуч; пластинчастої гострої субдуральної гематоми правої гемісфери головного мозку; внутрішньошлучкового крововиливу в проекції бічних шлуночків; дрібні геморагічні забої потиличних часток; забійної рани тім'яної ділянки голови з права; забійної рани правої губи; параорбітальні гематоми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а також наявністю ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризикам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з наведених у ньому підстав, пояснивши, що потерпілий є особою похилого віку, отримав велику кількість тілесних ушкоджень, перебуває в лікарні без свідомості, а підозрюваний не пояснив причину конфлікту з потерпілим, залишив місце злочину, після встановлення його особи сам зателефонував оперативному працівнику, який залишив свій номер телефону його дружині, має позитивну характеристику та міцні соціальні зв'язки.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши на визнання ним своєї вини, а також звернули увагу на те, що після того, як було встановлено особу підозрюваного, він сам зателефонував оперативному працівнику та не вчиняв дій, направлених на переховування від органів досудового розслідування, є військовослужбовцем та протягом трьох місяців перебував у зоні бойових дій на донецькому напрямку, перебуває в шлюбі та має місце проживання в місті Житомирі в орендованій квартирі.
Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити та слід застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За положеннями п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Органом досудового розслідування 21.02.2023 року о 17-00 год. фактично ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 22.02.2023 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом огляду місця події від 21.02.2023 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколом слідчого експерименту ОСОБА_5 ; протоколом затримання ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення; протоколом огляду предметів (відеозапису з камери відеоспостереження з магазину «Полісся Продукт» в м. Житомир, по вул. Князів Острозьких 83).
Згідно приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, варто зауважити, що існують усталені правові позиції ЄСПЛ, згідно з якими сама лише тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може виправдовувати застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , що відноситься до тяжких злочинів та за нього передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років та, зважаючи на його молодий вік та на наявність у нього міцних соціальних зв'язків, оскільки перебуває в шлюбі з ОСОБА_8 , має місце проживання в орендованій ним квартирі за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору найму від 05.02.2023 року, укладеному між ним та ОСОБА_9 , є військовослужбовцем, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, самостійно вийшов на телефонний зв'язок із оперативним працівником після встановлення його особи, під час розгляду клопотання не заперечував свою причетність до вчинення злочину, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного в межах строку досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання в місті Житомирі для забезпечення його належної процесуальної поведінки, що є достатнім для запобігання ризику переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_5 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово до 21 квітня 2023 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі ухилення або невиконання покладених на нього даною ухвалою обов'язків, до нього буде застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та для контролю до Житомирської окружної прокуратури.
Строк дії ухвали - до 21 квітня 2023 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали - о 15-50 год. 24.02.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1