Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Русинчука М. М.
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 753/15095/17
провадження № 61-11708св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів:
Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., своєю постановою від 15 лютого 2023 року касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка підписана представником ОСОБА_10 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року задовольнив частково; рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди скасував та ухвалив у цій частині нове рішення; позовні вимоги ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди задовольнив частково; стягнув із Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по 237 750,42 грн компенсації майнової шкоди (кожному): на користь ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_7 ; на користь ОСОБА_1 ; на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 ; на користь ОСОБА_8 ; на користь ОСОБА_9 ; в іншій частині позовних вимог до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди відмовив.
З результатами касаційного розгляду справи та мотивами прийнятої постанови Верховного Суду не погоджуюся з таких міркувань.
Суть справи
У серпні 2017 року ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , звернувся із позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Київблагоустрій»), Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_11 був власником нежитлового приміщення загальною площею 278,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2015 року.
У відповідь на його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки за вказаною адресою Київська міська рада прийняла рішення від 05 березня 2015 року № 210/1075 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_11 на АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку, магазину».
Разом з тим 24 липня 2017 року та 04 серпня 2017 року співробітники КП «Київблагоустрій» знищили вищезазначене нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали йому майнову шкоду. Позивач посилався на положення статей 22, 23, 175, 176, 316-321, 1166, 1167, 1172-1174, 1190, 1192 ЦК України.
ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , просили:
стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 1 863 852,96 грн;
компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.
Судові рішення у справі
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача. Відповідно до змісту актів демонтажу від 10 серпня 2017 року № 03-462/ВК, від 11 серпня 2017 року № 03-465/ВК та від 24 липня 2017 року демонтаж спірного майна було здійснено не співробітниками КП «Київблагоустрій», а Товариством з обмеженою відповідальністю «Вістекс-Компані» (далі - ТОВ «Вістекс-Компані»), до якого позивач вимог не заявляв. Крім того, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради видав доручення на демонтаж споруди за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як позивачу на праві власності належав об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням того, що відповідачі не вчиняли безпосередніх дій, пов'язаних із демонтажем спірного майна, суд зробив висновок про відмову у стягненні компенсації моральної шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Сушко Л. П., апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року змінено з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє Литвин С. М., Боярина Я. І., ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Конзелюк Н. Г., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , подану представником ОСОБА_10 , задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ;
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , до КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ;
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , до КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування моральної шкоди скасовано, провадження у цій частині закрито. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_11 , правонаступниками якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , в інтересах якої діє
ОСОБА_3 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 , до Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про відшкодування майнової шкоди змінено у мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови.
За результатами нового апеляційного розгляду постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції, зокрема, посилався на те, що:
будь-яких доказів про вартість знищеного майна позивач не надав. Клопотання про проведення судової експертизи для визначення розміру збитків не заявляв. На підтвердження розміру майнової шкоди позивач посилався на кошторис відновлювальних робіт нежитлового будинку (приміщення) (літ. А) від 09 серпня 2017 року, який підписано директором ТОВ «Вест Будмайстер» (а. с. 159 т. 1). Будь-яких інших доказів у підтвердження розміру заподіяних збитків позивачем не надано. У судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник позивачів зазначив, що у 2016 році співробітники КП «Київблагоустрій» знесли належне позивачу нежитлове приміщення до фундаменту, проте надалі позивач відновив цю будівлю майже до даху. Будівельні роботи ще не були завершені, коли відповідач вдруге демонтував уже майже відновлену будівлю. Представниця відповідача зазначила, що знищена будівля не була відновлена до попереднього стану, а на майданчику було встановлено металеві конструкції. Саме ці металеві конструкції і буди демонтовані у 2017 році. Зазначені конструкції знаходяться у них на зберіганні;
при апеляційному перегляді справи 03 листопада 2020 року колегія суддів зазначила, що наданий позивачем у підтвердження розміру заподіяних збитків кошторис, який є єдиним доказом, не підтверджує реальної вартості втраченого майна. При повторному апеляційному розгляді колегія суддів також робить висновок, що зазначений кошторис не є доказом вартості знищеного майна. За своєю суттю наданий кошторис - це не документ, який підтверджує розмір витрат, які були здійснені при відновленні будівлі після її знищення у 2016 році та не є оцінкою відновленої будівлі. У ньому лише визначено розмір матеріалів та робіт, які необхідно здійснити для відновлення демонтованої відповідачем будівлі. При цьому, як вказує позивач будівля була повністю знищена 04 серпня 2017 року, а кошторис складено 09 серпня 2017 року, що ще раз підтверджує, що зазначений кошторис складено для визначення вартості робіт та матеріалів, які можуть бути необхідними в майбутньому для проведення будівельних робіт. При цьому до кошторису не додано плану будівлі, яку необхідно збудувати та не зазначено на підставі яких даних цей кошторис складено. За доводами позивача будівля була повністю знищена, проте у кошторис включені, серед іншого, такі роботи як демонтаж металоконструкцій, демонтаж стін з пінополистирольних блоків, демонтаж ділянки стін з газоблоків, демонтаж армопояса, демонтаж монолітних перемичок, демонтаж дерев'яного перекриття, демонтаж покрівлі. Будь-яких пояснень про те, як можна демонтувати те, що уже демонтовано відповідачем представник позивачів не надав. У кошторис включено також виготовлення і монтаж металоконструкцій, проте, як вказала представниця відповідача, демонтовані металоконструкції знаходяться у них на зберіганні і з вимогами про повернення цих конструкцій позивачі до них не зверталися;
представник позивачів 26 серпня 2022 року подав звіт про оцінку нежитлового будинку (приміщення) (літ. А), дата оцінки зазначена 18 листопада 2021 року для підтвердження розміру заподіяних збитків. Проте цей доказ подано уже після ухвалення рішення у справі судом першої інстанції. Тому колегія суддів не приймає поданий на стадії повторного апеляційного розгляду звіт, як доказ розміру майнової шкоди, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства;
оскільки наданий позивачем кошторис від 09 серпня 2017 року не підтверджує ні вартість майна, яке було знищене, ні вартість робіт та матеріалів, які необхідні для відновлення саме знищеного майна, колегія судів приходить до висновку, що позивачами не доведено розмір заподіяної шкоди, що є підставою для відмови у позові. Незважаючи на те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову до КП «Київблагоустрій» з тих підстав, що це підприємство не є належним відповідачем, сама по собі відмова у задоволенні позову є правильною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду;
колегія суддів звернула увагу на те, що позивач звернувся із позовом у серпні 2017 року, вважаючи, що демонтаж належної йому будівлі проведено незаконно. Рішення, яким визнано припис КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429 протиправним та скасовано цей припис у справі № 826/8873/17, ухвалено 05 червня 2018 року. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року скасована постановою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року, а справу передано на новий апеляційний розгляд. Після повторного апеляційного розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, яким відмовлено ОСОБА_11 у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування припису КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429. Суд першої інстанції не міг врахувати зазначені судові рішення, проте, оскільки позов заявлено з підстав неправомірності знесення будівлі, що належала позивачу, ці рішення мають суттєве значення при перегляді справи в апеляційному порядку.
Арґументи касаційної скарги
26 листопада 2022 року позивачі подали касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, в якій просять: скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду; ухвалити у частині позовних вимог до КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування майнової шкоди нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що:
безпідставно не взяв до уваги кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року, проігнорував аналітичну довідку про ринкову вартість нежитлової(комерційної) нерухомості торгівельного призначення по Дарницькому району міста Києва, видану суб'єктом оціночної діяльності ТОБ «Всеукраїнська оціночна компанія», та звіт про оцінку майна від 18 листопада 2021 року. У сукупності з правовстановлюючими та технічними документами на знесене нерухоме майно вказані докази об'єктивно підтверджують розмір шкоди;
відповідачем протиправно демонтовано нежитловий будинок (приміщення) позивача, який належав йому на праві власності;
всупереч положень частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України відповідач самостійно відніс належні позивачу на праві власності нежилі приміщення, до складу якого, окрім іншого, входять торговельні павільйони до тимчасових споруд, що призвело до знесення(демонтажу)нерухомого майна позивача. Ігнорування судами вартості знищеного майна не відповідає статті 1192 ЦК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення від 14 липня 2017 року № 004-7300 про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (відповідно до припису від 11 липня 2017 року № 1715429, від 30 червня 2017 року № 1713946).
Згідно з наявними у матеріалах справи копіями актів демонтажу від 10 серпня 2017 року № 03-462/ВК, від 11 серпня 2017 року № 03-465/ВК та від 24 липня 2017 року ТОВ «Вістекс-Компані» на підставі припису від 11 липня 2017 року № 1715429 та доручення Департаменту проведено демонтаж майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 .
Проведення демонтажу Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради доручено 14 липня 2017 року КП «Київблагоустрій».
Для виконання вказаного доручення КП «Київблагоустрій» залучило підрядну організацію ТОВ «Вістекс-Компані».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі № 826/8873/17 визнано протиправним та скасовано припис КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року № 1715429.
При зверненні із позовом позивач зазначав, що співробітники КП «Київблагоустрій» знищили належне йому на праві власності майно - нежитлове приміщення, загальною площею 278,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдано йому майнову шкоду у розмірі 1 863 852,96 грн.
На підтвердження розміру майнової шкоди позивач посилався на кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року.
Мотиви прийнятого судом касаційної інстанції судового рішення
Обґрунтовуючи свої висновки, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила:
«У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_11 вказував, що він був власником нежитлового приміщення загальною площею 278,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2015 року. У відповідь на його клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки за вказаною адресою Київська міська рада прийняла рішення від 05 березня 2015 року № 210/1075 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_11 на АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку, магазину». Разом з тим 24 липня 2017 року та 04 серпня 2017 року співробітники КП «Київблагоустрій» знищили зазначене нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами, чим завдали йому майнову шкоду;
при відмові у задоволенні позовних вимог до КП «Київблагоустрій» суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди заявлені до неналежного відповідача. Апеляційний суд вказав, що позивач не надав доказів про вартість знищеного майна, а наданий позивачем кошторис не підтверджує реальної вартості втраченого майна. Суд апеляційної інстанції фактично змінив мотиви відмови у задоволенні позовних вимог до КП «Київблагоустрій», однак не вказав про це в резолютивній частині постанови;
суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину;
суд апеляційної інстанції встановив, що особою, яка завдала шкоду, є КП «Київблагоустрій»;
при оцінці кошторису відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року, апеляційний суд вважав, що кошторис не є доказом вартості знищеного майна, оскільки у ньому лише визначено розмір матеріалів та робіт, які необхідно здійснити для відновлення демонтованої відповідачем будівлі. Апеляційний суд зазначив, що за доводами позивача будівля була повністю знищена, проте у кошторис включені, серед іншого, такі роботи як демонтаж металоконструкцій, демонтаж стін з пінополистирольних блоків, демонтаж ділянки стін з газоблоків, демонтаж армопояса, демонтаж монолітних перемичок, демонтаж дерев'яного перекриття, демонтаж покрівлі. Будь-яких пояснень про те, як можна демонтувати те, що уже демонтовано відповідачем представник позивачів не надав;
апеляційний суд не врахував, що КП «Київблагоустрій» не надало доказів на спростування розміру майнової шкоди, правом на призначення у справі судової експертизи відповідач не скористався;
апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідач не довів відсутність протиправності та вини у завданні майнової шкоди. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі;
обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що у кошторисі відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року безпідставно включені роботи щодо демонтажу металоконструкцій, демонтаж стін з пінополистирольних блоків, демонтаж ділянки стін з газоблоків, демонтаж армопояса, демонтаж монолітних перемичок, демонтаж дерев'яного перекриття, демонтаж покрівлі (у загальному розмірі 199 600 грн), оскільки за доводами позивача будівля була повністю знищена;
за таких обставин, з урахуванням того, що КП «Київблагоустрій» не спростувало розміру майнової шкоди, завданої позивачам, з КП «Київблагоустрій» на користь позивачів належить стягнути компенсацію майнової шкоди у загальному розмірі 1 664 252,96 грн (1 863 852,96 грн - 199 600 грн). У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення компенсації майнової шкоди належить відмовити.».
Висловлюючи свою незгоду з результатами касаційного розгляду, виходжу з такого:
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
За змістом наведеної норми права позивач повинен довести наявність шкоди, її розмір та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності своїх дій чи бездіяльності та вини.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77 - 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не довели заявлений ними розмір шкоди. Суд оцінив наданий позивачами на підтвердження розміру шкоди кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року і вважав, що він не є доказом вартості знищеного майна і не підтверджує розмір майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню.
При наданні оцінки вказаного доказу суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, що:
до кошторису не додано плану будівлі, яку необхідно збудувати, та не зазначено на підставі яких даних цей кошторис складено;
за доводами позивача будівля була повністю знищена, проте у кошторис включені, серед іншого, такі роботи як демонтаж металоконструкцій, демонтаж стін з пінополистирольних блоків, демонтаж ділянки стін з газоблоків, демонтаж армопояса, демонтаж монолітних перемичок, демонтаж дерев'яного перекриття, демонтаж покрівлі. Будь-яких пояснень про те, як можна демонтувати те, що уже демонтовано відповідачем представник позивачів не надав;
у кошторис включено також виготовлення і монтаж металоконструкцій, проте, як вказала представниця відповідача, демонтовані металоконструкції знаходяться у них на зберіганні і з вимогами про повернення цих конструкцій позивачі до них не зверталися.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відхиляючи кошторис як доказ розміру завданої позивачам шкоди, виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки зазначеного письмового доказу, зокрема, мотивував його відхилення.
Суд касаційної інстанції в порушення вимог частини першої статті 400 ЦПК України вдався до переоцінки зазначеного доказу, взяв його до уваги і на його основі встановив та вважав доведеною обставину, що не була встановлена судами першої і апеляційної інстанцій, - розмір майнової шкоди, яку позивачі просили стягнути на їх користь. При цьому, суд касаційної інстанції не погодився зі всією сумою, зазначеною в кошторисі, а самостійно зменшив її, виключивши вартість робіт по демонтажу, чим фактично визнав цей доказ недостовірним в зазначеній частині. В цій ситуації суд касаційної інстанції діяв не як «суд права», а як «суд факту», що не є властивим для суду касаційної інстанції.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що у суду касаційної інстанції не було підстав для здійснення переоцінки зазначеного письмового доказу, який вмотивовано було відхилено судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належало залишити без змін.
Суддя: М. М. Русинчук