Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 501/694/19
провадження № 61-6065св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,
третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року,
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), третя особа - Незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ», про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював у ДП МТП «Чорноморськ» докером механізатором четвертого терміналу 2 класу з режимом роботи: в день з 08:00 до 20:00, ніч - з 20:00 до 08:00, 24 години відпочинок, вдень 08:00 до 20:00, 48 годин відпочинок.
06 грудня 2018 року в.о. директора порту видано наказ № 605 «Про зміну істотних умов праці для докерів - механізаторів четвертого терміналу», яким встановлено новий режим роботи. 05 лютого 2019 року в.о. директора порту видано наказ № 66/О-3 «Про припинення трудового договору, відповідно до якого він підлягав звільненню з 03 березня 2019 року за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Посилаючись на те, що згоди на зміну робочого часу він не давав, новий режим роботи введено без узгодження та згоди Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 605 від 06 грудня 2018 року про зміну істотних умов праці, в частині встановлення докеру - механізатору другого класу четвертого терміналу ОСОБА_1 пунктом 2 наказу режиму роботи; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 66/О-3 від 05 лютого 2019 року «Про припинення трудового договору» і звільнення ОСОБА_1 з ДП МТП «Чорноморськ; поновити ОСОБА_1 в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді докера-механізатора другого класу четвертого терміналу; стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2019 року по час постановлення рішення суду.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову виходив із того, що ОСОБА_1 не надав згоду на продовження роботи в новий умовах, які викликані змінами в організації виробництва і праці, попереджений про зміни завчасно, а тому дійшов висновку про те, що підстав для скасування наказу про звільнення не має.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 грудня 2020 року скасовано, та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 605 від 06 грудня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», в частині пункту 2 наказу щодо встановлення докеру-механізатору другого класу четвертого терміналу ОСОБА_1 режиму роботи. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 66/Щ-3 від 03 березня 2019 року «Про припинення трудового договору» і звільнення ОСОБА_1 з ДП «МТП «Чорноморськ». Поновлено ОСОБА_1 у ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді докера-механізатора другого класу четвертого терміналу. Стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2019 року по 23 грудня 2020 року в сумі 168 071,30 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ДП «МТП «Чорноморськ» в односторонньому порядку прийняло рішення з питань зміни організації виробництва і праці на підприємстві, без участі органу профспілки, у зв'язку із чим правові підстави для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України - відсутні.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 грудня 2020 року по 26 квітня 2022 року в сумі 129 561,94 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що середній заробіток на користь позивача має бути стягнутий за весь час вимушеного прогулу - з 03 березня 2019 року по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції - 26 квітня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
У липні 2022 року ДП «МТП «Чорноморськ» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц, від 28 березня 2019 року в справі № 755/3495/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 582/1001/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
У жовтні 2022 року ДП «МТП «Чорноморськ» через систему «Електронний суд» та засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц, від 28 березня 2019 року в справі № 755/3495/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 582/1001/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ» на постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що його звільнення є незаконним, оскільки наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 156/О-2 від 25 березня 2019 року «Про припинення трудового договору» і звільнення позивача з ДП «МТП «Чорноморськ» є наслідком неправомірного запровадження нового режиму роботи без участі та узгодження виборного органу Незалежної профспілки працівників «МТП «Чорноморськ».
Узагальнені доводи пояснень на касаційні скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду пояснення на касаційні скарги ДП «МТП «Чорноморськ». Зазначає, що відповідач подаючи касаційні скарги на постанови Одеського апеляційного суду не наводить жодного доводу щодо проведеного судом розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а лише вважає, що вимога позивача, яка задоволена додатковою постановою є похідною з основної вимоги а тому на думку відповідача вона підлягає скасуванню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ДП «МТП «Чорноморськ» на постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року та витребувано цивільну справу № 501/694/19 з Іллічівського міського суду Одеської області.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «МТП «Чорноморськ» на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 працював у ДП МТП «Чорноморськ» на посаді докера-механізатора 2-го класу 4-го терміналу.
31 липня 2017 року між Регіональним відділенням Фонд державного майна України по Одеській області та ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» укладено договір оренди № 17/173-о/д нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким в оренду товариства передано частину майна ДП МТП «Чорноморськ».
Пунктом 3.3 Угоди від 29 листопада 2017 року про співробітництво в галузі соціально-трудових та господарських відносин, що виникають відповідно до окремих положень договору оренди державного нерухомого майна від 31 липня 2017 року, передбачено, що ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» зобов'язалося прийняти до себе на роботу по переведенню 100 працівників ДП «МТП «Чорноморськ», які відповідають кваліфікаційним вимогам створених робочих місць, та гарантувало збереження суттєвих умов праці кожного переведеного працівника.
Відповідно до зазначеної Угоди, третя особа, попередньо досягнувши згоди по всім суттєвим умовам, у тому числі уклала угоду в галузі соціально-трудових правовідносин працівників порту, при цьому, згідно пункту 4.5 угоди, порт та профспілки самостійно забезпечують погодження положень цієї угоди між собою, доведення її змісту працівника та гарантують додержання її виконання в частинах, пов'язаних з правовідносинами порту з профспілками та працівниками порту.
Наказом в.о. директора ДП МТП «Чорноморськ» від 06 грудня 2018 року № 605 «Про зміну істотних умов праці для докерів механізаторів 4 терміналу» з 19 грудня 2019 року на четвертому терміналі цього підприємства створено бригади докерів-механізаторів № 409, 410, 416, 417, 418, 419. Установлення нового режиму роботи викликано змінами в організації виробництва і праці, а саме укладанням договору оренди від 31 липня 2017 року № 17/173-о/д нерухомого майна, що належить до державної власності.
Згідно з пунктом 5 цього наказу на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України вирішено звільнити робітників, які відмовились від переходу у ново створені бригади докерів-механізаторів 4 терміналу з відповідним режимом роботи.
16 грудня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 06 грудня 2018 року № 605.
03 січня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлений з повідомленням про зміну істотних умов праці, відповідно до якого йому запропоновано переведення у бригаду № 421 з режимом роботи, який зазначений у пункті 2 наказу від 06 грудня 2018 року № 605. Запропоновано в найкоротший строк письмово поінформувати адміністрацію Порту шляхом подання відповідної заяви на ім'я директора про надання згоди на переведення у бригаду №421 з новим режимом роботи. У разі відмови від продовження роботи у нових умовах праці ОСОБА_1 попереджено про можливе звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. Від підпису про ознайомлення ОСОБА_1 відмовився.
Станом на 01 грудня 2018 року на терміналі порту залишилось 63 докера-механізатора, що унеможливило створити шість комплексних бригад необхідних для нормальної роботи терміналу. Враховуючи, що для організації роботи однієї технологічної лінії на генеральних вантажах необхідно мінімум 12 докерів-механізаторів, а у бригаді № 410 було 11, у бригаді № 416 було 6, у бригаді № 419 було 16, у бригаді № 417 було 5 та у бригаді № 418 було 15 працівників, зазначене негативно впливало на виконання терміналом своєї основної функції по обробці суден та вагонів, у зв'язку із чим прийнято рішення про перегрупування докерів-механізаторів у бригадах та відповідно встановлення нового режиму роботи для новостворених бригад. Всі докери-механізатори (окрім 5 працівників третьої бригади № 419) добровільно написали заяви на переведення до нових бригад на новий графік роботи.
ОСОБА_1 не надав згоду на продовження роботи у нових умовах, які викликані змінами в організації виробництва і праці.
Наказом від 05 лютого 2019 року № 66/О-3 припинено трудовий договір та звільнено ОСОБА_1 03 березня 2019 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, підстава - повідомлення про зміну істотних умов праці, наказ від 06 грудня 2018 року № 605.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої, шостої статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи на нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що «звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
Передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов'язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18), наведено правовий висновок про те, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Отже, законодавець зобов'язує суд, у разі з'ясування того, що немає рішення профспілкового органу щодо звільнення працівника, зупинити розгляд справи та звернутися до такого профспілкового органу.
Установлено, що ОСОБА_1 є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ».
Отже, перед звільненням позивача відповідачу, відповідно до вимог статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», необхідно було отримати згоду Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ» на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України або щодо незгоди з таким звільненням.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року було ухвалено передати на засідання профспілкового комітету Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ» питання про надання погодження наказу ДП МТП «Чорноморськ» за № 605 від 06 грудня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», в частині встановлення докеру-механізатору 2 класу четвертого терміналу ОСОБА_1 визначений пунктом 2 наказу режиму роботу.
У грудні 2021 року від Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», членом якої є ОСОБА_1 , на адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист на виконання вищевказаної ухвали, у якому зазначено, що Незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ» не приймала участі у вирішенні питань про зміну режиму роботи підприємства, запровадженого спірним наказом від 06 грудня 2018 року № 605.
На підставі зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам статті 247 КЗпП України та статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії», в односторонньому порядку запроваджено новий режим роботи для позивача, без участі та узгодження з виборним органом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», членом якої є ОСОБА_1 , що є безумовною підставою для поновлення його на роботі.
Апеляційний суд витребував від профспілки відповідь про надання погодження наказу ДП МТП «Чорноморськ» за № 605 від 06 грудня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», тоді як мав запитати згоду на звільнення позивача з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Матеріали справи не містять згоди/відмови виборного органу Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», членом якої є позивач, на його звільнення з роботи за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Лист керівника профспілки про те, що при вирішенні питань про зміну режиму роботи підприємства, запровадженого наказом від 06 грудня 2018 року, Незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ» не приймала участі у вирішенні питань про таку зміну режиму роботи підприємства, не є рішенням про надання згоди або незгоди на розірвання трудових відносин з працівником, у розумінні положень статті 43 КЗпП України.
Поновлюючи позивача на роботі, апеляційний суд не врахував, що відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про те, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог законодавства про працю.
Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залежать від вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для поновлення позивача на роботі, то додаткове рішення апеляційного суду також підлягає скасуванню .
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що судові рішення суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги задовольнити частково, судові рішення апеляційної інстанції скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 49, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов