23 лютого 2023 року м.Суми
Справа №575/675/19
Номер провадження 22-ц/816/272/23
22-ц/816/207/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 21 листопада 2022 року, повний текст якого складено 24 листопада 2022 року, та на додаткове рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 09 грудня 2022 року в складі судді В'юник Н.Г., ухвалених у смт Велика Писарівка, -
22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 , згідно правовстановлюючих документів, технічної документації на вказані земельні ділянки та/або висновку відповідної земельно-технічної експертизи; зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом сприяння встановлення твердих меж, відновлення межових знаків в натурі на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 59212555100:02:018:0195, з боку суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 ; зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом сприяння встановленню твердих меж, відновлення межових знаків в натурі на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 59212555100:02:018:0195, з боку суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 ; зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сприяти відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі правовстановлюючих документів, раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою та/або висновку відповідної земельно-технічної експертизи щодо земельних ділянок, розташованих за вказаними адресами по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 . У разі відсутності такої документації зобов'язати відповідачів розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за вказаним адресами по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в натурі (на місцевості).
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Великописарівської селищної ради від 18 листопада 1993 року №116 «Про приватизацію земельних ділянок громадянами селища» заявниці було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га та 0,02 га по АДРЕСА_2 . Позивачці затверджено технічну документацію на земельні ділянки, які передані їй у приватну власність, але її право власності на земельні ділянки порушено відповідачами.
Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 21 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 09 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7500 грн судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6000 грн судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішень суду, неповне з'ясування та недоведеність обставин у справі просить рішення суду та додаткове судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачі перешкоджали експертам під час проведення земельно-технічної експертизи, внаслідок чого не було зроблене топографічне-геодезичне кадастрове знімання фактичного використання земельних ділянок, а суд не застосував відповідні наслідки, передбачені ст. 109 ЦПК України. Також позивачка не погоджується з сумою стягнутих з неї витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що відповідачами не надано акти про виконання робіт та детальний опис робіт.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені, проте в судове засідання не з'явилися.
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай О.М. про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки поважність причини неявки останнього належними доказами не підтверджується. Явка сторін до апеляційного суду є необов'язковою, позиції сторін є чіткими і зрозумілими, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду і додаткове судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням виконкому Великописарівської селищної ради від 18 листопада 1993 року передано безоплатно у власність присадибні ділянки та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4 (0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства), ОСОБА_1 (0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,02 га для ведення особистого підсобного господарства) та ОСОБА_5 (0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку) (т. 1 а.с. 12).
На підставі рішення виконавчого комітету Великописарівської селищної ради № 4 від 26 лютого 1960 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 земельної ділянки за вказаною адресою становила 0,37га. На підставі рішення № 7 виконавчого комітету Великописарівської селищної ради від 11 березня 1971 року ОСОБА_4 було побудовано новий будинок, який прийнято в експлуатацію 19 лютого 1975 року.
Після смерті ОСОБА_4 12 листопада 2008 року будинок та господарські споруди, які розташовані на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_3 , успадкував ОСОБА_3 , який зареєстрував право власності на домоволодіння на приватизованій земельній ділянці 10 травня 2018 року. За життя ОСОБА_4 . Державний акт на право власності на земельну ділянку не отримав (т. 1 а.с. 39, 40-41, 43-45).
За життя ОСОБА_5 оформила державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 (т. 2 а.с. 197), а 23 березня 2009 року продала ОСОБА_6 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,04 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5921255100:02:018:0004.
28 грудня 2013 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921255100:02:018:0004, площею 0,0412 га, а також на житловий будинок, з господарськими спорудами по АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 49-50, 53-54).
Крім того, 28 грудня 2013 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5921255100:02:018:0005, площею 0,1084 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 51-52, 55-57). Також матеріали справи містять технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок від 16 жовтня 2013 року (т. 1 а.с. 58-69).
Рішенням Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області сьомого скликання дев'ятнадцятої сесії від 18 жовтня 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку загальною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 , та надано у власність дану земельну ділянку ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 15).
05 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до директора МП «Великописарівський землевпорядний центр» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5921255100:02:018:****). У складеному акті про погодження (встановлення) меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків на зберігання ОСОБА_1 кути поворотів меж земельної ділянки закріплені парканом та будівлею. На земельну ділянку встановлено обмеження площею 0,0014 га. Суміжні землевласники претензій при встановлені існуючих меж не заявляли, додано кадастровий план з каталогом координат точок зовнішньої межі земельної ділянки (т. 1 а.с. 16-30).
Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 5921255100:02:018:0195, площею 0,15 га в АДРЕСА_2 , відсутня (т. 1 а.с. 31-35).
24 жовтня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 5921255100:02:018:0195 площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд, (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 36).
З акту комісії Великописарівської селищної ради вбачається, що комісією було обстежено земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та рекомендовано ОСОБА_1 виготовити технічну документацію та встановити межі земельної ділянки (т. 1 а.с. 107).
Акт про погодження (встановлення) меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків на зберігання ОСОБА_1 2017 року суміжними співвласниками не підписаний, зокрема: ОСОБА_5 (померла), а ОСОБА_3 (відмовився). Межі земельних ділянок відповідно до акта проходять по існуючому паркані та будівлі (т. 1 а.с. 111).
Згідно з висновком експерта № 1790/1836-1838 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2020 року (т. 2 а.с. 219-250) площа фактичного використання земельних ділянок по АДРЕСА_2 складає під подвір'ям - 0,0562 га, під городом -0,3236 га, а загальна площа - 0,3798 га.
Експерт не відповів на питання який фактичний порядок користування земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та якими є конфігурація, проміри та площа земельних ділянок, що перебувають у користуванні власників зазначених земельних ділянок у зв'язку з ненаданням на дослідження даних топографо-геодезичного (кадастрового) знімання фактичного використання земельних ділянок за вказаними адресами.
Дані фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 (літня кухня - гараж - сарай «Б») не відповідають даним правовстановлюючих документів, технічної документації даним Державного земельного кадастру. У зв'язку з ненаданням на дослідження даних їх фактичного розташування та даних з Державного земельного кадастру експерт не зміг провести співставлення розташування інших будівель та споруд домоволодіння, а також не зміг відповісти на питання чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 правовстановлюючим документам, технічній документації даним Державного земельного кадастру.
Також експертом встановлено порушення меж (перетин/накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на земельні ділянки по АДРЕСА_2 не провів співставлення меж земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та не зміг відповісти на питання щодо порушення меж земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на земельні ділянки по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 у зв'язку з ненаданням на дослідження даних фактичного розташування та даних Державного земельного кадастру на земельні ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
У зв'язку з ненаданням на дослідження даних з Державного земельного кадастру на земельні ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 судовий експерт не зміг відповісти на питання щодо варіантів порядку користування земельними ділянками (спільними межами земельних ділянок) по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 .
Крім того, згідно з додатком № 11 до висновку експерта фактичне землекористування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) зміщено в сторону ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) в частині земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, що належить ОСОБА_1 , відповідно до правовстановлюючих документів, зміщена на земельну ділянку, яку використовує ОСОБА_3 . В кінці земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_1 , користується інша особа, з якою відсутній спір.
Під час розгляду справи місцевим судом експерт ОСОБА_7 пояснив, що під час проведення земельно-технічної експертизи було встановлено, що фактичне землекористування межі земельної ділянки ОСОБА_1 визначено умовними лініями - стіною будівлі, огорожею, задернованою межею. Під час проведення експертизи було встановлено, що фактичне землекористування не співпадає з визначеними межами земельної ділянки у правовстановлюючих документах. Так, земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 і навпаки. Межові знаки відсутні, межа відповідно до технічної документації ОСОБА_1 не визначалась.
У технічному звіті по складанню державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства, який було складено у 2002 році на замовлення попередньої власниці земельної ділянки по АДРЕСА_4 ОСОБА_8 міститься Акт про погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки в натурі, у якому зазначено, що межі земельної ділянки (кути повороту) проходять по огорожі та задернованій межі. Суміжними землевласниками (землекористувачами) ніяких претензій при встановленні меж не заявлено. Акт підписав ОСОБА_9 . Складено кадастровий план земельної ділянки, визначено координати точок зовнішньої межі. Дані про винесення меж земельної ділянки, кутів поворотів в натурі та визначення межовими знаками - відсутні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. ОСОБА_1 , розробивши технічну документацію із землеустрою та зареєструвавши своє право власності на земельні ділянки, не визначила відповідно до діючого законодавства межі земельних ділянок, які були передані їй у власність. Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, вважає, що межі його ділянки відповідають правовстановлюючим документам та не вважає за необхідне їх визначати. Відповідач ОСОБА_3 також є власником суміжної успадкованої приватизованої земельної ділянки після смерті свого батька, має право на завершення приватизації і продовжує користуватися ділянкою в межах, які склалися раніше. Суд виходив з того, що замовлення технічної документації є правом, а не обов'язком ОСОБА_3 , відсутність якої не порушує прав та інтересів позивачки. Також суд зазначив, що згідно з висновком земельно-технічної експертизи межі земельних ділянок ОСОБА_1 , визначені у технічній документації, не відповідають фактичному землекористуванню та накладаються на земельні ділянки відповідачів. Для виправлення таких недоліків (технічних помилок) щодо невірно визначених меж (координат), накладень (перетину) з іншими ділянками та виправлення інших технічних даних необхідно виготовити технічну документацію. За вказаних обставин місцевий суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено порушення її прав та законних інтересів відповідачами, а тому відмовив у задоволенні позову.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правничу допомогу відповідачам надавали адвокати на підставі укладених договорів. Відповідно, ОСОБА_2 за послуги адвоката сплачено всього 7500 грн, а ОСОБА_3 - 6000 гривень. У зв'язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі суд вирішив повністю компенсувати за рахунок позивачки понесені та підтверджені доказами витрати відповідачів.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачкою способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право особи порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.
Як правильно встановив суд першої інстанції, що також підтверджено висновками проведеної у справі експертизи, ОСОБА_1 , розробивши технічну документацію із землеустрою та зареєструвавши своє право власності на земельні ділянки, не визначила межі своїх земельних ділянок по відношенню із суміжними землевласниками. У такому разі місцевий суд позбавлений можливості перевірити доводи позивача про порушення її прав з боку відповідачів, як суміжних землекористувачів. Тому висновок суду про недоведеність заявлених вимог є обґрунтованим.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (в редакції, що діяла на час звернення до суду з позовною заявою) (далі - Інструкція № 376).
Згідно з п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, або уповноваженою ним (ними) особою.
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п. 4.1 Інструкції № 376).
Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
На підтвердження підстав позову заявниця не надала суду жодних доказів, на підставі яких можна було б ідентифікувати вчинення відповідачами перешкод під час використання суміжних земельних ділянок, що межі належних позивачці земельних ділянок таким чином перетинають суміжні землевласники, що власне, і є відповідними перешкодами чи порушенням прав. Суд не вбачає за можливе на підставі наданих позивачкою доказів встановити фактичне місце розташування межі, конфігурацію земельних ділянок відносно ділянок відповідачів.
З наявних у справі доказів та графічних матеріалів суд апеляційної інстанції вбачає лише фактичне розташування належних сторонам суміжних земельних ділянок через розташування на них нерухомого майна та фактично позбавлений можливості встановити, що саме земельні ділянки відповідачів накладають на частину ділянки позивачки, а не навпаки.
Відтак, без встановлення меж належних позивачці земельних ділянок в натурі (на місцевості), тобто графічного нанесення поворотних точок, що не є компетенцією суду, захистити права ОСОБА_1 неможливо, оскільки у даному випадку неможливо встановити чи порушується відповідачами визначена межа земельної ділянки позивачки.
Доводи апеляційної скарги у цілому зводяться до незгоди позивачки з висновками судової земельно-технічної експертизи від 18 грудня 2020 року, зокрема щодо перешкоджання відповідачами у проведенні експертизи, внаслідок чого не було зроблене топографічне-геодезичне кадастрове знімання фактичного використання земельних ділянок, щодо незастосування судом вимог ст. 109 ЦПК України.
Водночас, суд першої інстанції дав належну оцінку висновку земельно-технічної експертизи як доказу, а також відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 109 ЦПК України. Так, суд вказав, що ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи, яку призначив суд, а саме: ненадання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопущення до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню тощо. У даній справі на вимогу позивачки судом були витребувані та направлені експерту всі документи, які заявниця вважала за необхідне надати в розпорядження експерта для проведення експертизи. Крім того, за клопотання експерта судом були витребувані і передані для дослідження необхідні документи. Крім висновку, як письмового доказу, експертом у суді дано вичерпні відповіді на питання, які виникли у позивачки та її представника, а тому суд не знайшов підстав для застосування ст. 109 ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з викладеною вище оцінкою місцевим судом доводів сторони позивачки щодо підстав для застосування наслідків ст. 109 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги з приводу висновків місцевого суду, викладених у додатковому судовому рішенні, яким вирішено питання компенсації витрат на правничу допомогу, є безпідставними. Витрати відповідачів за надану їм правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції підтверджені належними і достатніми доказами. Перелік робіт, що виконані адвокатом, передбачені договорами про надання правничої допомоги, дані роботи згідно матеріалів справи виконані адвокатом, спір щодо надання правничої допомоги не в повному обсязі відсутній. Розмір компенсації витрат на правничу допомогу є співрозмірним складності справи, обсягу виконаної адвокатами роботи, тривалості розгляду спору.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, а також додаткове судове рішення, підстав для зміни чи скасування яких за доводами апеляційної скарги немає.
В зв'язку з тим, що дана справа є незначної складності ч. 4 ст. 19 ЦПК України і є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а), г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 21 листопада 2022 року та додаткове рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 09 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
О. І. Собина