Справа №577/1158/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/474/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
20 лютого 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2022 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотопа Сумської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина 2019 року народження, непрацюючого, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу
- 18.09.2020 року вироком Ковпаківського районного суду м. Суми за ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в якій він просив вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2022 року, відносно ОСОБА_8 , скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю доказів для доведення вини ОСОБА_8 .
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за вказаним вироком та за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.09.2020 року, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, призначеного за вказаним вироком, більш суворим покаранням у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, призначеного за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.09.2020 року, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_8 визначено не обирати.
Строк відбування покарання за вказаним вироком суду визначено рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.
Зараховано ОСОБА_8 у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, частково відбуте покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.09.2020 року у виді позбавлення волі за період з 23.01.2020 року до дня набрання вказаним вироком законної сили за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України, із розрахунку один день за один день.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 471,03 грн процесуальних витрат.
Скасовано накладений в даному кримінальному провадженні арешт на майно, а долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог захисник стверджував, що вирок суду першої інстанції ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, а надані державним обвинуваченням докази є недостатніми та не можуть переконливо свідчить про вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Так, сторона захисту стверджувала, що суд першої інстанції посилається на допит потерпілого ОСОБА_9 , який підтвердив лише факт крадіжки дитячого візочка. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що чули лише стук в під'їзді їхнього будинку, а про крадіжку дитячого візочка дізналися лише від працівників поліції. Свідок ОСОБА_12 пояснила, що її чоловік ОСОБА_25 придбав дитячий візок на вокзалі ст. Конотоп у невідомого чоловіка. Сам свідок ОСОБА_25 надав покази, що його знайомий ОСОБА_15 запропонував йому придбати на залізничному вокзалі ст. Конотоп дитячий візок, на що він погодився і придбав його у невідомого чоловіка за 800 грн. Під час надання своїх показів ОСОБА_25 не вказував, що покупку візочка він здійснював саме у ОСОБА_8 . Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 підтвердив, що бачив як ОСОБА_16 на залізничному вокзалі ст. Конотоп з дитячим візочком, який останній купив своїй дитині, а в подальшому продав ОСОБА_25 . Таким чином, жоден із допитаних свідків не підтвердив причетності до крадіжки ОСОБА_18 .
Також захисник зауважував на тому, що як видно з досліджених судом першої інстанції протоколів пред'явлення особи до впізнання від 18.01.2020 року свідку ОСОБА_25 та від 16.01.2020 року свідку ОСОБА_15 , які впізнали на фотознімках ОСОБА_19 за формою обличчя, кольором волосся, очима та бровами.
Разом з тим захисник звертав увагу, що вищезазначені протоколи слідчої дії не містить опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими ОСОБА_25 та ОСОБА_15 зможуть впізнати особу, що продавала дитячий візочок на ст. Конотоп. Що стосується опису ознак, за якими свідки впізнали ОСОБА_8 , то вони мають лише загальний характер.
Закон допускає впізнання за фотознімками або матеріалами відеозапису в разі необхідності, тобто за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню. Втім, причин, з яких дану слідчу дію було проведено за відсутності самого ОСОБА_8 , не зазначено.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_20 на апеляційну скаргу захисника подано заперечення в яких прокурор просила вирок суду першої інстанції залишити без зміни, зважаючи на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_8 до апеляційної скарги свого захисника подав ряд доповнень в яких просив вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження направити на досудове розслідування. Обвинувачений стверджував, що інкримінованого йому злочину не вчиняв, вина його не доведена та притягнутий він до кримінальної відповідальності безпідставно. Крім цього звертав увагу, що свідок, який впізнав його як злочинця, його навмисно оговорив, оскільки, на переконання обвинуваченого, свідок співпрацює зі слідством.
Як встановлено судом першої інстанції, 06.01.2020 року у період часу з 18.30 год до 20.40 год, точний час не встановлений, ОСОБА_8 , який раніше неодноразово був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, зайшов до під'їзду № 1 багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , де на сходовому майданчику між 3 та 4 поверхами побачив дитячий візок універсальний «Adamex Cosmos 2 в 1» сіро-зеленого кольору, який належить ОСОБА_9 . В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний корисливий намір, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи вказаний злочинний корисливий намір, скориставшись тим, що його дії є непомітними як для власника майна, так і для інших осіб, ОСОБА_8 таємно викрав дитячий візок «Adamex Cosmos 2 в 1» сіро-зеленого кольору вартістю 2 017,00 грн.
З викраденим майном ОСОБА_8 залишив місце вчинення злочину та у подальшому розпорядився вказаним майном на власний розсуд.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які апеляційну скаргу підтримали, просили вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю доказів для доведення вини ОСОБА_8 , думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення скарги захисника заперчила, просила вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності із заявленими доводами апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вказаних вимог КПК України суд першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку відносно ОСОБА_8 дотримався в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, з матеріалів справи вбачається, що вирок суду першої інстанції оскаржний одним учасником справи - захисником, який просив вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2022 року, скасувати а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю доказів для доведення вини ОСОБА_8 увчиенні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.
З обґрунтованістю таких вимог сторони захисту колегія суддів погодитись не може.
Так, вивчивши матеріали кримінального провадження колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції вислухав обвинуваченого ОСОБА_8 , який свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не визнав, пояснивши, що він його не вчиняв та, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовився від дачі показань (а.с. 159 т. 1).
Водночас, попри позицію обвинуваченого, суд першої інстанції дішов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доводиться в повному обсязі виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції допитав потерпілого ОСОБА_9 , який зазначав, що 06.01.2020 року близько 19 години він з родиною прийшов у гості до своєї знайомої, яка проживає у будинку АДРЕСА_3 та на сходовому майданчику між поверхами у під'їзді будинку залишив дитячий візок марки «Adamex Cosmos 2 в 1» універсальний сірого із зеленим кольору. Коли він вийшов через 2-3 години від знайомої, то виявив, що дитячий візок відсутній. Він одразу ж зателефонував до поліції та написав відповідну заяву про кримінальне правопорушення. Приблизно через 2 тижні йому зателефонували знайомі та повідомили, що бачили як дитячий візок, схожий на той, який викрали у нього, ставили до машини таксі у районі залізничного вокзалу ст. Конотоп. Він зателефонував працівникам поліції, разом з ними приїхав на вул. Є. Коновальця в м. Конотопі Сумської області, де зустрілися із таксистом, який показав будинок, до якого відвіз дитячий візок. При цьому сказав, що вказаний дитячий візок везли два хлопця. Разом із працівниками поліції він приїхав до будинку, на який вказав таксист, та мешканка будинку винесла і передала працівникам поліції належний йому дитячий візок. При цьому жінка пояснила, що дитячий візок придбав її чоловік. Вказаний дитячий візок він впізнав за кольором та колесами, які за два тижні до крадіжки замінив. Дитячий візок був вилучений працівниками поліції та повернутий йому, а тому він не має претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_8 . Дитячий візок він придбав у вересні 2018 року приблизно за 4 000 грн 00 коп, а тому згоден з тим, що станом на 06.01.2020 року його вартість становила 2017,00 грн. При визначенні ОСОБА_8 міри покарання, яка має бути призначена за вчинений ним злочин, він поклався на розсуд суду.
Також суд першої інстанції допитав свідка ОСОБА_10 , яка пояснювала, що у січні 2020 року вона проживала за адресою: АДРЕСА_4 . ЇЇ квартира розташована у під'їзді № 1 на другому поверсі. 06 чи 07 січня 2020 року після 18 години вона перебувала вдома та чула сильний гуркіт у під'їзді будинку. Він був на сходах будинку з третього до першого поверху, а також вона чула, що сильно стукнули двері, які ведуть до під'їзду будинку. Коли вона почула вказаний гуркіт, то не виходила із своєї квартири. Приблизно через 20-30 хв. після того як вона чула вказаний звук, до її квартири прийшли працівники поліції, які повідомили, що у її сусідів, які проживають на третьому поверсі, викрали дитячий візок, а також стали з'ясовувати, чи не бачила вона нікого у під'їзді будинку, хто б міг вчинити вказану крадіжку. Вона повідомила працівникам поліції, що чула сильний стук, але не бачила особу, яка могла вчинити крадіжку майна.
Свідок ОСОБА_11 пояснював суду першої інстанції, що на даний час він проживає за адресою: АДРЕСА_5 . У січні 2020 року він проживав у вказаному будинку, але у квартирі АДРЕСА_6 . У січні 2020 року як раз на Різдво Христове близько 21 чи 22 години, точний час він вже не пам'ятає, до нього додому прийшли працівники поліції, які стали з'ясовувати, чи відомо йому щось про обставини крадіжки дитячого візка, яка була вчинена 06 січня 2020 року у осіб, які прийшли в гості до їх сусіда, який проживає у під'їзді на третьому поверсі. Він повідомив працівникам поліції, що нічого не бачив, лише у вечірній час чув у під'їзді будинку стук, який був схожий на те, що нібито щось впало. Він не може надати будь-яких показань за фактом вчинення 06 січня 2020 року дитячого візка із під'їзду їх будинку.
Свідок ОСОБА_21 , який також був допитаний судом першої інстанції, пояснював, що він проживає за адресою: АДРЕСА_7 . Його квартира розташована на третьому поверсі у під'їзді № 1 вказаного будинку. 06 січня 2020 року близько 18 години до нього в гості прийшла родина ОСОБА_9 з малою дитиною. Вони занесли дитячий візок у під'їзд, який закривається на кодовий замок, та залишили на сходовому майданчику між поверхами. Приблизно через 1 годину чи 1 год. 30 хв. дружина ОСОБА_9 вийшла у під'їзд та виявила відсутність дитячого візка. Після цього вони викликали працівників поліції. Коли вони перебували у квартирі, то він ніяких сторонніх звуків на сходовому майданчику у під'їзді будинку не чув. У подальшому зі слів ОСОБА_9 йому стало відомо, що дитячий візок знайшли.
Свідок ОСОБА_12 в суді пршої інстанції пояснювала, що з 2013 року вона проживає однією сім'єю з ОСОБА_22 . Взимку 2020 року точну дату вона не пам'ятає її чоловік приїхав до м. Конотопа Сумської області з м. Києва, де перебував на заробітках, та у вечірній час привіз додому дитячий візок для їх тримісячної дитини. Чоловік розповів, що вказаний дитячий візок він придбав на залізничному вокзалі ст. Конотоп у чоловіка. При цьому вказаний чоловік пояснив, що продає дитячий візок, оскільки його діти вже виросли. Дитячий візок її чоловік придбав за 800 грн. Це був дитячий візок-трансформер, зеленого кольору та одне колесо у нього було чи тріснуте, чи відпало, точно сказати не може. Марку дитячого візка вона також не пам'ятає. На той час вони проживала за адресою: АДРЕСА_8 та вона поставила дитячий візок у будинку. Приблизно через 4 дні приїхали працівники поліції, яким вона видала вказаний дитячий візок. З працівниками поліції був чоловік, який сказав, що він є власником дитячого візка та коли вона видала візок працівникам поліції, то вказаний чоловік підтвердив, що цей дитячий візок дійсно належить йому.
Свідок ОСОБА_15 суду першої інстанції пояснював, що взимку 2020 року, точну дату він не пам'ятає, у вечірній час він зайшов у приміщення залізничного вокзалу ст. Конотоп, де у залі очікування побачив чоловіка із дитячим візком. Вказаний чоловік сказав, що неодноразово бачив його на залізничному вокзалі та вони познайомилися. Це був обвинувачений ОСОБА_8 . Він запитав у ОСОБА_8 куди він їде та останній сказав, що їде до м. Шостки Сумської області і купив дитині дитячий візок. Він та ОСОБА_8 випили самогону і пішли курити та ОСОБА_8 сказав, що він вже бажає продати дитячий візок. Він вирішив допомогти ОСОБА_8 . В цей час на привокзальній площі він побачив ОСОБА_25 , який вийшов із електропотяга, що приїхав з м. Києва, та, знаючи, що у нього є мала дитина, запропонував йому придбати дитячий візок. ОСОБА_25 запитав скільки коштує дитячий візок та він сказав, що ціну визначить ОСОБА_8 . Він відійшов на деякий час, щоб ОСОБА_8 та ОСОБА_25 порозмовляли та домовилися про ціну за товар, а коли підійшов, то побачив, що ОСОБА_25 віддає ОСОБА_8 гроші, скільки саме він сказати не може. Він чув, що розмова йшла про 800 грн - 1 000 грн. Потім він та ОСОБА_8 допомогли ОСОБА_25 завантажити дитячий візок до багажника автомобіля, який стояв на привокзальній площі та використовувався як таксі, та ОСОБА_25 поїхав. Він та ОСОБА_8 знову пішли до приміщення залізничного вокзалу, де ОСОБА_8 придбав спиртне, вони випили та кожен пішов у своїх справах. Через деякий час до нього на залізничний вокзал приїхали працівники поліції, які показали йому фото ОСОБА_8 та запитали чи знає він такого чоловіка. Він відповів, що знає та, що саме ОСОБА_8 продав дитячий візок ОСОБА_17 . В цей же день трохи пізніше він приїхав до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, де йому пред'явили для впізнання декілька фотографії дитячих візків та він вказав на візок, який був схожий на той, що продав ОСОБА_8 . Крім того йому пред'явили для впізнання по фотографіям осіб та серед 4 фотографій він вказав на фотографію ОСОБА_8 як особу, яка продала ОСОБА_25 дитячий візок. Вказані слідчі дії проводилися у присутності двох понятих. Він впізнав ОСОБА_8 за рисами обличчя, оскільки добре роздивився його, коли вони вживали спиртні напої та спілкувалися.
Допитаний судом першої інстанції як свідок ОСОБА_25 надав показання, що у січні 2020 року, точну дату він не пам'ятає, але було якесь свято, здається це було 6 чи 7 січня 2020 року, близько 22 години він електропотягом приїхав з м. Києва до м. Конотопа Сумської області та на привокзальній площі ст. Конотоп зустрів ОСОБА_15 , якого знав раніше, оскільки вони працювали разом. ОСОБА_15 запропонував придбати йому дитячий візок та він запитав де вказаний візок, оскільки у ОСОБА_15 в руках нічого не було. Тоді останній сказав, що дитячий візок продає чоловік, який на даний час перебуває у приміщенні залізничного вокзалу ст. Конотоп. Вони пішли до вказаного чоловіка та він побачив, що поряд із зазначеним чоловіком стоїть дитячий візок-трансформер синього чи зеленого кольору, він точно сказати не може, а також не може вказати марку вказаного дитячого візка. Раніше вказаного чоловіка він не бачив. Він подивився дитячий візок, запитав чи не крадений він та домовився про придбання дитячого візка за 800 грн. При цьому вказаний чоловік спочатку прохав за дитячий візок 1 000 грн. Потім вони всі втрьох вийшли на привокзальну площу ст. Конотоп, він взяв таксі, вони завантажили візок до багажника автомобіля та він поїхав до себе додому на АДРЕСА_9 . На той час він проживав за вказаною адресою з ОСОБА_12 та дитиною. Він розповів дружині, що придбав дитячий візок на залізничному вокзалі ст. Конотоп. Через 3-4 дні він знову поїхав на заробітки та коли був у м. Києві, то йому зателефонувала дружина, яка повідомила, що приїздили працівники поліції, які повідомили, що дитячий візок є краденим та вона віддала його. Через декілька днів він приїхав до м. Конотопа Сумської області та пішов до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, щоб з'ясувати у зв'язку з чим у нього забрали дитячий візок. Там йому повідомили, що вказаний дитячий візок є викраденим. Він знову поїхав на заробітки, а коли повернувся приблизно через тиждень, то його викликали до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, де пред'явили для впізнання осіб по фотографії. Серед вказаних осіб він впізнав особу, у якої придбав дитячий візок. Він впізнав вказану особу самостійно, а також при пред'явленні до впізнання особи по фотографії говорив, що вказаного чоловіка звуть ОСОБА_24 , оскільки так його представив ОСОБА_15 .
Досліджено судом першої інстанції було і такі докази як:
- рапорт чергового СРПП № 3 Конотопського РВП ГУНП в Сумській області від 06 січня 2020 року, з якого встановлено, що 06 січня 2020 року о 20 год. 40 хв. зі служби «102» від ОСОБА_9 надійшло повідомлення, що по АДРЕСА_3 протягом години викрали дитячий візок зеленого з синім кольору, який знаходився на сходовому майданчику між 3 та 4 поверхами (а.с. 98 т. 2);
- протокол прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 січня 2020 року, відповідно до якого він повідомив працівникам поліції, що 06 січня 2020 року у період часу з 18 год 30 хв до 19 год 00 хв невстановлена особа таємно викрала належний йому дитячий візок «Adamex Cosmos 2 в 1», який він залишив на сходовому майданчику між 3 та 4 поверхами у будинку АДРЕСА_3 . При цьому потерпілий ОСОБА_9 був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 99 т. 2);
- протокол огляду місця події від 06 січня 2020 року, який був проведений у період часу з 20 год. 55 хв. до 21 год. 30 хв за участі потерпілого ОСОБА_9 , з якого встановлено те, як останній показав місце у під'їзді № 1 будинку АДРЕСА_3 , де на сходовому майданчику між третім та четвертим поверхом стояв дитячий візок. На час огляду місця події дитячий візок на показаному потерпілим місці був відсутній (а.с.100-102 т. 2);
- протокол огляду місця події від 14 січня 2020 року, який був проведений у присутності потерпілого ОСОБА_9 , з якого встановлено, що на ділянці місцевості, яка розташована біля будинку № 41 по вул. Чайковського в м. Конотопі Сумської області, ОСОБА_12 добровільно видала працівникам поліції дитячий візок сіро-салатового кольору марки «Adamex» (а.с. 103-106 т. 2);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2020 року з якого встановлено, що свідок ОСОБА_25 в присутності понятих на фотознімку під номером № 2 впізнав чоловіка, у якого він придбав дитячий візок, при цьому вказав, що зазначеного чоловіка звуть ОСОБА_24 . Чоловіка на фото № 2 він впізнав за сукупністю зовнішніх ознак, а саме за формою обличчя, очима, бровами, носом та кольором волосся. На фото № 2 зображений ОСОБА_8 (а.с. 114-119, 244 т. 2). В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_25 вказав, що у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2020 року все зазначено правильно;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 січня 2020 року з якого встановлено, що свідок ОСОБА_15 в присутності понятих на фотознімку під номером № 1 впізнав чоловіка, який продав ОСОБА_25 дитячий візок. При цьому вказав, що він впізнає чоловіка за сукупністю зовнішніх ознак, а саме за формою обличчя, кольором волосся, очима та бровами, а також за національністю. До пред'явлення осіб по фотографіям для впізнання свідок ОСОБА_15 повідомив, що він може впізнати чоловіка по фотографії, оскільки спілкувався з ним тривалий час та раніше його зустрічав. На фото № 1 зображений ОСОБА_8 (а.с. 120-125, 243 т. 2). В суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 надав показання, що він на фото впізнав обвинуваченого ОСОБА_19 та що саме обвинувачений продав у січні 2020 року дитячий візок ОСОБА_17 ;
- протокол пред'явлення предмета для впізнання за фотознімками від 16 січня 2020 року, з якого судом встановлено, що свідок ОСОБА_15 в присутності понятих на фотознімку під номером № 1 впізнав дитячий візок, схожий на той, що ОСОБА_19 продав ОСОБА_17 (а.с. 126-131 т. 2);
- висновок судово-товарознавчої експертизи № 19/119/11/1-146е від 22 січня 2020 року, відповідно до якого ринкова вартість викраденого дитячого візка «Adamex Cosmos 2 в 1», сіро-зеленого кольору станом на 06 січня 2020 року могла становити 2 017 грн 00 коп (а.с. 146-149 т. 2).
Оцінюючи надані докази, які були повно, всебічно і неупереджено досліджені судом першої інстанції, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно), стороною обвинувачення доведена повністю поза розумним сумнівом.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги і покази потерпілого і свідків, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі. Показаннями свідків підтверджується об'єктивна та суб'єктивна сторони інкримінованого ОСОБА_8 злочину та вказують саме на особу ОСОБА_8 як на суб'єкта злочину.
В апеляційній скарзі сторона захисту стверджувала, що ні потерпілий, ні свідки прямо не вказали на ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила крадіжку, що колегія суддів вважає надуманим, оскільки свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_22 в деталях роповіли про обставини, які пов'язані з вчиненням крадіжки майна і вказали на ОСОБА_8 як на особу, яка її вчинила.
Попри доводи обвинуваченого, підстав не довіряти поясненням вказаних свідків колегією суддів не встановлено, та обвинуваченим і захисником не наведено, а тому, суд першої іенсатнції обгрунтовано врахував їх при ухваленні обвинувального вироку.
Щодо протоколів пред'явлення осіб для впізнання, де захисник зауважував, що протколи не містять опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими ОСОБА_25 та ОСОБА_15 зможуть впізнати особу, що продавала дитячий візочок на ст. Конотоп, то до таких тверджень колегії суддів відноситься критично, оскільки вони не відповідають дійсності. Попри доводи апелянта протоколи містять відомості за якими саме рисами свідки впізнали обвинуваченого.
Також захисник зазначав, що закон допускає впізнання за фотознімками або матеріалами відеозапису в разі необхідності, тобто за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню. Втім, причин, з яких дану слідчу дію було проведено за відсутності самого ОСОБА_8 , не зазначено.
У відповідь на вказане колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що впізнання особи за фотознімками відбулось 16.01.2020 року, а з 23.01.2020 року ОСОБА_8 був під вартою за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.09.2020 року. Тобто існує вірогідність того, що на момент проведення слідчої дії орган досудового розслідування був позбавлений об'єктивної можливості встановити місце передбування ОСОБА_8 .
Враховуючи викладене, колегія суддів не може визнати доводи захисника обґрунтованими, оскільки ним не вказано конкретних обставин які б перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Щодо призначеного обвинуваченому покарання то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.50 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин які б пом'якшували та обтяжували покарання, характер вчинених ним дій, а також враховуючи періодичність вчинення ним кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише у разі призначення йому покарання у виді позбавлення волі. Така міра покарання буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_8 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також, оскільки вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2020 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України і засуджений, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць (а.с. 248-253 т. 2) та вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, 06 січня 2020 року, тобто до постановлення попереднього вироку (вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2020 року), то при призначенні йому покарання, суд обгрунтовано застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, а вирок суду першої інстанції вважає таким, що узгоджується з вимогами ст. 370 КПК України, а тому залишає його без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2022 року, відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_8 , який знаходиться під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4