23 лютого 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2023 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, що мешкає АДРЕСА_1
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
- обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.03.2023 року включно
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7
захисник: ОСОБА_8
підозрюваний: ОСОБА_6
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 ,
Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.03.2023 року включно.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою.
Стверджує, що стороною обвинувачення не була доведена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Також захисник зазначає, що зважаючи на дані про особу підозрюваного, до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчим суддею встановлені наступні обставини.
СВ УСБ України в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023150000000055 від 25.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_6 , підозрюється в тому, діючи умисно, використовуючи обліковий запис зв'язався у програмі для обміну повідомленнями з представниками ГУ Генерального штабу збройних сил Російської Федерації, перебуваючи в м. Очаків надсилав повідомлення щодо нанесення ракетно-артилерійських обстрілів м. Очаків та здійснював іншу злочинну діяльність, направлену проти основ національної безпеки України.
01.02.2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Слідчим подано клопотання про застосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказуючи, що останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні зазначав, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні вищевказаного злочину, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Врахував дані про особу, ступінь встановлених ризиків, обставини кримінального правопорушення і дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам. Прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно зазначив, що є значна ймовірність того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити аналогічне кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
На наявність зазначених ризиків, вказує те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, підозрюваний, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, може переховуватись на цих територіях.
Також враховуючи характер злочинних дій у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , направлених проти основ національної безпеки України, та те, що їх припинення відбулось лише у зв'язку із активним втручанням правоохоронних органів є наявним ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , відомості щодо особи підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам, передбаченим п. п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Твердження захисника, що зважаючи на дані про особу підозрюваного, а саме, що він має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не був судимий, надав згоду на співпрацю із слідством, то до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не є слушними, оскільки ці обставини суттєво не зменшують наявні ризики.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2023 року, щодо ОСОБА_6 ,- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді