15 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 923/571/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Томчук М.О.,
Асканія-Нова селищної ради Херсонської області - не з'явився,
Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна
Національної академії аграрних наук України - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 (у складі колегії суддів: Савицький Я.Ф. (головуючий), Разюк Г.П., Головей В.М.)
у справі № 923/571/21
за позовом Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт»
про внесення змін до договору оренди землі,
У квітні 2021 року Керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України (далі - Заповідник «Асканія-Нова») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), у якому просив внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 16538287, шляхом викладення пункту 8.1 договору у такій редакції: «На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження: - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; - організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України. Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон: - будівництва промислових та інших об'єктів; - розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; - прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об'єктів; - штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; - застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; - мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; - влаштування місць для масового відпочинку населення; - випалювання стерні, бур'янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 253,6700 га, що передано в оренду ТОВ «ЮТС-Агропродукт» за договором, межує із заповідною зоною Заповідника «Асканія-Нова», знаходиться в межах буферної зони, проте обмеження щодо її використання, що передбачено чинним законодавством, у зазначеному договорі оренди землі відсутні. З огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд», Земельного кодексу України (далі - ЗК), Закону України «Про оренду землі», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, є необхідність у внесенні змін до зазначеного договору оренди землі в частині встановлення обмежень у використанні орендованої земельної ділянки.
Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі позивачів.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.09.2021 позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 рішення Господарського суду Херсонської області від 21.09.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2022 року Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, а рішення Господарського суду Херсонської області від 21.09.2021 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 923/571/21 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.03.2022.
ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
30.03.2022 судовий розгляд справи № 923/571/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан, дію якого в подальшому було продовжено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.05.2022 призначено касаційну скаргу у справі № 923/571/21 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.06.2022.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 зупинено касаційне провадження у справі № 923/571/21 до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.
13.12.2022 до Верховного Суду від Господарського суду Херсонської області надійшли матеріали справи № 923/571/21.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.12.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 923/571/21; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.02.2023.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2023 задоволено клопотання ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (представник Абовян К.С.) про проведення судового засідання 15.02.2023 у справі № 923/571/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; попереджено відповідача, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв'язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи.
Асканія-Нова селищна рада, Заповідник «Асканія-Нова», ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в судове засідання 15.02.2023 своїх представників не направили.
ТОВ «ЮТС-Агропродукт» через свого представника засобами телефонного зв'язку повідомило Верховний Суд про відсутність технічної можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; заперечень щодо розгляду касаційної скарги прокурора у справі № 923/571/21 за відсутності представника не надходило.
Відповідно до акта № 5 від 15.02.2023, складеного у присутності заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного господарського суду, секретаря судового засідання та головного спеціаліста відділу інформатизації та захисту інформації, 15.02.2023 під час роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку у залі судових засідань № 202 у судовому засіданні в справі № 923/571/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представник ТОВ «ЮТС-Агропродукт» Абовян К.С. не приєдналася до судового засідання внаслідок власної технічної неможливості.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, розміщення відповідного повідомлення про розгляд у відкритому судовому засіданні 15.02.2023 касаційної скарги Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в справі № 923/571/21 на офіційному вебсайті Верховного Суду, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників сторін.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що Заповідник «Асканія-Нова» створено відповідно до Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники України» і наказу Української академії аграрних наук від 24.05.1995 № 70 «Про приведення статусу Біосферного заповідника «Асканія-Нова» у відповідність з чинним законодавством України» на базі приватного з 1898 року заповідника Ф.Е. Фальц-Фейна та заснованого Декретами Ради Народних Комісарів УРСР від 01.04.1919 і 08.02.1921 Державного степового заповідника «Чаплі» та реорганізованого Постановою Президії Південного відділення ВАСГНІЛ від 13.04.1983 в Біосферний заповідник.
У грудні 1984 року VIII сесією координаційної ради ЮНЕСКО з програми «Людина і біосфера» ухвалено включення Біосферного заповідника до міжнародної мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15.02.1985).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 213 назву Біосферного заповідника визначено як Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Біосферний заповідник перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України та є природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України.
Також судами установлено, що за Біосферним заповідником закріплені земельні ділянки, які надані йому на праві постійного користування землею, що посвідчується державним актом та витягами з державного земельного кадастру про земельні ділянки.
12.09.2016 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (орендодавець) та ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець за результатами земельних торгів передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 253,6700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів на території Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6525455300:09:037:0001 (пункт 1); договір укладено на 7 років (пункт 3.1); цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (пункти 5.2, 5.3).
За змістом пункту 5.4 договору орендована земельна ділянка повинна використовуватися способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
У пункті 8.1 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору.
Відповідно до пункту 9.4.6 договору орендар зобов'язався: використовувати земельну ділянку відповідної до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати під час здійснення господарської діяльності забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії.
Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 21.09.2016, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис за № 16538287.
31.07.2017 між ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (суборендар) укладено договір суборенди щодо зазначеної земельної ділянки.
23.06.2018 державним реєстратором Асканія-Нова селищної ради на підставі актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, укладеного між ГУ Держгеокадастром у Херсонській області та Асканія-Нова селищною радою, зареєстровано право комунальної власності Асканія-Нова селищної ради на земельну ділянку площею 253,6700 га з кадастровим номером 6525455300:09:037:0001, запис про право власності № 26819520.
16.10.2020 між Асканія-Нова селищною радою (орендодавець), ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (новий орендар) укладено додаткову угоду № Ю-4000001-1 до договору оренди землі від 12.09.2016, за змістом якої змінено сторони за договором оренди з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на Асканія-Нова селищну раду та ТОВ «Агротекс-Миколаїв» на ТОВ «ЮТС-Агропродукт». Окрім цього, продовжено термін дії договору оренди землі до 21.09.2028, з правом пролонгації. Ці відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.10.2020 державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району.
Каховською окружною прокуратурою Херсонської області при вивченні стану законності у сфері використання земель та опрацюванні інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, зокрема, що зміст договору оренди земельної ділянки площею 253,6700 га з кадастровим номером 6525455300:09:037:0001, що укладений між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», не відповідає вимогам чинного природоохоронного та земельного законодавства, у зв'язку із чим потребує внесення змін у частині встановлення обмежень у користуванні зазначеною земельною ділянкою.
Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі щодо внесення відповідних змін до договору, ініціювання питання щодо реєстрації обмежень на використання земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за договором, укладеним між сторонами у справі, через їх розташування в буферній зоні Заповідника «Асканія-Нова». Зазначене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого органу та є підставою для пред'явлення відповідного позову прокурором в інтересах держави.
Суд першої інстанції позов задовольнив і дійшов висновку про те, що з огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, встановлено необхідність у внесенні змін до договору оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у частині встановлення обмежень у використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону, у тому числі на представників тварин та птахів, що занесені до Червоної книги України.
Разом із тим, судом установлено, що позов пред'явлено прокурором як захід прокурорського реагування в інтересах держави в особі позивачів з підстав того, що уповноваженими органами не здійснюється захист законних інтересів держави у цій сфері, що призвело до порушення державних інтересів, масової загибелі птахів, що занесені до Червоної книги України, що викликало суспільний резонанс, та в подальшому може призвести до зникнення або значного зменшення популяції цих видів птахів та інших тварин.
Суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасував та відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що прокурором не доведено наявність правових підстав для внесення відповідних змін до договору оренди землі.
У поданій касаційній скарзі Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури послався на те, що судом апеляційної інстанції, зокрема, не надано оцінки доводам прокурора щодо підстав для внесення змін до договору, не враховано положень екологічного законодавства, особливості порядку використання земельних ділянок природно-заповідного фонду. Зокрема, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», частини 1 статті 46-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК), щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду при вирішенні спору у подібних правовідносинах; судом неправильно застосовано положення статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 30 Закону України «Про оренду землі», а також положення статті 652 ЦК, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; судом апеляційної інстанції не надано оцінки поданим прокурором доказам на підтвердження позовних вимог про внесення змін до договору з огляду на знаходження земельної ділянки у буферній зоні заповідника, що встановлена відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 29.12.1972 № 544, а також тому, що межі буферної зони винесені на офіційно затвердженій карті сучасного функціонального зонування території Біосферного заповідника, оприлюдненій в офіційному документі - Проєкті організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.01.2004 № 24; відомості з Публічної кадастрової карти також свідчать про розташування спірної земельної ділянки в буферній зоні Біосферного заповідника. На підтвердження підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прокурор послався на постанови Верховного Суду від05.11.2020 у справі № 676/2334/18, від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 3, 93 ЗК, стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічні за змістом положення закріплено і у статті 1 Закону України «Про оренду землі», за якою оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі відповідно до статті 13 зазначеного Закону - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом із тим договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651).
Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (подібні висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 справі № 920/418/19, на яку здійснено посилання в касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).
Водночас необхідно звернути увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки наведено, зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, на які здійснено посилання в касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).
За змістом частини 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
У частині 2 статті 111 ЗК визначено, що законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов'язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.
Обмеження у використанні земель територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначено статтею 46-1 ЗК, за змістом якої землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об'єкти (частина 1). Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об'єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об'єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення (частина 2).
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
Відповідно до частини 1 статті 3 зазначеного Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
За змістом статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (частина 4); на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором (частина 5).
Основні засоби збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду наведено у статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У статті 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням, зокрема, заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників; зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство.
Основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлено у статті 40 цього Закону, за змістом якої режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля (частина 1); в охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України (частина 2); положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення (частина 3); охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації (частина 4).
Як установлено судами попередніх інстанцій Заповідник «Асканія-Нова» на підставі Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники» включено до переліку біосферних заповідників в Україні; загальна площа 33307 га, у тому числі 11054 га заповідної зони.
Відповідно до пункту 1.13 Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, загальна площа заповідника становить 33307 га (у тому числі заповідна зона 11054 га, буферна зона 6909 га, зона антропогенних ландшафтів 15344 га), складається з земель, наданих йому в постійне користування площею 11298,8 га, та земель інших землекористувачів площею 22008,2 га (зони буферна та антропогенних ландшафтів), на яких здійснюється діяльність згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
У пункті 4.6 цього Положення зазначено, що використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов'язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 4.7 Положення в буферній зоні забороняється будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу, прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об'єктів, штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони, застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами, мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин, влаштування місць для масового відпочинку населення, випалювання стерні, бур'янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.
У пункті 4.17 Положення закріплено, що землекористувачі, території яких входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, здійснюють господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вказаних вище обмежень.
Таким чином, буферна зона біосферного заповідника є охоронною зоною, у межах якої встановлюються певні обмеження для використання земель, зокрема, не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначені положення законодавства та Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» щодо режиму буферної зони не врахував, обмежившись посиланням на те, що позивачем не доведено знаходження спірної земельної ділянки у буферній зоні заповідника, не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, у тому числі кадастровій документації щодо обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду, функціонального зонування території заповідника у сукупності з кадастровим планом спірної земельної ділянки, планом її розташування, схемою функціонального зонування території Заповідника «Асканія-Нова» та землекористування у межах селищної ради станом на 01.01.2021, погодженій спеціальною адміністрацією Заповідника «Асканія-Нова» та затвердженій головою Асканія-Нова селищної ради, проєктом організації території та охорони природних комплексів Біосферного заповідника, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.01.2004 № 24.
Крім того, судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам та наявним у матеріалах справи доказам, поданим прокурором і позивачами на підтвердження позовних вимог, стосовно масової загибелі червонокнижних птахів, які перебувають під особливою охороною держави, від неконтрольованої господарської діяльності при здійсненні сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, розташованих в буферній зоні заповідника, а відтак, з огляду на наведені норми законодавства, не надано оцінки обставинам щодо необхідності встановлення певних умов, у тому числі щодо дотримання режиму охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановлення обмежень щодо окремих видів господарської діяльності, що можуть спричинити негативні наслідки на заповідні екосистеми тощо.
При цьому посилання суду апеляційної інстанцій на ту обставину, що внесення відповідних змін до договору було б можливо за наявності відповідної умови в договорі оренди, є помилковим, оскільки в пункті 12.1 зазначеного договору оренди землі передбачено можливість внесення змін до договору, у тому числі за рішенням суду.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що позивачем не доведено необхідність внесення змін до договору оренди землі та встановлення обмежень у використанні спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах буферної зони.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв'язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не дослідив зібрані докази й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався прокурор у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК.
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 923/571/21 скасувати.
3. Справу № 923/571/21 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: Н.О. Багай
В.Г. Суховий