Справа № 496/4424/22
Провадження № 1-кп/496/303/23
27 лютого 2023 року Біляївський районний суд Одеської області у складі
головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Біляївка обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42022164010000179 від 09.08.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді головного сержанта стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», ВОС - 100975M-
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42022164010000179 від 09.08.2022 року ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, згідно якого:
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді головного сержанта стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9,11,16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану о 21 год. 00 хв. 29.06.2022, самовільно залишив місце служби військової частини НОМЕР_2 , а саме пункт тимчасової дислокації, який знаходиться АДРЕСА_3 (більш точне розташування не вказується у зв'язку із введенням на території України воєнного стану) та незаконно перебував поза його межами до 14 год. 00 хв. 09.09.2022 року проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За вищевказаних обставин дії сержанта ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Згідно з умовами угоди обвинувачений під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчиненого ним за вищевказаними обставинами у повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому злочині та активно сприяє у розкритті кримінального правопорушення.
3 урахуванням вимог статей 470 КПК України, прокурором під час прийняття рішення про укладення угоди враховано такі обставини:
1)ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього;
2) характер і тяжкість обвинувачення;
3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження.
Згідно вказаної угоди, ОСОБА_4 визнав свою винуватість в обсязі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а також погодився на призначення покарання за ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням ст.69 КК України перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 5 ст.407 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у розмірі 2355 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 035 гривень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинувачем про визнання винуватості.
Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого
Частиною 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні, цілком і повністю розуміє права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та просив їх затвердити. Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового провадження визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щиро розкаявся.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Частина 5 ст. 407 КК України відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України в цьому кримінальному провадженні може бути укладена угода.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання) та підстав для відмови в її затверджені не встановлено.
На виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, який буде до нього застосовано, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.
Сторони, підписуючи вказану Угоду, розуміють, що відповідно до положень ч. 2 ст. 473 КПК України наслідками укладання та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України.
Таким чином суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, оскільки обвинувачений раніше не судимий, повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення із зізнанням.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення із зізнанням, його поведінки як до, так і після вчинення злочинних дій, позитивної характеристики, наявності на утриманні двох малолітніх дітей, є учасником бойових дій, тобто обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, суд вважає за можливе призначити йому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, у виді штрафу.
Потерпілих у кримінальному провадженні немає.
Викривачі у даному кримінальному провадженні відсутні.
Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано.
Цивільний позов не заявлявся.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.
Керуючись п.1 ч. 3 ст. 314, ст. 370-372, 474, 615 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09 вересня 2022 року між обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42022164010000179 від 09.08.2022 року ОСОБА_4 та прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст.69 КК України, та перейти до іншого, ніж позбавлення волі більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті ч.1 ст. 286-1 КК України за це кримінальне правопорушення у вигляді штрафу у сумі 2355 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 035,00 (сорок тисяч тридцять п'ять) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, визначених ст. 394 КПК України, а саме: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1