Справа № 570/502/23
Провадження № 3/592/742/23
27 лютого 2023 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Литовченко Олександр Володимирович, отримавши матеріали, які надійшли з Рівненського районного суду Рівненської області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого (проживачючого)за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 121 КУпАП,
встановив:
27.02.2023 на адресу Ковпаківського районного суду м. Суми на підставі постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 09.02.2023 за підсудністю надійшла справа про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 передана для розгляду судді Литовченку О.В.
Дослідивши матеріали справи суддя прийшов до такого.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З огляду на законодавство України, у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені ст. 129 Конституції України, розділом I Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актів.
Зазначені положення узгоджуються і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях неодноразово констатував, що норми КУпАП носять карний кримінально-правовий характер, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, тому адміністративні правопорушення підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції (п.п.21-22 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України»).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011(2) зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушенням». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретного правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожен при встановленні обгрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом", а відповідно ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішуються питання, зокрема: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1- 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Згідно вступної частини постанови судді Рівненського районного суду Рівненської області від 09.02.2023 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що не є територією Ковпаківського районного суду м. Суми.
Згідно мотивувальної частини постанови судді від 09.02.2023 передача справи Ковпаківському районному суду м. Суми мотивована надійшовшою заявою ОСОБА_1 про передачу справи за місцем проживання, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча як зазначалося вище місцем проживання ОСОБА_1 , встановленого судом є АДРЕСА_1 .
Управління патрульної поліції в Рівненській області визначило в межах своїх повноважень підсудність справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , направивши справу до Рівненського районного суду Рівненської області, оскільки місце вчинення адміністративного правопорушення згідно протоколу "АД М-06 Київ-Чоп 340 км поблизу м. Рівне".
В матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_1 , яке надійшло до Рівненського районного суд Рівненської області на електронну адресу суду, про передачу справи до Ковпаківського районного суду м. Суми, оскільки він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з зазначенням адреси реєстрації: АДРЕСА_1 . Згідно Акту судового розпорядника Рівненського районного суду Рівненської області без дати/без номеру, вказана заява надійшла без накладення електронного цифрового підпису з електронної пошти. Факт підтвердження фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 належними доказами в матеріалах справи відсутній.
ОСОБА_1 у судовому засіданні 09.02.2023 був відсутній, його участь не забезпечувалась.
Відповідно до ст. 11 ч. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.
Питання передачі справи про адміністративне правопорушення до іншого суду не врегульовано нормами КУпАП.
А тому, з метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права. Отже, в даному випадку для вирішення питання щодо належної підсудності даного адміністративного матеріалу застосувати необхідно відповідні норми Кримінального процесуального кодексу України.
Так, частиною 1 статті 34 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для передачі справи з одного суду до іншого, а саме кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Абзацом 2 частини 1 статті 34 КПК України, крім того, визначено, що до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
При цьому, ч. 3 ст. 34 КПК України визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають право вирішувати питання про передачу справи з одного суду до іншого.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 р. № 11, згідно зі ст. 245 КпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
З наведеного вбачається, що а ні КУпАП, а ні КПК України, не передбачено можливості передачі справи з одного суду до іншого за рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до роз'яснень, наданих судам у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 11 червня 2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП», питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
На підставі викладеного, в разі встановлення непідсудності справи Рівненському районному суду Рівненської області, справа підлягала поверненню Управлінню патрульної поліції в Рівненській області для подальшого направлення до належного суду, або, з урахуванням положень ч. 3 ст. 34 КПК України, направленню Касаційному кримінальному суду Верховного Суду для вирішення питання про передачу справи до іншого суду, що входить до його компетенції.
З наведеного вбачається, що суддя Рівненського районного суду Рівненської області при винесенні постанови про передачу справи про адміністративне правопорушення за підсудністю до Ковпаківського районного суду м. Суми діяв поза межами своїх повноважень.
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що дана справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП в поза процесуальний спосіб та передчасно направлена іншим судом першої інстанції на розгляд Ковпаківського районного суду м. Суми.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 276, 278 КУпАП, ст. 32, 34 КПК України, суддя,
постановив:
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП повернути до Рівненського районного суду Рівненської області.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Литовченко