65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення заяви про відкриття провадження у справі
"27" лютого 2023 р.м. Одеса № 916/423/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про відкриття справи про неплатоспроможність у порядку ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства
ОСОБА_1 звернулася із заявою (вх. №441/23 від 31.01.2023р.), яка сформована в системі "Електронний суд" 31.01.2023р., про відкриття справи щодо неплатоспроможності як фізичної особи, посилаючись на наявність боргу перед фінансовими установами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2023р. вищевказану заяву залишено без руху; зобов'язано ОСОБА_1 надати суду у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху, заяву про усунення недоліків, до якої має бути додано: конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором або відомості про відсутність такого; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному розмірі; належним чином оформлені декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність; докази наявності заборгованості перед фінансовими установами; проект плану реструктуризації боргів, оформлений у відповідності до вимог законодавства; докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі; докази, підтверджуючі викладені у заяві обставини.
ОСОБА_1 звернулася із заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" 13.02.2023р. (вх. №4371/23 від 13.02.2023р.), про усунення недоліків, до якої додано декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022р.; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №320384184 від 17.01.2023р., №320384332від 17.01.2023р.; результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП; проект плану реструктуризації боргів; конкретизований список кредиторів і боржників.
Таким чином суд на цій стадії розглядає питання прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з врахуванням заяви про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 06.02.2023р.
У заяві про усунення недоліків заявник надає пояснення зі свою трактовкою норм законодавства та практики його застосування.
Стосовно надання документів, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи-підприємця вказано, що даний витяг отримано через здійснення платного запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; при отриманні із зазначеного офіційного джерела відомостей не можливо зробити РНОКПП заявника видимим в документі, оскільки сама система його приховує, вплинути на це не вбачається можливим; заявник інформує про те, що даний нею витяг до заяви про відкриття провадження стосується ОСОБА_1 .
Щодо надання відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках вказано, що судом не враховано те, що її картки заблоковані в банківських установах, через що вона не може отримати відповідні відомості та через відповідні додатки банків; боржник вказує, що перебуває за кордоном, а тому позбавлена можливості отримати виписки по рахункам у паперовому вигляді; дані відомості так чи інакше стануть відомі суду після відкриття провадження у справі шляхом зобов'язання банків надати відповідну інформацію. Заявник вказує про надання нею чіткого переліку банківських установ, в яких вона має відкриті рахунки.
Стосовно надання доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному розмірі боржник посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020р. по справі №910/726/20 та зазначає, що відповідно до договору про оплату праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого сторонами узгоджено оплату послуг керуючого реструктуризацією; на підтвердження бажання та спроможності виконувати свій обов'язок щодо виплати винагороди арбітражному керуючому, станом на день подання заяви заявником вже здійснено відповідні платежі. Заявник просить суд визнати укладений договір про оплату праці, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого альтернативою мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому. При цьому, заявник посилається на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2022р. по справі №916/2937/21. Також, заявник, посилаючись на абз. 6 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, вказує, що такою нормою фактично обмежує право на доступ до суду, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, яке не є абсолютним.
Щодо надання належним чином оформлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність вказано, що певні неточності в них не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації; суд позбавлений повноважень на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи надавати оцінку поданим деклараціям.
Стосовно надання суду доказів наявності заборгованості перед фінансовими установами вказано, що для уточнення інформації до заяви додано кредитну історію ТОВ «Українське бюро кредитних історій», яка є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованості, заборгованість за основними зобов'язаннями, підстави винесення зобов'язань, а також строки їх виконання. При цьому, заявник посилається на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду по справі №915/1347/21; заявник зазначає про відсутність незначної частини кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість, оскільки вони знаходяться у кредиторів, і жодних договорів або інакших підтверджень виникнення зобов'язання вона не отримувала, однак неодноразово зверталася та просила про надання відповідних копій кредитних договорів, оскільки вона як сторона договору, не має змогу ознайомитися з ними в електронних кабінетах внаслідок їх блокування.
Щодо надання проекту плану реструктуризації боргів, оформленого у відповідності до вимог законодавства заявник звертає увагу на те, що на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд позбавлений повноважень надавати оцінку доданим до заяви документами, а тому вважає, що суд порушив норми процесуального права в цій частині; відомості щодо виконання зобов'язань боржника третіми особами, заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів відповідно до ч. 3 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства можуть міститися в плані реструктуризації, однак не є обов'язковими.
Стосовно надання доказів наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі зазначено, що судом не враховано те, що дані положення стосуються Розділу I. «Провадження у справі про банкрутство» Книги третьої «Банкрутство юридичних осіб»; заявник не є юридичною особою, дані вимоги не поширюються на неї як фізичну особу, а тому судом помилково зроблено висновок про необхідність виконання фізичною особою, даного припису Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглянувши заяву про усунення недоліків, суд констатує, що до неї не додано доказів на підтвердження того, що заявником усунені всі недоліки, наявність яких встановлена судом в ухвалі від 06.02.2023р., що стало підставою для залишення заяви без руху. Зміст заяви про усунення недоліків свідчить не про виконання ухвали суду від 06.02.2023р., а про викладення мотивів незгоди заявника з ухвалою суду від 06.02.2023р.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави. Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував увагу на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника- фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція викладена у п.п. 44-51 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника-фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника- фізичної особи наведені в ч.2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в КУзПБ нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Одночасно, зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам ч. 2 ст. 116 КУзПБ, а ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено перелік додатків, які мають подаватися до неї.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Зміст вказаних норм свідчить про те, що частина доказів, визначених у п.п.3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 14 ч.3 ст. 116 Кодексу: конкретизований список кредиторів і боржників, опис майна боржника, що належить йому на праві власності, копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб; копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки); декларації про майновий стан боржника; інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу, є обов'язковим саме для підтвердження обставин визначених у ст. 115 Кодексу (неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності боржника).
А докази, подання яких є також обов'язковим, які визначені у п.п.1, 2, 9, 10, 12, 13 ч.3 ст. 116 Кодексу: довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; ) копія трудової книжки (за наявності); відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини є відомостями щодо особи боржника та дотримання процесуальних норм у справі про неплатоспроможність задля забезпечення розгляду справи.
Ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Звернення до господарського суду фізичної особи, яка вважає себе неплатоспроможною потребує належної підготовки та подання до суду повного пакету документів, визначених Кодексом України з процедур банкрутства для підтвердження наявності підстав за яких господарський суд без будь-яких сумнівів може відкрити провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи. Оскільки Кодексом України з процедур банкрутства лише боржнику - фізичній особі надано право ініціювати провадження про свою неплатоспроможність, то відповідно і обов'язок доведення перед судом наявності ознак такої неплатоспроможності покладається саме на нього.
Тобто, саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог.
У ст. 77 ГПК України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства, яка застосовується судом відповідно до ст. 113 цього кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У ч.ч. 2,4 ст.174 ГПК України зазначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суд зазначає, що інститут залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство покликаний надати захист заявнику, враховуючи, що допущення ним формальних помилок при оформленні заяви та формуванні додатків до неї не вплине на визначений строк подання заяви, а при їх усуненні, дозволить суду вирішити питання щодо прийняття до провадження заяви для призначення у підготовчому засіданні.
За положеннями ч.1 ст. 117 КУзПБ господарський суд у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
Згідно з ч.1 ст. 35 цього Кодексу у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду.
Аналіз норм КУзПБ свідчить про визначення стадійності вирішення питань розгляду заяви про відкриття справи про банкрутство. Так, спочатку вирішується питання прийняття, відмови у прийнятті, залишення без руху або повернення заяви. Тільки після прийняття заяви та призначення у підготовчому засіданні суду вирішується питання відкриття чи відмови у відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, суд розглядає питання прийняття заяви про відкриття справи про неплатоспроможність з врахуванням ухвали про залишення її без руху та заяви про усунення недоліків.
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, виходячи з наведених норм, перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози як підстави для відкриття провадження у справі, є завданням саме підготовчого засідання господарського суду на стадії розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. На стадії ж вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд перевіряє дотримання заявником вимог ст. 116 цього Кодексу при поданні заяви, зокрема щодо надання відповідних додатків, не здійснюючи їх оцінки на предмет наявності підстав для відкриття провадження у справі, а перевіряє відповідність їх вимогам закону щодо таких додатків та їх наявності взагалі.
Суд аналізує заяву про усунення недоліків на предмет виконання ухвали від 06.02.2023р.
Щодо доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2023р. встановлено у розмірі 2684 грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 40 260 грн.
До заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність додані квитанції, згідно яких заявником на рахунок суду було перераховано суму в розмірі 18 000 грн., тоді як Кодексом визначено 40 260 грн.
Таким чином, доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному розмірі не надано.
У постанові Верховного Суду, на яку посилається заявник, зазначено, що законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб невстановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Отже, у вказаній справі Верховний Суд зазначає про наявність у господарського суду можливості (а не обов'язку) прийняття в якості альтернативного мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому угоди заявника з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи.
Разом з тим, у договорі про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 24.01.2023р. сторонами передбачено не відстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого, а її зменшення від законодавчо визначеної суми у розмірі 40 260,00 грн до 20130,00грн одночасно з розстроченням платежу на 10 місяців.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2020р. у справі №922/1734/20 зазначив, що виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника в цій справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. В той же час звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац 5 частина 2 статті 3 КУПБ).
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди керуючому реструктуризацією при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди керуючому реструктуризацією чинним законодавством України не передбачено (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 17.02.2021 у справі № 927/166/20).
Суд зауважує, що ні нормами Кодексу України з процедур банкрутства, ні будь-які інші норми чинного законодавства не передбачають ні права суду, ні права сторін на самостійне визначення, зокрема, зменшення на власний розсуд розміру авансування послуг арбітражного керуючого, а також розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому протягом тривалого періоду.
Крім того, боржником не надано жодних доказів можливості в подальшому здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого у справі про його неплатоспроможність.
Суд зазначає, що укладений боржником договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого із конкретним арбітражним керуючим не може ототожнюватися з вимогами ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства про авансування винагороди, оскільки цей договір не є гарантією справедливого проведення реструктуризації боргів боржника.
Крім того, укладення договору з арбітражним керуючим не є безумовною підставою для суду для його призначення керуючим реструктуризацією.
Також, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі неналежного виконання ним своїх повноважень.
Таким чином, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, може виникнути ситуація, яка фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано належну оплату праці.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України, здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відтак, встановлення процесуальним законодавством, зокрема Кодексом України з процедур банкрутства, механізму авансування винагороди арбітражного керуючого при звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Щодо відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
У заяві про відкриття провадження у справі боржник зазначає про надання виписки по рахунку в АТ КБ "Приватбанк", АТ "А-А-Банк" та повідомляє про відкриті рахунки в АТ "Ідея Банк", АТ "Альфа-Банк", АТ "Банк Форвард". Стверджує, що не може надати, оскільки її картки в зазначених установах заблоковано. В тексті вказаної заяви боржник зазначає, що виявлено наступні рахунки в банках, що відкриті на ім'я ОСОБА_1 : АТ «А-Банк», АТ КБ «Приватбанк» із вказівкою номеру рахунку та залишку на ньому, Kreissparkasse із вказівкою лише номера рахунку.
До заяви про відкриття провадження у справі додано рух коштів по картці від 16.12.2021р. АТ «Універсал Банк».
Таким чином, відомостей щодо залишку на рахунках, виписок по рахункам в АТ "Ідея Банк", АТ "Альфа-Банк", АТ "Банк Форвард", як зазначено у заяві про відкриття провадження у справі боржником, останнім не надано.
Суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.1076 Цивільного Кодексу України відомості про операції та рахунки надаються самим клієнтам або їхнім представникам, а відтак ОСОБА_2 самостійно вправі отримати відомості про всі наявні рахунки та залишки на них, відкриті на його ім'я в банках та інших фінансово-кредитних установах та зобов'язана надати ці відомості суду на виконання вимог ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства. А вже в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, яка згідно зі ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства постановляється за наслідками підготовчого засідання, суд зобов'язує банки надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках боржника з метою перевірки цих даних. Заявником ані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані до заяви про усунення недоліків не надано доказів того, що вона зверталася до банківських та фінансових установ з метою отримання відомостей про всі наявні рахунки та ці установи не надали відмови, або неможливості отримання цієї інформації.
Стосовно доказів наявності заборгованості перед кредиторами.
ОСОБА_1 не додано ані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані до заяви про усунення недоліків оригіналів або засвідчених належним чином копій договорів та інших документів, які підтверджують наявність правовідносин з ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Фінфорс", АТ "Універсал Банк", АТ "А-Банк", АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Сити Фактор" та наявності заборгованості, про що заявником особисто зазначено у заяві.
Щодо твердження заявника, викладеного у заяві про усунення недоліків, стосовно надання ним тих кредитних договорів, які наявні у неї та відсутність можливості надання інших кредитних договорів, наявність договірних відносин між ним та відповідними кредитними установами підтверджується витягом з Українського бюро кредитних історій, яка є належним доказом, суд зазначає.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
В розумінні положень Господарського процесуального кодексу України інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За змістом ст. 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
У ст. 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
У ст. 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (ч. 5).
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (ч. 4).
Разом з тим, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Враховуючи викладене, кредитні історія боржника не може бути допустимим доказом в силу ст. 77 ГПК України, якою встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування(вимоги щодо допустимості доказів).
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022р. у справі № 909/937/21.
Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, суд враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Суд зазначає, що п. 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні ст. 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Водночас, у випадку подання боржником не засвідченої Бюро паперової копії кредитного звіту (який є електронним документом/доказом) та за умов неподання ним оригіналу цього документа у підготовчому засіданні під час вирішення питання наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, господарський суд може піддати сумніву відповідний доказ, що матиме наслідком не прийняття такого доказу до уваги в силу ч. 5 ст. 96 ГПК України під час ухвалення судового рішення.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2022р. по справі №917/1604/21.
Суд звертає увагу на те, що відсутність належних доказів в частині, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованість за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором не звільняє заявника від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі у банківської установи. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч. 3 ст. 164, ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, додана до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність кредитна історія боржника, не може бути допустимим доказом в силу ст. 77 ГПК України, якою встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування(вимоги щодо допустимості доказів).
У відповідності до положень ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022р. у справі № 909/937/21.
У заяві про неплатоспроможність заявник вказувала, що розмір її заборгованості складає приблизно 531 297, 99 грн, однак в порушення вимог ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заявником не в повному обсязі надано документальне підтвердження їх наявності, а також строку виконання зобов'язань.
Тобто, заявником не додано належних доказів, що підтверджують обставини, що викладені ним у заяві.
Заявником ані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані до заяви про усунення недоліків не надано жодних доказів того, що вона зверталася до банківських та фінансових установ з метою отримання кредитних договорів, інших документів, що підтверджують виникнення заборгованості, порядок нарахування та її розмір.
Посилання заявника на висновки, викладені у постанові Південно - Західного апеляційного господарського суду у справі №915/1347/21 від 30.11.2021р., не приймаються, оскільки вона не є джерелом права, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Таким чином, не надання доказів наявності заборгованості перед кредиторами, первісної документації, на підставі якої виникла ця заборгованість свідчить про недотримання заявником вимог п.14 ч 3 ст. 116 КУзПБ для розгляду наявності підстав, передбачених ст. 115 Кодексу для відкриття провадження у справі в підготовчому засіданні суду.
Стосовно проекту плану реструктуризації.
Примірна форма плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність затверджена наказом Міністерства юстиції України 24.10.2019р. №3258/5.
З доданого до заяви про усунення недоліків заявником плану реструктуризації боргів (проект) вбачається, що він не відповідає примірній формі, яка затверджена зазначеним наказом та не відповідає змісту, передбаченому ч. 2 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки такий план не містить граф: суми вимог кредиторів, що підлягають реструктуризації; майновий стан боржника; перелік майна боржника (рухоме/нерухоме); майно боржника, яке є предметом забезпечення; розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів; розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань; вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб.
Розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Системний аналіз приписів статей 116, 123, 124 КУзПБ свідчить про те, що проєкт плану реструктуризації боргів, що доданий боржником до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, набуває ознак власне плану реструктуризації боргів, який може бути поданий для схвалення зборам кредиторів, лише після включення до такого проєкту всіх передбачених законом обов'язкових положень зміст яких має ґрунтуватися на компромісі між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов'язань, з урахуванням майнового стану та об'єктивних можливостей боржника.
Таким чином, твердження заявника, вказане у заяві про усунення недоліків, не узгоджується з вищевказаними вимогами законодавства.
Щодо декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.ч. 3, 9 Наказу Міністерства юстиції України №2627/5 від 21.08.2019р. "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, за який подається декларація; Боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів, тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому, реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
У доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та до заяви про усунення недоліків деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник вказує, що члени сім'ї інформації не надавали. Однак, боржником не підтверджено неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності чи відсутності майна, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник зазначає про наявність заборгованості перед фінансовими установами, тоді як у деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, а саме "Розділ XIV. Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" така інформація не зазначена.
Твердження заявника, зазначене у заяві про усунення недоліків, судом до уваги не приймається, оскільки з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність здійснюється у підготовчому засіданні, тоді як наразі подана заява боржника перебуває на стадії вирішення питання про її прийняття до розгляду, на якій суд перевіряє виконання заявником вимог ст. 116 цього Кодексу до відповідної заяви, зокрема щодо надання відповідних додатків, не здійснюючи їх оцінки на предмет наявності підстав для відкриття провадження у справі, а перевіряє відповідність їх вимогам закону щодо таких додатків.
Стосовно наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі.
Крім того, ч. 5 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таких доказів заявником не надано, більш того повідомлено про відсутність майна.
Твердження заявника, зазначене у заяві про усунення недоліків, судом до уваги не приймається, оскільки преамбула Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи та у відповідності до ст. 13 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Крім того, суд зазначає, що заяви про відкриття провадження у справі додано документи на іноземній мові, тоді як у відповідності до ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 10 ГПК України судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою та за положеннями ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Згідно ч.3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Положеннями ст. 174 ГПК України передбачено наслідки усунення недоліків заяви та їх не усунення.
Ч.4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Враховуючи те, що заявником вказані в ухвалі Господарського суду Одеської області від 06.02.2023р. недоліки усунено частково (не надано: доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному розмірі; відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; належним чином оформлених декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність; доказів наявності заборгованості перед фінансовими установами; проекту плану реструктуризації боргів, оформленого у відповідності до вимог законодавства; доказів наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, суд повертає заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на неприпустимість зловживання процесуальними правами та можливість застосування судом засобу реагування на таке зловживання.
Ст. 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Фізична особа ОСОБА_1 звертається до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вп'яте, чотири аналогічні заяви повернуті судом ухвалами від 17.03.2021р. №916/359/21, №916/2161/21, від 08.09.2021р., 916/3214/21 від 12.11.2021р., від 08.02.2022р. №916/4003/21, після того, як заявником не були усунені недоліки, вказані судом в ухвалах 22.02.2021р. №916/359/21, №916/2161/21 від 02.08.2021р., №916/3214/21 від 26.10.2021р., №916/4003/21 від 30.12.2021р.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. №441/23 від 31.01.2023р.) є п'ятою заявою, поданою фізичною особою ОСОБА_1 , яка містить ідентичні недоліки, що вже були предметом дослідження судом та, щодо яких судом було постановлено ухвали з викладеними відповідними роз'ясненнями та мотивами, поряд з цим, виявлені судом недоліки заявник не виправляє, а навпаки продовжує подавати заяви, які за своїм змістом фактично були і є незгодою з підставами залишення її заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху.
Керуючись ст.ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили 27 лютого 2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Копію ухвали надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суддя Л.І. Грабован