"06" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/695/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Курко Ю.О
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Оляш О.Ю.;
розглянувши матеріали заяви (вх.№2-64/23 від 16.01.2023) АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” про відшкодування витрат на правову допомогу по справі №916/695/21:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальності «МЕТАЛЛІСТ» (68610, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, код ЄДРПОУ 40959391);
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 «Б», код ЄДРПОУ 00131713)
про усунення перешкод у користуванні майном
16.03.2021 позивач - ТОВ “МЕТАЛЛІСТ” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №718/21) до відповідача - АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”, в якій просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: підстанцією під літ. “Д”, що знаходиться за адресою: 68610, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, шляхом звільнення зазначеної будівлі від належного на праві власності АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” обладнання, а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2021 було відкрито провадження у справі №916/695/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 916/695/21 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 у задоволенні позову відмовлено.
16.01.2023 до суду від АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” надійшла заява (вх.№2-64/23) про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛЛІСТ” на користь акціонерного товариства “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 ,00 грн.
АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” у своєму відзиві на позовну заяву навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який зокрема включав витрати на правничу допомогу.
Згідно вказаного розрахунку позивач очікував понести витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
На обґрунтування вказаних вимог, відповідачем у відзиві було зазначено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, та додано до відзиву копію довіреності на підтвердження повноважень адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Також було повідомлено суд, що відповідачем додатково буде надано копію договору про надання правової допомоги №137-ОЕМ від 25.09.2020, додаткову угоду до Договору та акт наданих послуг, на підтвердження розміру витрат.
Згідно п. 4.2 Договору, у редакції додаткової угоди № 9 від 01.07.2021, розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавались правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Пунктом 4.4 Договору, у редакції додаткової угоди № 9 від 01.07.2021, передбачено що вартість наданих послуг може визначатись окремо в кожній справі на кожній судовій інстанції (в якій розглядається справа) про що складається відповідний Акт наданих послуг.
Відповідно до п. 4.6 Договору, у редакції додаткової угоди № 9 від 01.07.2021, оплата наданих Послуг та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаними сторонами Актів наданих послуг впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту вступу рішення суду по справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявник надав суду такі докази:
1. Копія договору про надання правової допомоги №137-ОЕМ від 25.09.2020;
2. Копія додаткової угоди №9 від 01.07.2021;
3. Копію додаткової угоди №2224-ООЕ/12 від 30.12.2021;
4. Копію акту наданих послуг №3 від 10.01.2023;
5. Копія витягу із Наказу про прийняття на роботу №2-К від 03.01.2020;
6. Копія довіреності на підтвердження права підпису.
Згідно акту наданих послуг №3 від 10.01.2023 АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” та АО “ПЕРШИЙ РАДНИК” було визначено загальну вартість наданих послуг у розмірі 30 000, 00 грн., а саме:
1. Вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів (5 годин) на загальну суму- 5 000,00 грн.;
2. Розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів Клієнта, підготовка та систематизація доказової бази (5 годин) на загальну суму- 5 000,00 грн.;
3. Підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (відзив на позовну заяву, заперечення, заперечення на клопотання про призначення експертизи, письмові пояснення щодо висновку експерта, інші заяви та клопотання) (14 годин) на загальну суму - 14 000,00 грн.
4. Участь у судових засіданнях в суді першої інстанції (6 годин) на загальну суму - 6 000,00 грн.
Ухвалою суду від 19.01.2023 прийнято заяву (вх.№ 2-64/23) про відшкодування витрат на правову допомогу по справі №916/695/21 до провадження, розгляд заяви призначено в засіданні суду на 26.01.2023.
Судове засідання призначене 26 січня 2023 р. о 13:40 год. не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 було призначено судове засідання для розгляду заяви на 06.02.2023.
06.02.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальності «МЕТАЛЛІСТ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 3615/23), у якому позивач, з огляду на хворобу представника, просив суд визнати поважними причини неможливості явки представника позивача у судове засідання та відкласти розгляд справи на іншу дату та час.
Між тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів неможливості участі представника позивача у судовому засідання, а також враховуючи, що неявка позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви, суд доходить висновку про можливість розгляду заяви АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за відсутності представника ТОВ «МЕТАЛЛІСТ».
У судовому засіданні 06.02.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини додаткового рішення та повідомив, що повне додаткове рішення буде складено 08.02.2023.
Розглянувши заяву (вх.№2-2-64/23) про відшкодування витрат на правову допомогу по справі №916/695/21, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке:
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст.244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ч.1-3 ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №904/1169/17 та від 05.03.2020 у справі №911/471/19.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення” цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду згідно додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Тобто критерії, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 27.07.2021 у справі №920/26/21.
У постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява19336/04).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи не підлягає зменшенню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви (вх.№2-64/23 від 16.01.2023) АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” про відшкодування витрат на правову допомогу по справі №916/695/21, на підставі чого судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 30 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129,232,233,236-238,240-241 ГПК України, суд
1. Заяву (вх.№2-64/23 від 16.01.2023) АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” про відшкодування витрат на правову допомогу по справі №916/695/21- задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «МЕТАЛЛІСТ» (68610, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, код ЄДРПОУ 40959391) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 «Б», код ЄДРПОУ 00131713) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000/тридцять тисяч/ грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено та підписано 27 лютого 2023 року у зв'язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.
Суддя Ю.М. Невінгловська