"14" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2709/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від прокуратури: Кривельова Т.М. - посвідчення
від позивача: Іщенко В.О. - самопредставництво,
від відповідача: адвокат Галюров М.Ю. - довіреність,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2709/22
за позовом: Керівника Чорноморської окружної прокуратури (вул. В. Шума, № 9/102Н, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. 40-річчя Перемоги, № 27, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 05582159)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» (вул. 40 Років Перемоги, № 25, смт. Таїрове, Одеський р-н, Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 32695398)
про стягнення 3 150 517,31 грн,
1. Суть спору.
Керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія», в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти пайової участі замовника у розвитку населеного пункту в розмірі 3 150 517,31 грн.
2. Позиція учасників справи.
2.1. Аргументи Прокурора.
На підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 113192251187, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 13.08.2019, замовнику - ТОВ «Акваторія» надано дозвіл на будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва - житловий комплекс «Розенталь». Предметом 1 черги будівництва були 2 багатоквартирні житлові будинки, за будівельною адресою вул. Будівельна, 50, с. Лиманка.
Прокурором встановлено, що 18.09.2020 ТОВ «Акваторія» звернулось до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з пропозицією укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради, зокрема, договір на першу чергу будівництва, яка складається з пускового комплексу №2 (дві секції) та пускового комплексу №3 (дві секції), а також просив внести ОК «Радуга-3», як платника по договору.
Прокурор зауважує, що будівельні роботи по об'єкту будівництва - першій черзі будівництва (пускового комплексу №2 (секції №1 і секція №2) та пускового комплексу №3 (секції №1 і секція №2) групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна, 48-50, с Лиманка, Овідіопольський район, Одеська область) почалися ще в 2019 році, доказами чого прокурор визначив: дозвіл на початок виконання будівельних робіт від 13.08.2019; дані з офіційного сайту (Rosental.com.ua), де забудовник висвітлює хід будівництва та зафіксовано факт виконання будівельних робіт у 2019 році; дані із сайту ЛУН, де зафіксовано на фото будівництва двох житлових будинків 1 черги будівництва; наказ ТОВ «Акваторія» № 01-АН від 15.02.2019 про призначення відповідального за проведення авторського нагляду; акт готовності об'єкта до експлуатації від 27.10.2020, де в пункті 5 зазначено початок робіт «серпень 2019 року».
Таким чином, зважаючи на вказані документи, які підтверджують дату початку будівельних робіт у 2019 році, на переконання прокурора, ТОВ «Акваторія» не втратило обов'язку сплати пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Ради.
Прокурор стверджує, що величина розміру пайової участі ТОВ «Акваторія» розрахована за формулою ПУ = (Ов*м2)х2. де ПУ - розмір пайової участі, Ов - опосередована вартість спорудження житла в Одеській області, грн. за 1 кв. м., м2 - загальна площа квартир. Розрахунок здійснено на підставі наступних документів: лист- звернення ТОВ «Акваторія» до Таїровської селищної ради від 18.09.2020 № 2624/02-07, опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад № 151 від 26.06.2020 та експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва від 20.08.2018.
Як вказує прокурор, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області листом за вих. №2512 від 23.09.2020 повідомила керівництво ТОВ «Акваторія» про розмір (величину) пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради - 3150517,31 грн та поінформувала про те, що для підписання договору необхідно звернутись до відділу економічних відносин, інвестицій та комунального майна Таїровської селищної ради.
Окрім того, за ствердженням прокурора, Таїровською селищною радою підготовлено проект договору № 8/1 про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а також розрахунок до договору, однак, жодних звернень від ТОВ «Акваторія» щодо підписання договору до Таїровської селищної ради у період з 23.09.2019 по 05.09.2022 не надходило, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, яка діяла станом на серпень 2019 року.
В обґрунтування позову прокурор також зазначив, що Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області неодноразово направлялись звернення до ТОВ «Акваторія» відносно необхідності укладення договору, однак ніяких дій, направлених на його укладання, зі сторони ТОВ «Акваторія» здійснено не було. При цьому, згідно з наявними доказами, ТОВ «Акваторія» визнавала факт необхідності (обов'язку) укладення означеного договору, та навіть просило ввести обслуговуючий кооператив «Радуга-3» як платника по договору.
Також, факт визнання ТОВ «Акваторія» обов'язку сплати пайової участі підтверджується зазначенням в Акті готовності до експлуатації від 27.10.2020 у розділі 12 про те, що кошти пайової участі ними сплачені в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 27446 від 17.08.2020, № 25517 від 20.08.2020, № 27536 від 21.09.2020.
Проте, за ствердженням прокурора, вказані дані не є достовірними та зазначені ТОВ «Акваторія» неправомірно, зважаючи на звіт про рух коштів на рахунках Таїровської селищної ради, де зазначено, що ці платежі надійшли від ОК «Радуга-3» за ТОВ «Інвест Холдинг Юг».
В подальшому, як наголошує прокурор, 18.02.2021 на адресу Ради надійшла заява від ТОВ «Акваторія» з проханням присвоїти адресу об'єкту будівництва - першій черзі будівництва (пускового комплексу №2 (секції №1 і секція №2) та пускового комплексу №3 (секції №1 і секція №2) групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна, 48-50, с Лиманка, Овідіопольський район. Одеська область) на підставі, в тому числі, копії сертифікату серії ІУ № 123201117709, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва. Перша черга будівництва, пусковий комплекс № 2, сек. № 1 і сек. № 2 та пусковий комплекс № 3, сек. № 1 і сек. № 2 (вул. Будівельна. 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області)», проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, виданого 17 листопада 2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 27 жовтня 2020 року.
Таким чином, прокурор підсумовує, що наразі, незважаючи на початок будівництва у 2019 році, на виконання вимог імперативної норми п. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ТОВ «Акваторія» не виконало в повному обсязі обов'язок сплати пайової участі.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, ним вказано, що фактом не отримання коштів від пайової участі місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, зокрема, Таїровської об'єднаної територіальної громади, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.
Прокурор додав, що назва «Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області» змінено на «Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області» 20.11.2020.
На переконання прокурора, наразі саме Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси Таїровської об'єднаної територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо наповнення бюджету, саме даний орган є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Разом з цим, Радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ «Акваторія» безпідставно збережених коштів із сплати пайової участі та відповідний позов з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред'являвся.
Чорноморською окружною прокуратурою 08.06.2021 до Таїровської селищної ради направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів спрямованих на стягнення безпідставно збережених грошових коштів, проте Таїровською селищною радою відповідний позов не заявлено, що, на думку прокурора, свідчить про бездіяльність вказаного органу протягом тривалого часу.
Відтак, за висновком прокурора, Таїровська селищна рада обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.
У відповіді на відзив відповідача, прокурор зазначив тотожні обґрунтування та доводи, які були визначені позивачем.
2.2. Аргументи Позивача (Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області).
Таїровська селищна рада, не погоджуючись з доводами відповідача, із посиланням на норми ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначила, що вказаний вище об'єкт будівництва першої черги будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром прийнятий в експлуатацію на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 27.10.2020, а перерахування замовником до бюджету селищної ради коштів пайової участі як до введення в експлуатацію даного об'єкту будівництва так і після його введення так і не відбулось.
Тим самим, на переконання позивача, ТОВ «Акваторія» було здійснено вказане будівництво з порушеннями вимог ч.ч.2, 3, 9 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції чинній на момент початку будівництва.
Щодо тверджень відповідача про неотримання ним проекту договору про пайову участь по першій черзі будівництва, позивач вказує, що обов'язок направлення замовнику органом місцевого самоврядування підписаного договору про пайову участь або відповідного проекту договору чинним законодавством та законодавством чинним на момент початку будівництва не передбачений, проте вказаними вище нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено саме зобов'язання замовника у перерахуванні до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, а також зобов'язання укладення відповідного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Тим самим, твердження відповідача щодо ненаправлення відповідного договору/проекту договору та здійснення ним всіх заходів для підписання такого договору, на думку позивача, не виключає зобов'язання замовника будівництва укласти відповідний договор про пайову участь та здійснити перерахування коштів пайової участі, яке передбачено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та яке відповідачем не виконано.
Підсумовуючи, Таїровська селищна рада погоджується з доводом прокуратури щодо того, що ТОВ «Акваторія» не втратило обов'язку сплати пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради.
Окрім того, позивач вважає, що в даних правовідносинах можливим є застосування інструменту стягнення безпідставно збережених коштів за ч. 1 ст. 1212 ЦКУ, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тим самим, на думку селищної ради, склалася ситуація, у якій чимала кількість забудовників, які не уклали договори пайової участі до 1 січня 2020 року, з метою уникнення обов'язкової сплати пайових внесків, скористались прогалинами в законодавстві у даних спірних правовідносинах, наслідком якого є безпідставно збережені кошти пайової участі та у виді упущеної вигоди Таїровської селищної ради, а також наслідком такої поведінки забудовників (у т.ч. відповідача) є недоотримання місцевим бюджетом чималих коштів, які могли б використовуватися для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази територіальних громад.
Додатково позивач звертає увагу, що твердження відповідача, що передбачений обов'язок замовників будівництва протягом 2020 року перерахувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року, а також застосування висновків Верховного Суду щодо відсутності з 01.01.2020 у замовників будівництва обов'язку укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту входять у протиріччя з п.12 Акту готовності об'єкта до експлуатації від 27.10.2020.
Разом з тим позивач зазначив, що ТОВ «Акваторія» визнало факт обов'язок укладення договору та просило ввести обслуговуючий кооператив «Радуга-3» як платника по договору листом від 18.09.2020 № 2624/02-07. Між ТОВ «Акваторія» та ТОВ «Радуга-3» укладений договорів про співпрацю від 19.02.2020.
Відтак, Таїровська селищна рада вважає, що прокуратурою в повній мірі обгрунтовані наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та доведені ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, які в свою чергу, ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказів.
2.3. Аргументи Відповідача (ТОВ «Акваторія»).
Відповідач звертає увагу на те, що 13.08.2019 ДАБІ України видала дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113192251187 ТОВ «Акваторія» на будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири будівництва за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50.
Відповідач, посилаючись на норми Закону № 132-ІХ від 20.09.2019, наголошує, що передбачений обов'язок замовників будівництва протягом 2020 року перерахувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року, а з 01.01.2020 не передбачено укладення договору про пайову участь, у випадку будівництва об'єкта в 2020 році.
Однак, за ствердженням відповідача, з метою недопущення будь-яких спорів з органом місцевого самоврядування щодо пайової участі ТОВ «Акваторія» по першій черзі будівництва, останнє 11.09.2020 та 01.04.2021 звернулось до Таїровської селищної ради з заявою про укладення договору про пайову участь.
Проте, відповідач наголошує, що договір про пайову участь з Таїровською селищною радою по першій черзі будівництва так і не був підписаний, оскільки ані проект договору на погодження, ані підписаний сільською радою договір ТОВ «Акваторія» не отримувала, що, на думку відповідача, спростовує твердження прокурора про те, що Таїровською сільською радою був підготовлений та переданий ТОВ «Акваторія» на підпис проект договір № 8/1 про пайову участь.
Як стверджує відповідач, ТОВ «.Акваторія» здійснило всі залежні від нього дії, необхідні для підписання із Таїровською селищною радою договору про пайову участь но першій черзі будівництва, що спростовує твердження прокурора про відсутність наміру у відповідача укласти з Таїровською селищною радою договір про пайову участь та сплатити пайовий внесок.
Також, відповідач звертає увагу, що аналізуючи п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ від 20.09.2019, можна дійти висновку, що передбачений обов'язок замовників будівництва протягом 2020 року перерахувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року, а з 01.01.2020 у замовників відсутній обов'язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Відтак, на думку відповідача, у період отримання відповідачем сертифікату від 17.11.2021 № ІУ123201117709. а також станом па теперішній час відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача сплачувати відповідні кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста.
При цьому, як зауважує відповідач, будівництво першої черги будівництва було закінчено в жовтні 2020 року , про що свідчить копія акту готовності об'єкта до експлуатації від 27.10.2020, а введено її до експлуатації 17.11.2020, що підтверджується сертифікатом №ІУ 123201117709, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
Тобто, у відповідача, на його переконання, в 2020 році був відсутній обов'язок зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури Таїровської селищної ради, оскільки будівництво було закінчено у 2020 році, а договір пайової участі укладений не був.
Посилання прокурора на Положення про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів та території Таїровської селищної ради, затверджений рішенням Таїровської селищної ради від 07.12.2012 за №543-Vl, на думку відповідача, не спростовує висновки про те, що у даному випадку першочергово підлягають застосуванню приписи розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ від 20.09.2019, якими встановлено, що з 01.01.2020 у замовників відсутній обов'язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Відтак, за висновком відповідача, внаслідок внесення до законодавства відповідних змін у відповідача був відсутній обов'язок з укладення договору пайової участі та сплати суми пайового внеску у розвитку інфраструктури Таїровської селищної ради, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-ІХ від 20.09.2019, які регулюють порядок сплати пайового внеску замовниками будівництва саме за договорами про пайову участь, укладеними до 01 січня 2020 року.
На переконання відповідача, протиправної поведінки ним допущено не було, а відтак відсутній і склад цивільного правопорушення у вигляді несплати пайового внеску, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з останнього безпідставно збережених коштів пайової участі в заявленому розмірі.
Щодо безпідставності поданого прокурором Чорноморської окружної прокуратури позову в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради відповідач зазначив, що органи місцевого самоврядування відокремлені від держави та можуть самостійно звертатись до суду з метою захисту своїх прав, про закон, в свою чергу, не зобов'язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду.
Відповідач вважає, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради, прокурор не зазначив і не обґрунтував, яким чином і на підставі якого закону Таїровська селищна рада мала право вимагати від ТОВ «Акваторія» сплату пайового внеску по першій черзі будівництва.
Крім того, враховуючи законодавчо встановлену гарантію: самостійність і автономність органів місцевою самоврядування від органів держави, прокурор не зазначив, в чому саме полягає в даному випадку інтерес держави щодо правовідносин пайової участі замовника будівництва в 2020 році, який саме інтерес і яким чином обраний ним спосіб захисту відновить порушений державний інтерес, враховуючи, що пайова участь замовника скасована з 01.01.2020.
Наведені відповідачем законодавчі зміни та практика Верховного суду щодо їх застосування, на його переконання, в сукупності свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором Чорноморської окружної прокуратури інтересів держави в особі Таїровської селищної ради, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ТИК України.
3. Процесуальні питання, вирішені судом.
12.10.2023 керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія», в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти пайової участі замовника у розвитку населеного пункту в розмірі 3 150 517,31 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022 позовну заяву (вх. № 2800/22) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 позовну заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вх. № 2800/21 від 12.10.2022) залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.
31.10.2022 року від керівника Чорноморської окружної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№24319/22), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 17.10.2022.
Того ж дня, прокурором подано до суду заяву (вх. № 24326/22 від 31.10.2022), зі змісту якої вбачається, що прокурор визначив правильну адресу місцезнаходження ТОВ «Акваторія» та зазначив змінені платіжні реквізити Тайровської селищної ради Одеського району Одеської області, а також просив долучити до позовної заяви повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» 12.09.2022.
04.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 2800/22 від 12.10.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2709/22. Постановлено справу № 916/2709/22 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "24" листопада 2022 року об 11:20 год.
10.11.2022 ТОВ «Акваторія» на електронну адресу суду надіслало заяву (вх. № 25638/22), підписану КЕП представника, де останній просив надати можливість ознайомитись з матеріалами справи № 916/2709/22 та зняти з них необхідні копії, яка судом була задоволена та 14.11.2022 надано представнику відповідача матеріали справи для ознайомлення.
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 у справі № 916/2709/22 на 24.11.2022 об 11:20 год., не відбулося у зв'язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань.
29.11.2022 до канцелярії Господарського суду від відповідача - ТОВ «Акваторія» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26876/22) з додатками, який судом долучений до матеріалів справи
29.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/2709/22 призначено на "06" грудня 2022 року о 15:20 год.
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 у справі № 916/2709/22 на 06.12.2022 об 15:20 год., не відбулося у зв'язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань, про що керівником апарату суду та секретарем судового засідання складені відповідні довідки.
08.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/2709/22 призначено на "20" грудня 2022 року об 11:40 год.
08.12.2022 Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області через систему «Електронний суд» подано заяву (вх. № 27904/22), згідно якої позивач просив внести дані його представника до додаткових відомостей учасника справи для доступу до електронної справи № 916/2709/22 та надати відповідний доступ до справи в підсистемі «Електронний суд». Вказана заява позивача судом була задоволена в повному обсязі.
19.12.2022 на адресу електронної пошти Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (вх. № 28905/22), підписана КЕП представника, яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.
20.12.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/2709/22 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву до "10" січня 2023 року об 11:20 год., про що керівника Чорноморської окружної прокуратури було повідомлено відповідною ухвалою суду від 20.12.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
27.12.2022 від Чорноморської окружної прокуратури на електронну адресу суду надійшла заява (вх. № 29724/22) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор уточнив, що Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» необхідно залучити в даній справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «Акваторія».
Того ж дня, від прокурора до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив (вх. № 29727/22), яка за змістом є тотожною відповіді на відзив позивача, судом була долучена до матеріалів справи.
Того ж дня, відповідачем, шляхом надіслання на електронну адресу, до канцелярії суду були подані заперечення (вх. № 29840/22 від 27.12.2022) на відповідь на відзив, які судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи. В подальшому, до суду надійшли заперечення (вх. № 29845/22, вх. № 29847/22 від 27.12.2022) які є тотожними попереднім.
10.01.2023 ТОВ «Акваторія» звернулась до суду із заявою (вх. № 818/23) про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою представника відповідача та неможливістю прийняти участь у підготовчому засіданні.
Того ж дня, у підготовчому засіданні по справі № 916/2709/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, з'ясувавши думку прокурора та позивача, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2709/22 до судового розгляду по суті на "24" січня 2023 року о 14:00 год., про що відповідач був повідомлений ухвалою суду від 10.01.2023, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
12.01.2023 до Господарського суду Одеської області засобами поштового зв'язку повторно надійшла відповідь прокурора на відзив (вх. № 1226/23), яка судом прийнята була долучена до матеріалів справи.
24.01.2023 через електронну пошту суду Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області подано додаткові пояснення щодо застосування ст. 1212 ЦК України у спорах із містобудування, які судом були долучені до матеріалів справи.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2023 у справі № 916/2709/22 на 24.01.2023 о 14:00 год., не відбулося у зв'язку з відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань, про що в матеріалах містять відповідні довідки.
25.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд справи № 916/2709/22 по суті призначено на "03" лютого 2023 року об 11:00 год.
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2023 у справі № 916/2709/22 на 03.02.2023 об 11:00 год., не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, про що складені відповідні довідки та приєднані до матеріалів справи.
03.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено розгляд справи № 916/2709/22 по суті на "09" лютого 2023 року об 11:00 год.
09.02.2023, у зв'язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 916/2709/22 по суті до 14.02.2023 о 10:20 год.
13.02.2023 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача (вх. № 4504/23), відповідно до якого останній просив долучити до матеріалів справи копію рішення Таїровської селищної ради № 541-VII від 03.08.2020 «Про внесення змін до рішення Таїровської селищної ради № 543-VII від 07.12.2012 «Про затвердження Положення про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі фізичних та юридичних осіб (забудовників будівництва об'єктів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області». Надана позивачем копія вказаного рішення була судом долучена до матеріалів справи разом із клопотанням, про що у судовому засіданні 14.02.2023 була постановлена відповідна протокольна ухвала.
Під час розгляду справи по суті учасники справи виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Прокурор у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник позивача - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області у судових дебатах заявлені прокурором позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов прокурора задовольнити повністю.
Представник відповідача (ТОВ «Акваторія») у судових дебатах проти позовних вимог прокурора заперечував з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору, просив суд у позові відмовити повністю.
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання (заяви) були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Окремо, щодо визначеної прокурором необхідності залучення ОК «Радуга-3» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що Обслуговуючий кооператив «Радуга-3» не мало виступати стороною договору пайової участі та наразі у нього відсутні будь-які зобов'язання щодо оплати відповідних коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту, рішення у даній справі не може вплинути на його права та обов'язки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі вказаної особу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 14.02.2023 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті і після виходу з нарадчої кімнати, судом відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
20.08.2004 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваторія» укладено договір № 14/04 оренди земельної ділянки, згідно умов якого позивач на підставі рішення Таїровської селищної ради № 422/12-IV від 05.08.2004 передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,495 га, яка знаходяться на території Таїровської селищної ради в межах населеного пункту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, Будівельна, 50. В оренду надана земельна ділянка категорії земель загальною площею 1,495 га, в тому числі угідь: 1.495 га - відкриті землі. Межі земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за цим договором, встановлені в натурі (на місцевості) згідно акта встановлення меж земельної ділянки. Вказаний договір укладено на 49 років, який починає обчислюватися з дня державної реєстрації договору відповідно до законодавства (п.п. 1.1., 2.1., 3.1. договору № 14/04 від 20.08.2004).
ТОВ «Акваторія» зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 1,4955 га, з кадастровим номером 5123755800:02:003:0022, що розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, 50 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.02.2019, індексний номер витягу: 157703632.
24.07.2019 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваторія» укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку площею 2,4045 га (кадастровий номер 5123755800:02:003:0485), розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури. Договір укладено строком на 49 років, який починає обчислюватися з дня державної реєстрації речового права оренди відповідно до законодавства (п.п. 1.1., 3.1. договору оренди).
Відповідне речове право оренди за ТОВ «Акваторія» зареєстровано 03.08.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.08.2019, індексний номер витягу: 176208419.
13.08.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція України надала замовнику - ТОВ «Акваторія», дозвіл № ІУ 113192251187 на виконання будівельних робіт, зокрема на будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва за адресою: вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області.
03.08.2020 Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення № 541-VII про внесення змін до рішення Таїровської селищної ради № 543- VII від 07.12.2012 «Про затвердження Положення про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі фізичних та юридичних осіб (забудовників будівництва об'єктів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області» та вирішено викласти Положення, а також умови відповідного договору про пайову участь у новій редакції.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Положення про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі фізичних та юридичних осіб (забудовників/замовників будівництва об'єктів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, останнє розроблене відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019.
Положення встановлює критерії визначення розміру та порядок сплати пайового внеску фізичними та юридичними особами у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населених пунктах Таїровської селищної ради, здійснення будівництва, реконструкції, зміни функціонального призначення об'єкту будівнивництва (переведення у житлове/нежитлове) зобов'язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської об'єднаної територіальної громади, крім випадків, передбачених. пунктом 1.4. цього Положення.
Дія цього Положення розповсюджується на випадки сплати пайових внесків як до прийняття об'єкта в експлуатацію, так і після його введення, а також у разі якщо відповідний обов'язок виник під час дії норм закону та цього Положення, але не був виконаний забудовником після втрати дії.
Пунтком 2.1. Положення встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому це враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Водночас, підпунктом 2.2.2. п. 2.2. Положення передбачено, що 2.2.2. для визначення величини пайової участі загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) та для укладання договору з юридичними особами забудовник будівництва подає Таїровській селищній раді наступні документи:
- заява;
- документи на земельну ділянку або підтверджуючі право власності на приміщення, технічний паспорт приміщення;
- документи, що підтверджують загальну кошторисну вартість будівництва об'єкта містобудування (зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва, кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, експертний звіт по затвердженій стадії проектної документації);
- повідомлення про початок будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт;
- документи, що підтверджують техніко-економічні показники об'єкта до проведення реконструкції (у випадку реконструкції): документи на право власності (договір купівлі-продажу або свідоцтво на право власності, витяг з реєстру прав власності), технічний паспорт об'єкта.
Згідно п. 2.3. Положення величина пайової участі встановлюється в розмірі, що дорівнює або менше:
2.3.1 - 4 (чотирьох) відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2.3.2 - 2 (двох) відсотків вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування - для житлових будинків.
Розмір величини пайової участі може бути зменшений лише за рішенням Таїровської селищної ради.
18.09.2020 ТОВ «Акваторія» та ОК «Радуга-3» звернулись до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з листом, з якого вбачається, що відповідач просив укласти між позивачем та ТОВ «Акваторія» договір про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради на першу чергу будівництва, яка складається з пускового комплексу №2 (дві секції) та пускового комплексу №3 (дві секції). Також, просив внести обслуговуючий кооператив «Радуга-3» як платника по договору про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради, що буде укладатись між Таїровською селищною радою та ТОВ «Акваторія».
23.09.2020 позивач повідомив ТОВ Акваторія», що вартість житлового будинку згідно опосередкованої вартості спорудження житла по Одеській області, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування - для житлового будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна 48-50 (кадастрові номери: 5123755800:02:003:0485 та 5123755800:02:003:13022) для першої черги будівництва складає 157 525 865,25 грн.
Також позивач зазначив, що розмір (величина) пайової участі замовника будівництва визначається відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 та Положення про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі фізичних та юридичних осіб (замовників будівництва об'єктів) у створення і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради, затвердженого рішенням Таїровської селищної ради № VІІ 541 від 03.08.2020 та становить 2% опосередкованої вартості спорудження житла по Одеській області - для житлового будинку - 3 150 517,31 грн.
Окрім того, даним листом позивач зауважив, що для підписання Договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідачу необхідно звертатись до відділу економічних відносин, інвестицій та комунального майна Таїровської селищної ради.
27.10.2020 ТОВ «Акваторія» було завершено першу чергу вищевказаного будівництва, а саме пусковий комплекс №2, секція №1 і секція №2, та пускового комплексу №3, секція №1 і секція №2, за адресою: вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області, що вбачається з Акту готовності об'єкта до експлуатації від 27.10.2020.
При цьому, у п. 12 Акту готовності об'єкта до експлуатації від 27.10.2020 зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору від 12.08.2020, укладеного з Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області сплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень: №27446 від 17.08.2020, № 27517 від 20.08.2020 та № 27536 від 21.09.2020.
Відповідно до відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 17.11.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Акваторія» видано сертифікат готовності № ІУ123201117709, яким підтверджується прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, зокрема, першої черги будівництва, пусковий комплекс №2 (секція №1 і секція № 2) та пусковий комплекс № 3 (секція №1 і секція №2), за адресою: вул. Будівельна, 48-50, с. Лиманка, Овідіопольський р-н, Одеська обл. З даних відомостей вбачається зазначення про сплату пайової участі на підставі платіжних доручень: № 27446 від 17.08.2020, № 27517 від 20.08.2020 та № 27536 від 21.09.2020.
Як вбачається зі звіту про рух коштів на рахунках Таїровської селищної ради, кошти в загальному розмірі 15000000,00 грн, сплачені на підставі платіжних доручень: № 27446 від 17.08.2020, № 27517 від 20.08.2020 та № 27536 від 21.09.2020, внесені ОК «Радуга-3» в якості сплати пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради за ТОВ «Інвест Холдинг Юг».
18.02.2021 ТОВ «Акваторія» звернулась до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області з листом вх. № 560/02-07, де просив присвоїти адресу об'єкту будівництва - першій черзі будівництва (пусковий комплекс №2 (сек.№1 і сек. №2) та пусковий комплекс № 3 (сек.№1 і сек.№2) групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва (вул. Будівельна 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області).
11.03.2021 Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області на заяву ТОВ «Акваторія», зареєстровану за вх. № 560/02-07 від 18.02.2021, повідомила листом вих. № 618 відповідача, що питання щодо присвоєння адреси об'єкту будівництва - першій черзі будівництва (пускового комплексу № 2 (секція № 1 і секція № 2) та пускового комплексу № 3 (секція № 1 і секція № 2) групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги, буде розглянуто виконавчим комітетом Таїровської селищної ради лише після укладення між Таїровською селищною радою та ТОВ «Акваторія» відповідного договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та перерахування відповідних коштів.
01.04.2021 ТОВ «Акваторія» звернулось до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області з листом вх. № 1110/02-07, де просило передати на розгляд Виконавчого комітету Таїровської селищної ради питання щодо присвоєння адреси об'єкту будівництва, першій черзі будівництва, навести правові підстави, які дають можливість укласти між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та зазначити правову підставу для перерахування відповідних грошових коштів.
15.07.2021 Виконкомом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області прийнято рішення № 212, яким вирішено присвоїти адресу об'єкту нерухомого майна (після прийняття об'єкта в експлуатацію) - «Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва. Перша черга будівництва, пусковий комплекс № 2 (сек. №1 і сек.№2) та пусковий комплекс № 3 (сек. №1 і сек. №2) (вул. Будівельна, 48-50, с. Лиманка, Овідіопольського району, Одеської області)», замовником якого є ТОВ «Акваторія» - вул. Будівельна, буд. 50, с. Лиманка, Овідіопольський району, Одеська область.
Рішенням № 294 від 31.08.2021 Виконком Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області вирішено внести зміни в рішення № 212 від 15.07.2021 та присвоїти вищезазначеному об'єкту адресу: ІІ пусковому комплексу 1 черги будівництва: Одеська область, Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. № 50-А; ІІІ пусковому комплексу 1 черги будівництва: Одеська область, Одеський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, буд. № 50-Б.
5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частин першої, третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
При цьому у відповідності із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
За ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Правова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту регулювалася положеннями статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ від 17.02.2011 в редакції, яка діяла до 31.12.2019.
Відповідно до норм даної статті порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1).
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2).
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3).
До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; 11) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення; 12) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості; 13) об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції) (ч.4).
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч.5).
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків (ч. 6).
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону (ч. 7).
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч.8).
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (ч. 10).
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (ч. 11).
Підпунктом 3 пункту 13 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, який набрав чинності з 01.01.2020, було виключено статтю 40 у Законі Україні «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.
Так, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно із частинами першою, третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Підпунктом 5 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).
Також, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законом України від 02.06.2016 № 1401 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» до Конституції України були внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частинами третьою, п'ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так при зверненні до суду з відповідним позовом в інтересах держави, прокурором зазначено позивачем Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2020 у справі №923/449/18, згідно яких при визначенні органу, в інтересах якого пред'являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності у визначеного прокурором позивача повноважень на звернення до суду із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі замовника у розвитку населеного пункту, що належать на думку прокурора до його компетенції, суд вказує наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, доходи місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
При цьому, як встановлено ст. 63 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.
Наразі, саме Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси Таїровської об'єднаної територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо наповнення бюджету, саме даний орган є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що Таїровська селищна рада станом на момент подачі прокурором позовної заяви в силу своїх функціональних обов'язків є органом, який уповноважений державою здійснювати функції в галузі залучення коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, та наділені повноваженнями щодо звернення до суду із позовною заявою для реалізації покладених на неї повноважень.
Разом з цим, судом встановлено, що позивачем не вживались заходи захисту прав територіальної громади шляхом стягнення з ТОВ «Акваторія» безпідставно збережених коштів із сплати пайової участі та відповідний позов до суду пред'явлено не було.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що в результаті вивчення питання наявності підстав для представництва держави в суді у бюджетній сфері, ним було встановлено порушення вимог чинного законодавства України, а саме факт безпідставного збереження грошових коштів, призначених для сплати пайової участі ТОВ «Акваторія» на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області у зв'язку із будівництвом групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром.
Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звернувся до Таїровської селищної ради з листами, якими поінформував позивача про виявлені ним правопорушення та запропонував повідомити про їх обізнаність щодо цих правопорушень, а також про вжиті заходи щодо їх усунення, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. Також прокурор повідомив, що у разі невжиття позивачем таких заходів, у нього виникнуть підстави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернутися до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави.
Суд зазначає, що за змістом висновків КГС ВС, наведених у постанові від 15.07.2021 №910/7916/20, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутися до суду з відповідним позовом через не обізнаність щодо правопорушень або через обмежене фінансування витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та виконанням рішень судів, сам факт не звернення до суду зазначеного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси позивача, свідчить про те, що позивач неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави у галузі бюджетного законодавства, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Також, суд вважає за важливе звернути увагу на те, що стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає право суб'єкта владних повноважень на оскарження повідомлення прокурора про представництво інтересів у суді, тобто надає такій особі право на спростування обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу на обґрунтування підстав представництва.
Однак, у цій справі Таїровська селищна рада, в інтересах якої подано позов, не спростовувала обставин, на які посилався прокурор у позовній заяві на обґрунтування підстав представництва інтересів держави, більш того не заперечувала проти подання позову прокурором.
З урахуванням наведеного, наданого прокурором у позові правового обґрунтування свого представництва інтересів держави в суді, вищезазначених норм матеріального та процесуального права та судової практики, а також враховуючи те, що прокурором дотримані всі вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає, що представництво прокурором інтересів держави в суді є законним та правомірним.
У зв'язку з викладеним, суд не погоджується з доводами та аргументами відповідача щодо відсутності у прокурора підстав звертатися до суду із вказаним позовом.
Так, судом встановлено та визнано відповідачем, що ТОВ «Акваторія» було замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва за адресою: Одеська обл., Овідіпольський р-н, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50. Датою початку будівництва визначено 13.08.2019, перша черга будівництва завершена 30.10.2020, дата введення об'єкта в експлуатацію - 17.11.2021.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов'язувала замовника, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та передбачала необхідність укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Отже, на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим. Зазначений обов'язок реалізується замовником будівництва шляхом укладення відповідного договору у визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування порядку. Подібні за змістом висновки наведені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №925/756/19 та постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №909/239/17 і від 16.10.2020 у справі №922/3693/18
Отже, з огляду на вказані норми, які діяли на момент початку будівництва вказаного торгівельного центра у відповідача був наявний законодавчо встановлений обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати відповідного внеску за договором про пайову участь, для чого він був зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь з наданням документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Відтак, зазначений закон передбачав укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі. Однак на виконання цих норм законів договір пайової участі між органом місцевого самоврядування та відповідачем не був укладений.
Проте, суд зазначає, що з 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими була скасована стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;
- якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.
Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Таким чином, безпідставно вважати, що передбачений у абзаці другому пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX обов'язок замовників будівництва протягом 2020 року перерахувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року.
Суд констатує, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, виключивши статтю 40 з Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, не скасував самого інститут пайового внеску, а лише змінив порядок його сплати з 01.01.2020 на період 2020 року Адже саме за замовниками будівництва законодавчо було закріплено обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з питання сплати внеску пайової участі, встановлено строки такого звернення та було визначено відповідну процедуру.
Суд не приймає довід відповідача про відсутність у нього обов'язку зі сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів починаючи з 01.01.2021, з огляду на наступне.
Так, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 5 Цивільного кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Разом з цим, ч. 3 ст. 5 ЦК України регламентує так звані "триваючі" відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких "триваючих" прав і обов'язків, що продовжують існувати, або до прав і обов'язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
У даному випадку має місце триваюче порушення відповідачем законодавчо встановленого обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, адже об'єкт не було введено в експлуатацію протягом дії норм двох нормативних актів. Початок цього порушення припав на період дії норм частин другої, третьої, восьмої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції, яка діяла до 31.12.2019. А в подальшому, порушення продовжилось вже в період дії норм пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX.
При цьому, як вже зазначалося, норми цього пункту прямо встановлювали обов'язок замовників будівництва на земельній ділянці у населеному пункті з перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту протягом 2020 року. І виконання цього обов'язку не пов'язувалося з обставиною укладання договору про пайову участь, а замовник будівництва повинен був сплатити пайову участь щодо об'єкта будівництва лише на підставі її розрахунку наданого органом місцевого самоврядування у відповідь на його звернення.
Сплив строку, встановленого пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, не має своїм наслідком припинення зобов'язання яке вже виникло у цей період часу, адже таке припинення можливе лише у зв'язку із його виконанням. А, у випадку порушення цього зобов'язання для винної сторони настають відповідні правові наслідки.
Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
Таким чином, у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведені вище висновки зробив Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі 910/9548/21, які суд враховує при вирішенні цього спору.
ТОВ «Акваторія» не виконано встановлений законом обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.
Отже, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
За таких обставин у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевикладене, прокурор, звертаючись до суду з позовом у цій справі, обрав належний спосіб захисту та просив цілком обґрунтовано стягнути з відповідача кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
У зв'язку з порушенням замовником будівництва зобов'язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 20.11.2019, тобто під час чинності ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та сплати пайового внеску у позивача виникло право вимагати стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
З урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, які встановлюють розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року.
Водночас, сторонами справи, не заперечується та спільно визнається та обставина, що відповідач ТОВ «Акваторія» 18.09.2020 надав на адресу Таїровської селищної ради лист щодо розгляду та вирішення питання про укладення з відповідачем договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради на першу чергу будівництва.
Разом з тим, прокурор у позові вказує, що Таїровською селищною радою було підготовлено проект Договору № 8/1 про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а також розрахунок до договору. Між тим, доказів його направлення відповідачу та відповідно обізнаність останнього про порядок здійснення відповідного розрахунку, прокурор до матеріалів справи не надано.
Аналізуючи наведені позиції сторін та обставини справи, суд звертає увагу на зміст положень пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-ІХ від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», відповідно до яких перерахування коштів пайової участі протягом 2020 року здійснюється у розмірі та в порядку, які визначені нормами відповідного пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-ІХ від 20.09.2019. Отже, перевірка судом дотримання такого порядку, визначеного законом, та відповідність (обґрунтованість) розрахованого позивачем розміру (величини) пайової участі мають істотне значення для розгляду та вирішення даного спору.
Відповідно до частини п'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, в редакції, яка діяла до 31.12.2019, підпункту 1 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, розмір пайової участі визначається з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Отже суд дійшов висновку, що визначення розміру пайової участі як безпідставно збережених коштів та неотриманих доходів до місцевого бюджету можливе лише на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Позивачем розраховано суму пайової участі у розмірі 3 150 517,31 грн на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» від 26.06.2020 № 151, із застосуванням вартості 1 кв.м. загальної площі квартири будинку у розмірі 12415,00 грн, а також на експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з паркінгами та торгівельним центром в чотири черги будівництва» від 20.08.2018.
При цьому, докази існування у Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області відповідної загальної кошторисної вартості першої черги будівництва об'єкта (пусковий комплекс № 2 (дві секції) та пусковий комплекс № 3 (дві секції), чи надання її позивачу відповідачем, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. З ст. 74 ГПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі змістом ст. ст. 76-79 ГПК України, суд досліджує належність та допустимість доказів, визначає чи є докази достовірними, а також вирішує питання про вірогідність доказів. Крім того, наукова доктрина та судова практика визначають такий критерій доказування в господарському процесі як достатність доказів.
Суд зазначає про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів визначення позивачем величини пайової участі, заявленої до стягнення за даним позовом. Документи, які б визнали вартість загальної площі квартир у побудованих пусковий комплексах, в матеріалах даної справи відсутні та надані не були.
Окрім того, як встановлено судом, позивачем у Положенні про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі замовників у створенні і розвитку інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради, чітко встановлено та передбачено порядок визначення розміру пайової участі з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, для встановлення якої замовнику необхідно надати встановлений позивачем перелік документів.
Разом з тим за відсутності встановлення судом на підставі наданих учасниками справи доказів з урахуванням вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України наведених, суттєвих для вирішення цього спору, обставин щодо дійсної загальної кошторисної вартості об'єкту, яка має бути базою для обчислення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до вимог законодавства, суд вважає недоведеною позивачем та прокурором величину пайової участі, заявленої до стягнення.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 «Справа «Трофимчук проти України» (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів», п. 31, Series A, N 274).
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд дослідив та надав відповідну оцінку зібраним у справі доказам як в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені керівником Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на Чорноморську окружну прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові - відмовити повністю.
2. Судові витрати по справі № 916/2709/22 покласти на Чорноморську окружну прокуратуру (вул. В. Шума, № 9/102Н, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 03528552).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2023 р.
Суддя О.В. Цісельський