79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.02.2023 Справа № 914/2697/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС РІТЕЙЛ ГАЛИЧИНА», м. Львів,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛВЕСТТРЕЙД», м. Львів,
про: стягнення 34 021, 01 грн
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кравчук І.В.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС РІТЕЙЛ ГАЛИЧИНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛВЕСТТРЕЙД» про стягнення 34 021, 01 грн.
Ухвалою від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/2697/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.11.2022.
Ухвалою від 22.11.2022 суд переніс розгляд справи на 30.11.2022.
У судовому засіданні 30.11.2022 суд відклав розгляд справи на 07.12.2022.
Канцелярією Господарського суду 02.12.2022 зареєстровано клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
Клопотання долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 07.12.2022 суд відклав розгляд справи на 21.12.2022.
Ухвалою від 21.12.2022 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2697/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 23.01.2023.
Канцелярією Господарського суду 30.12.2022 зареєстровано відзив (Вх №27152/22) на позовну заяву.
Відзив долучено до матеріалів справи.
Канцелярією Господарського суду 17.01.2023 зареєстровано клопотання (Вх №1241/23) від відповідача про долучення доказів.
Докази долучено до матеріалів справи.
Через Канцелярію Господарського суду 23.01.2023 надійшли письмові пояснення від позивача.
Письмові пояснення долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.01.2023 суд закрив підготовче провадження у справі №914/2697/22. Розгляд справи №914/2697/22 по суті призначив на 13.02.2023.
У судове засідання 13.02.2023 представник позивача не з'явився.
У судове засідання 13.02.2023 представники відповідача не з'явились.
У судовому засіданні 13.02.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи позивача.
Позивач позов обґрунтовує неналежним виконання відповідачем умов Договору № ЕПК/РО2/104/06/20 поставки товарів з використанням пластикових електронних паливних карт від 09.06.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20 571, 56 грн.
За порушення умов договору ЕПК/РО2/104/06/20 позивачем нараховано відповідачу 5 228, 96 грн пені, 5 057, 15 грн штрафу та 4 016, 97 грн інфляційних втрат та 2 146, 37 грн сума 15 % річних.
Аргументи відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує позовні вимоги у частині стягнення основної заборгованості за Договором, оскільки така сплачена у повному обсязі, що підтверджується підтверджується квитанцією №ПН3270228 від 14.11.2022 на суму 20 571, 60 грн з призначенням платежу «Оплата за ПММ за Дог. NEPK/РО2/104/06/2 від 09.06.2020 р.». Крім того, відповідач заперечує проти стягнення пені та штрафу, оскільки, на його переконання, таке суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Також, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та п'ятнадцяти відсотків річних, оскільки вважає, що заборгованість перед позивачем утворилась внаслідок непереборної сили (оголошення в Україні військового стану).
Обставини справи встановлені судом.
Дев'ятого червня 2020 року між ТзОВ «Гройтер Груп» (Подавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛВЕСТТРЕЙД» (покупець, відповідач) укладено Договір № ЕПК/РО2/104/06/20 поставки товарів з використанням пластикових електронних паливних карт (надалі - Договір) згідно з умовами якого, продавець зобов'язується передавати у власність покупця товари на АЗС з використанням ЕПК, а покупець зобов'язується приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. покупець гарантує, що кожен хто пред'являє ЕКП для отримання товарів на АЗС вправі отримувати від його імені та за його рахунок товари та гарантує своєчасну та повну оплату отриманих за цим Договором товарів (пункт 2.1. Договору).
Згідно п. 2.4. Договору передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюється відповідно до однієї з зазначених схем у п.п. 6.3. або п.п. 6.4. відпуску товарів, що обирається покупцем відповідно до умов договору. передача та приймання товарів здійснюється при пред'явленні покупцем (його довіреною особою) ЕПК на АЗС.
Відповідно п. 4.2. Договору ціна (вартість) Товарів, які відпускаються (передаються) продавцем покупцеві в рамках та на підставі цього договору (надалі також - ціна товарів) і яка підлягає оплаті покупцем, зазначається продавцем у видаткових накладних/актах приймання-передачі/актах виконаних робіт або чеках терміналів.
Відповідно до п. 5.1. Договору Сплата вартості Товарів за Стандартною схемою здійснюється на умовах 100% попередньої оплати від вартості Товару (тобто до моменту фактичного отримання Товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в реквізитах цього договору або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого останнім рахунку на оплату.
В разі обрання покупцем стандартної схеми - облік вартості товарів, які сплачені покупцем та можуть бути отримані покупцем (далі - залишок суми), здійснюється в електронній формі на особовому рахунку покупця у процесинговому центрі продавця (далі - особовий рахунок). Відпуск пального здійснюється в межах сплаченої покупцем відповідної вартості, яка відображена в електронній формі з урахуванням добового ліміту таабо місячного ліміту (п. 6.3. Договору).
У пункті 8.2. Договору сторони погодили, що покупець, як сторона, що неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений товар) за цим договором повинна сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки нбу, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми), а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш ніж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково (окрім пені) сплатити продавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання.
Сплата пені та/або штрафу (неустойки) не звільняє винну Сторону від обов'язку повністю відшкодувати протилежній Стороні усі збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зобов'язань за цим Договором. При цьому винна Сторона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 15% річних, за весь час прострочення оплати. Неустойка (пеня, штраф) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (п. 8.4. Договору).
Згідно з п. 8.7. Договору позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється Сторонами даного Договору тривалістю в три роки. Нарахування пені та/або штрафу (неустойки) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня коли зобов'ання мало бути виконано.
Сторона, що підпала під дію форс-мажорних обставин та внаслідок цього була позбавлена можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за Договором, зобов'язана негайно (протягом 5 (п'яти) календарних днів) повідомити про їх дію іншу Сторони. Не інформування або несвоєчасне інформування про дію форс-мажорних обставин, позбавляє відповідну Сторону посилатись на їх дію (п. 10.4. Договору).
Пунктом 10.6. Договору унормовано, що виникнення форс-мажорної обставини в момент прострочення виконання Стороною свого обов'язку за Договором, позбавляє Сторону права посилатися на ці обставини як на підстави для звільнення від відповідальності за Договором.
Відповідно до п. 11.1 Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами та є чинним до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. У разі, якщо за 2 (два) тижні до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін письмово не заявить про своє бажання щодо припинення строку дії Договору, цей Договір вважається автоматично продовженим на 365 календарних дні на такирх самих умовах.
Додатком 1 до Договору є Заява - Анкета відповідно до якої сторонами погоджено, що передача та прийняття пального здійснюватиметься за Стандартною схемою. Крім того, у даній заяві-анкеті сторони дійшли згоди, що покупець, підписуючи Додаток № 1 до Договору, підтверджує отримання від продавця пластикових електронних паливних карт (ЕПК), а саме: ПК000-00512, ПК000-0047, ПК000-00546, ПК000-00540, ПК000-00539.
Позивачем передано у власність відповідача товару на загальну суму 20 571, 56 грн згідно з:
Видатковою накладною № 1733 від 31.01.2022 на суму 5 998, 00 грн;
Видатковою накладною № 2380 від 04.02.2022 на суму 6 814, 07 грн;
Видатковою накладною № 2822 від 18.02.2022 на суму 7 759, 49 грн.
Згідно з рішенням № 5/2022 від 16.06.2022 Єдиного учасника змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Гройтер Груп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» (Позивач).
Двадцять третього вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій просив протягом 10 днів з моменту отримання даної претензії сплатити на рахунок позивача заборгованість у розмірі 20 571, 56 грн. Зазначена претензія була скерована відповідачу на юридичну адресу, однак повернулась до відправника неврученою з зазначенням причини такого невручення «за закінченням встановленого терміну зберігання». Крім того, 04.10.2022 вказана претензія надіслана позивачем на електронну адресу відповідача (bk_znb@ukr.net).
В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022 по 14.06.2022, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 20 571, 56 грн. Акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін.
За порушення умов договору ЕПК/РО2/104/06/20 позивачем нараховано відповідачу 5 228, 96 грн пені, 5 057, 15 грн штрафу та 4 016, 97 грн інфляційних втрат та 2 146, 37 грн сума 15 % річних.
Під час розгляду справи, відповідач повністю здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується квитанцією №ПН3270228 від 14.11.2022 на суму 20 571, 60 грн з призначенням платежу «Оплата за ПММ за Дог. NEPK/РО2/104/06/2 від 09.06.2020 р.».
Оцінка суду.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли зобов'язання на підставі Договору № ЕПК/РО2/104/06/20 поставки товарів з використанням пластикових електронних паливних карт від 09.06.2020 згідно з умовами якого, продавець зобов'язується передавати у власність покупця товари на АЗС з використанням ЕПК, а покупець зобов'язується приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. покупець гарантує, що кожен хто пред'являє ЕКП для отримання товарів на АЗС вправі отримувати від його імені та за його рахунок товари та гарантує своєчасну та повну оплату отриманих за цим Договором товарів (пункт 2.1. Договору).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1. Договору Сплата вартості Товарів за Стандартною схемою здійснюється на умовах 100% попередньої оплати від вартості Товару (тобто до моменту фактичного отримання Товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в реквізитах цього договору або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого останнім рахунку на оплату.
Позивачем, виконано умови Договору та здійснено поставку товару на загальну суму 20 571, 56 грн згідно з видатковою накладною № 1733 від 31.01.2022 на суму 5 998, 00 грн, видатковою накладною № 2380 від 04.02.2022 на суму 6 814, 07 грн, видатковою накладною № 2822 від 18.02.2022 на суму 7 759, 49 грн.
Судом встановлено, що у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2022 по 14.06.2022, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 20 571, 56 грн. Даний Акт підписаний сторонами без зауважень.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові № 910/1389/18 від 05.03.2019).
Враховуючи наявність підписів та печаток сторін, поданий позивачем Акт звірки розрахунків, є належним доказом на підтвердження зазначених у ньому даних.
Разом з тим, в процесі розгляду справи, 14.11.2022 відповідач повністю здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується квитанцією №ПН3270228 від 14.11.2022 на суму 20 571, 60 грн з призначенням платежу «Оплата за ПММ за Дог. NEPK/РО2/104/06/2 від 09.06.2020 р.», та не заперечується позивачем.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Дослідивши викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що у даній справі відсутній предмет спору в частині стягнення 20 571, 56 грн основного боргу, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного
У пункті 8.2. Договору сторони погодили, що покупець, як сторона, що неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений товар) за цим договором повинна сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки нбу, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми), а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш ніж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково (окрім пені) сплатити продавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання.
Згідно з п. 8.7. Договору позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється Сторонами даного Договору тривалістю в три роки. Нарахування пені та/або штрафу (неустойки) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня коли зобов'ання мало бути виконано.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти стягнення пені та штрафу, оскільки, на його переконання, таке суперечить вимогам ст. 61 Конституції України відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суд зазначає, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1357/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, а також 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
При цьому суд зазначає, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного Позивачем максимального розміру заборгованості.
Відтак, розглянувши вимогу позивача про стягнення 5 228, 96 грн пені та 2 057, 15 - 10% штрафу, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановлено, що такі нарахування здійснені позивачем правильно, є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата пені та/або штрафу (неустойки) не звільняє винну Сторону від обов'язку повністю відшкодувати протилежній Стороні усі збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зобов'язань за цим Договором. При цьому винна Сторона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 15% річних, за весь час прострочення оплати. Неустойка (пеня, штраф) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (п. 8.4. Договору).
Здійснивши перерахунок розміру заявлених позивачем 4 016, 97 грн - інфляційних втрат та 2 146, 37 грн - п'ятнадцяти відсотків річних, судом встановлено таке. Розмір інфляційних втрат за період є більший, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 4 016, 97 грн. Щодо розрахунку 15 % річних, то такий здійснено позивачем правильно.
Суд не враховує посилання відповідача на сертифікат Торгово-промисловою палати України, що засвідчує військову агресію росії проти України, як форс-мажорну обставину, зважаючи на таке.
Дійсно, ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами.
Однак, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім цього, у п. 10.4. Договору погоджено, що Сторона яка підпала під дію форс-мажорних обставин та внаслідок цього була позбавлена можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за Договором, зобов'язана негайно (протягом 5 (п'яти) календарних днів) повідомити про їх дію іншу Сторони. Не інформування або несвоєчасне інформування про дію форс-мажорних обставин, позбавляє відповідну Сторону посилатись на їх дію.
Пунктом 10.6. Договору унормовано, що виникнення форс-мажорної обставини в момент прострочення виконання Стороною свого обов'язку за Договором, позбавляє Сторону права посилатися на ці обставини як на підстави для звільнення від відповідальності за Договором.
Проте всупереч наведеному вище, відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару. Крім того, суд зазначає, що дана форс-мажорна обставина (війна) ваниникла в момент прострочення заборгованості, відтак, з урахуванням п. 10.6. Договору відповідач позбавлений права посилатися на цю обставину як на підставу для звільнення від відповідальності за Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості посилань відповідача на наявність підстав для звільнення останнього від обов'язку здійснити оплату штрафних санкцій, нарахованих позивачем за неналежне виконання умов, укладеного Договору.
Судові витрати.
Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2 481,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині стягнення 20 571, 56 грн основного боргу провадження у справі закрити.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛВЕСТТРЕЙД» (79020, місто Львів, проспект В. Чорновола, будинок 59; ідентифікаційний код 42185497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» (79005, місто Львів, вулиця Руставелі Ш., будинок 26, офіс 2, приміщення 1; ідентифікаційний код 42501985) 5 228, 96 грн пені, 2 057, 15 грн штрафу, 4 016, 97 грн інфляційних втрат, 2 146, 37 грн сума 15 % річних та 2 481,00 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України
Повний текст рішення виготовлено 22.02.2023.
Суддя Синчук М.М.