номер провадження справи 5/187/22
13.02.2023 Справа № 908/2587/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (бул. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Георгія Тороповського, буд. 14, м. Київ, 02100; код ЄДРПОУ 32382598)
До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)
про стягнення 2 099,58 грн.,
Без участі представників сторін
14.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 2 099,58 грн.
14.12.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2587/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 15.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2587/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоїти справі номер провадження - 5/187/22 та розгляд справи по суті розпочати з 12.01.2023.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 15.12.2022 розпочато розгляд справи по суті з 12.01.2023 без проведення судового засідання та 13.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу на суму 1 195,54 грн. Позивач направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування, однак відповідач оплату не здійснив. Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних на суму 51,10 грн., інфляційні втрати в сумі 348,45 грн. та на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем нараховано пеню в сумі 504,49 грн. З урахуванням викладеного, посилаючись на ст.ст. 22, 625, 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 9, 12, 22, 35-37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд позов задовольнити.
В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 02.01.2023, згідно якого відповідач позовні вимоги в розмірі 1 195,54 грн. визнає та просить суд здійснити розрахунок та нарахування пені, інфляції та 3% річних з 09.08.2022, оскільки позивачем здійснено розрахунок не вірно.
Також відповідач у відзиві просить повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Станом на 13.02.2023 письмову відповідь на відзив позивач на адресу суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
23.03.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено Поліс №203264227 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого застраховано транспортний засіб «Mercedes-Benz 609D», д.н.з. НОМЕР_1 .
29.12.2021 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 609D», д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код «НОМЕР_3» здійснив зіткнення з автомобілем «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до спричинення пошкоджень транспортних засобів.
Згідно зі спільним повідомленням учасників ДТП, а також Європротоколу, дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
02.01.2022 ОСОБА_3 звернулась до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди 29.12.2021 та з заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до консультації 54-D/10/22 від 10.02.2022, розрахунку страхового відшкодування та страхового акту №ЦВ/22/0018 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_2 становить 7 391,09 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" здійснило страхову виплату на користь ОСОБА_4 на суму 7 391,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27726 від 01.04.2022.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Судом встановлено, що 11.11.2021 між ТДВ СК «КРЕДО» та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) був укладений поліс №ЕР/206770038, зі строком дії з 15.11.2021 по 14.11.2022. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним Полісом є автомобіль «Mercedes-Benz 609D», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно полісу №ЕР/206770038 від 11.11.2021 франшиза становить 2 500,00 грн.
Отже, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в двох страхових компаніях за полісом № 203264227 в ТДВ СК «Альфа-Гарант» та полісом №ЕР/206770038 в ТДВ СК «КРЕДО».
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz 609D», д.н.з. НОМЕР_1 , перед третіми особами за завдану шкоду.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Також відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі -Порядок).
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками.
Як вбачається з витягу з бази МТСБУ, наявної у матеріалах справи, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяло два Поліси страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Отже, ТДВ «СК «КРЕДО» та ТДВ «СК «Альфа Гарант» є особами, відповідальними за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" вони мають відповідати за вимогами потерпілої особи, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск=Св/Кс-Ф, де Кс- кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Попереднє звернення потерпілого у випадках передбачених законом, із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.12.2020 по справі № 910/6013/20.
Крім того, відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" здійснило страхову виплату на користь ОСОБА_4 на суму 7 391,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27726 від 01.04.2022.
ТДВ «СК "Альфа-Гарант" направило на адресу ТДВ «СК «КРЕДО» заяву на виплату страхового відшкодування від 11.05.2022 за вих. №03/827.
Вказану заяву отримано відповідачем 11.05.2022, та вказана обставина також підтверджена у відзиві на позовну заяву.
Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до умов Полісу №ЕР206770038, розмір франшизи складає 2 500,00 грн., а ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 грн.
Отже, відповідно до п. 5.2, 5.3 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового відшкодування, яка підлягала відшкодуванню позивачу, склала 1 195,54 грн. (7 391,09 грн. /2 - 2500,00 грн.).
Суд зазначає, що позивач не є потерпілою особою у спірних правовідносинах, а є Страховиком за полісом № 203264227 транспортного засобу Mercedes-Benz 609D», д.н.з. НОМЕР_1 , за яким ним здійснено повне страхове відшкодування потерпілій особі, та враховуючи, що вказаний автомобіль був застрахований ще у ТДВ СК «КРЕДО» за полісом № ЕР/206770038, то позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою на виплату страхового відшкодування в сумі 1 195,54 грн., а отже до вказаних спірних правовідносин застосовуються положення зазначеного Порядку щодо визначення строку для здійснення другим страховиком такої виплати.
Враховуючи те, що заяву про страхове відшкодування позивачем направлено відповідачу та отримано останнім 11.05.2022, отже п'ятнадцятиденний денний строк для виплати страхового відшкодування сплив - 26.05.2022.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів відшкодування шкоди в сумі 1 195,54 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного, суд зазначає, що на час розгляду справи в суді сума страхового відшкодування складає 1 195,54 грн., яка визнана відповідачем та підтверджена матеріалами справи, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 1 195,54 грн.
Відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 06.07.2021 по 07.12.2022 у розмірі 504,49 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування від 11.05.2022 за вих. №03/827, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача.
Вказану заяву отримано відповідачем 11.05.2022, та вказана обставина також підтверджена у відзиві на позовну заяву.
Отже, строк для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 1 195,54 грн. на користь позивача настав через 15 днів з дня отримання заяви 11.05.2022, тобто 26.05.2022, прострочка виникла з 27.05.2022.
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 06.07.2021 по 07.12.2022 у розмірі 504,49 грн. зазначає, що вказаний розрахунок здійснено не вірно, оскільки не обґрунтовано початок такого нарахування, а саме з 06.07.2021, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 29.12.2021 та відповідачем отримано заяву на виплату страхового відшкодування - 11.05.2022. Крім того, вказаний розрахунок здійснено в порушення норм ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже прострочка зі сплати суми страхового відшкодування в розмірі 1 195,54 грн. виникла з 27.05.2022, та враховуючи контррозрахунок суми пені, викладений відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку здійснити власний розрахунок пені за період з 27.05.2022 по 26.11.2022 за 184 календарних днів, згідно якого сума пені становить 294,47 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування, позивачем нараховано 3 % річних за період з 06.07.2021 по 07.12.2022 на суму 51,10 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2021 по жовтень 2022 на суму 348,45 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки не обґрунтовано початок такого нарахування, а саме з 06.07.2021, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 29.12.2021 та відповідачем отримано заяву на виплату страхового відшкодування - 11.05.2022, та те, що відповідачем також не вірно визначено строк нарахування вказаних нарахувань, оскільки у цих правовідносинах застосовуються положення Порядку, в якому визначено п'ятнадцятиденний строк для здійснення страхової виплати, а не як посилається відповідач на п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому передбачено 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, то суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до розрахунку суду здійсненого за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" 3% річних за період з 27.05.2022 по 07.12.2022 становить суму в розмірі 19,16 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2022 по листопад 2022 становлять суму в розмірі 124,33 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо клопотання відповідача про повернення Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем в сумі 1 195,54 грн. до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе 50% пропорційного розміру судового збору в сумі 938,04 грн. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 938,04 грн.
У зв'язку з тим, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково на загальну суму 437,96 грн., то пропорційний розмір судового збору становить суму 293,05 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (бул. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Георгія Тороповського, буд.14, м. Київ, 02100; код ЄДРПОУ 32382598) суму страхового відшкодування в розмірі 1195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 54 коп., пеню в сумі 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 47 коп., 3% річних в сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 16 коп., інфляційні втрати в 124 (сто двадцять чотири) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 231 (одна тисяча двісті тридцять одна) грн. 09 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено: 20.02.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.