майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"16" лютого 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1055/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Жарський В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Приведьон В.М. - ордер серія АМ №1001593 від 21.07.2022;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
до Приватного підприємства "Буд-Маш"
про стягнення 506 999,91грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Буд-Маш" про стягнення 506 999,91грн заборгованості за спожиту електричну енергію.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №06-9 від 01.02.2020 в частині оплати спожитої електроенергії за період 31.12.2021-01.10.2022.
В якості правових підстав позову позивач вказує ст. 525, 526, 714 Цивільного кодексу України, ст.193, 275 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 22.11.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.01.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1055/22 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 16.02.2023 о 09:20.
Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2023 подав клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог щодо стягнення 145 000,00грн заборгованості за поставлену електричну енергію, у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми під час розгляду справи в суді. Крім того, надав копію довідки №57 від 16.02.2023, в якій зазначено, що заборгованість за електричну енергію ПП "Буд-Маш", яка виникла за період з 31.12.2021 по 01.10.2022 за договором №06-9 від 01.02.2020, становить 361 999,91грн. Підтримав позовні вимоги на суму, зазначену в даній довідці з підстав, вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача в засідання суду 16.02.2023 не прибув, про причину неявки суд не повідомив, хоча з датою, часом та місцем розгляду справи був ознайомлений завчасно. За інформацією з офіційного сайту "Укрпошта" - https://track.ukrposhta.ua/ tracking_UA.html - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 1000233283464 (штрихкодовий ідентифікатор), надіслане ПП "Буд-Маш" рекомендованою кореспонденцією разом з копією ухвали від 17.01.2023 за адресою: 10003, м. Житомир, вул. Покровська, 48, вручено за довіреністю (запис від 24.01.2023) (а.с. 70-71).
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що, зокрема, свідчить отриманий за запит суду відповідний витяг №30199550 від 16.02.2023 (а.с. 75-77).
При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1055/22 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому учасники справи могли ознайомитися з їх текстом, оскільки, були обізнані з судовим розглядом справи, що вбачається з доданих матеріалів.
Згідно п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що неприбуття представника ПП "Буд-Маш", не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд
Фактичні обставини справи.
01.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Буд-Маш" (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №06-9 (далі - Договір) (а.с. 5-6).
Відповідно до п.2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Розділом 3 Договору сторони передбачили, зокрема, наступне:
- початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до Договору (п.3.1);
- споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ та умовами Договору (п.3.2);
- постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до договору (п.3.3);
- постачання електричної енергії споживачу здійснюється в обсягах, визначених у додатку 3 до договору (п.3.4)
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі, в разі її зміни (п.5.4. Договору).
Згідно п.5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 5.6 Договору визначено, що розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно п.5.7 Договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, прийнятої та оформленої споживачем.
За змістом пп.1) п.6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.
Зокрема, пп.5) п. 6.2 визначено зобов'язання споживача надавати забезпечення виконання зобов'язань з оплати послуг з постачання електричної енергії, у разі неможливості погашення заборгованості за поставлену електричну енергію та/або перебування в процесі ліквідації чи банкрутства відповідно до положень Цивільного кодексу України та ПРРЕЕ.
Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до даного договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п.13.1 Договору).
Так, позивачем подано копію заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019, підписану повноважним представником та скріплену печаткою відповідача (а.с. 7).
Договір про постачання електричної енергії споживачу №06-9 від 01.02.2020 підписано представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств (а.с.5-6).
Крім того, позивачем подано копію комерційної пропозиції №1 ZHOEK-06-0065, підписану представниками сторін та скріплену їх печатками (а.с. 8).
У матеріалах справи містяться рахунки за грудень 2021 року-жовтень 2022 року на загальну суму 958 608,69грн (а.с. 11, 13-15, 17-18, 21, 25, 27, 32, 36), а також платіжні доручення на підтвердження часткової оплати відповідачем спожитої електричної енергії в розмірі 451 608,78грн (а.с. 12, 16, 19-20, 22-24, 26, 28-31, 33-35).
Таким чином, за даними позивача, зокрема, згідно розрахунку заборгованості по спожитій електричній енергії (а.с. 10), станом на день звернення останнього до суду, в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергію за період грудень 2021 року-жовтень 2022 року, яка складала 506 999,91грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом ст.175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як судом зазначалося вище, 01.02.2020 між ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Приватним підприємством "Буд-Маш" укладено договір на постачання електричної енергії споживачу №06-9, відповідно до якого позивач зобов'язується продати відповідачу електричну енергію, а відповідач прийняти та оплатити вартість електроенергії.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 712 ЦК України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно зі ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
У п.1.2 Договору також зазначено, що його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно п.26, 68, 84 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія це енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу (ч.1 ст.4 зазначеного Закону).
Відповідно до ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем і передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п.1.1.1).
Відповідно до п.2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
За визначенням п.1.1.2 ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії споживачу це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами; постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору; розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або розподіленої/переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку (п.1.2.7 ПРРЕЕ).
У п.1.2.15 ПРРЕЕ зазначено, що на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п. 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 ПРРЕЕ).
Згідно ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У п.5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ також передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Подібні приписи також викладені у п. 4.5 ПРРЕЕ.
Пунктом 4.1 ПРРЕЕ також передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
За приписами п.4.14 ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п. 4.21 ПРРЕЕ).
В укладеному між сторонами договорі погоджено порядок та строки оплати отриманої електричної енергії. Зокрема, згідно п.5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем цього рахунка, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як судом зазначалося вище, станом на день звернення позивача до суду, в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за спожиту електроенергію за період грудень 2021 року - жовтень 2022 року, яка складала 506 999,91грн.
Водночас, під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено на користь позивача 145 000,00грн боргу за спожиту електроенергію, що підтверджується копіями платіжних доручень №3482 від 30.01.2023 (на суму 40 000,00грн), №3358 від 09.12.2022 (на суму 40 000,00грн), №3370 від 16.12.2022 (на суму 40 000,00грн), №3394 від 29.12.2022 (на суму 15 000,00грн), №3404 від 06.01.2023 (на суму 10 000,00грн) (а.с. 81-85).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 145 000,00грн боргу за спожиту електроенергію за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення 361 999,91грн (506 999,91грн - 145 000,00грн) заборгованості за спожиту електроенергію.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, а також на закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 145 000,00грн боргу на підстав п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000,00грн, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00грн представником позивача подано копії договорів про надання правничої допомоги №1 від 06.05.2019, додаткової угоди №39 від 03.11.2022 до договору про надання правничої допомоги №1 від 06.05.2019; детальний опис та розрахунок послуг (робіт) згідно вказаного договору від 09.11.2022; копії ордеру серії АМ №1001593 від 21.07.2022 на ім'я Приведьона Віталія Миколайовича; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000735 від 23.02.2015 (а.с. 44-49).
Водночас, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також, характер і рівень складності справи (аналогічність типовим справам), відсутність деталізації щодо часу, витраченого на кожен вид робіт і послуг, наданих адвокатом Приведьном В.М. позивачу, з огляду на принцип с п і в м і р н о с т і розміру адвокатських послуг, принцип пропорційності розміру судових витрат до обсягу частково задоволених позовних вимог, кількість та тривалість судових засідань за участю представника позивача, здійснення часткового погашення відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи в суді, суд приходить до висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 20 000,00грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 145 000,00грн.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Буд-Маш" (10003, м. Житомир, вул. Покровська, буд. 48; ідентифікаційний код 01350191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 10; ідентифікаційний код 42095943):
- 361 999,91грн заборгованості за поставлену електричну енергію;
- 7 605,00грн витрат по сплаті судового збору;
- 20 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 27.02.23
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу на електронну пошту: kanc@ztoek.com.ua
3 - відповідачу (рек.)