вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4918/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір
за позовом Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця Бикова Богдана Олександровича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 159 948,00 грн.
Без участі представників сторін.
Акціонерне Товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 159 948, 00 грн., що складають заборгованість за Кредитним Договором "Кредит "всеБізнес" № 716544435 від 10.12.2021 року станом на 13.12.2022 року.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору "Кредит "всеБізнес" №716544435 від 10.12.2021 в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
У межах визначеного законом строку, сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 відкрито провадження у справі № 904/4918/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час, ухвала суду від 29.12.2022 фактично була надіслана відповідачу лише 09.01.2023.
Станом на 03.02.2023 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення кредитного договору, погоджений кредитний ліміт, графік погашення заборгованості та сплати відсотків, комісії, факт видачі кредиту, строк користування кредитом, наявність прострочень повернення кредитних коштів.
10.12.2022 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (банк, кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Биковим Богданом Олександровичем (клієнт, позичальник) укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №716544435, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:
- сума кредиту - 150 000,00 грн.;
- строк кредитування до 10 грудня 2023 року включно;
- тариф комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 1,5% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору;
- процентна ставка за користування кредитом 0,00001% річних, процентна ставка нараховується відповідно до п.6.2 Типових умов та сплачується згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору;
- процентна ставка на прострочену суму кредиту 0,00001% річних, процентна ставка нараховується та сплачується відповідно до п.6.2 Типових умов;
- цільове використання кредиту на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, а саме 13 числа кожного місяця починаючи з 10.01.2022 по 10.12.2023 по 8 500,00 грн.
Цей договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п.5.1 кредитного договору).
Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.
У пункті 5.3 кредитного договору сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи "ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника Банку та КЕП/ УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).
Договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП Уповноваженого представника Банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі (п. 5.4 кредитного договору).
Відповідно до п. 5.5 кредитного договору до підписання договору позичальник ознайомився з Типовими умовами завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital, сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку Банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору.
Позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі "Реквізити та підписи Сторін" договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов'язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору (п. 5.6 кредитного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2021 Банк перерахував на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця Бикова Богдана Олександровича 148 500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.54546351.65216.8810 та 1 500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.54546351.65215.8810.
Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що відповідачем було здійснено часткові платежі за основною сумою кредиту в загальному розмірі 12 500, 00 грн. та сплачено комісійну винагороду за обслуговування кредиту у загальній сумі 4 552,00 грн.
Таким чином, відповідач порушив умови кредитного договору, не здійснивши оплату відповідно до графіку, визначеного п. 1.4 спірного договору, у зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість по сумі кредиту в загальному розмірі 137 500,00 грн. та з комісійної винагороди за обслуговування кредиту у сумі 22 448,00 грн.
Згідно з п. 4.1 Типових умов кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як Несприятлива подія: (1) Несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальник будь-яких інших обов'язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами.
Відповідно до п. 4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події, Банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п.1.4 договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь Банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та типовими умовами, для погашення боргових зобов'язань позичальника.
26.10.2022 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про погашення простроченої заборгованості за спірним кредитним договором, яка повернулася до відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Банк зазначає, що набув права на захист своїх порушених прав в судовому порядку та право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості.
Вказана вимога відповідачем виконана не була, що і стало причиною виникнення спору.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як зазначено вище, 26.10.2022 позивачем направлено відповідачеві вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором. Банк зазначає, що набув права на захист своїх порушених прав в судовому порядку та право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості.
Із розрахунку позивача вбачається, що відповідач лише два рази (10.01.2022 та 11.02.2022) здійснив фактичне погашення за тілом кредиту у загальному розмірі 12 500,00 грн. та здійснив часткове погашення комісії чотирма платежами - 10.01.2022 на суму 2 250,00 грн., 10.02.2022 на суму 52,00 грн., 11.02.2022 на суму 2 198,00 грн. та 10.03.2022 на суму 52,00 грн. У подальшому оплати за кредитним договором не відбувалися.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів оплати заборгованості за простроченою сумою кредиту у розмірі 137 500,00 грн. та заборгованості зі сплати комісії у розмірі 22 448,00 грн. відповідач не надав.
З огляду на викладене, надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 159 948,00 грн., враховуючи відсутність заперечень відповідача та доказів такої оплати, є більш вірогідними.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також вимоги ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 4.2 Типових умов), суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення кредитних коштів.
Комісійна винагорода передбачена п.1.1.4.3 кредитного договору, з урахуванням якого комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4 договору.
Відповідач не надав контррозрахунку нарахованої комісійної винагороди.
Беручи до уваги, що матеріали справи містять докази отримання відповідачем кредитних коштів від позивача, право позивача вимагати дострокового повернення кредитних коштів у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в загальному розмірі 159 948,00 грн.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829) заборгованість у розмірі 159 948,00 грн. та судового збору у розмірі - 1 984,80 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 27.02.2023.
Суддя І.Ф. Мельниченко