вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.02.2023м. ДніпроСправа № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Карпенко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 , м.Дніпро
до відповідача-1: Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", м.Дніпро, відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ", м.Дніпро,
відповідача-4: ОСОБА_2 , м. Дніпро,
відповідача-5: Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро,
третьої особи-1: Служби у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради,
третьої особи-2: ОСОБА_3 , м. Дніпро
про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: Попов Д.О., довіреність б/н від 02.01.2023
від відповідача-4: Сустав Н.В., ордер серія АЕ №1017681 від 15.03.2020
від відповідача-5: не з'явився
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
Позивач у серпні 2016 року звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до відповідачів Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс» (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення» (відповідач-3), третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради про визнання недійсним прилюдних торгів.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2016 відкрито провадження у справі №202/5001/16-ц (провадження №2/202/2479/2016) та призначено судове засідання.
14.03.2017 представник позивача - адвокат Шпак В.І. через відділ канцелярії суду подав заяву про збільшення позивних вимог (том-2, арк.с. 29-30).
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.03.2017 прийнято заяву про збільшення позовних вимог та відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 1280 грн, 00 коп. до ухвалення судового рішення по справі.
07.04.2017 до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від відповідача-4: ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (том-2, арк.с. 50-56).
14.04.2017 до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від відповідача-5: ПАТ "ПриватБанкт" надійшли заперечення на позовну заяву (том-2, арк.с. 62-73).
У судовому засіданні 19.07.2017 Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про витребування доказів (том-2, арк.с. 96-100).
25.09.2017 на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіної Н.М. витребувані судом документи (том-2, арк.с. 122-147).
У судовому засіданні 18.10.2017 відповідачем-5 подано письмові пояснення на уточнену позовну заяву (том-2, арк.с. 149-161), за змістом яких останній просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
27.11.2017 відповідачем-5 до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська подано додаткові письмові пояснення (том-2, арк.с. 173-179).
12.01.2018 на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від відповідача-1 надійшли заперечення на позовну заяву за вх.№540 (том-3, арк.с. 1-4), за змістом яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
12.03.2018 на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від відповідача-4: ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (том-3, арк.с. 30-32), за змістом яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Справа перебувала у провадженні судді Волошина Є.В. призначеного на посаду судді строком на п'ять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 «Про призначення судді» та у якого, станом на 19 жовтня 2018 року закінчилися повноваження судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справа розподілена судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 26 жовтня 2018 року прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (том-3, арк.с. 79).
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26.10.2018 суддею Слюсар Л.П. прийнято до свого провадження справу №202/5001/16-ц (провадження №2/202/76/2018).
07.12.2018 на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (том-3, арк.с. 93-99), за змістом яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 31.01.2019 представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів, а саме просив суд витребувати від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елісон" та від Головного управління державної міграції служби у Дніпропетровській області інформацію відносно того з якого часу ОСОБА_4 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та коли був знятий з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 (том-3, арк.с. 147-148).
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31.01.2019 клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
13.02.2019 на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від Головного управління державної міграції служби у Дніпропетровській області надійшла відповідь на запитувану судом інформацію (том-3, арк.с. 162).
14.08.2019 на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від відповідача-3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (том-3, арк.с. 228).
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.11.2019 в задоволенні клопотання відповідача-3 про закриття провадження у справі відмовлено, ухвалено цивільну справу №202/5001/16-ц (провадження 2/202/45/2019) передати до господарського суду Дніпропетровського області для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ".
18.12.2019 до Господарського суду Дніпропетровського області з Індустріального районного суду міста Дніпропетровська надійшла цивільна справа №202/5001/16-ц (2/202/45/2019) за позовом ОСОБА_1 , м.Дніпропетровськ до відповідача 1: Ленінського Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", м.Дніпропетровськ, відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ", м. Дніпропетровськ, третьої особи: Служби у справах дітей Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради про визнання недійсними прилюдних торгів.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №202/5001/16-ц (провадження №2/202/45/2019) передано на розгляд судді Суховарову А.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2019 (суддя Суховаров А.В.) ухвалено справу №202/5001/16-ц (провадження №2/202/45/2019) передати господарському суду, в провадженні якого перебуває справа №904/5868/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ", м. Дніпро для розгляду спору в межах справи №904/5868/18.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду №151 від 11.01.2020 на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №202/5001/16-ц (провадження №2/202/45/2019).
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2020 справу № 202/5001/16-ц (провадження 2/202/45/2019) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 справу №202/5001/16-ц (провадження №2/202/45/2019) за позовом ОСОБА_1 , м.Дніпро до відповідача 1: Новокодацького Відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного управління юстиції у Дніпропетровській області; відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕЛІТ СЕРВІС", м. Дніпро; відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ", м. Дніпро; відповідача-4: ОСОБА_2 , м. Дніпро; відповідача-5: Публічне акціонерне товариство КБ "ПРИВАТБАНК", м.Дніпро; третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна прийнято до свого провадження в межах справи №904/5868/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ" (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 12, код ЄДРПОУ 34410967). Клопотання Новокодацького відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №4202 від 08.01.2020 (вх. №1362/20) задоволено. здійснено заміну відповідача-1 по справі №202/5001/16-ц (провадження №2/202/45/2019) Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на його правонаступника - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49128, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108; код ЄДРПОУ 34984467).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 - відмовлено.
Провадження у справі в частині позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) трикімнатної квартири загальною площею 75,9 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , яке зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 85025312101, та визнання недійсним договір іпотеки від 26.04.2016, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» - закрито.
04.01.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла апеляційна скарга адвоката Шпака Володимира Івановича в інтересах позивача ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 по справі № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)).
05.01.2021 справу направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)).
Постановою від 19.07.2021 Центрального апеляційного господарського суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки і витребування квартири.
Постановлено справу в скасованій частині направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.
В іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення в цій частині залишено без змін.
Справа була повернута до Господарського суду Дніпропетровської області 24.09.2021.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями справу №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019) передано до провадження судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 27.09.2021 справу №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019) прийнято до провадження суддею Соловойвою А.Є. Справу №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019) прийнято розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.09.2021 о 10:30 год.
05.10.2021 від Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшов відзив вих.№62083 від 29.09.2021.
Суд долучив відзив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 19.10.2021 відкладено підготовче засідання на 11.11.2021 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 11.11.2021 відкладено підготовче засідання на 02.12.2021 о 11:00 год.
11.11.2021 від відповідача-4 електронною поштою надійшли пояснення б/н б/д по справі. Суд долучив документ до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 02.12.2021, представники відповідачів -1, 2, 3, 5 та третіх осіб-1, 2 не з'явились, про дату час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 02.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 23.12.2021 о 09:30 год.
В підготовче засідання, призначене на 23.12.2021, з'явились представники позивача та відповідача - 4.
Представник позивача надав в підготовчому засіданні клопотання, в якому просив суд долучити до матеріалів справи письмові докази, що підтверджують факт усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 , а саме: заяву про усунення недоліків, квитанцію про сплату судового збору №18630 від 13.12.2021 у сумі 10 572,00 грн. та докази відправлення та отримання даної касаційної скарги з додатками учасникам справи.
Суд долучив надані докази до матеріалів справи.
Судом, з автоматизованої системи "Діловодство" встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29.11.2021 у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року (в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року без змін) у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) - залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 10 572 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019).
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29.11.2021 до касаційного суду 16.12.2021 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з додатками.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (в частині залишення вказаного рішення господарського суду без змін) у справі №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019))
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 провадження у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019) зупинено до закінчення розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 без змін). Зобов'язано позивача повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про результати розгляду касаційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 без змін скасовано. Справу №904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 замінено відповідача-1 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на його правонаступника - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 залишено без змін.
02.12.2022 справа №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 07.12.2022 поновлено провадження у справі №04/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)). Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10.01.23 об 11:30 год.
13.12.2022 від Служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації електронною поштою надійшов лист вих.№08-1706/0/148-22 від 13.12.2022.
13.12.2022 від відповідача-1 надійшов відзив вих.№93040 від 09.12.2022 на позовну заяву.
Суд долучив подані документи до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 10.01.2023, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 07.12.2022 на електронну адресу представника позивача Шпака В.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 (том - 8, а.с. - 187).
У підготовче засідання, призначене на 10.01.2023, представники відповідачів-1,2,5 та представники третіх осіб-1,2 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У підготовче засідання, призначене на 10.01.2023, з'явився представник відповідача-3 та представник відповідача-4.
Ухвалою суду від 10.01.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 02.02.2023 о 09:30 год.
У судове засідання, призначене на 02.02.2023, представник позивача, представники відповідачів-1,2,5 та представники третіх осіб-1,2 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У судове засідання, призначене на 02.02.2023, з'явився представник відповідача-3 та представник відповідача-4.
Суд надав вступне слово учасникам справи.
Представник відповідача-3 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача-4 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 02.02.2023 відкладено судове засідання на 16.02.2023 о 12:00 год.
У судове засідання, призначене на 16.02.2023, представник позивача, представники відповідачів-1,2,5 та представники третіх осіб-1,2 не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У судове засідання, призначене на 16.02.2023, з'явився представник відповідача-3 та представник відповідача-4, які заперечили проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 16.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд
10.11.2003 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 17 200,00 дол. США на купівлю квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (том-1, арк.с. 244-245), відповідно до Анкети на оформлення кредитних коштів (том-1, арк.с. 241).
10.11.2003 ОСОБА_1 за кредитні кошти придбано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу (том-1, арк.с. 233).
В забезпечення основного зобов'язання по кредитному договору позивач уклав з Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" Договір застави нерухомого майна №N01100062310717, відповідно до якого спірна квартира передана банку в заставу (том-1 арк.с. 80-81, та 239).
Також, 28.09.2005 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №DNHDAE00002029 про надання кредиту у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 59 950,00 дол. США на купівлю автомобіля, шляхом надання готівки через касу та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-1984/11).
27.07.2011 Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-1984/11 стягнуто з ОСОБА_1 (Позивач) на користь АТ КБ "ПриватБанк" (Відповідача-5) борг в розмірі 404 886,86 грн за неналежне виконання зобов'язань позивачем за кредитним договором.
На виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-1984/11 видано виконавчий наказ (том-1, арк.с. 78).
19.08.2011 Ленінським ВДВС Дніпропетровського міського округу міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження за №28277757, відповідно до Виконавчого листа виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська №2-1984/11 на примусове виконання рішення суду від 27.07.2011 про стягнення заборгованості (том -1 аркуш 76).
В ході проведення виконавчих дій 12.02.2012 заступником начальника складено акт опису й арешту майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 (том-1, арк.с. 83-84).
Заступником начальника 26.07.2012 винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_5 для участі у виконавчому провадженні (том-1, арк.с. 90).
Суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання надано звіт щодо вартості арештованого майна боржника, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка склала 458 296, 00 грн (том-1, 107-126).
26.07.2012 подана заявка на реалізацію арештованого майна боржника Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належала ОСОБА_1 до ГУЮ в Дніпропетровській області (том-1, арк.с. 173).
Відповідно до договору №04-0385/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 24.12.2012 укладеного між Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ та ТОВ ТД "Еліт Сервіс", вищевказане арештоване майно боржника передано на реалізацію останньому (том-1, арк.с. 179).
Згідно повідомлення ТОВ ТД "Еліт Сервіс" прилюдні торги по реалізації арештованого майна боржника призначені на 11.01.2013 (том-1, арк.с. 182).
14.01.2013 Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ отримано повідомлення від ТОВ ТД "Еліт Сервіс" про те, що прилюдні торги не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців (том-1, арк.с. 183).
11.01.2013 за вих.№33/7 старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам по виконавчому провадженню та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ буде здійснена переоцінка нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника (арк.с. 178).
Старшим державним виконавцем 18.01.2013 складений акт переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника, та відповідно майно боржника було уцінено державним виконавцем на 25 %, вартість майна склала 343 722,00 грн (том-1, арк.с. 179).
28.01.13 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (том-1, арк.с. 180).
Позивач - ОСОБА_1 28.01.2013 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить відмітка про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження боржника, на самій заяві (том-1, арк.с. 180).
Отже, з 28.01.2013 позивач - ОСОБА_1 був обізнаний про здійснення переоцінки та уцінення державним виконавцем арештованого майна на 25%, вартість якого склала 343 722,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах відбулася 14.02.2013, під час проведення повторного аукціону (прилюдних торгів).
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження вбачається, що арештоване майно, спірна квартира, була реалізована на прилюдних торгах та переможцем торгів стало ТОВ "Ключове рішення" (Відповідач-3), що підтверджується Протоколом №04-0361/12-1-2Н-1 від 14.02.2013 з ціною продажу майна 343900, 00 грн. (том-1, арк.с. 201-202).
18.02.2013 складено акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затверджений начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. (том-1, арк.с. 199).
18.02.2013 державним виконавцем складено Акт №04-0385/12 приймання - передачі наданих послуг по реалізації арештованого майна (том-1, арк.с. 203-204).
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 17.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Каримовою Н.С. власником на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , квартира105, визнано ТОВ "Ключове рішення" (том-2, арк.с. 126).
В подальшому 20.04.2016 між ТОВ "Ключове рішення" (відповідач-3) та ОСОБА_2 (відповідач-4) укладено Договір купівлі-продажу, квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (том-2, арк.с. 124).
Із витягу з реєстру прав власників вбачається, що право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу реєстр. №353 від 20.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. (том-2, арк.с. 131-133).
26.04.2016 на вказану квартиру був укладений іпотечний договір №369 від 26.04.2016 між ОСОБА_2 (Відповідач-4) та ПАТ КБ "Приватбанк" (Відповідач-5), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. (том-2, арк.с. 134-136).
Станом на день прийняття рішення право власності на спірне нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 (Відповідач-4).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 - відмовлено; провадження в частині позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) трикімнатної квартири загальною площею 75,9 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 85025312101, та визнання недійсним договір іпотеки від 26.04.2016, укладених між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" закрито.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 у цій справі апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки і витребування квартири; в скасованій частині справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду; в іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення в цій частині залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2021 в частині залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 без змін - скасовано; справу № 904/5868/18 (202/5001/16-ц (2/202/45/2019)) в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Так, Центральним апеляційним господарським судом було встановлено наступне.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.
Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Для визнання судом прилюдних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів, і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги.
Згідно з пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів (далі - Тимчасове положення № 68/5), спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення повторних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.
Згідно повідомлення ТОВ ТД "Еліт Сервіс" прилюдні торги по реалізації арештованого майна боржника були призначені на 11.03.2013 (том-1, арк.с. 182).
Разом з тим, 14.01.2013 Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ отримано повідомлення від ТОВ ТД "Еліт Сервіс" про те, що прилюдні торги не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців (том-1, арк.с. 183).
Виконавчий орган стверджує, що у повідомлені було допущено описку та вказані торги було призначено на 11.01.2013.
Проте, у даній справі інформаційне оголошення опубліковано ТОВ "ТД Еліт Сервіс" 28.12.2012 і погодитись з тим, що в даті призначення торгів наявна описка неможливо, оскільки в такому випадку торги призначені з порушенням 15-ти денного строку, передбаченого пунктом 3.5. Тимчасового положення.
При цьому, колегія суддів звернула увагу, що 11.01.2013 за вих. №33/7 старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам по виконавчому провадженню та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ буде здійснена переоцінка не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника (арк.с. 178).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Тимчасового положення оскільки торги були призначені з порушенням 15-ти денного строку.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі №3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Отже, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі №6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.
Проте, позивачем не доведено порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ці порушення могли вплинути на результат торгів.
Порядком реалізації арештованого майна передбачено, що для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора
Із матеріалів справи вбачається, що у повідомленні про призначення аукціону було зазначено про кінцевий термін реєстрації на участь в аукціоні - 08.01.2013, разом з тим, до цього часу бажаючих взяти участь у аукціоні так і не виявилось, у тому числі, не виявив бажання взяти участь у аукціоні і позивач.
Отже, відсутність зареєстрованих покупців вказує на відсутність осіб, права яких могли б бути порушені у зв'язку з опискою в Акті.
Колегія суддів звернула увагу, що у даному випадку призначення дати проведення аукціону не впливає на дату кінцевого терміну реєстрації аукціону та з урахуванням того, що позивач не виявив бажання взяти участь в аукціоні до цієї дати, відповідно, призначення дати аукціону з порушенням терміну не порушує його прав.
При цьому, посилання позивача на вірогідність порушення прав учасників торгів, якщо б такі учасники були - має характер припущення.
Також враховуючи наведене вище, апеляційний суд не вважає, що суперечливість наданих суду доказів, (зокрема:14.01.2013 Ленінським ВДВС отримано повідомлення від ТОВ "ТД Еліт Сервіс" про те, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1 - Квартири 11.01.2013 не відбулися у зв'язку із відсутністю зареєстрованих покупців, однак 11.01.2013, до отримання відповідного повідомлення від організатора аукціону, старшим державним виконавцем направлено повідомлення сторонам виконавчого провадження та торгівельній організації про те, що 18.01.2013 в приміщенні Ленінського ВДВС буде здійснена переоцінка не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника) порушує права позивача.
Щодо доводів скаржника про відсутність дозволу органу опіки та піклування на продаж квартири, в якій був зареєстрований та проживав малолітній син позивача, колегія суддів зазначила наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження №61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".
У пунктах 42-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) зазначено, що:
"кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї (далі також - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України).
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина друга статті 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України).
Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання (частина третя статті 17 Закону про охорону дитинства).
Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частини перша та третя статті 18 Закону про охорону дитинства).
Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону про основи соцзахисту)".
У пунктах 50-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що:
"оскільки в цій конкретній справі, що розглядається, спірна квартира не є об'єктом іпотеки, а реалізовується в рахунок погашення солідарного зобов'язання заявниці, яке виникло відповідно до умов статей 553-554 ЦК України, сформована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду виключна правова проблема в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виходить за межі розгляду даної справи. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути виключну правову проблему в контексті необхідності отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, оскільки загальне вирішення поставленого питання має значення як і для цієї справи, так і для формування єдиної правозастосовчої практики.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина шоста цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про існування неоднорідної судової практики з приводу того чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення шляхом продажу нерухомого майна у вигляді житла, право на користування яким мають діти, з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна.
ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи соцзахисту, від можливого порушення.
Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов'язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов'язані з можливими об'єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.
Разом з тим повноваження Держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
Тому Держвиконавець не може самотужки забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд реалізуючи, наприклад, статтю 39 Закону про іпотеку.
В зв'язку з цим, враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться зокрема до того, що сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Пункт 1 частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризуються чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У справі, що переглядалась Центральним апеляційним господарським судом:
Під час оформлення Договору застави в спірній квартирі ані Позивач ані дружина з малолітнім сином не були зареєстровані. За даними паспортів була заповнена Анкета-заявка (том-1 арк.с. 241), відповідно до якої місцем реєстрації зазначено: Позивач зареєстрований в квартирі АДРЕСА_4 ; Дружина Позивача зареєстровано в квартирі АДРЕСА_5 .
Тобто, неповнолітній син позивача на час укладення договору застави не користувався цією квартирою. Крім того, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів що до дій виконавчої служби з приводу незаконного виселення або зняття з реєстрації позивача та членів його сім'ї.
Згідно довідки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Елісон" № 7 від 16.02.2019 (том-4, арк.с. 180) неповнолітнього сина ОСОБА_4 зареєстровано у цій квартирі 11.05.2006, тобто після укладення договору застави.
Відповідно до пункту 12.8. зазначеного Договору застави: "Заставодавець зобов'язується не подавати до відповідних державних установ документи з метою прописки (реєстрації) за місцем знаходження майна, будь яких фізичних осіб, у тому числі членів сім'ї Заставодавця".
Таким чином, договором застави заборонено заставодавцю вчиняти будь-які дії щодо реєстрації у спірній квартирі місця проживання інших осіб без дозволу банку і матеріали справи не містить доказів, які б підтверджували факт звернення боржника до банку з відповідною заявою. Реєстрація у даній квартирі малолітньої дитини відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки. Тому боржник, діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку, зареєстрував в іпотечній квартирі неповнолітню дитину.
Отже, право на користування квартирою у неповнолітніх дітей виникло після укладення договору іпотеки з огляду на недобросовісні дії боржника щодо реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей з метою перешкоджання зверненню стягненню на майно в рамках виконавчого провадження.
За змістом статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах це обов'язок батьків, а додаткові засоби контролю з боку держави, передбачені статями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», покликані забезпечити належне виконання саме батьками своїх обов'язків.
Тобто, виключно на батьків як законних представників дитини покладено обов'язок діяти в її інтересах та вживати необхідних заходів з метою максимального забезпечення прав та інтересів дитини, тоді як такий обов'язок не може перекладатися на інших осіб, зокрема у цій конкретній справі - на кредитора шляхом обмеження його можливості задовольнити свої вимоги шляхом продажу майна переданого у заставу, до набуття малолітньою права користування цим майном.
У зв'язку із цим дії боржника вчинені з порушенням підпункту 12.8. зазначеного Договору застави та є недобросовісними, тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження даної квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, не потрібен.
За наведеного, Центральний апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Щодо питання спливу позовної давності колегія суддів зазначила наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивача б/н від 25.01.2016 була направлена до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська засобами поштового зв'язку, при чому на конверті проставлений вихідний штемпель оператора поштового зв'язку з датою відправки 25.01.2016 (а.с. 8, т.с. 1). Крім того, позовна заява зареєстрована в Індустріальному районному суді міста Дніпропетровська 05.08.2016 за вх.№16943, про що свідчить вхідний штемпель суду (а.с. 1, т.с. 1).
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.08.2016 було залишено позовну заяву без руху (а.с. 10-11, т.с. 1), за тим ухвалою того ж суду від 29.08.2016 було відкрито провадження у цій справі (а.с. 17, т.с. 1).
Колегією суддів було враховано, що позов у справі було подано та прийнято до розгляду в порядку цивільного судочинства (за тим, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.11.2019 ухвалено цивільну справу №202/5001/16-ц (провадження 2/202/45/2019) передати до Господарського суду Дніпропетровського області для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "Ключове рішення").
Відповідно до частини шостої статті 70 ЦПК України (в редакції, чинній на дату звернення з позовом до цивільного суду) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином, у вказаній справі позивачем позовну заяву подано у встановлений Законом строк.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 у справі №904/5868/18(202/5001/16-ц(2/202/45/2019)) в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013 залишено без змін.
Враховуючи викладене, оскільки вимога позивача щодо витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трикімнатної квартири загальною площею 75,9 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , яке зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 85025312101 та визнання недійсним договору іпотеки від 26.04.2016, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" є похідною від вимоги щодо визнання недійсним акту переоцінки нереалізованого з прилюдних торгів майна боржника від 18.01.2013, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 14 лютого 2013, визнання недійсним протоколу №04-0385/12-А-2Н-2 від 14.02.2013 з реалізації трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна, затвердженого начальником Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Никитюком І.П. від 18.02.2013, в задоволенні якої рішенням суду від 03.12.2020 (яке набрало законної сили 03.11.2022) було відмовлено, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ІПН: НОМЕР_2 ) до відповідача-1: Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (49128, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108, код ЄДРПОУ 44896456), відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЕЛІТ СЕРВІС" (49000, м. Дніпро, вул. Берегова, 135, код ЄДРПОУ 35911358), відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ" (49005, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 12, код ЄДРПОУ 34410967), відповідача-4: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_1 ), відповідача-5: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), за участю третьої особи-1: Служби у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 8), за участю третьої особи-2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 , ІПН: НОМЕР_3 ) в частині витребування у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) трикімнатної квартири загальною площею 75,9 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , яке зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна 85025312101, та визнання недійсним договору іпотеки від 26.04.2016, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" - відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.02.2023.
Суддя А.Є. Соловйова