16 лютого 2023 року м. Харків Справа № 905/769/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (вх.№1404Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2022 у справі №905/769/22 (повний текст рішення складено 02.12.2022 суддею Курило Г.Є. у приміщенні господарського суду Донецької області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод", с.Новопілля, Дніпропетровська обл.,
до Приватного акціонерного товариствв "Авдіївський коксохімічний завод", м.Авдіївка, Донецька обл.,
про стягнення 516494,96 грн,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод", звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", про стягнення заборгованості за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №863/20К від 30.12.2020 у розмірі 516494,96 грн, у тому числі заборгованість у розмірі 427785,00 грн, пеня у розмірі 29096,67 грн, збитки від інфляції у розмірі 53539,70 грн, 3% річних у розмірі 6073,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №863/20К від 30.12.2020 у частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2022 у справі №905/769/22 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод" борг у розмірі 427785,00 грн, пеню у розмірі 8720,67 грн, збитки від інфляції за період прострочення в розмірі 53539,70 грн, 3% річних у розмірі 6067,87 грн, судовий збір у розмірі 7746,92 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що позивач виконав господарські зобов'язання за договором №863/20К від 30.12.2020 з поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару), а відповідач, в той же час, прийняв поставлений товар, що підтверджується підписами відповідальної особи про прийняття товару, однак у встановлений договором строк своїх грошових зобов'язань в повному обсязі не виконав. Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, ураховуючи, що строк оплати за поставку товару відповідно до видаткових накладних є таким, що настав, господарський суд задовольнив позовні вимоги у частині стягнення основного боргу в розмірі 427785,00 грн. Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 29096,67 грн, збитків від інфляції за період прострочення в розмірі 53539,70 грн, 3% річних у розмірі 6073,59 грн за порушення умов проведення розрахунків за договором №863/20К від 30.12.2020, господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних за кожною видатковою накладною, дійшов висновку про часткове задоволення в цій частині позову у розмірі 6067,87 грн за період з 01.03.2022 по 15.09.2022. Разом з цим, нарахування інфляційних втрат господарський суд визнав арифметично правильним розрахунок інфляційних страт та задовольнив у повному обсязі в розмірі 53539,70 грн за період з 01.03.2022 по 15.09.2022. Водночас, здійснивши перерахунок суми пені, господарський суд встановив, що позивач неправильно здійснив розрахунок, водночас правомірним є нарахування пені на суму 29068,89 грн за період з 01.03.2022 по 15.09.2022. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1% від заявленої обґрунтованої суми, господарський суд, урахувавши інтереси сторін, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, взявши до уваги, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце після початку відкритої військової агресії, дійшов висновку про задоволення клопотання про зменшення розміру пені частково та стягнення з позивача на користь позивача 30% від обґрунтованого розміру пені, здійсненого за перерахунком суду в розмірі 8720,67 грн.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2022 у справі №905/769/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод" до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення 516494,96 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Новопільський молокозавод"повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає таке:
-господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідачем порушено умови договору в частині обов'язку своєчасно сплатити заборгованість за поставлені ресурси у сумі 427785,00 грн, оскільки є передчасними та не відповідають обставинам справи;
-позов не містить посилань на умови погодженої та індивідуально-визначеної специфікації чи групи таких специфікацій, однак можна припустити, що позивач мав на увазі специфікацію №17 від 12.01.2022, воночас за умовами поставки, що містяться у видаткових накладних, ні за співвідношенням кількості погодженого та поставленного товару специфікація №17 не може виступати матеріальною підставою позову. Інші специфікації в обгрунтування позовних вимог не наведені; позивачем не надано доказів на підтвердження підстав позову та доказів виникнення заборгованості за договором, відтак у господарського суду не було підстав для задоволення позовних вимог;
-позовні вимоги не відповідають критерію законності;
-позивачем не дотримано вимог закону та договору щодо умов поставки, зокрема, пункту 6.4 договору, судом не враховано прострочення кредитора згідно з ст.613 Цивільного кодексу України, оскільки, як стверджує відповідач, позивачем документи разом з товаром не передавалися, відповідач не був поінформований про готовність товару до перевезення, належних та допустимих доказів протилежного позивач не наддав, строк оплати за поставлені ресурси повинен обчислюватися з дати виконання зобов'язання щодо поставки ресурсів та передачі документів, визначених у пункті 6.4 договору;
-позивачем не доведено виконання зобов'язання належними сторонами; надані позивачем видаткові накладні не містять реквізитів, які б дали змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з боку отримувача ресурсів, їх посаду та особисті дані; відсутні такі докази як довіреності, якими підтверджується повноваження осіб, що підписали видаткові накладні на отримання ресірсів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/769/22, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №905/769/22.
03.01.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2022 у справі №905/769/22. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 16.02.2023 о 14:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104. Зобов'язано заявника апеляційної скарги - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" доплатити судовий збір у розмірі 0,01 коп. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2022 у справі №905/769/22, докази доплати невідкладно надати Східному апеляційному господарському суду. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань тощо. Відзив, заяви, клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Учасникам справи - невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема, шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров'я учасників судового процесу - рекомендувати взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", адвоката Чапала Ю.О., про участь у судовому засіданні 16.02.2023 о 14:15 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №905/769/22 задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
16.02.2023 від ТОВ "Новопільський молокозавод" до суду надійшло клопотання (вх.№1999ел.3043) про розгляд справи без участі представника позивача, також зазначає, що просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 16.02.2023, яке проходило у режимі відеоконференції, представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
30.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод" (постачальник) укладено договір №863/20К на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити ресурси на умовах, передбачених цим договором.
Кількість, номенклатура ресурсів вказується в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною (специфікація) (пункт 2.1 договору).
Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року (пункт 3.1 договору).
Строки поставки ресурсів вказуються в специфікаціях. У разі поставки ресурсів відповідно до графіка - графік оформляється як додаток до цього договору, що є його невід'ємною частиною (пункт 3.2 договору).
Право власності на ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів (пункт 3.4 договору).
Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказаних в специфікаціях, і включають у себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням ресурсів (пункт 4.1 договору).
Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього специфікацій (пукнт 4.3 договору).
Оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (пункт 5.1 договору).
Оплата за поставлені ресурси буде проводитися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси і податкових накладних та протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси (пункт 5.2 договору).
Датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (пункт 5.3 договору).
Приймання ресурсів за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 №П-6 зі змінами і доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ДЕСТ для даного виду ресурсів (пункт 6.1 договору).
Приймання ресурсів за якістю проводиться одним з таких способів, який обирається покупцем: відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 №П-7 зі змінами і доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ДЕСТ для даного виду ресурсів; за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем (пункт 6.2 договору).
Згідно з пунктом 6.4 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні або супровідні документи; пакувальні документи (за наявності); сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт прийому-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника, у випадках поставки на умовах DAP, DAT, DDP відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, тощо. Зобов'язання постачальника щодо поставки обладнання не вважаються виконаними до надання документів, зазначених у пункті 6.4 цього договору.
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 7.1 договору).
У разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді (пункт 7.2 договору).
Сплата неустойок, відсотків за користування грошовими коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від необхідності виконання зобов'язань за договором (пункт 7.10 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог) (пункт 10.4 договору).
Відповідно до пункту 10.5 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і дія цього договору розповсюджується з 01.01.2021 і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств з двох боків без виправлень та зауважень.
До договору №863/20К від 30.12.2020 сторони підписали специфікації, якими визначено умови поставки та оплати товару "Молоко 2.5% 0.5 л" (а.с.28-33, том 2):
-№15 від 04.01.2022 на поставку 10369 шт, вартістю 98298,12 грн (термін поставки: протягом січня - лютого 2022 року, у понеділок та четвер, за 2 к.д. від дати заказу; термін оплати: 100% відстрочки платежу 45 к.д. з дати поставки);
-№16 від 04.01.2022 на поставку 78562 шт, вартістю 744767,76 грн (термін поставки: протягом січня - лютого 2022 року, у понеділок та четвер, за 2 к.д. від дати заказу; термін оплати: 100% відстрочки платежу 45 к.д. з дати поставки);
-№17 від 12.01.2022 на поставку 5758 шт, вартістю 54585,84 грн (термін поставки: протягом березня 2022 року, у понеділок та четвер, за 2 к.д. від дати заказу; термін оплати: 100% відстрочки платежу 45 к.д. з дати поставки);
-№18 від 07.02.2022 на поставку 22226 шт, вартістю 210702,48 грн (термін поставки: протягом квітня 2022 року, у понеділок та четвер, за 2 к.д. від дати заказу; термін оплати: 100% відстрочки платежу 45 к.д. з дати поставки);
-№19 від 07.02.2022 на поставку 10206 шт, вартістю 96752,88 грн (термін поставки: протягом березня - квітня 2022 року, у понеділок та четвер, за 2 к.д. від дати заказу; термін оплати: 100% відстрочки платежу 45 к.д. з дати поставки);
-№20 від 07.02.2022 на поставку 12923 шт, вартістю 122510,04 грн (термін поставки: протягом березня 2022 року, у понеділок та четвер, за 2 к.д. від дати заказу; термін оплати: 100% відстрочки платежу 45 к.д. з дати поставки).
Матеріали справи також містять видаткові накладні: №89 та №90 від 13.01.2022 на суму 37920,00 грн та 4740,00 грн; №136 та 137 від 17.01.2022 на суму 39816,00 грн та 6636,00 грн; №220 та №221 від 20.01.2022 на суму 22752,00 грн та 1896,00 грн; №254 та №255 від 24.01.2022 на суму 41712,00 грн та 6162,00 грн; №361 та №362 від 27.01.2022 на суму 24648,00 грн та 5214,00 грн; №441 та №442 від 31.01.2022 на суму 13272,00 грн та 4266,00 грн; №537 та №538 від 03.02.2022 на суму 18960,00 грн та 4740,00 грн; №596 та №597 від 07.02.2022 на суму 37920,00 грн та 6636,00 грн; №743 та №744 від 10.02.2022 на суму 30336,00 грн та 4740,00 грн; №813 та №814 від 14.02.2022 на суму 32232,00 грн та 6162,00 грн; №960 та №961 від 17.02.2022 на суму 18960,00 грн та 4266,00 грн; №1040 та №1041 від 21.02.2022 на суму 37920,00 грн та 6162,00 грн; №1189 та №1190 від 24.02.2022 на суму 28440,00 грн та 3792,00 грн (а.с.28-52, том 2).
Отже, загальна сума отриманого товару за спірним договором поставки складає 450300,00 грн.
У матеріалах справи наявна довіреність №01892 від 31.12.2021 на ОСОБА_1., в якій є посилання на договір №863/20К від 30.12.2020, довіреність діє до 31.01.2021), що підтвердує підписи покупця (а.с.61-62, том 2).
Крім того, в матеріалах справи наявні акти прийому-передачі товару: від 13.01.2022 на суму 37920,00 грн та 4740,00 грн; від 17.01.2022 на суму 6636,00 грн та 39816,00 грн; від 20.01.2022 на суму 1896,00 грн та 22752,00 грн; від 24.01.2022 на суму 41712,00 грн та 6162,00 грн; від 27.01.2022 на суму 24648,00 грн та 5214,00 грн; від 31.01.2022 на суму 13272,00 грн та 4266,00 грн; від 03.02.2022 на суму 18960,00 грн. та 4740,00 грн; від 07.02.2022 на суму 37920,00 грн та 6636,00 грн; від 10.02.2022 на суму 4740,00 грн та 30336,00 грн; від 14.02.2022 на суму 32232,00 грн та 6162,00 грн; від 17.02.2022 на суму 18960,00 грн та 4266,00 грн (а.с.6-27, том 2).
Акти підписані представниками позивача (бухгалтером ОСОБА_2) та відповідача (директором із закупівель Миндра Є.О., який діє на підставі довіреності №11/20/06 від 01.01.2022) без заперечень, підписи осіб скріплені печатками сторін.
Поставка здійснювалась автотранспортом постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними: Р89 та Р90 від 13.01.2022; Р136 та Р137 від 17.01.2022; Р220 та Р221 від 20.01.2022; Р254 та Р255 від 24.01.2022; Р361 та Р362 від 27.01.2022; Р441 та Р442 від 31.01.2022; Р537 та Р538 від 03.02.2022; Р596 та Р597 від 07.02.2022; Р743 та Р744 від 10.02.2022; Р813 та Р814 від 14.02.2022; Р960 та Р961 від 17.02.2022; Р1040 та Р1041 від 21.02.2022; Р1189 та Р1190 від 24.02.2022 (а.с.34-59, том 2).
На електронну пошту відповідача позивачем направлявся лист №155-Ю від 03.08.2022 про стягнення заборгованості, в якому останній просив відповідача підписати та повернути один екземпляр акту звірки взаєморозрахунків; дати обґрунтовану відповідь на претензію; погасити заборгованість, що виникла, у розмірі 450300,00 грн.
Відповідь на претензію не надавалась, доказів протилежного відсутні.
Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за період: 11.01.2022-13.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новопільський молокозавод" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" за договором №863/20К від 30.12.2022, з якого убачається, що відповідачем 18.08.2022 здійснена часткова оплата за поставлений товар у сумі 22515,00 грн і заборгованість перед позивачем станом на 13.09.2022 складає 427785,00 грн. Даний акт підписаний тільки зі сторони постачальника.
У зв'язку з тим, що відповідачем не проведено оплату за поставлений йому товар у визначений договором №863/20К від 30.12.2020 строк, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з даним позовом.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Договір відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Апелянт зазначає, що позивачем не дотримано вимог закону та договору щодо умов поставки, зокрема, пункту 6.4 договору, судом не враховано прострочення кредитора згідно з ст.613 Цивільного кодексу України, оскільки, як стверджує відповідач, позивачем документи разом з товаром не передавалися, відповідач не був поінформований про готовність товару до перевезення, належних та допустимих доказів протилежного позивач не надав, строк оплати за поставлені ресурси повинен обчислюватися з дати виконання зобов'язання щодо поставки ресурсів та передачі документів, визначених у пункті 6.4 договору.
Колегія суддів вважає такі доводи апеллянта безпідставинимм, виходячи з такого.
Так, у пункті 6.4 договору міститься перелік документів, які повинні бути надані покупцю до початку приймання продукції, а саме: рахунок на оплату ресурсів; транспортні або супровідні документи; пакувальні документи (за наявності); сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у разі, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт прийому-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника, у випадках поставки на умовах DAP, DAT, DDP відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Зобов'язання постачальника щодо поставки обладнання не вважаються виконаними до надання документів, зазначених у пункті 6.4 цього договору.
Пунктами 6.1 та 6.2 договору сторонами обумовлено застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6.
Згідно з пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідні акти про відсутність супровідних документів матеріали справи не містять. Разом з цим, при отриманні товару покупцем не зазначено жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.
Згідно з частиною 1 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (частина 2 ст.666 Цивільного кодексу України).
Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.
Оскільки матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем зобов'язань за договором, а також відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що свої зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору та надав разом з товаром документи, зазначені у пункті 6.4 договору.
Разом з цим, слід зазначити, що рахунок є документом, що містить тільки платіжні реквізити, на які необхідно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, як помилково вважає апелянт, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплати заборгованість за поставлений товар.
У видаткових накладних за період з 13.01.2022 по 14.02.2022 та актах прийому-передачі товару зазначено, що поставка здійснена на підставі договору №863/20К від 01.01.2021, а не договору №863/20К від 30.12.2020, однак, зважаючи на ціну, кількість та асортимент товару, що визначений у специфікаціях до договору №863/20К від 30.12.2020, а також відсутність у матеріалах справи договору №863/20К від 01.01.2021, господарським судом правильно встановлено, що поставка позивачем здійснена саме в рамках договору №863/20К від 30.12.2020.
Як свідчать матеріали справи, видаткові та товарно-транспортні накладні містять підпис робітника відповідача Рєпіної І.Л., що підписувала видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (повноваження підтверджуються довіреністю №01892 від 31.12.2021 строком дії до 31.01.2022); акти прийому-передачі товару містять підпис директора із закупівель відповідача Миндри Є.О. (повноваження підтверджуються довіреністю №11/20/06 від 01.01.2022).
Вищезазначеним спростовуються доводи апелянта про те, що надані позивачем видаткові накладні не містять реквізитів, які б дали змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з боку отримувача ресурсів, їх посаду та особисті дані; відсутні такі докази як довіреності, якими підтверджується повноваження осіб, що підписали видаткові накладні на отримання ресірсів.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, наявність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів -товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару та видаткових накладних на поставку товару підтверджує факт передачі позивачем товару та факт його одержання відповідачем.
Відповідність або невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не може заперечувати саму господарську операцію, тобто не спростовують факт поставки товару.
Як правильно встановлено господарським судом, товар, що приймався покупцем на підставі видаткових накладних у період з 03.02.2022 по 24.02.2022, був прийнятий робітником відповідача ОСОБА_1 , приймання здійснювалось на підставі довіреності №00189 від 01.02.2022, що зазначено у видаткових накладних, але матеріали справи не містять копії цієї довіреності. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відсутність зазначеної довіреності в матеріалах справи не спростовує факту отримання товару за спірним договором.
Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
З урахуванням доказів, які подані сторонами, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем надано більш вірогідні докази на противагу доводам відповідача, а, отже, позивач належним чином довів виконання своїх зобов'язань з поставки товару, обумовленої умовами договору №863/20К від 30.12.2020, у тому числі за спірний період з 03.02.2022 по 24.02.2022.
Відповідно до ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповдно до частини 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Оплата за поставлені ресурси буде проводитися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси і податкових накладних та протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси (пункт 5.2 договору).
Відповідно до специфікацій №15 від 04.01.2022, №16 від 04.01.2022 до договору, в яких визначений період поставки протягом січня - лютого 2022 року, встановлений строк оплати: відстрочка платежу 45 календарних днів з дати поставки.
Позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що останнім частково здійснено оплату у розмірі 22515,00 грн.
Отже, непогашеною залишається заборгованість за отриманий відповідачем товар у розмірі 427785,00 грн.
Як правильно встановлено господарським судом, позивач виконав господарські зобов'язання за договором №863/20К від 30.12.2020 з поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару, водночас відповідач прийняв поставлений товар, що також підтверджується належними доказами: підписами відповідальної особи про прийняття товару у видаткових накладних на підставі довіреності, однак, у встановлений договором строк, грошових зобов'язань з оплати за товар у повному обсязі не виконав.
З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, ураховуючи те, що строк оплати за поставку товару відповідно до видаткових накладних є таким, що настав, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 427785,00 грн.
Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 29096,67 грн, збитків від інфляції за період прострочення у розмірі 53539,70 грн, 3% річних у розмірі 6073,59 грн за порушення умов проведення розрахунків за договором №863/20К від 30.12.2020 колегія суддів зазначає таке.
Приписами ст.611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Ураховуючи встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, господарськтй суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.
Згідно зі ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за поставлені ресурси буде проводитися на підставі виставленого рахунку за фактично поставлені ресурси і податкових накладних та протягом строку, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту виставлення рахунку за фактично поставлені ресурси.
Специфікаціями визначено, що терміном оплати поставлених ресурсів є 100% відстрочка платежу 45 календарних дні з дати поставки.
Згідно з частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Беручи до уваги погоджений сторонами порядок розрахунків та з урахуванням положень частини 5 ст.254 Цивільного кодексу України, господарським судом правильно встановлено, що строк оплати товару за видатковими накладними є таким: -за накладними №89 та №90 дата поставки - 13.01.2022, останній день оплати - 28.02.2022 (оскільки 27.02.2022 - неділя, що є вихідним днем), дата початку нарахувань - 01.03.2022; - за накладною №136 дата поставки - 17.01.2022, останній день оплати - 03.03.2022, дата початку нарахувань - 04.03.2022; - за накладними №220 та №221 дата поставки - 20.01.2022, останній день оплати - 07.03.2022 (оскільки 06.03.2022, 07.03.2022 та 08.03.2022 - вихідні та святкові дні), дата початку нарахувань - 10.03.2022; -за накладними №254 та №255 дата поставки - 24.01.2022, останній день оплати - 10.03.2022, дата початку нарахувань - 11.03.2022; -за накладними №361 та №362 дата поставки - 27.01.2022, останній день оплати - 14.03.2022 (оскільки 13.03.2022 - неділя, що є вихідним днем), дата початку нарахувань - 15.03.2022; -за накладними №441 та №442 дата поставки - 31.01.2022, останній день оплати - 17.03.2022, дата початку нарахувань - 18.03.2022; - за накладними №537 та №538 дата поставки - 03.02.2022, останній день оплати - 21.03.2022 (оскільки 20.03.2022 - неділя, що є вихідним днем), дата початку нарахувань - 22.03.2022;-за накладними №596 та №597 дата поставки - 07.02.2022, останній день оплати - 24.03.2022, дата початку нарахувань - 25.03.2022; - за накладними №743 та №744 дата поставки - 10.02.2022, останній день оплати - 28.03.2022 (оскільки 27.03.2022 - неділя, що є вихідним днем), дата початку нарахувань - 29.03.2022;- за накладними №813 та №814 дата поставки - 14.02.2022, останній день оплати - 31.03.2022, дата початку нарахувань - 01.04.2022; - за накладними №960 та №961 дата поставки - 17.02.2022, останній день оплати - 04.04.2022 (оскільки 03.04.2022 - неділя, що є вихідним днем), дата початку нарахувань - 05.04.2022; - за накладними №1040 та №1041 дата поставки - 21.02.2022, останній день оплати - 07.04.2022, дата початку нарахувань - 08.04.2022; - за накладними №1189 та №1190 дата поставки - 24.02.2022, останній день оплати - 11.04.2022 (оскільки 10.04.2022 - неділя, що є вихідним днем), дата початку нарахувань - 12.04.2022.
Перевіривши розрахунок 3% річних за кожною видатковою накладною, та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що господарським судом правильно здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та частково задоволено позов у цій частині у розмірі 6067,87 грн за період з 01.03.2022 по 15.09.2022. Щодо нарахування інфляційних втрат то вони є арифметично вірними, отже, господарський суд обґрунтовано задовольнив інфляційні втрати у розмірі 53539,70 грн за період з 01.03.2022 по 15.09.2022.
Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.
Згідно з частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, який, здійснивши перерахунок суми пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга.Закон" за кожною видатковою накладною, дійшов висновку про неправильність здійсненого позивачем розрахунку, тоді як правомірним є нарахування пені на суму 29068,89 грн за період з 01.03.2022 по 15.09.2022.
Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1% від заявленої та обґрунтованої суми, колегія суддів виходить з такого.
Клопотання мотивоване тим, що на території України з 24.02.2022 діє воєнний стан через військову агресію Російської Федерації, у зв'язку з чим підприємство вимушено було перейти у режим простою і не здійснює виробничої діяльності, а, отже, і не отримує кошти від контрагентів. При цьому відповідач у повній мірі виконує свої зобов'язання зі сплати податків, обов'язкових платежів, нараховує та виплачує робітникам заробітну плату та виплати у зв'язку із режимом простою. Стягнення неустойки призведе до погіршення і так скрутного становища відповідача, важких соціальних наслідків.
Згідно з частиною 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022 № 757/2022, який набрав чинності 18.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75, Авдіївська міська територіальна громада (місцезнаходження відповідача), віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
На час розгляду справи місто м.Авдіївка Донецької області, де розташований відповідач, знаходиться в зоні активних бойових дій, перебуває під ракетними та артилерійськими обстрілами, місто з усіма об'єктами ключової інфраструктури пошкоджено внаслідок обстрілів.
Дані обставини господарський суд правомірно визнав загальновідомими згідно з частиною 3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, вони є такими, що не підлягають доведенню.
Разом з тим, така ситуація в Україні впливає не лише на економічний стан відповідача, але й на інтереси іншої сторони, тобто позивача.
З огляду на наведене, ураховуючи інтереси сторін, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, взявши до уваги, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце після початку відкритої військової агресії, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру пені та стягнення з позивача на користь позивача 30% від обґрунтованого розміру пені, правильно здійсненого за перерахунком господарського суду у розмірі 8720,67 грн.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків господарського суду у даній справі.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийнятє рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2022 у справі №905/769/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.02.2023.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова