Справа № 541/7/23
Провадження №2/541/194/2023
Іменем України
22 лютого 2023 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі, головуючої судді Куцин В.М., секретаря судового засідання Калініченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту на нерухоме майно, третя особа Акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України»
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування арешту (обтяження) житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який їй належить на підставі договору купівлі продажу укладеного 23 січня 1998 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 23.01.1998 року на Полтавській регіональній аграрно-промисловій біржі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Миргородське відділення №3088 Ощадбанку продав, а позивач купила житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 . Сторони договору купівлі-продажу домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується відповідним письмовим договором, і відбулося повне виконання договору. Зазначений договір був зареєстрований в установленому законом порядку.
В 2022 році позивачу стало відомо, що належний їй житловий будинок перебуває під арештом, оскільки обтяження на домоволодіння було накладено відповідно до договору застави на забезпечення кредитного договору укладеного відповідачкою з Державним Ощадним банком України, однак скасовано не було, як після отримання банком у власність будинку так і після його продажу позивачу.
В зв'язку з існуючою забороною вона не має можливості розпоряджатися своїм майном, в тому числі зареєструвати здійснені добудови та господарські споруди, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Миргородського міськрайонного 04.01.2023 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
06.02.2023 року представник третьої особи Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» направив на адресу суду пояснення. Де вказував, що порядок державної реєстрації нерухомого майна урегульований ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень», положеннями якого Банки не наділені повноваженнями на вчинення реєстраційних дій із нерухомим майном, тобто не є органом або суб'єктом який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації та не має повноважень на зняття/скасування заборони відчуження нерухомого майна, відтак результат розгляду справи не вплине на права та обов'язки Банку. Просив справу розглянути за відсутності представника третьої особи (а.с.26-28).
Позивач в судовому засіданні підтримуючи позовні вимоги просила їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснила, що з часу укладення в 1998 році договору купівлі продажу житлового будинку їй не було відомо про існування обтяження, оскільки зі змісту договору випливає, що житловий будинок в спорі та під забороною не перебуває, що підтверджував представник банку під час укладення договору. Будинок вона купила у Ощадного Банку та зареєструвала його в установленому законом порядку. В 2022 році вона мала намір здійснити державну реєстрацію здійснених добудов до житлового будинку, однак їй відмовили, оскільки житловий будинок перебуває під забороною. З метою забезпечення можливості розпоряджатися житловим будинком просила скасувати арешт.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася повторно, про місце та час розгляду справи належно повідомлена шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади (а.с.23,39).
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280-284 ЦПК України.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд встановив.
23.01.1998 року на Полтавській регіональній аграрно-промисловій біржі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Миргородське відділення №3088 Ощадбанку продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 . Миргородським бюро технічної інвентаризації проведена реєстрація договору в реєстровій книзі №32 за реєстровим номером 220 29.01.1998 року (а.с.4).
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна накладено обтяження реєстраційний номер 1799900, у виді заборони на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору застави б/н 19.03.1997 Миргородського відділення Ощадбанку(а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до п.2.7 спірного договору купівлі-продажу власником житлового будинку АДРЕСА_1 , є продавець Миргородське відділення №3088 Ощадбанку на підставі Свідоцтва посвідченого державним нотаріусом Першої миргородської державної нотаріальної контори 18.12.1997 року( а.с.4).
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень» від 01.07.2004 (Закон №1952-ІV), урегульовані відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно розміщене на території України та обтяжень таких прав.
Зокрема ст.10 Закону визначено коло осіб які здійснюють державну реєстрацію - державний реєстратор, нотаріус (державний,приватний).
Згідно пункту 5 частини третьої статті 10 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження.
Отже, відповідачем по справі має бути особа, яка дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення, тобто сторона спірного договору чи державний реєстратор уповноважений на вчинення реєстраційної дії, за умови порушення останнім прав позивача.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред'явлений даний позов.
Обов'язок та право визначати відповідачів, до яких пред'являється позов, покладається на позивача.
Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред'явлений до належного відповідача.
Позивачем та його представником клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів не подавалося.
Оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача ОСОБА_2 є підставою для відмови в задоволенні позову,що відповідає викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц провадження 14-61цс18.
Керуючись ст.ст. 77, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 265,280-283 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту (обтяження) житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 (підстава обтяження договір застави б/н 19.03.1997 року Миргородське відділення Ощадбанку)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 .
Акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ,011001, ЄДРПОУ 00032129.
Повне судове рішення складено 27.02.2023 року.
Суддя: В. М. Куцин