290/723/22
Іменем України
21 лютого 2023 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області із позовом, в якому просить скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції від 03 серпня 2022 року серії БАВ № 330616 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки поліцейським було допущено порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, що в свою чергу позбавило його права скористатися професійною правничою допомогою, та не вручено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Заперечуючи відносно наведених позивачем обставин, Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області подано до суду відзив, в якому зазначено, що оскаржувана постанова поліцейського винесена в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому правові підстави для визнання її незаконною відсутні. Відеозаписом з нагрудного реєстратора поліцейського зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121, частиною 2 статті 122, статтею 125, частиною 1 статті 126, частиною 4 статті 126 та частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та підтверджується правомірність його дій при прийнятті спірної постанови.
До початку розгляду справи по суті, представником позивача подано до суду письмові пояснення. Згідно цих пояснень останній вважає, що поданий відповідачем відзив є необґрунтований, наданий доказ - відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будь-яких інших доказів щодо вчинення інкримінованих позивачу адміністративних правопорушень відповідачем не надано. Також зазначив, що наданий відеозапис не можна вважати належним та допустимим, оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено цей відеозапис.
В судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, не з'явилися, заявивши клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. При цьому, позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити, відповідач позов не визнав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 03 серпня 2022 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Арсенем А.О. було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 126, частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 та статтею 125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 20400,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 03 серпня 2022 року о 14 годині 14 хвилин по вул. Соборній в м. Чуднів Житомирської області, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 з порушенням правил експлуатації транспортних засобів за відсутністю бризковиків та вогнегасника на легковому автомобілі, порушуючи при цьому правила користування ременями безпеки, після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та здійснив зупинку ближче 10 м до перехрестя, чим порушив вимоги пунктів 2.1 «а», 2.1 «ґ», 2.3 «в», 9.9 «б», 15.9 «ґ», 31.4.7 «е», 31.4.7 «є» Правил дорожнього руху.
Окрім цього встановлено, що постановою Романівського районного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року у справі № 290/544/22 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова суду набрала законної сили 19 липня 2022 року згідно інформації наявної в ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105150363).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (пункт 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, стаття 125, частини перша, друга і четверта статті 126 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно пункту 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, у підпунктах «а», «ґ» пункту 2.1 зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)
Згідно із пунктом 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
У пункті 9.9 «б» ПДР України вказано, що у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація.
Відповідно до пункту 15.9 «ґ» ПДР України, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Пунктом 2.3 «в» ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно пунктів 31.4.7 «е», 31.4.7 «є» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема, у разі відсутності бризковиків та працездатного вогнегасника на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 5 статті 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2 статті 122 КУпАП).
Згідно статті 125 КУпАП, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 1 статті 126 КУпАП).
Відповідно до частини 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судовинства України (далі КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно статей 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд звертає увагу про процесуальний обов'язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення своєї постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Водночас, у разі надання посадовою особою суб'єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є стаття 40 Закону України «Про національну поліцію».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області було надано диск з відеозаписом під назвою «video5226517076545379143».
На відеодиску, наявному в матеріалах справи, зафіксовано, що позивач пред'явив на вимогу поліцейського технічний паспорт на транспортний засіб та повідомив, що посвідчення водія не має, в нього наявний лише тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом зі строком дії три місяці. Також вказав, що його було позбавлено права керування транспортними засобами та накладено штраф згідно постанови суду. Одночасно зазначив, що «вважав, що має право керування автомобілем на підставі тимчасового дозволу протягом трьох місяців з моменту його видачі та не знав про заборону керування транспортними засобами після винесення судом постанови про позбавлення його такого права». Поліцейські здійснили перевірку даних водія та автомобіля і встановили, що постановою Романівського районного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом на строк один рік. Цю обставину ОСОБА_1 не заперечував, підтвердивши її поліцейським.
Відповідно до приписів статті 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.
Із змісту наведених норм слідує, що чинним законодавством чітко визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення цього права.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, до моменту повернення посвідчення водія в установленому порядку особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом, будь-якого механізму отримання нових водійських прав законом не передбачено.
Таким чином, 03 серпня 2022 року о 14 годині 14 хвилин ОСОБА_1 , будучи позбавленим судом права керування транспортним засобом за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (частина 1 статті 130 КУпАП), ігноруючи судове рішення, яке набрало законної сили, грубо порушуючи вимоги закону, протиправно керував автомобілем, що і було виявлено поліцейськими.
Щодо тверджень, викладених в письмових поясненнях про те, що позивач не керував транспортним засобом, суд вважає, що такі були висловлені лише з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Так, як підтверджується наданим відповідачем відеозаписом, позивач визнав той факт, що він керував автомобілем на підставі тимчасового дозволу на керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 знаходився в автомобілі з увімкненим двигуном на водійському сидінні та не був пристебнутий ременем безпеки, аварійна світлова сигналізація ввімкнена також не була.
При цьому в оскаржуваній постанові позивачем зазначено «записано вірно», чим підтверджується факт керування ним транспортним засобом без користування ременями безпеки та не ввімкненням аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського.
На спростування наданих відповідачем доказів, позивач не надав належних, достатніх та переконливих доказів своїм твердженням (зокрема, відсутні пояснення пасажирів, які перебували в транспортному засобі на момент винесення оспорюваної постанови).
Доводи позивача про те, що відеозапис не є доказом скоєння ним адміністративних правопорушень через відсутність посилання на нього у спірній постанові, суд вважає неспроможними, оскільки на ньому зафіксовано спілкування поліцейського із позивачем та факт порушення останнім вимог пунктів 2.1 «а», 2.3 «в», 9.9 «б» ПДР України. Обставини, які є необхідними для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого, зокрема, частиною 4 статті 126 КУпАП, підтверджена позивачем.
Окрім цього, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідачем не вжито дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, оскільки письмового клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення за участю адвоката позивач відповідачу не подавав та не зазначив про це в самій постанові, яку отримав після її складення, посвідчивши про це власним підписом.
Крім того, із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивачу роз'яснено його права, передбачені статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП.
Вказане свідчить про те, що відповідач не позбавляв позивача права на правову допомогу та на розгляд його справи за участю адвоката.
Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Разом з тим, суд звертає увагу, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Зі змісту оскаржуваної постанови також вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з порушенням правил експлуатації транспортних засобів за відсутністю бризковиків та вогнегасника на автомобілі, не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та здійснив зупинку ближче 10 м до перехрестя.
Суд зазначає, що з наданого відеозапису не вбачається факту порушення позивачем пунктів 2.1 «ґ», 15.9 «ґ», 31.4.7 «е», 31.4.7 «є» ПДР України та не підтверджує вчинення останнім адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП, Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області подано суду не було.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Досліджені обставини є такими, що підтверджують необгрунтованість винесеної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП в частині порушень правил експлуатації транспортного засобу, правил проїзду перехресть та керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тому з огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно зі статтею 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2022 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду даного адміністративного позову.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, керуючись положеннями частини 3 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення судового збору у розмірі 248,10 грн на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 139, 241-246 268, 271, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Арсеня Антона Олександровича серії БАВ № 330616 від 03 серпня 2022 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400,00 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Житомирській області (адреса місцезнаходження: вул. Старий Бульвар, 5/37 м. Житомир) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 248,10 грн.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Ковальчук