Справа № 599/271/23
н.п.2/599/104/2023
(ЗАОЧНЕ)
27 лютого 2023 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Снігурського В. В.
при секретарі Куриляк О.Г.,
розглянувши в м. Зборові, в порядку спрощеного судового провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_2 з вимогами змінити розмір аліментів та спосіб їх стягнення, встановлений рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2018 року у справі №599/2216/18, мотивуючи свої вимоги тим, що розмір аліментів визначений вказаним судовим рішенням не забезпечує інтересів дитини, враховуючи те, що дитина постійно проживає з нею та потребує більших коштів для забезпечення належного рівня життя та розвитку. Просить стягнути з ОСОБА_2 в її користь аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Також просить стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 січня 2020 року по 01 лютого 2023 року в розмірі 11280 гривень.
Позивачка просить розглянути справу без її участі, щодо постановлення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву чи будь - яких клопотань не надав.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами та постановити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив, рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2016 року у цивільній справі №599/1535/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, позовні вимоги задоволено та стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 22.11.2016 року і до досягнення нею повноліття.
27 листопада 2018 року рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області в цивільній справі № 599/2216/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти, збільшивши їх розмір до 1000 грн.
Позивачка зазначає, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача є недостатнім для задоволення найнеобхідніших потреб дитини: харчування, одяг, шкільне приладдя та інвентар, регулярні медичні обстеження та підтримуюча терапія тощо, які необхідні для забезпечення її гармонійного розвитку, що ставить позивачку в край скрутне матеріальне становище.
Тому позивачка бажає змінити спосіб стягнення присуджених аліментів і просить стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку оскільки вважає, що такий вид стягнення аліментів є кращим для забезпечення інтересів дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст.180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
В силу до ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачка просить стягувати з відповідача аліменти не менше мінімального встановленого законом розміру.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Враховуючи також, що відповідач є працездатною особою і зобов'язаний утримувати свою дитину, позов в частині вимог про зміну способу стягнення аліментів слід задовольнити.
Позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 січня 2020 року по 01 лютого 2023 року в розмірі 11280 грн задоволенню не підлягають виходячи з такого:
відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Як було встановлено судом, рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2018 року в цивільній справі № 599/2216/18 вирішено стягувати з відповідача в користь позивачки аліменти в твердій грошовій сумі - 1000 грн. щомісячно.
Як вбачається з документів відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наявними в матеріалах справи, відповідач протягом 2019 - 2022 років добровільно сплачував щомісячно аліменти в сумі не меншій, ніж визначено рішенням суду від 27 листопада 2018 року.
Вказане рішення набрало законної сили, не оскаржувалося сторонами, тобто сторони погодилися на визначену суму аліментних платежів.
В силу ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відсутні докази того, що відповідач умисно не сплачував аліменти, розмір яких встановлений судовим рішенням, тому зогляду на викладене, суд вважає, що відсутніпідстави для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 142, 211, 264, 265, 280 - 282, 430 ЦПК України, ст.ст.180, 181, 182, 183, 196 Сімейного кодексу України,
позов задовольнити частково. Змінити розмір аліментів та спосіб їх стягнення, встановлений рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2018 року у справі №599/2216/18 та стягнути з ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів, в межах платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана позивачем до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня прийняття рішення.
Суддя Зборівського
районного суду В. В. Снігурський