Справа № 450/3898/19 Провадження № 2/450/901/22
"16" листопада 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Ориняк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Верхньобілківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області
про (предмет позову): виселити з будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення,
підстава позову (позиція позивача): позивачеві на праві власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеному будинку без згоди власника проживає без реєстрації відповідач, що підтверджується актом про проживання, який не є членом сім'ї позивача. Відповідач чинить перешкоди позивачеві у користуванні його власністю.
Позиція відповідача: згідно відзиву на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, оскільки позивач не має жодного права ставити питання про виселення відповідача з будинку АДРЕСА_1 , оскільки відповідач не тільки перебуває в зареєстрованому шлюб з його рідною матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, але фактично замінив позивачу рідного батька (який трагічно загинув) та виховував як рідного сина. Позивач не вправі був подавати даний позов взагалі, оскільки його право власності - договір купівлі-продажу, оспорюється в тому ж Пустомитівському районному №450/3107/17, тобто дія його права власності призупинена. Наведене відповідачем вище свідчить про те, що позов до відповідача є необгрунтованим.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Верхньобілківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області: представник у судове засідання не з'явився.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
12.11.2019 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 05.12.2019 року відзив на позовну заяву; 30.01.2020 року клопотання позивача про оголошення перерви; 18.02.2020 року ухвала про залучення третьої особи; 09.06.2020 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; 10.09.2020 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи; 07.10.2020 року клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; 11.01.2021 року клопотання адвоката відповідача Коров'як Б.Е. відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи для ознайомлення; 01.02.2021 року заява позивача про розгляд справи у його відсутності; 01.02.2021 року ухвала про зупинення провадження у справі; 23.09.2022 року клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує просить їх задоволити.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Позивачеві на праві власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються договором купівлі-продажу від 21.05.2016 року за № 1117, що посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіром Р.В., інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 73469046 від 21.11.2016 року.
Встановлено, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 12.04.2019 року за № 332.
Згідно ст. 3 СК України, ч. 2 ст. 64 ЖК України відповідач не є членом сім'ї позивача.
У будинку АДРЕСА_1 без згоди власника проживає без реєстрації відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується Актом про проживання, який не є членом сім'ї позивача, ніколи ним не був. Відповідач перебуває в зареєстрованому шлюб з позивача рідною матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.11.2017 року.
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та просила: визнати рішення № 60 від 11 листопада 1999 року «Про оформлення права власності на власний житловий будинок АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 » - незаконним; визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 02.02.2000 р. на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстровій книзі № 2 за реєстровим номером № 106, видане на ОСОБА_5 - недійсним; визнати фіктивно укладений договір купівлі продажу від 21 травня 2016 року за № 1117, що посвідчений третьою особою - приватним нотаріусом Олефіром Р.В., житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 - недійсним та одночасно скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Олефіра Романа Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 29698736 від 22 травня 2016 року на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом від померлого батька ОСОБА_11 право власності на 1 / 2 ідеальну частину житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 ,
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_11 , після смерті якого вона успадкувала належну йому частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , оскільки на день його смерті проживала разом з ним у вказаному будинку. Крім того, спірний будинок був добудований за рахунок її власних коштів та праці, відтак їй належить 1/ 2 частина спірного будинку. Разом з тим, оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування надано дозвіл на оформлення права власності на все будинковолодіння її матері ОСОБА_5 , яка в подальшому уклала фіктивний договір купівлі-продажу будинку з ОСОБА_1 , чим позбавила її можливості оформлення права власності на частину вказаного будинку в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_11 .
З огляду на наведене, ОСОБА_3 просила позов задовольнити.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.03.2020 року у справі № 450/3107/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про (предмет позову): визнати рішення № 60 від 11 листопада 1999 року «Про оформлення права власності на власний житловий будинок АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 » - незаконним; визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 02.02.2000 р. на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстровій книзі № 2 за реєстровим номером № 106, видане на ОСОБА_5 - недійсним; визнати фіктивно укладений договір купівлі продажу від 21 травня 2016 року за № 1117, що посвідчений третьою особою - приватним нотаріусом Олефіром Р.В., житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 - недійсним та одночасно скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Олефіра Романа Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 29698736 від 22 травня 2016 року на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом від померлого батька ОСОБА_11 право власності на 1 / 2 ідеальну частину житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , стягнути судові витрати, - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22.03.2021 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.03.2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним рішення № 60 від 11 листопада 1999 року «Про оформлення права власності на власний житловий будинок АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_5 »; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 02.02.2000 р. на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстровій книзі № 2 за реєстровим номером № 106, видане на ОСОБА_5 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 21 травня 2016 рок між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і зареєстрований в реєстрі за № 1117 в частині 1/4 частини будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами.
Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 450/3107/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року скасовано, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2020 року змінено викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. 157, ч. 1 ст. 116 ЖК.
Таке виселення згідно із ч. 1 ст. 116 ЖК може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Як роз'яснено у пункті 17 Пленум Верховного суд України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.85, при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК УССР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення)
Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання і громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, відповідно до правил ЦПК про допустимість засобів доказування, факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), повинні підтверджуватися письмовими доказами.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні із власником будинку. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно ст. 64 ЖК Української РСР Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 73469046 від 21.11.2016 року позивачу на праві власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь- яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право осіб користуватися житлом існує лише за наявності на це волі власника.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що з урахуванням встановлених судом фактів в рішенні Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.03.2020 року правомірності набуття ОСОБА_5 права власності на будинок АДРЕСА_1 , суд прийшов до висновку. що позовні вимоги заявлені позивачем підставні та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути документально підтвердженні судові витрати понесені позивачем, які складаються із судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 247, ст. 259, 263 265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити.
Виселити з будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 768,40 грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 24.11.2022 року.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; Верхньобілківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, с. Верхня Білка, Пустомитівський район Львівська область.
СуддяЄ. О. Данилів