Справа № 463/7420/19
Провадження № 1-кп/463/67/23
27 лютого 2023 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12019140040000673 від 19.03.2019 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого кухарем у «Батяр Кебаб», раніше судженого вироком Франківського районного суду м.Львова від 14.09.2018 року за ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.ст.69, 70 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним.
ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 попередньо домовившись між собою про спільне вчинення кримінального правопорушення, маючи прямий умисел на заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, 27.02.2019 року близько 14 год. 58 хв. разом направились на автомобільну стоянку, що розташована поряд з будинком ОСББ «Марконі», за адресою: м.Львів, вул.Тершаківців,1Б, де знаходився транспортний засіб - мопед марки «Piaggio», моделі «Vespa», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , червоного кольору, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 1400 доларів США, який зареєстрований на ОСОБА_8 та належить на праві користування ОСОБА_9 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи за заздалегідь узгодженим планом, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 прийшли на автомобільну стоянку, за адресою: м.Львів, вул.Тершаківців,1Б, після чого підійшли до входу в будинок за вказаною адресою, де знаходиться приміщення консьєржа ОСББ «Марконі». ОСОБА_10 представився консьєржу ОСББ «Марконі» власником мопеду марки «Piaggio», моделі «Vespa» та передав грошові кошти в сумі близько 120 гривень, які призначались нібито за оплату перебування транспортного засобу на території автомобільної стоянки ОСББ «Марконі», тим самим ввівши останню в оману.
В подальшому, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 підійшли до вказаного транспортного засобу та спільними узгодженими діями спробували зламати кермо вказаного мопеда, яке було заблоковано, що їм не вдалося, після чого виштовхали його за межі автостоянки та у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці розпорядились ним власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяли потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 1400 доларів США, що станом на 27.02.2019 року за курсом НБУ становить 37772,0 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
Позиція обвинуваченого ОСОБА_6 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.289 КК України не визнав. Суду показав, що у 2018 році у його власності перебував мопед марки «Вайпер» червоного кольору. На цьому мопеді він часто катався зі своїми друзями. Одного дня, точної дати не пригадує, восени, керуючи зазначеним вище мопедом, він попав у ДТП (поблизу вул.Чернігівської у м.Львові), наїхавши переднім колесом на тротуар. Мопед зазнав технічних ушкоджень, а саме: була пошкоджена вилка переднього колеса. Оскільки мопедом неможливо було продовжити рух, він самостійно близько 1 км штовхав його, та в подальшому під наглядом охорони залишив мопед на автостоянці за адресою: м.Львів, вул.Тершаківців. Весь зимовий період мопед знаходився на автостоянці. 27.02.2019 року він передзвонив своєму товаришу ОСОБА_7 та попросив його допомогти забрати мопед зі стоянки. В цей же день, він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_11 прийшли разом на автостоянку, де консьєржці показав талончик на мопед та передав їй грошові кошти за стоянку мопеда. В подальшому, зазначений мопед вони виштовхали за межі стоянки, після чого направилися до місця проживання ОСОБА_12 , який мав його відремонтувати. Оскільки останній відмовився його ремонтували, вони вирішили залишити мопед біля будинку ОСОБА_12 . Через декілька днів він був затриманий та доставлений до відділу поліції, де його звинуватили у викраденні мопеда. Крім того, зазначив, що йому не було відомо про факт передачі його матір'ю потерпілому грошових коштів у розмірі 1400 доларів США в якості відшкодування заподіяної шкоди. Також обвинувачений стверджує, що він не домовлявся разом із ОСОБА_7 заволодіти транспортним засобом.
Надані показання обвинуваченого ОСОБА_6 в частині відсутності попередньої змови з іншою особою, суд визнає неспроможними та такими, що суперечать показанням потерпілого, свідків та іншим доказам, наведеним у вироку нижче та вважає, що він таким чином намагається уникнути відповідальності за скоєне кримінально-каране діяння.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_7 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.289 КК України не визнав. Суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_6 він знайомий з 2017 року. Підтвердив, що влітку 2018 року вони разом каталися на червоному мопеді, який належав ОСОБА_6 . Разом з тим, він не може чітко підтвердити, що мопед ОСОБА_6 та мопед, який знаходився на автостоянці це одна і та сама модель. На його думку по зовнішніх ознаках це був один і той самий мопед червоного кольору. 27.02.2019 року до нього передзвонив ОСОБА_6 та попросив допомогти забрати його мопед зі стоянки. В цей же день, вони зустрілися на вул.К.Левицького у м.Львові та пішли до автостоянки. Зайшовши на територію стоянки, ОСОБА_6 пред'явив жінці талон на мопед та передав грошові кошти в якості оплати за зберігання мопеда. Особисто він не бачив, що це були за документи. В подальшому, підійшовши до мопеда, ОСОБА_6 маючи ключі, намагався його завести, але замок запалювання не прокручувався, після чого вони його виштовхали за межі стоянки та направилися до знайомого ОСОБА_6 , який мав цей мопед відремонтувати. Оскільки останній відмовився його ремонтували, вони вирішили залишити мопед біля будинку. Через декілька днів він був затриманий та доставлений до відділу поліції, де на нього працівники поліції почали чинити тиск та звинуватили у викраденні мопеда.
Оцінка суду
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Незважаючи на процесуальну позицію обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо не визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, їхня вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, а також показаннями потерпілого, свідків, які попереджались про кримінальну відповідальність.
Так, будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_9 надав показання з яких вбачається, що ним було придбано у Горячої Христини мопед марки «Piaggio» модель Vespa, червоного кольору. У зв'язку із закінченням мотосезону, у листопаді 2018 року він залишив свій мопед на автостоянці, яка була під охороною. Всю зиму мопед знаходився на автостоянці за адресою: м.Львів, вул.Тершаковців. Автостоянка завжди була під охороною та він здійснював оплату на початку кожного місяця. У березні 2019 року, точної дати не пригадує, він прийшов на стоянку та виявив відсутність на ній свого мопеда. Від охоронців він дізнався, що мопед забрали його друзі, двоє хлопців та дівчина. Після цього він звернувся до поліції із заявою про викрадення транспортного засобу, оскільки він нікому не доручав забирати його мопед зі стоянки. Через деякий час від працівників поліції він дізнався, що знайшли осіб, які викрали його мопед. Також зазначив, що мати одного з обвинувачених, хто саме він не пригадує, повністю відшкодувала йому вартість викраденого мопеда у розмірі 1400 доларів США.
Допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_13 надав показання з яких вбачається, що він працює на посаді оперуповноваженого Личаківського ВП. На початку березня 2019 року до відділу поліції звернувся потерпілий ОСОБА_9 із заявою про викрадення його скутера з автостоянки за адресою: м.Львів, вул.Тершаківців, поблизу Євроготелю. Під час проведення оперативно-розшукових заходів, були отримані записи з камер відеоспостереження. На відео було видно, як до скутера, що знаходився на автостоянці, підходять двоє чоловіків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та жінка. Під час спілкування з ОСОБА_6 , останній повідомив, що він продав скутер неповнолітньому хлопцеві, але відмовився повідомити дані про нього. Скутер так і не вдалося встановити, де він знаходиться. Також повідомив, що під час проведення досудового розслідування, слідчим було отримано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання дівчини ОСОБА_6 , однак, такий не був реалізований, бо у квартирі ніхто не проживав.
Будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_16 надав показання з яких вбачається, що у січні 2019 року він влаштувався охоронцем на автостоянці за адресою: м.Львів, вул.Тершаківців. Одного дня, прийшовши на зміну, він побачив на автостоянці скутер, хто його залишив йому невідомо. Скутер знаходився на стоянці близько трьох місяців. Через деякий час скутер був переміщений в сторону будинку під АДРЕСА_3 . З обвинуваченими він особисто не знайомий. Коли скутер знаходився на стоянці, він бачив як до нього підійшли двоє хлопців та дівчина. В подальшому, вони виштовхали скутер за межі території стоянки у невідомому напрямку.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 у присутності законного представника ОСОБА_17 , суду показала, що влітку 2018 року вона разом зі своїм хлопцем ОСОБА_6 каталися на мопеді та в'їхали в бордюр, пошкодивши колесо. В подальшому, відвезли його на автостоянку поблизу Ветеринарної академії, де і залишили. Мопед довгий час знаходився на стоянці. У лютому 2019 року, точної дати не пригадує, вона разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийшли на автостоянку, щоб забрати мопед. Хотіли його відремонтувати, однак такий не підлягав ремонту. Також їй відомо, що у ОСОБА_6 були ключі і документи від мопеда. Разом з тим, їй невідомо, як ОСОБА_6 в подальшому розпорядився даним мопедом.
Будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_18 надала показання з яких вбачається, що вона працює консьєржкою у будинку. Мопед знаходився на стоянці, що належить Ветеринарній академії. Через деякий час цей мопед переставили на суміжну стоянку біля їхнього будинку, де вона працює і він простояв біля будинку 7-8 днів. У лютому 2019 року, точної дати не пригадує, до неї прийшли двоє хлопців та дівчина. Заплатили їй близько 120 гривень за стоянку і забрали мопед. Мопед був не на ходу, він не заводився. Двоє хлопців почали штовхати його в напрямку території Ветеринарної академії, після чого вона їх вже не бачила.
Так, допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_19 надав показання, з яких вбачається, що він працює охоронцем на автостоянці по вул.Тершаківців у м.Львові. Всього є четверо охоронців, вони працюють по змінах. Йому відомо, що один з охоронців на ім'я ОСОБА_20 , який на сьогоднішній день помер, дозволив запаркувати мопед на стоянці. Мопед стояв на стоянці близько п'яти місяців, власник не з'являвся. Через деякий час, вони (охоронці) переставили цей мопед на інше місце, поблизу будинку. В подальшому, йому стало відомо, що прийшли двоє хлопців та забрали мопед зі стоянки. В цей день він не був на зміні.
Під час судового розгляду судом неодноразово здійснювалися виклики свідків сторони обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_21 , крім того, за клопотаннями прокурора ухвалами суду до свідка ОСОБА_12 було застосовано привід. Проте, свідки жодного разу в судове засідання не з'явилися, ухвали про привід не були виконані, сторона обвинувачення не забезпечила явку таких в судове засідання. Разом з тим, свідок ОСОБА_21 - мати обвинуваченого ОСОБА_6 знаходиться за межами території України протягом тривалого часу. Захисник обвинуваченого повідомив, що остання відмовляється від дачі показів відповідно до ст.63 Конституції України.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про відмову від допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_12 . Інші учасники процесу з приводу клопотання прокурора не заперечили. У зв'язку з наведеним, свідок ОСОБА_12 судом не допитувався.
Разом з тим, суд вважає, що покази свідка ОСОБА_11 є не повністю правдивими і дані з метою захисту її близької людини ОСОБА_6 . При цьому, суд вважає, що саме показання потерпілого та інших свідків, щодо обставин події, вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 протиправних дій, внаслідок яких вони за попередньою змовою, заволоділи транспортним засобом - мопедом марки «Piaggio», моделі «Vespa», суд покладає в основу вироку, як належний та допустимий доказ винуватості обвинувачених, вважає показання правдивими та такими, що цілком узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, які наведені далі.
Так, надані письмові докази стороною обвинувачення також цілком підтверджують вину обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а саме:
Реєстрація повідомлення від 18.03.2019 року, згідно якого вбачається, що 18.03.2019 року о 13 год. 07 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , у період часу з 06.02.2019 року по теперішній час з платної стоянки було викрадено припаркований на зиму скутер «Веспа» р.н. АААА3753, червоного кольору. Заявник ОСОБА_9 має документи на право власності (т.1 а.с.66).
Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.03.2019 року. Заявник ОСОБА_9 повідомив, що у період часу з 06.02.2019 року по 18.03.2019 року невідома особа шляхом вільного доступу, заволоділа скутером марки VESPA «PIAGGIO» червоного кольору, р.н. НОМЕР_2 , який був припаркований на парковці по вул.Тершаківців,1Б у м.Львові (т.1 а.с.67).
Заява на огляд, відповідно до якої ОСОБА_22 надав слідчому письмову згоду на огляд території парку Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім.С.З. Гжицького (т.1 а.с.68).
Протокол огляду місця події від 18.03.2019 року з фототаблицями до нього, відповідно до якого слідчим СВ Личаківського ВП ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_23 у присутності понятих, за участю спеціаліста та потерпілого, оглянуто земельну ділянку, що знаходиться на території платної парковки за адресою: м.Львів, вул.Тершаківців,1Б. Територія частково огороджена металевою сіткою, вхід на територію здійснюється через металеву калітку, яка на момент огляду відчинена та без ознак пошкодження. Частково огородження наявне з вул.Тершаківців у м.Львові. Ліворуч від входу на територію стоянки знаходиться будка охоронця. З боку вул.Пекарської територія огороджена сіткою, в'їзд здійснюється через металеву браму з боку вул.Тершаківців (т.1 а.с.69-75).
Протокол огляду предмету від 20.03.2019 року, відповідно до якого було оглянуто документ розміром 10,5 Х 7,5 см, який заламінований у прозору плівку. Документом являється тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб, Серія НОМЕР_3 (т.1 а.с.76).
Копія тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу марки «PIAGGIO» модель VESPA, р.н. НОМЕР_2 , червоного кольору, відповідно до якого зазначений транспортний засіб на праві власності зареєстрований 24.06.2014 року за ОСОБА_8 (т.1 а.с.77).
Протокол огляду предмету від 04.04.2019 року та відеозаписами з камер відеоспостереження, досліджених в судовому засіданні, відповідно до яких 27.02.2019 року із зовнішньої сторони до дверей підходять ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а з внутрішньої сторони охоронець ОСОБА_18 про щось спілкуються. ОСОБА_24 витягує з гаманця ймовірно грошові кошти та передає їх ОСОБА_27 , після чого останні ідуть у напрямку стоянки, де знаходиться скутер та перебувають біля нього. В подальшому, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 знаходяться біля скутера, відтягують його з місця, де він стояв, а охоронці спілкуються між собою та за ними спостерігають (т.1 а.с.82-86).
Копія довіреності від 19.08.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_8 уповноважує ОСОБА_28 , ОСОБА_29 експлуатувати згідно цільового призначення та розпоряджатися (продати) належний йому транспортний засіб мопед: марки «PIAGGIO» модель VESPA, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , червоного кольору, на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 ; та витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (т.1 а.с.88, 89).
При цьому, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140040000673 від 19.03.2019 року (т.1 а.с.65); постанови про визнання предметів речовими доказами від 20.03.2019 року, 04.04.2019 року (т.1 а.с.78, 87); заява потерпілого ОСОБА_9 від 27.03.2019 року про долучення до матеріалів кримінального провадження компакт-диску, на якому містяться записи з камер відеоспостереження будинку АДРЕСА_3 (т.1 а.с.80), оскільки самі по собі вказані документи не містять доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, суд всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, вважає вищезазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України поза розумним сумнівом з огляду на наступне.
Так, під незаконним заволодінням транспортного засобу слід вважати умисне протиправне вилучення транспортного засобу з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі з місця стоянки або під час руху.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України полягає у: активній поведінці - дії; дія проявляться в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; поведінка винного є незаконною, він не має ні дійсного, ні уявного права на майно, заволодіння яким здійснює; заволодіння транспортним засобом здійснюється без чіткого вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому, при таємному заволодінні воля потерпілого ігнорується.
Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадку, коли дві і більше особи, заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував транспортним засобом.
Згідно зі ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Так, в ході досліджених наведених вище доказів, та з отриманих показань наданих учасниками кримінального провадження, судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 залишив транспортний засіб марки «Piaggio», моделі «Vespa», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , червоного кольору, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 на автостоянці, що розташована поряд з будинком ОСББ «Марконі», за адресою: м.Львів, вул.Тершаківців,1Б.
Відповідно до ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Транспортний засіб марки «Piaggio», моделі «Vespa» потерпілий ОСОБА_9 придбав у своєї дівчини ОСОБА_30 , яка була наділена всіма правами власника щодо володіння, користування та розпорядження майном згідно довіреності від 19.08.2014 року.
Разом з тим, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження покази обвинуваченого ОСОБА_6 про залишення ним на автостоянці за адресою: АДРЕСА_3 свого мопеда марки «Вайпер» червоного кольору. Також не підтверджено жодними документами той факт, що в обвинуваченого були документи на вказаний скутер та ключі від нього.
При цьому, до матеріалів кримінального провадження долучено копію тимчасового реєстраційного талону Серії ДАР № 047842 та копію довіреності від 19.08.2014 року, що підтверджує перебування у законному користуванні ОСОБА_9 транспортного засобу марки «Piaggio», моделі «Vespa» р.н. НОМЕР_2 .
Крім того, суд також враховує покази потерпілого у тій частині, що мати одного з обвинувачених повністю відшкодувала заподіяну йому шкоду, а тому, судом не можуть бути взяті до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність у нього спільного з обвинуваченим ОСОБА_7 умислу на заволодіння транспортним засобом.
Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинувачених у вчиненні ними кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст.94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачених. У зв'язку з чим, клопотання захисників про визнання доказів неналежними є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.
Призначення покарання
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Так, суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, конкретні обставини кримінального провадження, матеріали досудової доповіді, дані про особу обвинуваченого, зокрема: ОСОБА_6 неодружений, працює (зі слів), раніше суджений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно зі ст.66 КК України в обвинувальному акті зазначено добровільне відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи позицію сторони обвинувачення, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе у виді реального покарання, а тому, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.289 КК України без конфіскації майна, оскільки таке покарання відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить.
Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.
Крім цього, судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м.Львова від 14.09.2018 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України, із застосуванням ст.ст.69, 70 КК України призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки. А тому, на підставі ст.ст.71, 72 КК України ОСОБА_6 слід приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 14.09.2018 року та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст.65 КК України, суд, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, конкретні обставини кримінального провадження, матеріали досудової доповіді, дані про особу обвинуваченого, зокрема: ОСОБА_7 неодружений, не працює, раніше не суджений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно зі ст.66 КК України в обвинувальному акті зазначено добровільне відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи позицію сторони обвинувачення, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе у виді реального покарання, а тому, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.289 КК України без конфіскації майна, оскільки таке покарання відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить. Так описані вище дані про особу обвинуваченого дають лише підстави для призначення покарання у мінімальних його межах, передбачених санкцією відповідної статті, у виді позбавлення волі, а не застосування ст.69 КК України.
Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.
Інші рішення, щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку
На момент ухвалення вироку обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішити, відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді - 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 14.09.2018 року та за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді - 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази по справі: тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб Серія НОМЕР_3 , - повернути законному володільцю; DVD-R диск із відеозаписами з камер відеоспостереження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору.
Суддя ОСОБА_1