Справа № 462/79/23
27 лютого 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Позовні вимоги.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пилипець Р. Ю., звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Фінпром Маркет», у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 29.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. та зареєстрованих у реєстрі за № 5863, яким стягнуто за період з 29.07.2014 року по 29.07.2020 року включно суму у розмірі 48 624 грн. 31 коп., з якої: 21 093 грн. 74 коп. заборгованість за тілом кредиту, 7 867 грн. 01 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 19 613 грн. 56 коп. заборгованість за нарахованою пенею, 50 грн. 00 коп. плата за вчинення виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що державним виконавцем Гнатишин Н. Б. ухвалено постанову від 18.10.2021 року у виконавчому проваджені № 67155496 за виконавчим написом № 5863, який видано 29.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. про стягнення з ОСОБА_1 за період з 29.07.2014 року по 29.07.2020 року включно суму у розмірі 21 093 грн. 74 коп. заборгованості за тілом кредиту, 7 867 грн. 01 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, 19 613 грн. 56 коп. заборгованості за нарахованою пенею, 50 грн. 00 коп. плата за вчинення виконавчого напису, загальна заборгованість складає 48 624 грн. 31 коп. Про існування такого провадження дізнався із застосунку «Дія» наприкінці 2022 року. Вважає, що виконавчий напис вчинено неправомірно, оскільки такий не відповідає приписам чинного законодавства щодо умов, порядку та підстав його вчинення, договір на підставі якого він вчинений не є нотаріально посвідченим. За наведених обставин просить позов задовольнити.
Рух справи в суді.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.01.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву та третім особам - п'ятнадцятиденний строк для подання пояснення на позовну заяву та п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання пояснень щодо нього, із викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову або відзиву (а.с. 17).
Позиція сторін по справі.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, директор ТОВ «Фінпром Маркет» Яворський Р. І. 23.02.2023 року (вх. № 3754) подав до суду письмову заяву про визнання позовних вимог, згідно якої ТОВ «Фінпром Маркет» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та просить стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» 50 % судового збору у порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
Треті особи не скористалися своїм правом на подання пояснень на позовну заяву та відзив на позовну заяву.
23.02.2023 року (вх. № 3753) до суду надійшло письмове клопотання сторони відповідача ТзОВ «Фінпром Маркет», за підписом директора Яворського Р. І. про врегулювання спору за участю судді, яке ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.02.2023 року повернуто стороні відповідача.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Так, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 5863, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за період з 29.07.2014 року по 29.07.2020 року включно суму у розмірі 21 093 грн. 74 коп. заборгованості за тілом кредиту, 7 867 грн. 01 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, 19 613 грн. 56 коп. заборгованості за нарахованою пенею, 50 грн. 00 коп. плата за вчинення виконавчого напису, загальна заборгованість складає 48 624 грн. 31 коп. (а.с. 10).
Постановою головного державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гнатишин Н. Б. від 18.10.2021 року на підставі оспорюваного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 67155496 (а.с. 7-9), також 18.10.2021 року винесена постанова про арешт коштів боржника (а.с. 9).
Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з п. 1.1., 1.2. п. 1, п. 3.1., 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 3.2 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Тобто, законодавець зобов'язує вчинити певні дій та надати підтвердження їх здійснення нотаріусу, з чого він може пересвідчитись, що є безспірність заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями». Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92. Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу заява анкета-позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 29.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована у інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
Слід зазначити, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Водночас, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за результатами розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належного направлення ОСОБА_1 письмових вимог щодо сплати заборгованості за договором у досудовому порядку.
Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу з метою вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому, суд бере до уваги те, що позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості, у зв'язку з чим не міг як оспорити вимоги ТзОВ «Фінпром Маркет», так і виконати їх, що, у свою чергу, не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення, яку ОСОБА_1 не визнає та заперечує проти наявності заборгованості, що також може свідчити про відсутність безспірності вимог до боржника.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача, що виконавчий напис було вчинено щодо стягнення заборгованості, яку не можна вважати безспірною.
На підставі викладеного та враховуючи те, відповідач визнав позов у повному обсязі, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі.
Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
08.02.2023 року (вх. № 2541) уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пилипець Р. Ю. подав до суду письмове клопотання з додатками про стягнення судового збору та витрат, які підлягають сплаті за надання правової допомоги, просить суд стягнути витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп.
23.02.2023 року (вх. № 3756) суду надійшло письмове клопотання сторони відповідача ТзОВ «Фінпром Маркет», за підписом директора Яворського Р. І. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому останній просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 850 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатом Пилипець Р. Ю. укладено Договір про надання правової допомоги № 33/22 від 06.10.2022 року, а також підписано Додаток № 1 від 15.10.2022 року до договору про надання правової допомоги № 33/22 від 06.10.2022 року, згідно якого сторони погодили, згідно п. 1.2., що розмір гонорару встановлюється у фіксованій сумі та становить 10 000 грн. 00 коп. та виплачуються адвокату впродовж дії Договору, але не пізніше десяти календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі.
На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Пилипець Р. Ю., окрім копії договору про надання професійної правничої допомоги та додатку, додано копію акта № 1 про приймання-передачу наданих послуг від 06.02.2023 року.
Вказаним Актом від 06.02.2023 року встановлено, що послуги, передбачені договором про надання професійної правничої допомоги виконавцем були надані, а замовником прийняті.
З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. є завищеним, а тому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу підлягають до часткового задоволення у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Також, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, при поданні позову позивачем сплачено 1 073 грн. 60 коп. (а.с. 15), а тому ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 536 грн. 80 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 29.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований у реєстрі за № 5863, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 - 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. К. Левицького, 18) - повернути з державного бюджету ОСОБА_1 - 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору, згідно квитанції № 0.0.2803914126.1 від 04.01.2023 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 - 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204);
Третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ: 35009206, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299);
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5).
Текст судового рішення складено 27.02.2023 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко