Справа № 444/1944/22
Провадження № 2/444/90/2023
(повне)
13 лютого 2023 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Олещук М. М.
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
з участю представника позивача - адвоката Заставного Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи, -
В серпні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 через свого представника звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи. В позові посилається на те, що близько 19 години 41 хвилин 15 січня 2022 року на автодорозі сполученням «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 175 км. + 500 м., за межами населеного пункту відбулась ДТП (наїзд ТЗ на пішохода) за участю автомобіля марки «Opel Veсtra», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 загинув на місці події.
16.01.2022 за фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції у Львівській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000023.
Постановою від 26 квітня 2022 року старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітаном поліції Пилип'як Р.С., кримінальне провадження, внесене Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000023 від 16.01.2022 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Таким чином, смерть ОСОБА_4 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 26.04.2022 року, довідкою про причину смерті ОСОБА_4 від 17.01.2022 року та свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 від 17.01.2022 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки ОСОБА_1 - дружина, а ОСОБА_2 - дочка по відношенні до загиблого, у зв'язку із його смертю дружині та дочці спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, вже перенесених дружиною та дочкою моральних стражданнях та тих нескінченних стражданнях, що будуть переслідувати їх довготривалий час, перенесених ними моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов'язаних з цим істотними вимушеними змінами у їх життєвих стосунках.
Таким чином, в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, дружині загиблого, ОСОБА_1 , та дочці загиблого, ОСОБА_2 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась множинними переломами кісток тіла, з ушкодженнями внутрішніх органів, що призвело до розвитку травматично- геморагічного шоку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 5 статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, ст. 1187 ЦК України.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч.2 ст.1168 ЦК України).
Так, позивач, ОСОБА_1 - дружина по відношенні до загиблого, втратила чоловіка. Трагічна загибель турботливого та доброго чоловіка на очах у позивача, яка була очевидцем даної дорожньо-транспортної пригоди, стала величезним шоком та непоправною втратою для неї. В подружньому житті з чоловіком прожила 24 роки, від шлюбу має трьох дітей, досить рано залишилась вдовою, та назавжди втратила підтримку та допомогу у вихованні неповнолітньої доньки, яку змушена сама виховувати та утримувати. Втрата чоловіка спричинила їй глибоку душевну рану. Цю втрату неможливо вернути чи замінити. В зв'язку із трагічною смертю рідної людини порушено нормальний спосіб життя, і доводиться докладати значних зусиль для його організації. Передчасна смерть чоловіка, близької для позивача людини - однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв'язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань. Незважаючи на те, що пройшов вже певний час, позивач часто згадує загиблого та не може змиритися з тим, що його вже немає. Все це призводить до великих страждань, які не закінчаться ніколи. Передчасною смертю рідної людини зруйновано благополучне сімейне життя. Трагічна смерть рідної людини спричинила позивачу біль, смуток та страждання.
Таким чином, щодо обставин заподіяння шкоди дружині, то слід вважати очевидним, що передчасна втрата чоловіка, для будь-якої людини, тим більше при наявності тривалих життєвих зв'язків між ними, однозначно спричиняє моральні страждання.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дочка по відношенні до загиблого, втратила батька, який її ростив та виховував, та з яким протягом його життя часто проводила разом час. Тепер вона вже ніколи не почує його голосу, не поділиться своїми успіхами та досягненнями, не відчує батьківської підтримки та любові. Без сумніву трагічна смерть батька відбилась на її психологічному стані. Тяжкі наслідки втрати в такому молодому віці рідного батька супроводжуватимуть її протягом всього життя. Дочка ОСОБА_2 , яка стала напівсиротою, втративши одного з батьків, втратила можливість отримати допомогу та підтримку від батька, належне виховання, що відновлені у будь-який спосіб бути не можуть. Крім цього, вона втратила і можливість тривалого життєвого зв'язку з одним із батьків протягом свого майбутнього життя. Вказане не може не впливати на її подальше як юнацьке, так і доросле життя та зумовлює для неї непоправні зміни у її житті. Передчасна смерть люблячого та турботливого батька назавжди залишиться сумною трагедією у її житті. Все це призводить до великих страждань, які не закінчаться ніколи, оскільки життєві ситуації, які трапляються в житті кожної дитини, так чи інакше пов'язані із потребою батька.
Таким чином, щодо обставин заподіяння шкоди дочці загиблого - ОСОБА_2 , то слід вважати очевидним, що передчасна втрата батька для будь-якої людини, тим більше в такому молодому віці, та при наявності тісних життєвих зв'язків між ними, однозначно спричиняє моральні страждання.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Страховій компанії «ЕТАЛОН» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
З урахуванням права п'яти потерпілих у справі - матері, дружини та 3 (трьох) дітей на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений Законом для відшкодування з боку страховика з розрахунку: 12 мінімальних заробітних плат х 6500 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»), дорівнює 78 000,00 грн.\5, що становить на кожного потерпілого - 15 600,00 грн.
Позивач оцінює свою моральну шкоду у зв'язку із наслідками вищезазначеної події в розмірі 130 000,00 (сто тридцять тисяч) гривень.
Моральну шкоду своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 у зв'язку із наслідками вищезазначеної події позивач оцінює в розмірі 130 000,00 (сто тридцять тисяч) гривень.
Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди Цивільного кодексу України та змісту ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).?
Таким чином, з огляду на те, що станом на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу, внаслідок дії якого заподіяно шкоди, була застрахована, то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) загалом на двох потерпілих становить 228800,00 гривень (по 114 400,00 гривень на кожного потерпілого, з розрахунку (130 000,00 - 15 600,00 = 114 400,00), яка залишається не відшкодованою, та у відповідності до вимог ст.1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача. В зв'язку з чим позивач і звернулася з даним позовом до суду.
Отже, з урахуванням викладеного, глибини вже перенесених позивачем та її неповнолітньою дочкою моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати їх довготривалий час, перенесених ними моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов'язаних з цим істотними вимушеними змінами у їх життєвих стосунках, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять стан їхнього психологічного здоров'я, величину моральної шкоди позивач в сукупності оцінює у 260 000,00 грн., з яких різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 228 800,00 гривень, та складає 114 400,00 гривень на кожного потерпілого, та яка залишається не відшкодованою.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в розмірі 114 400,00 (сто чотирнадцять тисяч чотириста) гривень та на користь своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 - моральну шкоду в розмірі 114 400,00 (сто чотирнадцять тисяч чотириста) гривень.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 09 вересня 2022 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 06.10.2022 року (арк. спр. 27-28).
06.10.2022 року підготовче судове засідання відкладено на 03.11.2022 року у зв'язку з клопотанням представника відповідача - адвоката Захарчука О.Л. (арк. спр. 38).
03.11.2022 року ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 14.12.2022 року у зв'язку із поданим представником відповідача - адвокатом Захарчук О.Л. клопотанням (арк. спр. 43-44).
28.11.2022 року представник відповідача ОСОБА_3 - Захарчук О.Л. подав відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначає, що 18 серпня 2022 року дружиною покійного ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та його неповнолітньою донькою ОСОБА_2 був заявлений цивільний позов про стягнення з на їх користь моральної шкоди з ОСОБА_3 в сумі по 114400 грн. 00 коп. кожній, на загальну суму 228 800 гри. 00 коп. Відповідно до ст. 102, ст. 103 ЦПК України доказами у справі можуть бути висновки експерта. Відповідна експертиза позивачем та його представником не проведена і розмір моральної шкоди відповідно до чинного законодавства не встановлено. Заподіяння позивачам моральної шкоди в сумі 228800 грн. 00 коп. ніяким чином не доведено. Причиною виникнення ДТП та наслідками, які настали, були дії пішохода ОСОБА_4 , про що зазначено в постанові про закриття кримінального провадження від 26 квітня 2022 року. Відповідно до ст. 1193 ЦК України, груба необережність потерпілого, що призвело до його травмування /смерті/ враховується при встановлені розміру відшкодування. Зазначає, що в даному випадку непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. До участі у справі не залучений співвідповідач страхова компанія «ЕТАЛОН». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
09.12.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача - адвоката Заставного Р.А., в якій представник посилається на те, що як зазначалося у позовній заяві, близько 19 години 41 хвилин 15 січня 2022 року на автодорозі сполученням «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 175 км. + 500 м., за межами населеного пункту відбулась ДТП (наїзд ТЗ на пішохода) за участю автомобіля марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 загинув на місці події. Таким чином, смерть ОСОБА_4 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди. Вказані обставини не заперечуються стороною відповідача. Однак, відповідач вважає, що оскільки причиною виникнення ДТП є дії пішохода, стороною позивача, на думку відповідача, не надано доказів щодо заявленого розміру моральної шкоди, та не було залучено до участі у справі в якості співвідповідача страхову компанію «Еталон», а тому у стягненні відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті вищевказаного ДТП належить відмовити. Позивач з такими твердженнями сторони відповідача не погоджується у зв'язку з наступним. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювана шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. Така правова позиція неодноразово висловлювалася у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 по справі № 243/6516/21. Оскільки моральна шкода ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдана смертю її чоловіка та батька відповідно, що безумовно спричинило та буде спричиняти протягом усього їхнього життя душевні страждання, та відновити становище, яке існувало не можливо, розмір моральної шкоди кожного потерпілого у 130 000,00 (сто тридцять тисяч) гривень відповідає вимогам розумності і справедливості. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Страховій компанії «ЕТАЛОН» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (чинного на дату ДТП). Згідно зі ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. З урахуванням права п'яти потерпілих у справі - матері, дружини та 3 (трьох) дітей на відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування -моральної шкоди, визначений Законом для відшкодування з боку страховика з розрахунку: 12 мінімальних заробітних плат х 6500 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»), дорівнює 78 000,00 грн.\5, що становить на кожного потерпілого - 15 600,00 грн. Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди Цивільного кодексу України та змісту ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Позивачем при поданні позовної заяви було враховано, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу була застрахована, адже, позовні вимоги позивача заявлено виключно на різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, з розрахунку 130 000 гривень (сума розміру моральної шкоди) - 15 600 (сума розміру страхового відшкодування моральної шкоди) = 114 400 гривень (моральна шкода кожного потерпілого, яка залишається не відшкодованою). Таким чином, оскільки позовні вимоги заявлено виключно на різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто поза межами ліміту відповідальності Страховика, відсутні підстави для його залучення до участі у даній справі в якості співвідповідача. Просить врахувати відповідь на відзив при прийнятті рішення у даній справі, та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог позивача.
14.12.2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12.01.2023 року (арк. спр. 61-62).
12.01.2023 року розгляд справи відкладено на 13.02.2023 року (арк. спр. 69).
Відповідач та його представник адвокат Захарчук О.Л. про проведення судового засідання були повідомлені належним чином (арк. спр. 77) в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача - адвокат Заставний Р.А. позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, стягнувши з відповідача моральну шкоду в розмірі 114 400 грн. в користь дружини померлого та 114 400 грн. в користь неповнолітньої дочки померлого. Також в судовому засіданні представник позивача підтримав викладені доводи в позовній заяві та у відповіді на відзив в повному обсязі, просив такі врахувати при ухваленні судового рішення у даній справі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача - адвоката Заставного Р.А., дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 52 роки, місце смерті: Львівська область, Львівський район, село Мощана (арк. спр. 11).
Відповідно до довідки про причину смерті ОСОБА_4 , 1969 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при зіткненні з легковим автомобілем (арк. спр. 12).
Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 одружився з ОСОБА_1 , яка після одруження отримала прізвище « ОСОБА_1 » (арк. спр. 17).
Із копії повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою загиблого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (арк. спр. 15).
Згідно з довідкою, яка видана 20.01.2022 року Виконавчим комітетом Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області за №47 ОСОБА_1 (арк. спр. 17), громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою разом з ОСОБА_4 проживали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - дружина; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - дочка; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - син. Жінка, ОСОБА_1 , до дня смерті чоловіка була на його утриманні.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Opel Vectra», державний номер НОМЕР_6 , була застрахована на час ДТП - 15.01.2022р. в Страховій компанії «ЕТАЛОН», що підтверджується полісом №АР2093107 (арк. спр. 16).
Як встановлено із постанови про закриття кримінального провадження від 26 квітня 2022 року, яка постановлена Старшим слідчим ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області капітаном поліції Пилип'як Р.С. (арк. спр. 9-11), кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022140000000023 від 16.01.2022 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно з цією постановою, 15.01.2022 р. близько 19:41 год. на а/д сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», 175 км.+500 м., за межами населеного пункту відбулась ДТП (наїзд ТЗ на пішохода) за участю автомобіля «Opel Vectra», р.н. НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пішохід загинув на місці. В постанові зазначено, що згідно висновку судово-медичної експертизи смерть пішохода ОСОБА_4 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась множинними переломами кісток тіла, з ушкодженнями внутрішніх органів, що призвело до розвитку травматичного-геморагічного шоку. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_4 виявлено спиртів 2,95 проміле.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої та другої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частинами першою-другою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 - ч. 5 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначає, що якщо груба необережність потерпілого, сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.
Так, судом встановлено, що смерть чоловіка позивачки ОСОБА_11 та батька неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_4 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Opel Veсtra», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 звернулася з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з ОСОБА_3 .
Отже, зважаючи на наведені законодавчі положення, зокрема про право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини заподіювача шкоди та неможливість звільнення від цивільно-правової відповідальності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, підлягають задоволенню.
Водночас суд, визначаючи розмір моральної шкоди, виходить з того, що позивач та її неповнолітня донька, безумовно зазнали моральних страждань, спричинених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати чоловіка та батька, враховуючи, що життя людини є найвищою соціальною цінністю і жодне інше благо не в змозі ні замінити ні відновити такої втрати, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача та її неповнолітньої доньки, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 в користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 114 400 грн. 00 коп. та в користь її неповнолітньої дочки ОСОБА_2 в розмірі 114 400 грн. 00 коп.
З урахуванням вищенаведених обставин, враховуючи тяжку втрату, яку перенесла позивач та її неповнолітня донька, саме такий розмір моральної шкоди суд вважає співмірним їх стражданням.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 2288,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 114 400 (сто чотирнадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 114 400 (сто чотирнадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 00 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено.
Повне рішення суду складено 23.02.2023 року.
Суддя: Олещук М. М.