Дата документу 24.02.2023
Справа № 334/1054/23
Провадження № 1-кс/334/551/23
про застосування запобіжного заходу
24 лютого 2023 року м. Запоріжжя
слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добре, Жовтневого району, Хабаровського краю, РФ, українця, громадянина України, маючого неповну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, малолітніх та неповнолітніх дітей на утримані не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця мешкання не маючого, раніше судимого: 18.11.2022 Запорізьким р/с Запорізької обл. за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_6 -
Слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Обґрунтовує клопотання тим, що у провадженні СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12023082050000328 від 13.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч. 4 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 раніше засуджений за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, відповідних висновків не зробив та знову вчинив умисний корисливий злочин.
Так, у період часу з 19:00 по 23:00 12.02.2023 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скоротившись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом подолання паркану, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де шляхом розбиття вікна проник до приміщення житлового будинку, з якого таємно викрав телевізор «Самсунг» UE22H5000AK, зарядний пристрій для авто «Лавіта», зарядний пристрій для гаджетів «hook», зварювальний інвертор ММА 250ДК «Сталь», автомагнітолу «Піонер» належні ОСОБА_7 .
Далі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 , матеріальної шкоди на загальну суму 6910 гривень.
15.02.2023 за даним фактом ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 12.02.2023; протоколом огляду місця події від 13.02.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; висновком експерта №760/23 від 14.02.2023 стосовно вартості викраденого майна; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Органом досудового розслідування встановлено наявність в діях ОСОБА_4 ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на іспитовому строку за вчинення корисливого злочину, вчинив інший тяжкий злочин, в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. У зв'язку з цим, орган досудового слідства обґрунтовано вважає, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі, строком від 5 до 8 років, залишаючись на волі спробує ухилитись від відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 , ознайомившись з матеріалами досудового розслідування може бути обізнаним про місце перебування свідків, а також потерпілого, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення. Враховуючи це, орган досудового слідства вважає, що залишаючись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати шляхом застосування насильства, залякувань та/чи вмовлянь на свідків по кримінальному провадженню та потерпілого, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, органом досудового слідства встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 ніде не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, будучи раніше засудженим за вчинення корисливого злочину вчинив кримінальне правопорушення проти власності, що свідчить про те, що залишаючись на волі, ОСОБА_4 може вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення з метою отримання доходу незаконним шляхом, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов'язання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого підозрюваним в умовах воєнного стану кримінального правопорушення та системність вчинення корисливих злочинів проти власності.
Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків, які б заслуговували на довіру та поручились за виконання ним покладених на нього обов'язків. Крім того, на час звернення з клопотанням до слідчого судді, до слідчого не надходило відповідних клопотань від поручителів.
Про неможливість обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України свідчить те, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді, відповідних клопотань від заставодавців не надходило. Також слід зазначити, що підозрюваний не має постійного джерела доходу та заробляє на життя злочинним шляхом, тому кошти отримані таким чином не можуть бути внесені в якості застави.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 принципово ігноруючи виконання встановлених норм поведінки в суспільстві, вчинив тяжкий злочин проти власності під час воєнного стану. Орган досудового слідства вважає, що обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п. 4 ч. 1 ст.176 КПК України, неможливо, так як останній веде аморальний спосіб життя та не має постійного місця мешкання, відповідно вказаний запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.183, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.
У зв'язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань ОСОБА_4 оскільки останній є суспільно небезпечною особою, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор та слідчий виклали доводи аналогічні до наведених в клопотанні, просили таке задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.
Підозрюваний та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання, оскільки в скоєному підозрюваний у вчиненні злочину зізнався, наміру переховуватися від слідства та впливати на потерпілого і свідків не має. Захисник вважає, що підозрюваному необхідно дати шанс на виправлення.
Заслухавши думку підозрюваного, захисника, слідчого, прокурора оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 13.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082050000328, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Відомості до ЄРДР внесені з наступним коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 12.02.2023 в період з 19:00 до 23:00 в умовах воєнного стану невстановлена особа шляхом розбиття скла через вікно проникла до житлового будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала документи на ім'я ОСОБА_7 та майно: телевізор «Самсунг», UE22H5000AK, зарядний пристрій для авто «Лавіта», зарядний пристрій для гаджетів «hoko», зварювальний інвертор ММА 250ДК «Сталь», авто магнітолу «Піонер», які належать ОСОБА_7 , завдавши останньому майнову шкоду на суму 8650 грн.(а.с.5).
15.02.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України (а.с. 38-41) та допитано в якості підозрюваного (а.с. 42-43).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується отриманими у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 12.02.2023; протоколом огляду місця події від 13.02.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; висновком експерта №760/23 від 14.02.2023 стосовно вартості викраденого майна; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими, а також достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий - згідно вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 18.11.2022 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік (а.с. 35-36).
При цьому, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, інкриміновані обставини вчинення кримінального правопорушення (грабіж, вчинений повторно), у своїй сукупності з його тяжкістю (вчинено тяжкий злочин, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років), підтверджують наявність вищевказаних ризиків, хоча сама по собі тяжкість злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, в той же час суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому, суд вважає, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винним, не буде виконувати покладені на нього обов'язки та може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Доказів стійких соціальних зв'язків, постійного місця проживання, роботи підозрюваного суду не надано.
Доказів неможливості підозрюваного за станом здоров'я перебувати в місцях ув'язнення не надано.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є зокрема свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має, є особою раніше засудженою за тяжкий корисливий злочин проти власності.
У сукупності всі вище вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вчиняти інші злочини, впливати на потерпілого і свідків та буде переховуватися від суду з метою уникнути покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості в інкримінованих йому злочині.
Слідчим та прокурором повністю доведені обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України.
Між тим, будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного, а також ризик його впливу на учасників процесу, або взагалі не існує, та й такий запобіжний захід який не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для застосування запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі не вбачаю. А застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, зокрема підозрюваний не працює та не має постійного джерела доходів, не надано доказів місця реєстрації підозрюваного, натомість останній проживає за адресою без визначеного номеру будинку чи квартири, а відтак відсутня можливість органів поліції постійно контролювати виконання такого запобіжного заходу як домашній арешт.
Також слід звернути увагу на те, що більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати у зв'язку з тим, що дані запобіжні заходи вимагають наявність особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов'язків. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою підозрюваного, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов'язаного із триманням під вартою.
Враховую і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на потерпілого чи свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення (вчинено злочин проти власності під час воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку), його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного (його вік, не одружений, вчинення кримінального правопорушення під час звільнення від відбування раніше призначеного покарання з випробуванням, що свідчить про схильність до повторного вчинення злочину, відсутність скарг на стан здоров'я), дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зав'язків, будь яких зав'язків з іншою країною, або наявність зав'язків в іншому місці.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, під час розгляду вказаного клопотання встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 183 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 20-ти розмірів прожиткового мінімуму.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 10 години 00 хвилин 23 квітня 2023 року.
Строк тримання під вартою обчислювати з 10 години 00 хвилин 24.02.2023 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів - 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ГУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_4 , провадження по справі №1-кс/334/551/23, ЄУН 334/1054/23. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,
2)не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, підозрюваним, який тримається під вартою в той же строк з дня отримання повного тексту ухвали..
Резолютивна частина ухвали виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 24 лютого 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1