Справа № 522/3864/23
Провадження № 2-а/522/152/23
25 лютого 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Науменко А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Полегенького В.С.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України особи без громадянства,-
До суду 25 лютого 2023 року надійшла позовна заява Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області які звернулися з позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України особи без громадянства.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 23.02.2023 співробітниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було доставлено до підрозділу ГУ ДМС в Одеській області за адресою: за адресою: вул.. Преображенська, 64, м. Одеса, особу, який назвався громадянином Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - проживав без документів на право проживання в Україні.
Під час проведення процедури ідентифікації з числа документів відповідач пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 (термін дії документу: 29.07.2015 - 29.07.2045) видане Центр ДАІ 5113, країна походження - Грузія).
Під час виявлення у відповідача були відсутні паспортні документи країни громадянської належності (Грузія), у тому числі для виїзду за кордон, або інші документи, що посвідчують особу чи встановлюють правовий статус на території України - відсутні.
Відповідно до перевірки по електронним базам даних ДМС (ЄІАС УМП та міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система «Аркан-ДМС») будь-які відомості стосовно відповідача не виявлені.
ГУ ДМС в Одеській області встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має. На момент виявлення паспортний документ у відповідача був відсутній.
23.02.2023 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 009569 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2023 ПН МОД № 009664 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.
23.02.2023 співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області було затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до протоколу про адміністративне затримання МОД 000206.
На підставі рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поміщено до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».
Під час здійснення ідентифікації відповідача Головним управлінням ДМС в Одеській області було встановлено, що відповідно до висновку від 15.12.2008 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україні. Відповідно до зазначеного висновку вказано, що ОСОБА_1 є особою без громадянства.
Відповідно до службової записки головного спеціаліста відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області від 24.02.2023 № 5100.5.7/3601-23 ОСОБА_3 , 24.02.2023 ним було наручно передано лист Консулу консульства Грузії в Україні у м. Одеса (лист від 23.02.2023 № 5100.5.7-1967/51.3-23) стосовно громадянина Грузії на установчі дані ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2) відповідно до якого просили підтвердити чи спростувати факт належності до громадянства Республіки Грузії. Під час бесіди Консул Грузії в усній формі повідомив, що вищезазначений громадянин не є громадянином Республіки Грузії. Письмова відповідь буде надана протягом 2- тижнів у зв'язку з необхідністю направлення відповідних запитів до компетентних органів Республіки Грузія.
Враховуючи викладене, ГУ ДМС в Одеській області не має можливості встановити країну громадянської належності позивача та зазначає в адміністративному позові його як особу без громадянства.
Відомості про перебування на території України на законних підставах у Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відомостей про перетин кордону України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні. З моменту потрапляння на територію України відповідач не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища.
Відповідач був затриманий працівниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та доставлений до ГУ ДМС в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме - проживав без документів на право проживання в Україні.
У Відповідача відсутній паспорт або будь який інший документ, що підтверджує його особу.
З відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем, чи особою яка потребує додаткового захисту відповідач не звертався.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, не має документів для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України, що унеможливлює ідентифікацію особи відповідача та забезпечення примусового видворення за межі України.
Враховуючи викладене, Відповідач підлягає примусовому видворенню за межі території України на підставі постанови адміністративного суду.
Ухвалою суду від 25.02.2023 року провадження у справі було відкрито.
У судове засідання з'явився представник позивача Саркісян А.Р., представник відповідача Счастлівцева Л.В. Шляхом відеоконференції у судовому засіданні брав учать відповідач ОСОБА_1 .
Виходячи з обставин справи та доказів процесуальної поведінки ОСОБА_1 раніше, суд відмовив в залученні перекладача враховуючи негайний термін розгляду справи та задовольнив клопотання щодо надання пояснень сторонами російською мовою якою вільно володіє та розуміє відповідач.
Представник позивача в судовому засіданні на позові наполягав. Вказав, що фактично ОСОБА_1 незаконно знаходиться на території України. Поставив під сумнів доводи відповідача та адвоката, що останній з поважних причин до 2023 року не оформив будь-які документи щодо законного перебування на території України. Заперечував доводам представника відповідача та послався на відсутність доказів щодо звернення відповідача до органів міграційної служби після 2017 року за оформленням виду на проживання. Наполягав на тому, що слід звернути увагу на особу відповідача і необхідність затримання з метою ідентифікації та забезпечення подальшого видворення. Вказав на наявність ризиків того, що відповідач не працює, має можливості та навички переховуватися від правоохоронних органів.
Відповідач російською мовою зазначив, що за своє життя отримував як мешканець республіки Грузія у складі СРСР паспорт громадянина СРСР. По даному паспорту громадянина СРСР він в'їхав до України у 1994 році і знаходився в Україні. Був документований довідкою видом на проживання, але був засуджений та відбував покарання в періоди з 1998 по 2006 роки, з 2008 по 2009 роки, та 2010 по 2015 роки. Крім того, вказав, що в проміжках між відбуванням покарання також був обмежений у волі та знаходився у СІЗО. Посилається на це, як на поважну причину чому тільки у 2017 році дізнався у міграційній службі, що ще в 2008 році відповідним рішенням було скасовано його право на вид на проживання. Дізнався він про це у 2017 році та за наслідком чого не зміг оформити себе як батька двох дітей які народились в Україні. Вказав що не одружений офіційно. В Україні у м. Одесі проживають його рідні мати та сестра які вже отримали громадянство України, але суд враховує, що доказів з цього приводу до справи не надано. Також вказує, що з 2017 року звернувся до міграційної служби з заявою та потім неодноразово подавав документи щодо повторного оформлення виду на проживання, однак суд також враховує, що доказів до справи з цього приводу не надано.
Представник відповідача підтримала позицію відповідача, наполягала на врахуванні судом поважності причин не оформлення документів щодо законного проживання на території України. Обґрунтовувала поясненнями позивача, щодо наявності міцних соціальних зв'язків у м. Одесі, незгоду з позицією позивача відносно необхідності затримання. Наполягала на відмові в задоволення у позові.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 23.02.2023 співробітниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України було доставлено до підрозділу ГУ ДМС в Одеській області за адресою: за адресою: вул.. Преображенська, 64, м. Одеса, особу, який назвався громадянином Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - проживав без документів на право проживання в Україні.
Під час проведення процедури ідентифікації з числа документів відповідач пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 (термін дії документу: 29.07.2015 - 29.07.2045) видане Центр ДАІ 5113, країна походження - Грузія).
Під час виявлення у відповідача були відсутні паспортні документи країни громадянської належності (Грузія), у тому числі для виїзду за кордон, або інші документи, що посвідчують особу чи встановлюють правовий статус на території України - відсутні.
Відповідно до перевірки по електронним базам даних ДМС (ЄІАС УМП та міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система «Аркан-ДМС») будь-які відомості стосовно відповідача не виявлені.
ГУ ДМС в Одеській області встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має. На момент виявлення паспортний документ у відповідача був відсутній.
23.02.2023 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 009569 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2023 ПН МОД № 009664 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.
23.02.2023 співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області було затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до протоколу про адміністративне затримання МОД 000206.
На підставі рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поміщено до Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».
Під час здійснення ідентифікації відповідача Головним управлінням ДМС в Одеській області було встановлено, що відповідно до висновку від 15.12.2008 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україні. Відповідно до зазначеного висновку вказано, що ОСОБА_1 є особою без громадянства.
Відповідно до службової записки головного спеціаліста відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС в Одеській області від 24.02.2023 № 5100.5.7/3601-23 ОСОБА_3 , 24.02.2023 ним було наручно передано лист Консулу консульства Грузії в Україні у м. Одеса (лист від 23.02.2023 № 5100.5.7-1967/51.3-23) стосовно громадянина Грузії на установчі дані ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_2) відповідно до якого просили підтвердити чи спростувати факт належності до громадянства Республіки Грузії. Під час бесіди Консул Грузії в усній формі повідомив, що вищезазначений громадянин не є громадянином Республіки Грузії. Письмова відповідь буде надана протягом 2- тижнів у зв'язку з необхідністю направлення відповідних запитів до компетентних органів Республіки Грузія.
Враховуючи викладене, ГУ ДМС в Одеській області не має можливості встановити країну
громадянської належності позивача та зазначає в адміністративному позові його як особу без громадянства.
Відомості про перебування на території України на законних підставах у Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відомостей про перетин кордону України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні. З моменту потрапляння на територію України відповідач не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища.
Відповідач був затриманий працівниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та доставлений до ГУ ДМС в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме - проживав без документів на право проживання в Україні.
Із матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач не ідентифікований та відсутні документи, що посвідчують його особу. У Відповідача відсутній паспорт або будь який інший документ, що підтверджує його особу.
З відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем, чи особою яка потребує додаткового захисту відповідач не звертався. Також відсутні докази звернення позивача за отриманням довідки про вид на проживання в період з 2008 року до 2023 року. Суд не вбачає поважних причин які-б перешкоджали відповідачу звернутися до міграційної служби за оформленням відповідного документу щодо законного знаходження на території України.
Таким чином, на момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали йому право законно перебувати на території України. Відповідач не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.
Крім того, відсутні дані, що у країні походження відповідач піддавався переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання.
Суд вказує, що відповідач після скасування виду на проживання від 2008 року не виконав вимоги міграційної служби та добровільно не покинув територію України в місячний строк згідно положень ч.2 ст. 13 Закону України «Про імміграцію» .
Суд враховує, що за матеріалами справи встановлено, що відповідач достеменно знав про закінчення довідки про виду на проживання, але в порушення діючого міграційного законодавства України добровільно не виїхав.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.
Частиною першою статті 26 Закону № 3773- VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Імміграцію» Вилучення посвідки на постійне проживання, виїзд і видворення за межі України
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно частини третьої статті 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до частини п'ятою статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22 січня 2018 року № 38/77), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119 (далі - Інструкція) , згідно пункту 4 якої іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворенні на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Інструкція детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:
- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);
- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС;
- у разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
У пункті 7 Інструкції визначено, що підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є:
невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави; якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію; якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, - до набрання рішенням суду законної сили.
Розділом ІІІ Інструкції встановлено, що у разі виявлення підстав, передбачених частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду.
Згідно частини першої статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства підлягають особи у випадку їх ухилення без поважних причин від виїзду в установлений рішенням про примусове повернення строк, або коли існують обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання такого рішення ще до спливу цього строку.
Суд зазначає, що відповідні органи за наявності підстав, передбачених частини першої статті 30 Закону № 3773- VI (тобто або не виконання у встановлений строк рішення про примусове повернення, або при наявності підстав вважати, що така особа буде ухилятися від виконання такого рішення) після виявлення/затримання такої особи невідкладно здійснюють підготовку для звернення з позовом до суду. При цьому, законодавством передбачена можливість подання до адміністративного суду позовної заяви відповідно до частини першої статті 289 КАС України.
У той же час, правовий аналіз норм матеріального та процесуального права щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає Суду право дійти висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 27 лютого 2020 року по справі № 585/2811/19.
Суд вбачає, що відповідач перебуває на території України із 2008 року без законних на теперішніх час підстав, своєчасно вимоги діючого міграційного законодавства після анулювання виду на проживання не виконав та ухиляється покинути територію України добровільно. Документів щодо ідентифікації особи (паспорту) не має.
Отже, суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності затримання відповідача, стосовно якої подано адміністративний позов (справа № 52/3865/23) з метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Таким чином, за встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про затримання з метою ідентифікації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.23-25,30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд,
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України особи без громадянства- задовольнити.
Затримати ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 23.08.2023 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Відповідно до вимог п.3 ч. 2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Суддя А.В. Науменко
25.02.23