Справа №505/1664/22
пр. №1-кп/505/369/2023
22.02.2023 р. Котовський міськрайсуд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
у відсутності потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Подільську, Одеської області кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за №42016161010000389 від 30.11.2016 р. відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кордишів Шумського району Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом, у військовому званні «лейтенант», на посадах: командира інженерного взводу механізованого батальйону НОМЕР_1 окремої мотопіхотної бригади (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) та командира інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , на даний час військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 , учасника бойових дій,
- обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 4 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та обіймаючи посаду командира інженерно-технічного взводу інженерної роти НОМЕР_1 окремої мотопіхотної бригади (військова частина польова пошта НОМЕР_5 ), 28.11.2016 року близько о 04 год., в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, знаходячись в приміщенні казарми 10 окремому мотопіхотному батальйоні НОМЕР_1 окремої мотопіхотної бригади військова частина польова пошта НОМЕР_6 , (більш точне місце дислокації військової частини не вказано у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану), діючи умисно та протиправно, всупереч інтересам служби та у порушення встановленого порядку здійснення військовими командирами (начальниками) своїх функції та вимог ст.ст. 6, 9, 11, 16, 28-34, 49, 50, 58, 59, 295 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, являючись військовою службовою особою, перевищуючи владу та службові повноваження, будучи обуреним неналежним виконанням обов'язків військової служби військовослужбовцем добового наряду солдатом ОСОБА_5 , використовуючи це як привід для застосування насильства, прагнучи продемонструвати свою владу та перевагу над ним та з метою провчити солдата ОСОБА_5 , застосував до нього як підлеглого насильство, завдавши останньому в спальном) приміщенні казарми один сильний удар відкритою долонею правої руки по голові в область лівого вуха, від якого останній втратив рівновагу та вперся руками на своє ліжко. Потім знаходячись в кімнаті для вмивання, наніс два удари відкритою долонею правої та лівої рук по голові в область правого вуха та потилиці, після чого схопив солдата ОСОБА_5 за верхній одяг в області лівого плеча та різким рухом правої руки, використовуючи фізичну силу, відштовхнув від себе солдата ОСОБА_5 , в результаті чого останній впав на підлогу та вдарився головою (потилицею) об радіатор для опалення приміщення. Відразу ж після цього, наніс не менше восьми ударів правою та лівою ногами, взутими у черевики з високим берцем, серед яких, три удари в область паху по статевих органах, два удари в живіт та три удари по голові в область потилиці, лівого ока, правого вуха, чим заподіяв ОСОБА_5 фізичний біль, страждання та легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді командира інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «лейтенант», в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127- 139 Статут) внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, о 08 год. 00 хв. 24.02.2017 року не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, до розташування військової частини польова пошта НОМЕР_7 (нова назва - військова частина НОМЕР_3 ) більш точне місце дислокації військової частини не вказано у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, та по 08 год. 00 хв. 14.04.2017 року, тобто до моменту добровільного з'явлення до місця служби, ухилявся від проходження військової служби, обов'язків військової служби не виконував, проводивши службовий час на власний розсуд.
В судовому засіданні ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 4 ст. 407 КК України. Показав суду, що він був військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходив військову службу і обіймав посаду командира інженерно-технічного взводу інженерної роти НОМЕР_1 окремої мотопіхотної бригади військова частина польова пошта НОМЕР_5 . 28 листопада 2016 року вночі біля 04 годин в умовах особливого періоду він знаходився в приміщенні казарми в/ч НОМЕР_6 , так як заступив в наряд черговим. Побачив, що солдат ОСОБА_5 , який також був в наряді днювальним, відсутній на своєму місці несення служби, оскільки спав. Він щоб провчити солдата ОСОБА_5 застосував до нього, як до підлеглого насильство, завдавши йому в спальному приміщенні казарми два удари долонею в область обличчя. Після чого, знаходячись в кімнаті для вмивання, він також наніс лежачому на підлозі солдату ОСОБА_5 біля 8 ударів ногами взутими у черевики з високим берцем в область живота, паха та голови, спричинивши йому тілесні ушкодження і біль. Вранці о 6 годині він попросив пробачення у солдата, а потім солдат ОСОБА_5 відправився в госпіталь. Каючись у скоєному він надав матеріальну допомогу на лікування солдату та спілкувався з ним по телефону і ОСОБА_5 йому сказав, що претензій до нього не має. Після скоєного його перевели в іншу бригаду. Крім того, обвинувачений показав, що раніше до військової служби він проживав з дідом і бабою, та вони його виховували, оскільки батьки працювали за кордоном. В 2017 р. рідні йому повідомили, що у бабусі онкозахворювання і вона знаходиться в лікарні. В кінці лютого 2017 р. він не з'явився вчасно на службу до розташування військової частини, та ухилився від проходження військової служби і поїхав додому та був звільнений з військової служби. Лише 14.04.2017 р. він добровільно з'явився в прокуратуру м. Одеси із зізнанням, у скоєному кається і бажає захищати Україну, а тому з 17.02.2023 року він був мобілізований і проходить службу у в/ч НОМЕР_4 . Крім того, ОСОБА_6 показав суду, що він закінчив вищий військовий заклад та є офіцером і є учасником бойових дій, просить не позбавляти волі і дати можливість йому захищати Україну від агресора.
Від потерпілого ОСОБА_5 надійшла заява, яка зареєстрована в канцелярії суду за №1275 від 03.02.2023 року, в якій він вказує, що є потерпілим по вищевказаному кримінальному провадженню та не має претензій матеріального та іншого характеру до ОСОБА_4 , просить суд провести судовий розгляд без його участі, претензій будь якого характеру до обвинуваченого не має. Підтримує покази надані на досудовому розслідуванні та при визначенні покарання відносно ОСОБА_4 покладається на розсуд суду.
Покази ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.
Прокурор та обвинувачений в судовому засіданні вважали за можливе розглянути зазначене кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
В зв'язку з повним визнанням ОСОБА_4 своєї вини, за згодою учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 426-1 і ч. 4 ст. 407 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.
За результатами судового розгляду суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Оцінивши в сукупності надані по кримінальному провадженню докази, досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку про повне підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні зазначених судом діянь, і суд його умисні дії кваліфікує за ч. 4 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та за ч. 4 ст. 426-1 КК України, а саме застосування військовою службовою особою насильства, щодо підлеглого, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
З урахуванням викладених обставин суд вирішив за недоцільне дослідження інших доказів у провадженні.
При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу ОСОБА_4 - позитивно характеризується за місцем проживання та несення служби, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та з'явлення із зізнанням, а також він є учасником бойових дій, добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України суд в діях останнього не вбачає.
Вищевказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів ОСОБА_4 , є винятковими обставинами і дають можливість суду застосувати ст. 69 КК України, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі встановленої санкціями ч. 4 ст. 426-1, ч. 4 ст. 407 КК України та відповідно ст. 58 КК України замість позбавлення волі призначити службове обмеження для військовослужбовців.
Виходячи із загальних принципів призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням обставин справи, а також думки прокурора, обвинуваченого, щодо покарання і його виду, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 69 та згідно ст. 58 КК України замість позбавлення волі призначити службове обмеження для військовослужбовців з відрахуванням із суми грошового забезпечення в доход держави, вважаючи, що таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим й достатнім для його виправлення.
Запобіжний захід ОСОБА_4 під час досудового слідства не обирався.
Речові доказів та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 426-1, ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання:
за ч. 4 ст. 426-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 (одного) року 10 (десяти) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Згідно ст. 58 КК України замість 2 (двох) років позбавлення волі призначити ОСОБА_4 покарання службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 відсотків в дохід держави.
Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Котовський міськрайсуд, Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст вироку суду вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_7