28.08.2006 Справа № А37/159
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. - доповідача
суддів: Виноградник О.М., Герасименко І.М.
при секретарі судового засідання Нурулаєва Г.Ю.
Представники сторін:
від прокуратури: Кондратов Володимир Гарійович, посвідчення №205 від 07.12.05, помічник прокурора;
від позивача: Шкільнюк Олена Петрівна, довіреність №3179/10/10-1 від 24.02.06, державний податковий інспектор;
Дмитришина Валентина Іванівна, довіреність №32039/10/10-1 від 02.12.05, головний державний податковий ревізор - інспектор;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №НОМЕР_1 від 19.06.06, представник;
ОСОБА_2, свідоцтво НОМЕР_2 від 23.03.01, суб'єкт підприємницької діяльності;
Розглядається апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.06р. у справі №А37/159
за позовом: прокурора Індустріального району в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровськ
до: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості в розмірі 64 504 грн. 38 коп.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006р. (суддя Кеся Н.Б.) господарським судом Дніпропетровської області позов задовольнив частково, звернув стягнення на активи суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на суму 61604,38 грн., зарахував на розподільчий рахунок Індустріального відділення державного казначейства. В задоволення решти позову відмовлено.
Постанова вмотивована тим, що згідно п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181) активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Податковий борг відповідача становить 61604,38 грн. Що стосується заборгованості в розмірі 2900 грн., то вказану суму не можна вважати податковим боргом, у зв'язку з чим на цю заборгованість не розповсюджуються норми Закону № 2181.
Не погодившись з зазначеною постановою відповідач її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, неповного з'ясування обставин справи.
Скаржник, посилаючись на п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст.3 Закону № 2181 стверджує, що судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником податків. В даному випадку сума податкового боргу є узгодженою. Судом не враховано, що приписами Закону № 2181 чітко визначено порядок звернення стягнення на активи платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями (п.п.10.1.1.,п.10.1 ст. 10 Закону). Вказаний порядок позивачем порушено.
Скаржник просить постанову скасувати, в позові відмовити повністю.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши постанову на предмет відповідності діючому законодавству, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Індустріальної районної ради, м. Дніпропетровська 19.03.2001р., взятий на облік як платник податків у лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська 29.03.01р.
Станом на 20.02.200року відповідач має заборгованість з наступних платежів:
- податок на додану вартість в сумі 30832,00грн.;
- прибутковий податок в сумі 15356,38 грн.;
- штрафні ( фінансові) санкції по податку на додану вартість в сумі 340,00грн. - за проведення розрахункових операцій без використання РРО;
- штрафні ( фінансові) санкції в сумі 2 560,00грн.- за проведення роздрібної торгівлі без придбання відповідного патенту.
Зазначена заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати податків та штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями-рішеннями.
Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 вказаного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
З наведеного вбачається, що в порядку, визначеним цим Законом, підлягає стягненню виключно податковий борг, який виник внаслідок несплати податкового зобов'язання. Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів відповідно до ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Штрафні санкції в сумі 340 грн. застосовані до відповідача на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафні санкції в сумі 2560 грн. на підставі Закону України "Про патентування деяких видів діяльності" за проведення роздрібної торгівлі без придбання відповідного патенту.
Вказані фінансові санкції не є податковими зобов'язаннями в розумінні ст. 17 Закону № 2181 та Закону України "Про систему оподаткування".
Спеціальні закони, до яких відноситься Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", Закон України "Про патентування деяких видів діяльності" не передбачають можливість погашення фінансових санкцій за рахунок активів суб'єкта господарювання.
За таких обставин позовні вимоги правомірно задоволені частково на суму 61604,38 грн.
Доводи скаржника до уваги не приймаються, оскільки для примусового стягнення податкового боргу позивач обрав такий спосіб, як звернення стягнення на активи платника податків, який встановлено ст. 3 Закону № 2181.
Статтею 10 Закону № 2181 передбачено позасудовий порядок стягнення коштів, зокрема, активів, що перебувають в податковій заставі. Тобто це зовсім інший порядок погашення податкового боргу.
В даному випадку позивач обрав судовий порядок погашення податкового боргу.
П.3.1.1,п.3.1 ст. 3 Закону № 2181 пов'язує можливість примусового стягнення активів платника податків лише з наявністю податкового боргу, тлумачення поняття якого надано в п. 1.3 ст.1 Закону № 2181, в якому йдеться про узгоджене податкове зобов'язання.
Надана відповідачем практика вищих судових інстанцій до уваги не приймається, оскільки надані постанови Вищого господарського суду України прийняті по іншим справам з іншими обставинами, постанови датовані 2004 роком і на даний час судова практика змінилася.
З огляду на викладене, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2006р. повністю відповідає діючому законодавству, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 196,198,200,205,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2006 року у справі № А 37/159 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий О.В.Джихур
Судді О.М.Виноградник
Судді І.М.Герасименко