79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.08.10 Справа№ 25/137
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Приватного підприємства “Компанія “Астра” (м.Львів)
до відповідача:ВКФ “Кремінь” (с.Туринка Жовківського району)
про :стягнення заборгованості в сумі 20 475,73 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Кульчицький Н.Б.-представник, довіреність від 12.08.2010 року
від відповідача:Кочкадан А.П.-представник, довіреність від 25.08.2010 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “Компанія “Астра” (м.Львів) до ВКФ “Кремінь” (с.Туринка Жовківського району) про стягнення заборгованості в сумі 20 475,73 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.08.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.08.2010 року. Ухвалою від 16.08.2010 року розгляд справи відкладено до 25.08.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2010 року, про відкладення від 16.08.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
20.08.2010 року за вх.№15816 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2010 року, про відкладення від 16.08.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
В судовому засіданні 25.08.2010 року відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 20 475,73 грн. визнає повністю.
Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.08.2010 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
31.07.2008 року між ВКФ “Кремінь” (надалі відповідач, замовник) та ПП “Компанія “Астра” (надалі -позивача, підрядник) укладено договір №4 на монтаж диспетчерського обладнання на пасажирських ліфтах.
Відповідно до умов вищезазначеного договору позивачем виконано роботи по монтажу диспетчерського обладнання на пасажирських ліфтах на об”єкті замовника за адресою: м.Львів, вул.Скорини,42 на загальну суму 15 782,40 грн., з ПДВ, що підтверджується актом №45 приймання виконаних підрядних робіт від 30.11.2009 року. Таким чином, підрядник свої зобов”язання, передбачені даним договором, виконав у повному обсязі.
За твердженням позивача, претензій від представників замовника по якості виконаних робіт до підрядника не було.
Відповідно до п.3.1 договору №4 від 31.07.2008 року, замовник перераховує підряднику передоплату в розмірі 50% суми, що вказана в п.2.1 протягом 10 днів з дня підписання даного договору. Згідно п.3.2 договору, остаточний розрахунок за виконану роботу замовник проводить підряднику протягом 10 днів з дня підписання акту виконаних робіт. Таким чином, замовник зобов”язаний був сплатити підряднику переоплату в сумі 7 891,20 грн. в термін по 11.08.2008 року. Остаточний розрахунок в сумі 7 891,20 грн. замовник зобов”язаний був провести в термін по 10.12.2009 року.
Проте, на думку позивача, відповідач свої зобов”язання по договору не виконав в повному обсязі, не сплативши передоплату у встановлений строк, та не провів остаточний розрахунок з підрядником за виконану роботу.
Таким чином, станом на 15.07.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 782,40 грн.
У відповідності до п.6.2 договору, у разі затримки оплати виконаних робіт з боку замовника, останній сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.
Таким чином, за підрахунком позивача, розмір пені за несвоєчасний розрахунок становить -1 630,25 грн.
Крім того, за прострочення грошового зобов”язання відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 597,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 466,00 грн.
Отже, на момент звернення з позовом загальна сума заборгованості відповідача становить 20 475,73 грн.
В судовому засіданні 25.08.2010 року відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, представив в судовому засіданні відзив, в якому визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 25.08.2010 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “Компанія “Астра” (м.Львів) до ВКФ “Кремінь” (с.Туринка Жовківського району) про стягнення заборгованості в сумі 20 475,73 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1024 від 22.07.2010 року на суму 204,76 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1025 від 22.07.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із ВКФ “Кремінь” (Львівська область, Жовківський район, с.Туринка, код ЄДРПОУ 25235842, р/р 26009001361980 в ЛРУ АТ “Індекс банк”, МФО 325279) на користь Приватного підприємства “Компанія “Астра” (79040, м.Львів, вул.Мисливська,29; код ЄДРПОУ 30477310, р/р 26007276284001 ЗГРУ КБ “Приватбанк”, МФО 325321) -борг у сумі 20 475 (двадцять тисяч чотириста сімдесят п”ять) грн. 73 коп., 204 (двісті чотири) грн. 75 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя